Урок 2 Східні слов’яни та їхні сусіди - Історія України 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Історія України 7 клас

Урок 2 Східні слов’яни та їхні сусіди

Урок 2

Східні слов’яни та їхні сусіди

Мета: визначити причини та наслідки Великого переселення народів, з’ясувати роль та місце слов’ян у цьому процесі, за допомогою карти охарактеризувати розселення племінних союзів східних слов’ян на території України; проаналізувати взаємовідносини східних слов’ян зі своїми сусідами; розвивати вміння та навички учнів працювати з картою, історичними джерелами, виконувати різноманітні дидактичні вправи.

Очікувані результати: учні зможуть: визначати роль і місце слов’янських племен у Великому переселенні народів; називати основні слов’янські союзи племен, що жили на території України, аналізувати їхні основні заняття, побут, вірування тощо, визначати регіон їхнього проживання; називати сусідів східнослов’янських племен та характеризувати взаємовідносини між ними; визначати особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов’ян у VIII—IX ст.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас[1], контурні карти[2], тексти джерел, заготовки схем, заготовки таблиці «Слов’янські союзи племен на території сучасної України», ілюстрація (реконструкція поселення східних слов’ян), схема «Центри формування східнослов’янської державності».

Поняття: Велике переселення народів, слов’яни, анти, склавини, готи, гуни, авари, Велике розселення слов’ян, хозари, варяги, князь, дружина.

Персоналії: Германаріх, Вінітарій, Бож, Аттіла, Пліній, Тацит, Птолемей, Йордан, Прокопій Кесарійський, Кий, Щек, Хорив.

Дати: ІІІ—VІІ ст. — Велике переселення народів, ІV—VІІ ст. — існування антського племінного союзу, V—VІІ ст. — Велике розселення слов’ян.

I.   Організаційна частина

Оголошення теми та очікуваних результатів.

II. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Учні висловлюють власну думку щодо твердження Н. Яковенко.

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Слов’яни під час Великого переселення народів.

2.   Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України.

3.   Сусіди східнослов’янських племен.

4.   Етнічні та державотворчі процеси в період утворення Київської Русі.

1.   Слов’яни під час Великого переселення народів

Викладення цього питання доцільно розпочати з визначення поняття «Велике переселення народів».

Мій конспект

Велике переселення народів — рух племен і народів у ІІ—V ст. н. е. в різних напрямках Європи, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії.

Робота з картою

Використовуючи карту атласу, випишіть до зошита назви племен, які брали участь у Великому переселенні народів. (Карта «Слов’яни під час переселення народів» (с. 1) атласу.)

Визначення причинно-наслідкових зв’язків

Далі учням слід запропонувати поміркувати над причинами Великого переселення народів. Учні висловлюють власні припущення з цього приводу та заносять їх до зошита.

Мій конспект

Причини Великого переселення народів:

Зміни клімату.

Прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель і військової здобичі.

Швидкий приріст населення, який при екстенсивному характері ведення господарства збільшив потребу в нових пасовиськах та орних землях.

Послаблення Римської імперії, яка виявилася нездатною протистояти натиску зміцнілих сусідів.

Завдання

Визначте три причини Великого переселення народів.

1   новий наступ льодовика

2   швидкий приріст населення, розвиток племен

3   зміни клімату

4   військові походи римлян на варварські землі з метою захоплення рабів та здобичі

5   посилення Римської імперії

6   нестача вільної землі

Відповідь: 2, 3, 6.

Розповідь учителя

Велике переселення народів спричинило великі зміни на карті Європи. Його складовою стало Велике розселення слов’ян.

Мій конспект

Велике розселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст.

Розповідь учителя

Складовою Великого переселення народів було Велике розселення слов’ян (V—VІІ ст.), про яких писали ще давньоримські (Пліній, Тацит, Птолемей) та візантійські (Йордан, Прокопій Кесарійський) автори. Уперше слов’янські племена згадувалися під назвою венедів, а згодом — антів і склавинів.

Мій конспект

Анти — назва східнослов’янських племен, що згадується візантійськими авторами у ІV—VІІ ст., які жили між Дністром і Дніпром.

Основна галузь господарства — орне землеробство із застосуванням залізного плуга.

Розвиток осілого тваринництва.

Допоміжна роль промислів (мисливство, рибальство, збиральництво).

Розвиток ремесла, яке вже відокремилося від сільського господарства (залізоробне, гончарне із застосуванням гончарного круга, склоробне та ін.).

Виникнення торгівлі (існували економічні відносини з віддаленими країнами, у тому числі з Римською імперією; це простежується на підставі численних знахідок на території антських земель римських речей: амфор, скляних та металевих виробів тощо, а також срібної римської монети).

Суспільний устрій — розклад первіснообщинного ладу та формування класових відносин; майнове розшарування.

Вірування: обожнювали сили природи; мали капища, де стояли зображення ідолів із каменю або дерева.

Існування сильної військової організації.

Боротьба проти готів (намагання готського короля Вінітарія в 385 р. підкорити антів, але він зазнав поразки, згодом йому вдалося захопити в полон і стратити антського царя Божа, його синів та 70 найбільших можновладців).

Наступ антів (VІ ст.) разом зі склавинами на балканські володіння Візантії.

Початок VІІ ст. — війна антів з аварами, яка призвела до розпаду антського політичного об’єднання.

Робота із джерелом

Проаналізуйте уривки з твору Прокопія Кесарійського «Війна з готами» і дайте відповіді на запитання.

Ці племена, слов’яни і анти, не підкоряються одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно… Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцирів вони не носять; деякі виходять у бій без хітона і трибонія [верхнього і спіднього одягу], в дуже коротких штанях, що закривають лише частину тіла… Вони вважають, що один із богів — Творець блискавки — …є єдиний владика всього, і йому приносять у жертву биків і всяких жертовних тварин. Долі вони не знають і взагалі не визнають, що вона має якесь значення…, але коли смерть уже в них у ногах, чи захоплені вони хворобою, чи вирушають на війну, вони дають обітницю, якщо уникнуть її, тут же здійснити богу жертву за своє життя, а уникнувши [смерті], жертвують, що обіцяли…. Проте шанують вони річки і німф і деякі інші божества, і приносять жертви також і їм усім, і при цих жертвах здійснюють ворожбу…

1)  Поясніть значення поняття «демократія». Чому автор джерела вважав, що слов’яни живуть «у демократії»?

2)  Що ви дізналися про зброю слов’ян?

3)  Як наведений уривок характеризує вірування слов’ян? Яким одним словом можна назвати їх?

4)  Назвіть ім’я слов’янського бога-громовержця та інших богів, яким поклонялися слов’яни.

Робота з контурною картою

За Йорданом, анти жили між Дністром і Дніпром. За Прокопієм Кесарійським, їхні оселі сягали на сході Азовського моря, а на заході — долини Дунаю (Маврикій). Нанесіть на відповідну контурну карту територію розселення антів.

Аналіз інформації

При розкопках поселення пеньківської культури, яку вчені пов’язують з антським племінним союзом, археологами були знайдені залізні наральник та серп; кістки коня, свині, корови, кози; рибальські гачки й кістки риб, кістки оленя, кабана, козулі, зайця; сиродутне горно, ковадло; пряслице, ліпний горщик; бронзові сережки, срібна підвіска; обвуглені зерна пшениці, ячменю та проса в господарській ямі.

Запитання та завдання

1)  Які висновки зробили археологи про основні та допоміжні заняття слов’ян?

2)  Доповніть схему, вписавши до неї основні та допоміжні заняття слов’ян.

Відповідь: землеробство, скотарство, рибальство, полювання, ремесла (гончарне, залізообробне, гончарне, ювелірне, прядіння, ткацтво та ін.).

Розповідь учителя

Із межиріччя Дніпра й Вісли слов’яни рушили до Подунав’я. Звідти ці племена стали здійснювати регулярні напади на Константинополь та візантійські володіння на Балканах, які дістали назву Балканських війн. Після перших успішних походів слов’яни почали залишатися за Дунаєм, а на кінець VII ст. майже повністю оволоділи Балканським півостровом. У результаті Великого розселення слов’ян сформувалися племена західних, південних та східних слов’ян.

Розселення слов’ян відбувалося в складних умовах. У другій половині VI ст. важким ударом для них стала боротьба з кочовими племенами аварів, які з Азії спочатку переселилися до Північного Причорномор’я, а потім — на територію сучасної Угорщини, де й заснували свою державу — Аварський каганат. Тривалі аваро-слов’янські війни призвели до підкорення аварами склавинів, знесилення, а згодом і до розпаду антського об’єднання племен. Від 602 р. анти в історичних джерелах не згадуються.

Робота в групах

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує завдання за допомогою підручника скласти розповідь про одне з племінних об’єднань (готи, гуни, анти, авари), що брали участь у Великому переселенні народів. Після цього лідер групи виступає з підготовленим повідомленням.

Розповідь учителя

Учитель доповнює відповіді учнів короткими довідками про вождів племен, що брали участь у Великому переселенні народів: Германаріха, Вінітарія, Божа, Аттілу.

Германаріх — остготський король із роду Амалів, який у ІV ст. підкорив своїй владі остготські та вестготські племена в Північному Причорномор’ї, а також дрібні угро-фінські племена Поволжя. Підкорені Германаріхом племена були обкладені даниною. Вів війни з антами. Готський племінний союз, який очолював Германаріх, був нетривким державним об’єднанням.

Вінітарій — цар остготів, із роду Амалія, що захищав готську незалежність від гунів після смерті царя Германаріха. Загинув у боротьбі з гунами. За переказом, Вінітарій підкорив землі сусідніх слов’ян.

Бож — Боз, Бус — вождь племінного союзу антів кінця ІV ст. Єдиний раз згадується в «Історії готів» Йордана. Історик оповідає, що король остготів Вінітарій «послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп’яв короля їхнього Божа із синами його і 70 старійшинами для залякування». Описана війна відбувалася в пониззі Дніпра. Судячи з того, що дуже численне остготське військо зазнало поразки від антського, а також із наявності 70 старійшин (без сумніву, вождів племен), Йордан мав на увазі величезний і могутній союз антських племен.

Аттіла — каган (вождь) гунів від 434 р., підніс їхню державу (із центром у Паннонії) до вершини могутності (впливи від Кавказу до Риму). Від 445 р. — володар велетенської держави у Східній Європі, що, за приблизними описами стародавніх істориків, простягалася від Чорного моря до річки Рейн та від данських островів до правого берега Дунаю. Здійснив спустошливі походи до Іллірії (447 р.), Галлії (451 р.) та Італії (452 р.), що вжахнули народи Європи та світу. Ім’я Аттіли стало уособленням жорстокого завойовника, керманича темної жорстокої сили.

(Результати роботи в групах заносяться до таблиці.)

Зразок заповненої таблиці

Племінне об’єднання

 

Характеристика

 

Готи

 

Початок Великого переселення народів пов’язують із пересуванням готів із Прибалтики в українське Причорномор’я; готські племена осіли в пониззі Дніпра (остготи) та між Дністром і Дунаєм (вестготи); на початку ІV ст. остготські племена об’єдналися в державу на чолі з Германаріхом

 

Гуни

 

375 р. — гуни, розбивши племінний союз готів, підкорили більшу частину остготів та інші племена; восени 376 р. під тиском гуннів вестготи, перейшовши Дунай, оселилися, із дозволу Риму, на території римської провінції Мезії (територія між Нижнім Дунаєм і Балканами); гунни, які утворили величезну державу на чолі з Аттілою, намагалися захопити Галлію та Італію, проте після поразки на Каталаунських полях (451 р.) та смерті Аттіли їхня держава розпалася

 

Слов’яни та авари

 

V—VІІ ст. — остання доба Великого переселення народів, коли племена антів, хорватів, сербів, болгарів, аварів та інших вступили на територію Східної Римської імперії (Візантії); від 527 р. анти, склавини разом із гуннами здійснювали часті походи на Константинополь; у 577 р. слов’яни зайняли землі на території Фракії і Македонії, а на початку VІІ ст. — Далмацію та Істрію; наприкінці VІІ ст. слов’янам належав майже весь Балканський півострів і деякі області Малої Азії

 

 

Підсумовуючи інформацію, учитель пропонує учням поміркувати над запитанням: яке значення мало Велике переселення народів для слов’ян?

Аналіз інформації

Аргументовано доведіть або спростуйте твердження.

Територія України в ІV—V ст. була втягнута у Велике переселення народів, яке підірвало могутність Римської імперії та закінчилося утворенням нових держав на карті Європи. У цей історичний період на політичній арені голосно заявляють про себе слов’янські племена.

2.   Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України

Робота з картою

У VIII ст. у східних слов’ян виникають союзи племен, про які повідомляє в літописі «Повість минулих літ» чернець Нестор: поляни, сіверяни, словени, кривичі, деревляни, уличі, дуліби, бужани, радимичі, хорвати, в’ятичі, волиняни, тиверці, дреговичі. На території сучасної України розселилися сім племінних об’єднань. Використовуючи карту, з’ясуйте, які слов’янські союзи племен жили на території сучасної України, запишіть їх до зошита. (Карта «Східні слов’яни та їхні сусіди» (с. 2) атласу.)

(Робота з картою супроводжується розповіддю вчителя про розселення слов’ян на території України.)

Розповідь учителя

Деревляни займали землі південного басейну річок Прип’ять, Горинь, західного берега Дніпра та північного басейну Тетерева. Поляни жили на захід від середнього Дніпра, між його притоками Тетеревом на півночі та Россю на півдні. Сіверяни займали території на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої течії Десни, Сули, Псла й Ворскли до верхів’їв Сіверського Дінця. Тиверці жили в нижній течії річок Дністер і Прут, що досягла узбережжя Чорного моря. Волиняни (дуліби) розселялися на землях на північ від верхньої течії Дністра, у басейні Західного Бугу, на південь від верхів’їв Прип’яті. Уличі займали землі, розташовані між річками Оріль, Дніпро, Самара та в лісостеповій частині Південного Бугу. Білі хорвати проживали у Верхній Наддністрянщині на захід від річки Збруч, межиріччі Верхнього Пруту і Дністра, Північній Буковині, Прикарпатті й частині Закарпаття.

Робота з підручником

За допомогою підручника заповніть таблицю «Слов’янські союзи племен на території сучасної України». (Цю роботу можна дати як домашнє завдання, показавши приклад заповнення таблиці.)

Зразок заповненої таблиці

Слов’янські союзи племен на території сучасної України

Назва союзу

 

Політичний центр

 

Географічне розташування

 

Поляни

 

Київ

 

Середнє Подніпров’я, між річками Тетерів і Рось

 

Сіверяни

 

Чернігів, Новгород-Сіверський

 

На схід від середньої течії Дніпра, басейн Нижньої Десни, Сули, Псла, Ворскли до верхів’їв Сіверського Дінця

 

Деревляни

 

Іскоростень

 

Південний басейн річок Прип’яті, Горині, західний берег Дніпра, північний басейн Тетерева

 

Тиверці

 

Фортеця Бєлгород над Дністром

 

Між нижніми течіями Дністра і Пруту аж до Чорного моря

 

Уличі

 

Олешшє над Дністром

 

Між нижнім Дністром, Південним Бугом (Богом) та Дніпром

 

Волиняни (дуліби)

 

Волинь

 

Басейн річки Західний Буг

 

Білі хорвати

 

Ужгород

 

Карпати, басейн Верхнього Дністра

 

 

Розповідь учителя

Слов’яни селилися поблизу річок, струмків та озер, невисоко над рівнем води, поряд із заплавними луками — там, де були придатні для обробітку родючі землі, росли багаті трави. Їхні житла мали вигляд напівземлянок: це були дерев’яні зруби, заглиблені на 40—100 см у землю. В одному з кутів, віддаленому від входу, розміщувалася кам’яна або глиняна піч, яка зігрівала дім та слугувала для приготування їжі. Поряд із житлами були розташовані господарські будівлі та ями. Господарські напівземлянкові споруди використовували як виробничі майстерні, а також для зберігання зерна та інших припасів.

Творче завдання

Уважно розгляньте ілюстрацію, що зображує реконструкцію поселення східних слов’ян (VІІІ—ІХ ст.), та виконайте завдання.

1)  Поясніть, чому саме таку місцевість обирали слов’яни для свого проживання.

2)  Який вигляд мало слов’янське поселення? Поясніть, чому.

3)  Намалюйте слов’янське житло.

4)  Напишіть твір-роздум за темою «Один день із життя мешканця слов’янського поселення».

Реконструкція поселення східних слов’ян (VІІІ—ІХ ст.)

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із літопису «Повість минулих літ» і дайте відповіді на запитання.

[Усі племена] мали ж свої звичаї, і закони предків своїх, і заповіти, кожне — свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість… І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечері; а на завтра приносили, що за неї дадуть. А деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі, і в’ятичі, і сіверяни один звичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав — чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали [їх] у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як [це] роблять в’ятичі і нині. Сей же звичай держали і кривичі…

1)  Які слов’янські союзи племен згадуються в наведеному уривку із джерела? Покажіть їх на карті.

2)  Чи однаковим є ставлення автора літопису до звичаїв різних племен? Підтвердьте свою точку зору цитатами з тексту.

3)  Що таке тризна?

4)  Що нового ви дізналися про весільний та поховальний обряди у східнослов’янських племен?

3.   Сусіди східнослов’янських племен

Робота з картою

Використовуючи карту атласу, доповніть схему, вписавши до неї сусідів східнослов’янських племен. (Карта «Східні слов’яни та їхні сусіди (с. 2) атласу.)

Робота в групах

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує завдання за допомогою підручника скласти невеликі розповіді про сусідів східних слов’ян. Після цього лідери груп презентують підготовлені повідомлення, а вчитель уточнює й доповнює їх. Результати роботи в групах заносяться до зошита.

Мій конспект

Авари — це кочові тюркомовні племена, які в другій половині VІ ст. розгромили слов’ян-антів, вторглися в Центральну Європу та заснували власну державу на території сучасної Угорщини — Аварський каганат; слов’яни називали авар обрами; згодом вони були витіснені болгарами, а в самому Аварському каганаті піднімали повстання слов’яни.

Болгари — це тюркський народ, який у VІ ст. в Приазов’ї створив власну державу — Велику Болгарію; під ударами Хозарського каганату держава розпалася, частина болгар відкочувала в Поволжя, частина — на Дунай, де в VІІ ст. створила Болгарське царство, а згодом асимілювалася з місцевим слов’янським населенням; решта болгар залишилася в Північному Причорномор’ї, Криму, Подонні, де змішалася з місцевим населенням.

Хозари — це тюркомовний кочовий народ, який у VІІІ ст. завоював Північне Причорномор’я до верхів’їв Сіверського Дінця та Дону та Східний Крим, створивши державу Хозарський каганат; хозари змушували сплачувати данину східнослов’янські племена; на території каганату сформувалася салтівська археологічна культура.

Вікінги (нормани) — це войовничі народи Скандинавського півострова І тис. н. е., предки сучасних данців, норвежців і шведів; слов’яни називали їх варягами, а Західна Європа — норманами; здійснювали набіги на сусідні держави; північні слов’янські племена сплачували їм данину.

4.   Етнічні та державотворчі процеси в період утворення Київської Русі

Учитель коротко характеризує етнічні та державотворчі процеси, що відбувалися в період утворення Київської Русі.

Мій конспект

Етнічні процеси — процеси, що характеризують особливості розвитку (національно-культурні, мовні тощо) певного народу.

Розповідь учителя

У VIII—IX ст. як у східних, так і в інших груп слов’ян поступово виникали і поглиблювалися етнічні відмінності між віддаленими союзами племен і головним слов’янським осередком на його історичній прабатьківщині між Дніпром та Віслою. Надалі етнічні процеси розвивалися в напрямі створення досить стійкої етнокультурної спільноти, для якої були характерними наявність власної мови, релігійна й культурна єдність, відчуття територіальної єдності. Від середини ХІІ ст. в межах цього етнокультурного масиву починають виокремлюватися кілька центрів, які в майбутньому надали поштовх розвитку російського, українського й білоруського народів.

Мій конспект

Державотворчі процеси — процеси, що пов’язані з виникненням у певних народів держави — системи влади, за якої порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних органів влади.

Розповідь учителя

У VIII—IX ст. у східних слов’ян посилюються державотворчі процеси. У результаті об’єднання окремих союзів племен виникають нові утворення — племінні княжіння, кожне з яких мало власну територію. Сучасна наука вважає, що ці об’єднання мали елементи державності. За свідченнями арабських авторів, на східнослов’янських землях існували три центри формування східнослов’янської державності.

Робота зі схемою

Проаналізуйте наведену схему, зробіть висновки.

Після опрацювання схеми учні переходять до з’ясування витоків та передумов виникнення держави у слов’ян. Результати роботи учні заносять до зошита.

Мій конспект

Витоки та передумови виникнення держави у слов’ян:

Становлення впродовж VІІ—VІІІ ст. слов’янських політичних союзів племен (дулібів, деревлян, хорватів, полян, уличів, тиверців і сіверян) — племінних княжінь, споріднених мовою, побутом, культурою.

Виокремлення племінної верхівки, формування дружини, складання примітивного апарату влади, утвердження місцевих князівських династій.

Формування в ІХ ст. трьох осередків східнослов’янської державності: Куявія (землі полян із Києвом), Славія (землі ільменських словенів із центром у Новгороді), Артанія (територія Північно-Східної Русі або Приазов’я).

Економічні чинники (удосконалення техніки та технології обробки землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, контроль над торговельними шляхами).

Активна зовнішня політика (походи на Візантію, боротьба з готами, гунами, аварами).

Робота із джерелами

Учитель звертає увагу учнів на те, що важливим центром формування Давньоруської держави стає місто Київ, і знайомить їх із легендою про його заснування. Потім учні відповідають на запитання.

1)  Прочитайте уривок із «Повісті минулих літ» про заснування Києва і дайте відповіді на запитання.

Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами… і були три брати: один мав ім’я Кий, другий — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоревицею. І збудували городок в ім’я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужі мудрі та тямущі, і називались вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві.

2)  Прочитайте уривок із вірша Олександра Олеся «Початки Києва» і дайте відповіді на запитання.

Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.

…Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Либідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.

а)  Із яким слов’янським союзом племен пов’язано заснування міста Києва?

б)  Яку легенду про заснування Києва було покладено в основу вірша Олександра Олеся?

в)  Що ви дізналися про заснування міста Києва?

г)  Поміркуйте, чому саме Київ згодом став важливим східнослов’янським центром.

IV.   Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

Які племена та народи брали участь у Великому переселенні народів? (Виберіть три правильні відповіді.)

1   гуни

2   скіфи

3   кіммерійці

4   готи

5   слов’яни

6   перси

Відповідь: 1, 4, 5.

Запитання на закріплення

1.   Як називали слов’ян римські та візантійські історики?

2.   Які слов’янські племінні об’єднання розселилися на території сучасної України?

3.   Хто був сусідами східних слов’ян?

4.   Коли було засновано місто Київ? Яке значення мала ця історична подія?

5.   Якими були передумови виникнення держави у східних слов’ян?

V.  Домашнє завдання

1.   Підручник.

2.   Заповніть таблицю «Слов’янські союзи племен на території сучасної України».

3.   Підготуйте повідомлення про життя та діяльність князя Кия.

4.   Індивідуальне випереджальне завдання: підготуйте повідомлення про походи князя Ігоря на Візантію.

Матеріал для повідомлення

Походи Ігоря на Візантію

У 941 р., посадивши на 1000 човнів 40-тисячну дружину (в інших літописах називається нереальна цифра в 10 тис. кораблів), князь вийшов із Дніпра та безперешкодно увійшов до Босфорської протоки. Проте перший із них був невдалим — спочатку численна руська ескадра успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем[3].

Час для походу князь вибрав зручний: він знав, що візантійський флот і більшість імператорського війська перебувала на війні із сарацинами. Однак візантійський імператор, завчасно попереджений херсонеським стратегом про вихід у море флоту русичів і навчений досвідом попередніх війн із ними, встиг повернути свій флот до столиці. Тож, коли човни з десантом русичів увійшли до Босфору, подальший шлях їм перекрив візантійський флот під командуванням патриція Теофана. На озброєнні грецьких брандерів був «ясний вогонь», якого не мали русичі. І це давало грекам велику перевагу в бою. Та князь Ігор бій прийняв. У Босфорі чи на підході до нього відбулася велика морська битва, у якій греки взяли гору над княжим флотом. Відступивши в море, князь Ігор повернув свій флот до берегів Малої Азії. За цей час візантійський імператор стягнув туди всі свої сухопутні й морські сили. У вересні відбулася повторна морська битва двох флотів, у якій княжий флот знову зазнав відчутної поразки. Греки ще раз застосували «візантійський вогонь» і спалили багато княжих човнів. Уночі князь Ігор зумів із залишками свого флоту прорватися крізь блокаду та рушив до Керченської протоки. Весь перехід до Керчі русичі відбивалися від переслідування візантійського флоту та втратили в боях ще багато своїх човнів і воїнів. Полонених русичів греки привезли до Царгорода, де, як засвідчують літописці-очевидці, їм відрубали голови. Другий похід на Візантію, у якому окрім полян узяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словенів, кривичів, тиверців тощо, завершився укладанням більш вигідної угоди з Візантією, яка значно розширила торговельні можливості слов’ян у Візантії. У 944 р. між Києвом і Царгородом було досягнуто згоди й укладено союзну та торговельну угоду, але вже з більшими обмеженнями для Русі, ніж про це було домовлено за часів Олега. Русь зобов’язувалася допомагати імператорові військами та не зазіхати більше на його володіння в Криму.

 



[1]   Тут і далі: Історія України. 7 клас: Атлас-шаблон / Упорядники О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Х.: Вид-во «Ранок», 2008.

 

[2]   Тут і далі: Історія України. 7 клас: Контурні карти із завданнями / Авт.-упоряд. О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Х.: Вид-во «Ранок», 2010.

 

[3]   Грецький вогонь (рідше — пекельний вогонь, візантійський вогонь) — горюча суміш, що нагадувала напалм і не гасилася водою; застосовувалася із військовою метою в часи Середньовіччя; уперше була використана візантійцями в морських битвах; точний склад грецького вогню невідомий (імовірно, до нього входили селітра, нафта та сірка).

 

Категорія: Історія України 7 клас | Додав: uthitel (22.10.2013)
Переглядів: 8921 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: