Урок № 19 Основи Інтернету. Служби Інтернету - Інформатика 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Інформатика 9 клас

Урок № 19 Основи Інтернету. Служби Інтернету

Урок № 19  Основи Інтернету. Служби Інтернету

Мета уроку: ознайомити з історією виникнення мережі Інтернет, її призначенням і структурою, сформувати поняття адресації в Інтернеті, IP-адреси, доменного імені та URL-адреси, розглянути способи підключення до Інтернету, дати уявлення про служби Інтернету.

Очікувані результати: учні повинні знати призначення мережі Інтернет, поняття URL-адреси, IP-адреси та доменного імені, правила адресації ресурсів в Інтернеті; призначення найпоширеніших служб Інтернету: веб-сервісу, електронної пошти, телеконференцій, файлового сервісу, віддаленого керування комп’ютером, інтерактивного спілкування, IP-телефонії; призначення основних протоколів Інтернету; функції Інтернет-провайдера; учні повинні вміти описувати способи підключення до Інтернету за допомогою віддаленого доступу та через комп’ютер-шлюз локальної мережі, наводити приклади URL-адрес, IP-адрес і доменних імен.

Обладнання: ПК, плакат № 9 [11], презентація вчителя.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок.

1.   Організаційний етап

1.1. Привітання вчителя й учнів, організація уваги.

1.2. Перевірка наявності робочих зошитів, підручників тощо.

2.   Перевірка домашнього завдання

Учні усно відповідають на запитання підручника, демонструють виконані практичні вправи.

Учитель виставляє оцінки за домашнє завдання.

3.   Мотивація навчальної діяльності

3.1. Бесіда (файл B_19.doc).

3.2. Повідомлення теми та мети уроку.

4.   Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

Запитання для фронтального опитування

1.   Назвіть джерела, з яких людина може одержувати інфор­мацію.

2.   Яка мережа називається глобальною?

3.   Що називається мережею на базі сервера «клієнт—сервер»?

4.   Що таке сервер?

5.   Що ви розумієте під технологією «клієнт—сервер»?

6.   Які мережні протоколи ви знаєте?

5.   Вивчення нового матеріалу

5.1. Лекція  вчителя

План

1.   Глобальна інформаційна мережа Інтернет.

2.   Історія створення мережі Інтернет.

3.   Поняття IP-адреси комп’ютера.

4.   Поняття доменної адреси.

5.   Способи підключення до Інтернету.

7.   URL-адреса. Структура URL-адреси.

Історія створення мережі Інтернет

ARPA (1957 р.). У 1957 р. у СРСР було розпочато запуск першого в історії людства штучного супутника Землі. У відповідь на це в США створено Агентство перспективних наукових технологій при Міністерстві оборони США (ARPA), метою якого було забезпечити першість Америки в галузі передових технологій.

 Система комутації пакетів (1968 р.). На початку 1960-х років Поль Берен із фірми «Rand Corporation» міркував над непростим завданням: як добитися того, щоб військова комп’ютерна мережа працювала навіть у випадку ядерної атаки?

У повідомлення (пакети), що передаються через мережу, закладається інформація про маршрут, внаслідок чого будь-який підключений до мережі комп’ютер може визначити, куди треба надіслати повідомлення.

ARPANET (1969 р.). У 1969 р. організація ARPA створила мережу ARPANET з метою надання своїм співробітникам можливості ефективного обміну інформацією.

Інтернет — це глобальна інформаційна мережа, яка об’єднує велику кількість регіональних мереж і водночас мільйони ПК у всіх кінцях світу з метою обміну даними та доступом до інформаційних і технологічних ресурсів.

TCP/IP (1983 р.). Перехід ARPANET на протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol), який дозволив об’єднати різні мережі.

Назва нової мережі — Internet.

1000 комп’ютерів у мережі.

NSFNET (1986 р.). У 1986 р. Національне наукове товариство США (NSF) створює мережу NSFNET, в основі якої — перший магістральний канал Intеrnet із пропускною здатністю 56 Кбіт/с. NSFNET об’єднала велику кількість комп’ютерів різних університетів США.

Розвиток NSFNET (1987 р.): підписання угоди з фірмою Mеrit Network (IBMі MCI).

1988 р.: канал T1 (1,544 Мбіт/с).

У 1989 р. мережа Internet вже об’єднувала комп’ютери не тільки США, а й Австралії, Великої Британії, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Нідерландів, Нової Зеландії та Японії. Їх кількість перевищила 100 тисяч, до мережі Інтернет підключилися комерційні мережі.

1990 р.: ліквідація ARPANET.

1991 р.: канал Т3 (44,736 Мбіт/с).

Поява режиму on-line.

У мережі 60 000 комп’ютерів.

ІР-адреса — унікальна числова адреса, за допомогою якої визначають місцезнаходження кожного ПК в адресному просторі всесвітньої мережі Інтернет.

Ліва частина (верхні біти)

Права частина (нижні біти)

1

2

3

4

Номер загальної мережі, якій належить ПК

Номер мережі або вузла

Номер мережі або вузла

Номер (ім’я) ПК

Приклади: 192.112.36.5 128.174.5.6

 

Доменна адреса ПК — символьна адреса, яка складається на основі доменної системи імен та являє собою декілька сегментів (слів), розділених крапками.

Доменна система імен — ієрархічний метод призначення імен шляхом покладання на різні групи користувачів відповідальності за підмножини імен.

(Домен — ділянка. Сегмент — складова частина адреси.)

Ім’я ПК

Імена доменів

Ім’я домена верхнього рівня

Лівий сегмент — ім’я ПК в мережі

Ім’я домена, в який входить даний ПК, потім ім’я більшого домена

Крайній правий сегмент — домен верхнього рівня, який визначає приналежність ПК до мережі країни або типу організації

Приклади: edu.kharkov.com, e-ukraine.org, kpi.kharkov.ua

 

Способи підключення до Інтернету:

— прямий доступ через виділений (спеціальний) канал зв’язку;

— прямий доступ через виділений телефонний канал зв’язку;

— комутований доступ (на час зв’язку) через телефонну мережу (dial up);

— доступ через асиметричну цифрову абонентську лінію (ADSL — Asymmetric Digital Subscriber Line);

— радіозв’язок;

— супутниковий зв’язок;

— стільниковий зв’язок тощо.

Учитель звертається до класу: «Ви неодноразово користувалися Інтернетом. Які можливості надає сучасний Інтернет?» (Діти називають пошук інформації, спілкування електронною поштою або через ICQ тощо.) Усе це складає послуги Інтернету, або ресурси.

Служби Інтернету: віддалений доступ; електронна пошта; FTP-сервіс; телеконференції; WWW-сервіс; інтерактивне спілкування, ІР-телефонія.

Адреса інформаційного ресурсу в мережі називається його URL-адресою.

Структура URL-адреси: протокол // доменне ім’я / шлях до файлу / ім’я файлу.

Щоб скористатися послугами, треба зареєструватися в місцевого адміністратора (провайдера) Інтернету.

6.   Осмислення набутих знань

Інтерактивна гра «Скільки»

1.   Скільки років існує Інтернет?

2.   Скільки видів адресації існує в Інтернеті?

3.   Із скількох частин складається ІР-адреса?

4.   Із скількох частин складається URL-адреса?

5.   Скільки існує способів підключення до Інтернету?

6.   Скільки видів послуг Інтернету ви знаєте?

7.   Узагальнення та систематизація знань

Усна вправа.

Учні разом з учителем з’ясовують, які дії треба виконати, щоб підключитися до глобальної мережі Інтернет.

Висновки записують у зошити:

а)   придбати комп’ютер та мережне обладнання;

б)   установити мережне ПЗ;

в)   обрати спосіб підключення до Інтернету;

г)   звернутися до провайдера;

д)   підключитися до мережі Інтернет.

8.   Підбиття підсумків уроку

Аналіз заповнених таблиць (приклади таблиць — файл Т2_19.doc).

Учні, які встигли все заповнити правильно, одержують оцінки.

9.   Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Підручник___________________________________________________________________

Робочий зошит ______________________________________________________________

Додаткове завдання.

Заповніть таблицю:

Протокол

 

Призначення

 

 

 

 

Категорія: Інформатика 9 клас | Додав: uthitel (03.03.2014)
Переглядів: 1321 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: