УРОК № 24 Тема. Легка промисловість. Художні промисли. - Географія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 9 клас

УРОК № 24 Тема. Легка промисловість. Художні промисли.


УРОК  №  24
  Тема.      Легка     промисловість.    Художні     промисли.
  Очікувані  учень      називає      галузі      легкої      промисловості;     пояснює    
чинники      їх      розміщення;     показує      на     карті     найбільші     
центри     легкої      промисловості,     осередки     художніх     про -мислів;     оцінює     значення     легкої      промисловості     та     ху -дожніх     промислів      для      задоволення     матеріальних     і     ду-ховних    потреб    населення.
  Тип уроку:     вивчення     нового    матеріалу.
  Обладнання:      підручник,     атлас,     карта     «Легка    промисловість»,     контур-ні     карти,    статистичні    дані     щодо    розвитку    галузі.
 Опорні поняття:     легка     промисловість;    текстильна,     швейна,     трикотажна,     
шкіряно-взуттєва    промисловість.
  Географічна     центри     легкої     промисловості:    Київ,    Харків,    Львів,     Оде -са,    Черкаси,    Тернопіль,    Чернігів,    Луганськ,    Херсон,     До-нецьк,     Полтава,     Дніпропетровськ;     осередки     художніх    
промислів:     Львів,      Івано-Франківськ,      Вінниця,     Мукаче-ве,     Одеса,     Коломия,     Ужгород,     Чернівці,     Черкаси,     Кро -левець,     Богуслав.
Хід  уроку
I.  МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ
На цьому уроці ми розглянемо галузі легкої промисловості, яка забез-печує населення тканинами, одягом, взуттям, а також художні промис-ли. Своїми коренями художні промисли сягають глибокої давнини, у ті
часи, коли почали виготовляти побутові предмети з дерева, глини, каме-ню, металу та інших матеріалів. Вони нерозривно поєднані з магічно-об-рядовою і господарською діяльністю людини. Саме тому твори народних
майстрів містять як духовні, так і матеріальні ознаки.
II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  УЧНІВ
Запитання
1)   Із якої сировини виробляють тканини?
2)   Які види волокон виготовляє хімічна промисловість?
3)   Які властивості мають тканини, вироблені з натуральної сировини?
4)   Які види одягу та взуття ви знаєте?
III. ВИВЧЕННЯ  НОВОГО  МАТЕРІАЛУ
1.     Галузева     структура     та    чинники     розміщення     легкої     промисловості.
Легка промисловість належить до галузей групи «Б». Вона забезпечує на-селення тканинами, одягом, взуттям, а промисловість — технічними ткани -результати:
номенклатура:
нами, шкірою. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну
(шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг, білизна), шкіряно-взуттєву
(вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) галузі.
Розміщення більшості підприємств галузі залежить від трьох чинників:
сировинного, трудового та споживчого. Так, підприємства текстильної та
трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На розміщення
швейної  та  шкіряно-взуттєвої  галузей  найбільше  впливають  трудові  ре-сурси і споживчий чинник. На географію окремих виробництв впливає те,
що галузь використовує як вітчизняну, так і імпорту сировину.
Завдання
Складіть схему «Галузева структура легкої промисловості».
2.     Географія    галузей     легкої     промисловості.
Теоретичні відомості
За  випуском  продукції  перше  місце  посідає  текстильна  промисловість.
У виробництві  ця  галузь  використовує  рослинні  (бавовна,  льон,  коноплі),
тваринні (вовна, шовк) та хімічні (віскозний шовк, капрон, лавсан, перлон,
дедерон) волокна. Залежно від сировини в текстильній промисловості виді-ляють бавовняну, вовняну, шовкову, лляну галузі.
У  структурі  бавовняної  промисловості  виділяють  прядильне,  ткацьке,
крутильно-ниткове  та  фарбувальнообробне  виробництво.  Повний  виробни-чий  процес  здійснюється  на  комбінатах.  На  фабриках  здійснюються  один
або  два  виробничі  процеси.  Найбільш  потужні  підприємства  розташовані
в Тернополі й Херсоні (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовняно-прядиль -ний  комбінат),  Нікополі  (прядильно-нитковий  комбінат),  а  також  у  Києві,
Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї. Більша
частина бавовняних тканин виробляється на трьох комбінатах — Тернопіль-ському, Херсонському, Донецькому.
Інші  підприємства  переважно  виробляють  пряжу  й  нитки.  Бавовняна
промисловість  України  працює  на  сировині  (бавовна-сирець),  яку  закупає
в  інших  країнах.  Тому  саме  в  портовому  місті  —  Херсоні  —  працює  лінія
бавовноочищувального заводу.
Вовняна  промисловість  представлена  первинною  обробкою  вовни,  виго -товленням  пряжі,  тканин  і  виробів  із  них.  Крім  вовни,  галузь  використо-вує  добавки  з  хімічних  волокон  та  бавовну.  Найбільшими  підприємствами
є  Чернігівський  камвольно-суконний  комбінат,  Луганська  тонкосуконна,
Криворізька  вовнопрядильна  фабрики.  Сучасні  фабрики  діють  у  Харкові,
Одесі,  Сумах,  Дунаївцях  (Хмельницька  область),  Кременчуці  (Полтавська
область), Донецьку, Стриї (Львівська область).
Килими й килимові вироби з вовни та синтетичних волокон виробляють
на  Богуславській  суконній  фабриці  (Київська  область),  у  Києві,  Черкасах
і містах Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської областей.
Виробництво  шовкових  тканин  в  основному  зосереджене  в  центрі  та  на
сході  країни.  Галузь  значною  мірою  пов’язана  з  виробництвом  хімічних
волокон, які витісняють шовк-сирець. Найбільшим центром шовкової про-мисловості є Київ, де діють Київський шовковий комбінат (виробляє високо-якісний шовк із натуральної сировини) та Дарницький шовковий комбінат
(тканини з хімічного волокна). Великий виробник шовкових тканин — Чер -каський шовковий комбінат — виробляє тканини зі штучних і синтетичних
волокон.  Центрами  виробництва  шовкових  тканин  є  Луганськ  (меланжеві
шовкові тканини) та Лисичанськ (виготовлення шовкових тканин технічного
призначення).
Лляна промисловість розвивається на власній сировині. Вона забезпечує
населення  й  промисловість  тканинами  високої  міцності  (білизна,  брезент,
сировина для взуттєвої промисловості). Підприємства лляної промисловості
розміщені в основному в північно-західному регіоні країні. Тут діють потуж-ні спеціалізовані підприємства: Житомирський та Рівненський льонокомбі-нати, які мають повний цикл переробки льону. Частина льоноволокна виво-зиться за межі країни.
Трикотажна  промисловість  виробляє  продукцію  з  однієї  або  багатьох
ниток  шляхом  утворення  петель  та  їх  взаємного  переплетення  (панчішно-шкарпеткові  вироби,  білизна).  Найбільшими  підприємствами  трикотажної
промисловості  є  Київська  фабрика  «Киянка»,  Київське  виробниче  трико-тажне об’єднання; Одеська, Донецька, Луганська, Миколаївська трикотаж-ні  фабрики;  Харківська,  Житомирська,  Львівська  панчішно-шкарпеткові
фабрики.
Швейна  промисловість  посідає  друге  місце  в  галузі  за  вартістю  виробле-ної продукції. Вона переважно зорієнтована на споживача та трудові ресур-си (насамперед жіночі). Тому підприємства цієї галузі розміщені у великих
населених  пунктах.  Найбільші  виробники  одягу  (у  тому  числі  костюмів,
плащів  і  пальт):  Фабрика  ім.  Тінякова  (Харків),  Одеська  швейна  фабрика,
«Дана» (Київ), «Ворскла» (Полтава), «Фея» (Маріуполь), швейні підприєм-ства у Львові й Дрогобичі. Поки що виробництво одягу не задовольняє потреб
населення України як за кількістю, так і за якістю. Тому частину продукції
завозять з інших країн.
Важливою галуззю легкої промисловості є шкіряно-взуттєва, як сировину
вона використовує шкіру тварин та синтетичні матеріали. Натуральну шкіру
виробляють  підприємства,  розміщені  в  Харкові,  Києві,  Львові,  Василькові
(Київська  область),  Миколаєві.  Значним  виробником  синтетичних  шкір  є
Луцький завод.
Використовуючи  шкіряну  сировину  та  парусину  (важка  цупка  лляна
тканина з товстої пряжі), працюють взуттєві підприємства в Києві, Львові,
Дніпропетровську, Луганську, Харкові, Одесі, Запоріжжі. Шкіряно-взуттє-ва галузь має досить високий рівень механізації.
Хутрове  виробництво  представлене  підприємствами,  які  переробляють
натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та різноманітні вироби з
них. Найбільші виробництва розміщені в Харкові, Тисмениці (Івано-Фран-ківська область), Балті (Одеська область), Жмеринці (Житомирська область),
Львові.
Завдання
1)   Використовуючи  карту  «Легка  промисловість»,  визначте  центри
текстильної та швейної промисловості. Позначте й підпишіть їх на кон -турній карті. Укажіть особливості географії цих галузей.
2)   Наведіть  приклади  внутрішньогалузевих  з’язків  за  видами  сиро-вини  та  продукції,  що  виробляється.  Наприклад:  підготовка  сировини
(наприклад очищення бавовни) — прядіння ниток — виробництво тка -нини — фарбування тканин — виробництво одягу.
3)   Наведіть приклади текстильних підприємств, які зорієнтовані на
місцеву та привізну сировину. Доведіть, що в розміщенні деяких із них
існують певні закономірності.
3.     Народні    традиції     художніх    промислів.
Теоретичні відомості
Розвиток художніх промислів пов’язаний із господарською діяльністю лю-дини  й  досягає  найбільшого  рівня,  коли  люди  почали  оселятись  у  містах,  де
займалися гончарством, ковальством, бондарством, малярством. Сьогодні під
художніми промислами розуміють не тільки відповідну професійну діяльність,
а й сучасні твори народних майстрів ткацтва, килимарства, токарства тощо.
Один  із  найдавніших  видів  народного  ремесла  —  гончарство.  Його  виро -би, які називають керамікою, несуть у собі цінну інформацію про особливості
побуту найдавніших племен і народів, що заселяли Україну. У XVII ст. поши-рився один із різновидів кераміки — майоліка, яка набула розвитку в багатьох
містах  України.  Осередками  її  виготовлення  були  Київ  та  Ніжин.  Розписані
в народному стилі майолікові вироби з кольорової глини й зараз прикрашають
оселі  українців.  Керамічні  промисли  існують  у  Вінниці,  Мукачевому,  Одесі,
Коломиї, Косові, Ужгороді, Черкасах. Кераміку в традиційному для народного
мистецтва стилі виробляють художні комбінати та фабрики.
До важливих видів ремесла відносили роботу з металом. Традиції давніх
ковальських ремесел продовжують майстри Львова, Івано-Франківська, Уж-города, Чернівців. Ковальські цехи існують при реставраційних майстернях
Києва та Львова. До нашого часу збереглося й сільське ковальство, яке спе-ціалізувалося на виготовленні плугів, мотик, серпів.
Колекції  музеїв  Києва,  Львова,  Чернігова  та  інших  міст  свідчать  про  висо-кий рівень ювелірного мистецтва в Київській Русі. У той час традиційними тех-нологіями  виготовлення  ювелірних  виробів  були  карбування,  штампування,
тиснення, чернь (чорні або темно-сірі зображення, нанесені на золото або срібло
шляхом гравірування й заповнення штрихів), скань (ажурний або напаяний ві-зерунок із тонкого золотого або срібного дроту). Нині провідними підприємства -ми, що займаються виготовленням прикрас і подарунків із металу, є фабрики та
комбінати Києва, Черкас, Харкова, Одеси, Мукачевого, Вінниці.
За часів Київської Русі була добре розвинена художня обробка дерева. Се-ред  ремісничих  професій  з’являються  теслярі,  різьбярі,  ложкарі,  бондарі.
Техніка обробки дерева була різноманітною: видовбування, різьблення, роз-пис, виточування, випалювання, інкрустація.
Найдавнішими  ремеслами,  якими  займалися  українські  жінки,  було
ткацтво  й  килимарство.  Художні  тканини  й  досі  відіграють  значну  роль
в оформленні  інтер’єру  житла  та  виготовленні  костюмів.  Їх  виробляють
на  спеціалізованих  підприємствах,  що  розташовані  в  Кролевці,  Богуславі,
Переяславі—Хмельницькому.  Провідною  є  Кролевецька  фабрика,  на  якій
виготовляють сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно.
Проблемне запитання (обговорюється в загальному колі)
Як ви вважаєте, чому вчені розглядають традиційний одяг, характерний
для різних районів України, як джерело вивчення етнічної історії народу?
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИВЧЕНОГО  МАТЕРІАЛУ
Запитання та завдання
1)   Які галузі входять до складу легкої промисловості?
2)   Яку  сировину  використовують  підприємства  легкої  промисло -вості?
3)   Розкажіть  про  розташування  основних  осередків  художніх  про-мислів.
4)   Доведіть, що в легкій промисловості натуральне волокно поступо-во витісняється хімічними, а велика кількість тканин виробляєть-ся із сумішей натуральних і хімічних волокон. Наведіть приклади
підприємств, які виробляють тканини з натуральних волокон.
V.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
1)   Поясніть  значення  легкої  промисловості  та  художніх  промислів
для задоволення потреб населення.
2)   Як ви вважаєте, чому на розвиток швейної промисловості найбіль-ше впливають трудовий і споживчий чинники?
3)   Пригадайте,  у  яких  творах  (у  тому  числі  картинах  і  малюнках)
великого українського поета та художника Т. Г. Шевченка ство-рено образи, що допомагають згадати й зберегти народні традиції
художніх промислів.

Категорія: Географія 9 клас | Додав: uthitel (07.11.2014)
Переглядів: 2117 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: