УРОК № 26 Тема. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр. - Історія України 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 8 клас

УРОК № 26 Тема. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр.
УРОК № 26 Тема. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр.
Мета: розповідати про перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.;
пояснювати, як і чому відбулася зміна зовнішньополі -тичної орієнтації Б. Хмельницького; характеризувати дії
українського війська в Польщі в 1657 р.; давати оцінку
Б. Хмельницькому як людині, політику й полководцю;
удосконалювати набуті уміння і навички; виховувати по-чуття поваги до історичного минулого Батьківщини.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних
пам’яток.
Основні поняття й терміни: Віленське перемир’я.
Основні дати: 19—21 січня 1655 р. — битва під Охматовим; вересень
1655 р. — битва під Городком, облога Львова; 24 жовт-ня 1656 р. — підписання Московською державою і Річчю
Посполитою Віленського перемир’я; грудень 1656 — ли-пень 1657 рр. — україно-трансильванський похід у Поль-щу; 27 липня 1657 р. — смерть Б. Хмельницького.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Фронтальне опитування
1) Схарактеризуйте ставлення католицьких держав Європи до
Гетьманщини.
2) Наведіть приклади підтримки і приязного ставлення до
Гетьманщини протестантських держав.
3) Схарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики
Гетьманщини в роки війни.
4) Як розвивалися в роки війни стосунки між Гетьманщиною та
Московією?
5) Як відбулося оформлення протекторату Московської держави
над Гетьманщиною?
Творче завдання
Складіть розгорнутий план за темою «Українська гетьманська дер­
жава в системі міжнародних відносин».
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Воєнні дії в 1654—1655 рр.
Розповідь учителя
У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяс­
лаві, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни.
Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.
У лютому 1654 р. 20­тисячне польське військо вторглося на Поділ ­
ля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто
з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте,
дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію ко­
зацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були
змушені відступити.
Тим часом головні воєнні дії розгорталися на території Білорусі
та Смоленщини. Хмельницький на вимогу царя у травні 1654 р. на­
правив туди 18­тисячне козацьке угруповання, очолюване наказним
гетьманом Іваном Золотаренком. Унаслідок успішних воєнних дій на
кінець 1654 р. від польсько­литовських військ було звільнено південь
Білорусі та всю Смоленщину.
Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяслав­
ської ради. Після того як Хмельницький проігнорував вимогу Іслам ­
Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками.
10 липня 1654 р. між ними було укладено «Вічний договір», що пере­
дбачав взаємну допомогу «проти будь­якого ворога».
У жовтні—листопаді 1654 р. 30­тисячне польське військо на чолі
з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на Поділля.
Поляки діяли з надзвичайною жорстоко, знищуючи все населення.
Цікаво знати
Героїчним опором переважаючим силам ворога уславилося невелике
подільське містечко Буша. Його захищали близько 6 тис. козаків, міщан,
подільських опришків і загін повстанців­молдаван. Протягом 18—20 листо ­
пада захисники Буші відбивали запеклі штурми поляків. Коли після кро ­
вопролитного бою вони вдерлися до міста, жителі підпалювали домівки,
знищували своє майно та продовжували боротися з ворогом на вулицях. Від­
чуваючи поразку, вони кидалися у вогонь, віддаючи перевагу смерті, аніж
полону. Дружина одного з місцевих козацьких старшин зустріла поляків,
які оточили її презирливим глузуванням, а потім піднесла вогонь до діжки
з порохом. Частина захисників Буші, що обороняла замок, не маючи сил про ­
тистояти ворогу, підпалила пороховий погріб. Від величезного вибуху вони
загинули разом із польськими військами, які обложили замок.
Близько 70 бушанців (переважно жінок і дітей) сховалися в печері. Після
того як їх виявили поляни, вони відмовилися здатися й відстрілювалися до
останнього. Ніхто з них не здався, і тоді поляни спрямували в печеру воду по­току, що протікав поряд, і затопили печеру. У ній загинули останні нескорені
бушанці.
На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і приєдналася до
польської армії 20­тисячна татарська орда на чолі з ханом Менглі­
Гіреєм. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами
Поділля, Хмельницький очікував прибуття московських військ.
13 січня 1655 р. до нього приєдналися 10—12 тис. вояків війська
воєводи Василя Шереметьєва. Гетьман поспішив із 40—42­тисячною
україно ­московською армією під Умань.
Вирішальна битва відбулася 19—21 січня неподалік від Охматова.
Під час запеклої битви, що відбувалася посеред поля в лютий мороз,
з обох сторін загинуло до 30 тис. осіб. Ніхто з противників не здобув
переваги, але одночасно не мав сил продовжувати воєнну кампанію.
Наступ польсько­татарського війська вглиб України було зупинено.
Цікаво знати
Битва під Охматовим (на «Дрижиполі»)
27 жовтня 1654 року 30­тисячне військо Речі Посполитої на чолі з корон ­
ним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на Поділля та Брацлав­
щину. Тоді ж молодий кримський хан Мегмет­Гірей запропонував Богданові
Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після Переяслав­
ської угоди: «Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні». Проте
Хмельницький відмовився, і Мегмет­Гірей уклав угоду з польським королем.
8 грудня шляхетське військо Речі Посполитої з’єдналося поблизу Брацлава
з 30­тисячною татарською кіннотою, а 10 (20 січня) вони оточили Умань, яку
обороняв полк І. Богуна разом із місцевими жителями. Щоб укріпити місто
і зробити фортечні вали неприступними для ворога, Богун звелів облити їх
водою і перетворити на крижані гори.
У ці дні до ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна
20­тисячна московська армія на чолі з В. Шереметєвим і В. Бутурліним та ра­
зом із 70­тисячним козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо
мало 50—60 гармат. Попереду йшов Полтавський полк під командуванням
полковника Мартина Пушкаря. Дізнавшись про це, поляки з татарами від­
ступили від Умані й оточили загін Пушкаря, який зайняв оборону в неве­
ликій фортеці Охматові, а ввечері в п’ятницю 19 січня (29 січня) 1655 р. за
чверть милі від Охматова супротивники зійшлися в долині річки Багви.
Битва на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під
командуванням коронного обозного Стефана Чарнецького прорвалися до
московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бо­
чок пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та хоругви і здаватися,
однак були відбиті козаками. За словами очевидця­шляхтича, «трупом жол ­
нірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, а й уночи билися рукопаш»,
тобто спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися
без води та вогню. У неділю козаки запропонували переговори й домовили ­
ся з татарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун із козацькими
загонами непомітно вийшов з Умані та вдарив у тил польсько­шляхетського війська. Татари, переконавшись у безрезультативності облоги табору, спіш­
но залишили поле битви й почали грабувати українські села. 22 січня весь
табір, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави
до Охматова і після впертої битви визволив загін Пушкаря, що перебував
у фортеці.
Обидві сторони втратили убитими по 15 тис. вояків, зокрема в московській
армії загинуло 9 тис. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії.
У козацькій традиції за рівниною у двох верстах від Охматова між річками
Багвою та Буртою закріпилася назва «Дрижипіль», так як поле бою дрижало
від холоду і вогню.
Намагаючись зруйнувати кримсько ­польський союз, гетьман пові­
домив турецькому султану, що згодний прийняти його протекцію.
У відповідь Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від
нападів на Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнило ­
ся. Українські війська наказного гетьмана І. Золотаренка захопили
Мінськ, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Ґродно.
Із півночі на Польщу рушив шведський король Карл Х Густав, що пре ­
тендував на польську корону, і швидко здобув Варшаву й Краків.
Хмельницький вирішив використати сприятливу для себе си­туацію і звільнити з­під польської влади західноукраїнські землі.
19 вересня 1655 р. україно ­московська армія взяла в облогу Львів.
Напередодні відбулась битва під Городком, яка завершилася перемо­
гою україно ­московського війська.
Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міс­та, вийшовши в окремих місцях до Вісли і за Сян. Однак це не сподо ­
балося шведському королю, який став вимагати від Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман
дізнався, що Менглі­Гірей, порушивши заборону турецького султана,
разом з ордою вдерся в Україну й просувається до Львова. У цих умо ­
вах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав відступати. Перед
цим він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність
укласти мир й надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це
він пропонував полякам відмовитись від претензій на володіння «усім
Руським князівством» та визнання входження до нього західноук ­
раїнських земель. Хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це
ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.
Відступаючи, україно ­московські війська були двічі атаковані тата­
рами, але успішно відбилися. З огляду на це 12 листопада 1655 р. під
Озерною Мехмед­Гірей уклав угоду з Хмельницьким про невтручання
Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московської держави
з Річчю Посполитою, відновлення україно ­татарської дружби та забо ­
рону татарам чинити напади на українські й московські землі.
2. Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького.
Розповідь учителя
Суперечності, що загострювалися між Московською державою
і Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між
ними. Вести війну на два фронти для московського уряду було обтяж ­
ливо, і він погодився на пропозицію виснаженої війною Речі Посполитої
укласти перемир’я. У серпні—жовтні 1656 р. у Вільно відбулися мос­
ковсько ­польські переговори, унаслідок яких було укладено Віленське
перемир’я. За його умовами, воєнні дії між Московською державою й
Річчю Посполитою припинялися. Обидві держави домовлялися, що
будуть вести спільні воєнні дії проти Швеції і не розпочинати з нею
переговорів про мир. Польські посли висунули пропозицію обрати царя
Олексія Михайловича на престол Речі Посполитої після смерті Яна
Казимира. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцер ­
ківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя
королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася у її складі.
Відверте нехтування московською стороною інтересами Гетьман ­
щини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віленського
перемир’я вони вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р.
Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно­політичного
союзу зі Швецією та Трансільванією, спрямованого проти Речі Поспо ­
литої і Кримського ханства.
У грудні 1656 р. в угорському місті Рандоті було підписано до­
говір про союз між Швецією і Трансільванією. Розподіл території
Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїн­
ських земель до Трансільванії. Рандотський договір засвідчив, що
трансільванський князь і шведський король, потребуючи допомоги
Гетьманщини, водночас не хотіли її зміцнення за рахунок приєднан­
ня Західної України.
3. Дії українського війська в Польщі 1657 р.
Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою)
Наприкінці грудня 1656 р. Хмельницький без відома московського
уряду вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського
князя Дьєрдя ІІ Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке
військо на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а зго­
дом ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість ук­
раїнського війська сягала 18—20 тис. осіб.
Швидким маршем пройшовши Галичину, до трансільванського
князя під Перемишлем приєдналося козацьке військо. Союзники
взяли Краків і рушили на з’єднання з армією шведського короля.
Після об’єднання за наполяганням Карла Х Густава було вирішено завдати рішучого удару полякам. Союзники перейшли Віслу, захопили
Замостя, Люблін і рушили на Варшаву. 9 червня місто було здобуто.
Однак у середині червня становище союзників погіршилося.
У Польщі розгортався широкий визвольний рух. Після нападу на
Швецію Данії Карл Х змушений був залишити Польщу. Польські вій­
ська вторглися до Трансільванії, а до Польщі як союзник прибув із
великою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь ІІ Ракоці
розпочав переговори з польським командуванням і капітулював.
До козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець
і попередив, що вони воюють без угоди царя. До того ж серед них
поширювалися чутки, що Хмельницький важко хворий і доживає
останні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повер ­
татися додому. Поразка україно ­трансільванського походу до Польщі
стала важким ударом для хворого гетьмана.
4. Б. Хмельницький — людина, політик і полководець.
Самостійна робота за підручником
Схарактеризуйте історичне значення діяльності Б. Хмельницько­го. Визначте, якими були, на вашу думку, досягнення і прорахунки
Б. Хмельницького, здійснені ним у роки Національно­визвольної вій­
ни українського народу середини XVII ст. Поясніть свою думку.
Додатковий матеріал
27 липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана,
як він і заповідав, у рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.
Б. Хмельницький небезпідставно вважається однією з найвизначніших
постатей української історії. Він був єдиним у вітчизняній історії загаль­
нонаціональним лідером, який зміг підняти весь народ на боротьбу за своє
звільнення. Життєвий шлях Хмельницького був тісно переплетений із доля­
ми багатьох тисяч українців, сповнений блискучими перемогами й гіркими
поразками, глибокими роздумами й важкими рішеннями, особистими втра­
тами й здобутками.
Хмельницький очолив Національно­визвольну війну українського народу
середини XVII ст., яка стала кульмінаційною подією історії України XVI—
XVII ст. Він виявив себе блискучим полководцем, сформував боєздатну, одну
з кращих у тогочасній Європі національну армію.
В умовах розгортання визвольної боротьби Хмельницький висунув про ­
граму побудови Української держави як мети визвольної боротьби, навколо
якої об’єдналися всі патріотичні сили. Наріжні принципи сформульованої
гетьманом державної ідеї стали знаменом у визвольних змаганнях україн­
ців упродовж наступних століть. Завдяки гнучкій політиці Хмельницького
Гетьманщина змогла подолати чимало соціальних потрясінь і не загинути
у вирі громадянської війни.
Гетьман організував дипломатичну службу, яка сприяла досягненню виз ­
нання Української гетьманської держави урядами інших країн. Сучасники
вважали Хмельницького одним із найкращих тогочасних дипломатів. Він уміло керував зовнішньою політикою Гетьманщини, знаходячи союзників
для продовження боротьби й нейтралізуючи дії ворогів.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Запитання
1) Яким був результат битви під Охматовим?
2) Що передбачала угода між Хмельницьким і кримським ханом,
укладена 12 листопада 1655 р. під Озерною?
3) Схарактеризуйте перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.
4) Якими були умови Віленського перемир’я?
5) Чому Хмельницький вважав укладення Віленського перемир’я
порушенням Московською державою україно ­московської уго­
ди 1654 р.?
6) У чому полягала зміна зовнішньополітичної орієнтації Хмель­
ницького після Віленського перемир’я?
7) Які держави підписали Рандотський договір?
8) Як відбувався похід української армії до Польщі в 1657 р.?
9) Чому А. Жданович вирішив припинити похід до Польщі й по­
вертатися додому?
10) Коли помер Б. Хмельницький і де його було поховано?
Завдання
Закінчіть складання таблиці «Національно ­визвольна війна ук­
раїнського народу середини XVII ст.».
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Воєнна кампанія 1654—1655 рр. була дуже важкою для української
армії. Її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що
жоден із його союзників не бажає зміцнення Української гетьман­
ської держави.
Укладення польсько­московської Віленської угоди спонукало
Хмельницького до спроби зміни напрямки зовнішньої політики.
Поразка трансільвансько ­українського походу 1657 р. унеможли ­
вила здійснення плану гетьмана об’єднати українські землі в межах
однієї держави.
Історичне значення діяльності Б. Хмельницького, попри допущені
ним помилки і прорахунки, важко переоцінити.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Історія України 8 клас | Додав: uthitel (18.12.2013)
Переглядів: 2038 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: