Урок 9 Роль у вивченні природи та господарства України В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. С - Географія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 8 клас

Урок 9 Роль у вивченні природи та господарства України В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. С

Урок 9

Роль у вивченні природи та господарства України В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. Срезневського, В. Бондарчука, В. Кубійовича та ін.

Мета:  показати роль В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. Срезневського, В. Бондарчука, В. Кубійовича та інших учених у вивченні природи та господарства України; продовжити формування вмінь самостійно працювати з різноманітними джерелами географічних знань, навичок роботи в парі та групі з іншими учнями.

Обладнання: підручник; роздавальний матеріал: аркуші з тестовими завданнями, друковані джерела географічної інформації (довідники, енциклопедії, словники, карти тощо).

Тип уроку: комбінований (формування нових знань, умінь та навичок).

Основні поняття та назви: метеорологія, етнографія, біосфера.

Очікувані результати: учні навчаться: називати видатних учених, які досліджували природні умови й природні ресурси України різних часів; оцінювати внесок відомих учених у дослідження природних умов і природних ресурсів України; користуватися географічною енциклопедією України, творами відомих географів, старовинними картами, матеріалами мережі Інтернет, додатковими джерелами географічних знань.

I.   Організаційний момент

Спільно з учнями визначити тему, мету та завдання уроку.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Чомучка»

Учні презентують підготовлені запитання за вивченим матеріалом, які починаються словом «Чому?».

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   В. Вернадський, П. Тутковський, С. Рудницький, Г. Висоцький, П. Погребняк, Б. Срезневський, В. Бондарчук, В. Кубійович — дослідники та основоположники української географії.

2.   Географічна енциклопедія України та інші додаткові джерела географічних знань про історію вивчення природи та господарства України.

1.   В. Вернадський, П. Тутковський, С. Рудницький, Г. Висоцький, П. Погребняк, Б. Срезневський, В. Бондарчук, В. Кубійович — дослідники та основоположники української географії.

Варіант 1

Робота з підручником

За матеріалом підручника (повідомлень учнів) школярі заповнюють таблицю про найвидатніших дослідників української географії. Після закінчення роботи учні підбивають підсумки.

Зразок заповненої таблиці

Прізвище дослідника

Особистий внесок у вивчення природи та господарства України

В. Вернадський

Видатний природознавець, мінералог і кристалограф, основоположник геохімії, біохімії, радіогеології, учення про біосферу, який відкрив таємницю часу і простору, талановитий організатор науки, перший президент Української академії наук. У червні 1918 р. на пропозицію міністра освіти М. Василенка він очолив Комісію з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук, брав діяльну участь у її створенні й був обраний її першим президентом

П. Тутковський

Український, радянський геолог, академік АН УРСР (від 1919 р.), академік АН БРСР (від 1928 р.). Був викладачем у середніх школах Києва та інспектором i директором народних училищ на Волині, першим директором та одним з організаторів геологічного музею Інституту Геологічних наук АН УРСР, другим після В. Вернадського. Голова Комісії з вивчення природних багатств України в 1921—1926 рр. У 1895 р. запропонував проект водопостачання Києва артезіанськими водами, який пізніше було здійснено

С. Рудницький

Фундатор української наукової географії, був членом кількох європейських географічних товариств та Академій наук, визнаним авторитетом і в геоморфології, і в демогеографії, і в політичній географії та геополітиці, і в картографії, і в методиці викладання географії. Пройшов шлях від учителя гімназії, доцента, професора університету до академіка, керівника одного з провідних науково-дослідних інститутів Академії наук. Засновник української національної школи географії, української національної географії, обґрунтував об’єкт дослідження географії, досліджував Україну в межах етнічної української території, став основоположником геополітики й політичної географії України, розробив наукові основи краєзнавства та шкільної географії

Г. Висоцький

Видатний український учений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Вивчав вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров і заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Велике значення мають розроблені вченим для степових умов деревно-чагарниковий і деревно-тіньовий типи лісових насаджень

П. Погребняк

Наукові дослідження в галузі лісівництва, лісового ґрунтознавства, екології рослин, що широко застосовувалася в лісовому господарстві, та заліснення пісків. Один з основоположників порівняльної фітоекології. Обґрунтував питання про походження степів за рахунок цінологічного чинника. Створив учення про природну родючість лісових ґрунтів; удосконалив лісову типологію. Відкрив українську типологічну наукову школу в лісівництві та був засновником еколого-лісового напрямку. Досліджував закономірності обміну речовин та енергії між компонентами ландшафту. Розробив низку способів лісорозведення

Б. Срезневський

Протягом 15 років викладав метеорологію в Київському університеті й одночасно керував роботою метеорологічної обсерваторії університету. У 1919 р. він був обраний академіком АН УРСР у галузі геофізики. Від 1921 р. перебував на посаді наукового керівника бюро погоди. За синоптичні огляди погоди був нагороджений премією імені Ломоносова, а за роботу про бурі на Чорному та Азовському морях здобув ступінь доктора географічних наук

В. Кубійович

Майже 40 років життя В. Кубійович присвятив українській енциклопедії: редагував і писав численні статті до загальної і словникової «Енциклопедії українознавства» (1949—1989 рр.), до її семи томів англомовних видань

Варіант 2

Прийом «Прес-конференція»

Учні, які підготували повідомлення про В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. Срезневського, В. Бондарчука, В. Кубійовича, об’єднуються в групи. Кожна з груп презентує повідомлення про одного з учених, решта може ставити одне-два запитання групі-доповідачу.

2.   Географічна енциклопедія України та інші додаткові джерела географічних знань про історію вивчення природи та господарства України.

Варіант 1

Можна запросити на урок шкільного бібліотекаря, який зробить огляд літератури щодо питання, які джерела географічних знань є в бібліотеці і які з них присвячені питанню вивчення природи та господарства України.

Варіант 2

Метод «Мозковий штурм»

Учитель роздає друковані джерела географічної інформації: довідники, енциклопедії, словники, карти тощо.

Завдання: ознайомтеся з наданими джерелами та стисло викладіть інформацію географічного змісту, що міститься в цій літературі та присвячена питанню вивчення природи та господарства України.

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Розповідь учителя

На межі ХІХ — початку XX ст. в розділених між двома імперіями частинах українських земель спостерігався бурхливий розвиток національної географії, яка характеризувалася, передусім, інтересом до всього рідного. У межах Австро-Угорської імперії діяло Наукове товариство імені Т. Шевченка, яке продовжувало існувати й після її розпаду (у тому числі в закордонних осередках). На землях у межах Російської імперії з’явилися краєзнавчі музеї, публікувалися краєзнавчі описи й навчальні посібники для шкіл.

У 1918 р. в Українській державі було засновано Академію наук. Її першим президентом став академік В. І. Вернадський. При Академії наук і вищих навчальних закладах діяли науково-дослідні інститути, які досліджували рельєф, клімат, води, ґрунти, географію рослинності тощо. У 1926—1937 рр. працював Український науково-дослідний інститут географії та картографії.

У 1947 р. утворений український філіал Географічного товариства СРСР. Від середини 1950-х рр. пожвавились краєзнавчі дослідження. Серед найбільш значних досягнень географічної науки цього часу були книги: «Физико-географическое районирование Украинской ССР» (1968 р.); «Атлас природных условий и природных ресурсов Украинской ССР» (1978 р.); семитомник «Природа Украинской ССР» (1984—1987 рр.), тритомна «Географічна енциклопедія України» (1989—1993 рр.).

Варіант 1

Прийом «Експрес-тест»

1.   Укажіть ім’я засновника та першого президента Академії наук України.

А   П. Тутковський

Б   С. Рудницький

В   М. Драгоманов

Г   В. Вернадський

2.   У 1927 р. в місті Харкові Український науково-дослідний інститут географії та картографії заснував:

А   Г. Висоцький

Б   В. Липський

В   П. Тутковський

Г   С. Рудницький

3.   Назвіть складові частини «Іпатіївського літопису», який містить цінні достовірні матеріали історичної географії України.

А   «Повість временних літ», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис»

Б   «Повість временних літ», «Опис України», «Галицько-Волинський літопис»

В   «Рум’янцевський опис», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис»

Г   «Повість временних літ», «Київський літопис», «Францисканська метрика»

4.   Установіть відповідність між ученими та їхнім внеском у розвиток географії України.

1    В. Вернадський

2    П. Чубинський

3    Г. Л. де Боплан

4    К. Воблий

А   видав книжку «Опис України»

Б   засновник та перший президент Академії наук України

В   автор тексту сучасного гімну України, займався етнографічними дослідженнями

Г   один із засновників Української енциклопедичної географії

Д   засновник фізичної географії України

5.   Установіть відповідність між науковою спеціальністю дослідника території України та його прізвищем.

1    економіко-географ

2    геолог і ландшафтознавець

3    ботанік і фітогеограф

4    етнограф і географ

А   В. Липський

Б   П. Тутковський

В   К. Воблий

Г   П. Чубинський

Д   В. Докучаєв

6.   Установіть послідовність діяльності названих учених, починаючи від найдавнішого періоду.

А   Г. Л. де Боплан

Б   П. Чубинський

В   Страбон

Г   С. Рудницький

Варіант 2

Прийом «Аукціон»

Методика проведення: див. урок 1.

V.  Підсумки уроку

Прийом «Бліцопитування»

1.   Що ви знаєте про розвиток географічної освіти в Україні в минулому столітті?

2.   Назвіть імена вчених, які зробили значний внесок у розвиток знань про природу та населення України.

3.   Назвіть імена вчених, які зробили значний внесок у розвиток української географічної науки.

VI.   Домашнє завдання

1.   Підручник

2.   Випереджальне завдання: підготуйте повідомлення про В. Каразіна, О. Клосовського, В. Докучаєва, Великоанадольське лісництво, ГІС-технології.

Матеріал для повідомлень

Василь Каразін

Василь Назарович Каразін (1773—1842 рр.) — засновник Харківського університету, видатний український учений та просвітник, належав до активних діячів харківського культурного осередку, що діяв у другій половині ХVІІІ — першій третині XIX ст. і згуртувався навколо самобутнього українського мислителя й поета Г. Сковороди та його послідовників.

Свою активну громадську діяльність Каразін розпочав, склавши низку сміливих проектів—перетворень у Росії в початковий період царювання Олександра І. Він був одним з ініціаторів створення першого в Європі Міністерства народної освіти. За його ініціативою в 1803 р. у Харкові був започаткований третій у Російській імперії університет. У 1819—1820 рр. Каразін був віце-президентом Вільного товариства любителів російської словесності, редагував журнал «Соревнователь просвещения и благотворения».

В. Каразін залишив після себе ґрунтовні праці в різних галузях знань, але особливо цінними можна вважати його відкриття та винаходи в галузі харчової промисловості, метеорології та хімії. Самобутніми були його ідеї відносно використання електрики й одержання штучних діамантів.

Один із найосвіченіших людей Росії першої половини XIX ст., він увійшов у науку як різнобічний учений, автор низки демократичних концепцій. Йому належить велика роль у поширенні прогресивних ідей в Україні. Сучасники та нащадки порівнювали його діяльність в Україні з діяльністю Михайла Ломоносова в Росії та Бенджаміна Франкліна в Америці. Від 1999 р. ім’я В. Каразіна присвоєно Харківському національному університету.

(За матеріалами http://www.univer.kharkov.ua/ua/general/our_university/karazin/karazin_about)

Олександр Клосовський

Клосовський Олександр Вікентійович (1846—1917 рр.) — доктор фізичної географії, професор, член-кореспондент Петербурзької академії наук, фізик, геофізик, метеоролог, кліматолог.

У 1868 р. закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. У 1869—1876 рр. працював у Київській військовій гімназії та розробляв матеріали метеорологічних спостережень по місту Києву. Упродовж 1876—1879 рр. працював у Київському університеті, від 1877 р. — приват-доцент. Читав лекції з метеорології та фізичної географії. У 1879 р. звільнений за виступ проти реакційної частини професорів. Переїхав до Одеси, де викладав у Новоросійському (нині Одеському) університеті й досяг основних своїх успіхів як науковець. За ґрунтовний огляд метеорологічних досліджень «Новітні успіхи метеорології» здобуває ступінь магістра фізичної географії (1882 р.).

Сфера наукових досліджень: метеорологія та кліматологія. Ініціатор застосування математичних та експериментальних методів у метеорології. Автор фундаментальних праць із кліматології Росії та України, погодного режиму, температури й солоності вод Чорного моря. Створив скорочений курс метеорології для ВНЗ, а також підручники з геофізики та фізичної географії.

Ініціатор створення Одеської магнітно-метеорологічної обсерваторії (1892 р.).

(За матеріалами http://knu.geograf.com.ua/personalities/kafedra-meteorologiji-ta-klimatologiji/­klosovskij-ov)

Василь Докучаєв

Василь Васильович Докучаєв у 1888—1894 рр. керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер» (гонорарні кошти передав постраждалим від посухи), розробив методику визначення, чи були ліси на південних українських теренах. 12 листопада (31 жовтня) 1888 р. у Вільному економічному товаристві виступив із відповідною доповіддю «Методи дослідження питання: чи були ліси у південному степу Росії».

У 1892 р. очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам. Опублікував «Праці» експедиції у 18 випусках. Особливу увагу приділив Старобільському степу в Харківській губернії та Великоанадольському лісництву в Маріупольському повіті Катеринославської губернії.

У 1899 р. сформулював так званий «закон зональності», що показує «найщільніший зв’язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів» і «співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини».

У 1954 р. на його честь селище міського типу Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.

(За матеріалами http://uk.wikipedia.org/wiki/Докучаєв_Василь_Васильович)

Великоанадольське лісництво

У середині ХІХ ст. в Росії виникла ідея розширення земель, придатних для землеробства, за рахунок використання посушливих українських степів. Але реалізувати таку програму в дійсності було дуже складно. Виною цьому — нищівні вітри-суховії. Протистояти їм могли лише великі ліси, які треба було виростити. Втілювати в життя цей задум доручили Віктору Єгоровичу Граффу, випускнику Санкт-Петербурзького лісового й межового інституту.

23 листопада 1843 р. ним було обрано місце під показову лісову посадку — Великоанадольська пустка, у верхів’ях річки Кашлагач. Вибір у всіх відношеннях був у Віктора Єгоровича нелегкий: височина, глинисті ґрунти, часті суховії — не найбільш придатне для лісорозведення місце. Але, найголовніше, було прийнято рішення: незважаючи ні на що присвятити все своє життя розведенню лісів у безводному українському степу. У його житті починався новий етап, сповнений труднощів і втрат, самовідданості й подвижництва. Коли розпочинався експеримент із «залісненням степів», йому було лише 23 роки. Спочатку відданими учнями та старанними помічниками були для В. Граффа одинадцятеро селянських діточок. Поки не переселилися в землянки, ходили пішки кожного дня понад десяток верст. Вони боронували, сіяли жолуді, висаджували саджанці. Влітку спека й сарана, взимку морози та турботи щодо захисту посадженого від шкідників. Безперервна кожноденна тяжка праця. Зі спогадів В. Граффа: «Мало не 12 років ми кочували, як цигани. Не раз доводилося нам із сімейством залишатися без чаю й цукру, без свічок, доброго хліба, без чобіт і черевиків. Усі біди часто посилювалися безгрошів’ям». А скільки сил доводилося витрачати на подолання бюрократичних порядків… Але попри всі випробування молодий ліс розростався з року в рік. Створювалися штучні водойми. Крім того, учений багато часу приділяв дослідницькій роботі — вивчав, які породи дерев здатні прижитися в тих умовах, продовжував досліди із сумісності порід…

У 1866 р. його запрошують до Москви очолити кафедру в Петровській лісовій академії. Тільки приїхав до Москви він уже цілком хворою людиною. Насилу він зміг прочитати лише кілька лекцій. Рік потому Віктор Єгорович пішов із життя. Було йому 47 років.

«Ніхто не скаже, що заліснення степів є справою легкою; але чого не може зробити людина? Для цього необхідні тільки бажання, праця, твердість і впевненість. Не за розміром площі, що мною засіяна, судіть про мої успіхи, а за тим, як прищепилася моя справа в краї» (Віктор Графф).

(За матеріалами http://fotofact.net/fotoputeshestvie/velikoanadolskij-zakaznik-v-donetskoj-oblasti-foto.html)

ГІС-технології

Найсучаснішим видом інформаційних систем, які використовуються в кадастрі та землеустрої, є географічні інформаційні системи (ГІС).

Світові лідери з розробки ГІС-технологій — такі фірми, як ESRI, Autodesk, MapInfo, Bentley — протягом багатьох років вели дискусії та мали принципово різні підходи до розв’язання широкого спектра завдань, що поставали перед геоінформаційними системами. Програмні продукти цих фірм реалізовувались на різноманітних платформах (UNIX, Windows, DOS), намагаючись розробити більш ефективну концепцію при розв’язанні будь-яких завдань, що стосуються просторової інформації. Це дозволило отримати потужні ГІС із широкими можливостями при маніпулюванні великими обсягами даних.

(За матеріалами http://www.nvc-zis.kiev.ua/)

 

Використання ГІС у галузі екології історично є одним із перших. Це не випадково, тому що поточну екологічну ситуацію, локальні та глобальні екологічні процеси, результати екологічних прогнозів найбільш наочно можна відобразити на цифровій карті. Для отримання вихідних даних про стан земної поверхні, а також ведення постійного екологічного моніторингу широко використовуються дані дистанційного зондування Землі, їх дешифрування й обробка разом з іншими джерелами екологічної інформації, аналіз і моделювання середовища; ГІС забезпечують ефективне розв’язання завдань охорони довкілля.

ГІС надзвичайно ефективна у військовій сфері й інформаційній підтримці силових структур, планування бізнесу у видобуванні нафти, геології та управлінні інженерними спорудами.

Таким чином, географічна інформація забезпечує реальну можливість розв’язання завдань регіонального значення. Практично всі завдання територіального управління, де суттєвим є положення об’єктів у просторі (а таких завдань переважна більшість), потребують якісних геопросторових відомостей на відповідну територію. В останні роки географічна інформація (перш за все у вигляді цифрових карт) в усьому світі стає дедалі більш важливою при розв’язанні різних завдань:

•     спостереження за ситуацією на території;

•     раціональне управління ресурсами території, у тому числі, земельними та нерухомим майном;

•     планування та розвиток території (промислове та цивільне будівництво, проектування доріг та інших об’єктів тощо);

•     охорона здоров’я та навколишнього середовища;

•     боротьба зі злочинністю;

•     управління в умовах надзвичайних ситуацій;

•     підтримка оподаткування нерухомого майна та підвищення ефективності податкової політики;

•     моніторинг ринку майна тощо.

(За матеріалами http://www.pryroda.gov.ua/ua/index.php?newsid=633)

 

Категорія: Географія 8 клас | Додав: uthitel (21.12.2013)
Переглядів: 1791 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: