Урок 47 Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України. Природно-заповідний фонд. Національна екологічна мережа України - Географія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 8 клас

Урок 47 Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України. Природно-заповідний фонд. Національна екологічна мережа України

Урок 47

Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України. Природно-заповідний фонд. Національна екологічна мережа України

Мета: сформувати знання про природно-заповідний фонд України та його основні категорії; познайомити учнів з основними законодавчими актами про природно-заповідний фонд України; сформувати уявлення учнів про Національну екологічну мережу України та мету її створення; сприяти розвитку навичок мислення високого рівня, формуванню екологічного мислення та екологічної культури особистості восьмикласника.

Обладнання: підручник, карта природоохоронної діяльності в Україні, карта «Природно-заповідний фонд України», шкільні навчальні атласи, інформаційні картки.

Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок).

Основні поняття та назви: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам’ятка природи, заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, Національна екологічна мережа України.

Очікувані результати: учні навчаться: пояснювати суть понять «природний заповідник», «біосферний заповідник», «національний природний парк», «регіональний ландшафтний парк», «заказник», «пам’ятка природи», «заповідне урочище», «ботанічний сад», «дендрологічний парк», «зоологічний парк», «парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва», «Національна екологічна мережа України»; називати основні законодавчі акти про природно-заповідний фонд України; називати та показувати на карті основні об’єкти природно-заповідного фонду України; характеризувати Національну екологічну мережу України та усвідомлювати мету її створення.

I.   Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Вступне слово вчителя

Наш сьогоднішній урок незвичайний. Зміст уроку має не тільки географічне, але й юридичне наповнення. Тема уроку «Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України. Природно-заповідний фонд. Національна екологічна мережа України» говорить сама за себе.

Україна, як і більшість інших країн світу, бере участь у міжнародному співробітництві в галузі охорони й використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод. У країні діє Закон України «Про природно-заповідний фонд» (№ 2456-XII від 16 червня 1992 року). Розроблено Концепцію збереження біологічного різноманіття України (№ 439 від 12 травня 1997 року). У ній, зокрема, зазначено, що серед основних напрямів діяльності у сфері збереження біологічного різноманіття є створення національної екологічної мережі з метою відновлення природних середовищ існування дикої флори і фауни, покращання стану збереження окремих компонентів біологічного різноманіття, зміцнення екологічних зв’язків та цілісності екосистем.

Запитання: як ви вважаєте, чому потрібно створювати національну екологічну мережу?

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України.

2.   Природно-заповідний фонд.

3.   Національна екологічна мережа України.

1.   Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України.

Прийом «Евристична бесіда»

Обговорення окремих складових частин Закону «Про природно-заповідний фонд України»[*]:

«На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Стаття 10

Громадяни України з питань охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду мають право на:

  • участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
  • участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;
  • внесення пропозицій про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об’єктів;
  • ознайомлення з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;
  • участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об’єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду».

2.   Природно-заповідний фонд.

Розповідь учителя

У 1992 р. Верховною Радою України прийнято Закон «Про природно-заповідний фонд України». Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні ухвалено в 1994 р. У цих документах до об’єктів природно-заповідного фонду віднесено 11 категорій об’єктів та територій із різним охоронним статусом і призначенням, визначено соціальну, економічну, екологічну роль природоохоронних комплексів. За даними на сьогоднішній день ці території займають 4,2 % площі України.

Спираючись на ваш життєвий досвід, знання з географії, біології спробуємо дати визначення поняття «природно-заповідний фонд».

Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони беруться під охорону держави з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Українською державою визнано розвиток заповідної справи одним із найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України. Спеціально уповноваженим органом Державного управління в галузі організації, охорони й використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Для забезпечення державного управління природно-заповідним фондом у його системі в 1995 р. створено державний орган управління в галузі заповідної справи — Головне управління національних природних парків та заповідної справи, яке у 2001 р. перетворено на Державну службу заповідної справи. У складі територіальних підрозділів Міністерства наприкінці 1990-х рр. створено відділи (підрозділи) охорони природно-заповідного фонду.

Нині природно-заповідний фонд має у своєму складі 7279 об’єктів загальною площею 2 854 477,3 га, що становить 4,7 % загальної площі країни. Відповідно до Указу Президента України, до 2015 р. площа заповідних земель в Україні має зрости до 10—15 %.

Для забезпечення поліпшення умов розвитку заповідної справи в країні, удосконалення управління заповідними об’єктами, доведення обсягу площі природно-заповідного фонду до 10—15 % загальної площі держави, прискорення формування національної екологічної мережі як складової Пан’європейської екологічної мережі, забезпечення проведення комплексних довгострокових наукових досліджень типових та унікальних екосистем, забезпечення раціонального природокористування розроблено проект Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 р.

Запитання: які заповідні категорії вам відомі?

Варіант 1

Робота з підручником

Завдання: опрацюйте відповідний матеріал підручника та підготуйте повідомлення за темою.

І група: природні заповідники;

ІІ група: біосферні заповідники;

ІІІ група: національні природні парки;

ІV група: регіональні ландшафтні парки та заказники;

V група: пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади;

VІ група: дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

(Якщо в підручнику інформації недостатньо, можна роздати інформаційні картки.)

Зразок карток

І група

Природні заповідники — об’єкти найвищого ступеня охорони.

Стаття 15 Закону «Про природно-заповідний фонд України»: «Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної природної зони ландшафтів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних ландшафтів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи».

Завдання: пригадайте назви природних заповідників, що розташовані в межах кожної з природних зон України.

ІІ група

Біосферні заповідники — об’єкти, створені для охорони найбільш типових природних об’єктів із метою фонового моніторингу (тобто контролю за станом навколишнього середовища з порівнянням природних і сусідніх антропогенних ландшафтів). Рішення про їх створення узгоджувалося на міжнародному рівні в межах Програми ЮНЕСКО «Людина й біосфера».

Біосферні заповідники включають зони: заповідну, режим якої визначається відповідно до вимог, установлених для природних заповідників; буферну, що містить території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; зону антропогенних ландшафтів, до якої входять території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, що не суперечить завданням охорони заповідної зони.

Завдання: знайдіть та покажіть на карті чотири біосферні заповідники, які діють у межах території України: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський.

ІІІ група

Національні природні парки, на відміну від заповідників, мають набір певних функціональних зон: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території. Національні природні парки є установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання територій та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

IV група

Регіональні ландшафтні парки створюють із метою охорони типових для певної місцевості ландшафтів і проведення організованого відпочинку населення. В Україні їх існує майже 50. Такі парки створюють за рішенням органів влади областей України і АР Крим.

Запитання: які регіональні ландшафтні парки створені у вашій області? Які ландшафти охороняють у межах цих територій?

Заказники створюють із метою збереження й відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів. Але, на відміну від заповідників, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів, які беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Заказники можуть бути загальнодержавними та місцевого значення. За об’єктами охорони їх поділяють на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстово-спелеологічні.

V група

Пам’ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне й пізнавальне значення. Головною метою створення є збереження їх у природному стані. Пам’ятки природи також бувають загальнодержавного та місцевого значення, а за призначенням — комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, із метою збереження їх у природному стані.

Ботанічні сади (загальнодержавного та місцевого значення) створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій. Найбільш відомими є Нікітський ботанічний сад у межах Великої Ялти та Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка в Києві.

VI група

Дендрологічні парки створюються з метою збереження й вивчення в спеціальних умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного використання. Найвідоміші з них — «Софіївка» (місто Умань), «Олександрія» (місто Біла Церква), «Тростянець» (Ічнянський район Чернігівської області).

Зоологічні парки загальнодержавного значення діють у Києві, Харкові, Миколаєві, Одесі, Черкасах, Рівному, Мені (Чернігівська область) та Ялті (приватний зоопарк).

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва — антропогенні ландшафти рекреаційного призначення, що потребують постійного догляду. Вони є в багатьох населених пунктах.

Варіант 2

Перевірка випереджального домашнього завдання

Захист-змагання на кращу мультимедійну презентацію та повідомлення про об’єкт природно-заповідного фонду України.

Учні заздалегідь об’єдналися в пари або групи. Учителем було запропоновано перелік об’єктів природно-заповідного фонду України (до переліку цих об’єктів природно-заповідного фонду України додано ті, які розташовані в області, де живуть учні). Кожна група учнів обрала один з об’єктів у переліку та підготувала про нього відповідну інформацію (коротке повідомлення на 3—4 хвилини з мультимедійною презентацією з 5—7 слайдів).

Орієнтовний перелік об’єктів природно-заповідного фонду

Біосферні заповідники: Дунайський; Асканія-Нова; Чорноморський; Карпатський (Долина нарцисів); Карпатський (Мармароський масив).

Природні заповідники: Карадазький; Канівський; Єланецький степ; Медобори; Михайлівська цілина.

Національні парки: Сколівські Бескиди; Синевір; Азово-Сиваський; Святі гори; Подільські Товтри.

3.   Національна екологічна мережа України.

Варіант 1

Прийом «Географічний кінозал»

Перегляд одного з відеофрагментів із його подальшим обговоренням:

1)  Реакліматизація зубрів у Карпатах (http://video.bigmir.net/show/174514/).

2)  Перша українська електростанція (Мигія); Національний парк Побужжя (http://www.youtube.com/watch?v=tlkuFdal6UE).

3)  Оранжерея київського ботанічного саду (http://www.youtube.com/watch?v=MneDdoOTO3I&feature=related).

4)  Дунайський біосферний заповідник (http://www.youtube.com/watch?v=Cl8g76HCMN8).

Варіант 2

Розповідь учителя

Закон України «Про екологічну мережу» № 1864-IV був прийнятий 24 червня 2004 р. й набув чинності 1 січня 2005 р. У ньому сформульовані основні принципи формування, збереження та використання екомережі.

Відповідно до Закону України «Про екомережу» до структурних елементів екомережі належать ключові, сполучні, буферні та відновлювані території. Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для певного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. Завданням буферних територій є захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану.

Перелік ключових територій екомережі включає території та об’єкти природно-заповідного фонду, водно-болотні угіддя міжнародного значення, інші території, у межах яких збереглися найбільш цінні природні комплекси. Насамперед це регіони Карпат, Кримських гір, Донецького кряжу, Приазовської височини, Подільської височини, Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок великих річок, прибережно-морської смуги, континентального шельфу тощо.

Завдання: покажіть ці об’єкти на карті.

Перелік буферних зон екомережі включає території навколо ключових територій екомережі, які запобігають негативному впливу господарської діяльності на суміжних територіях. Це можуть бути не лише природні території екстенсивного використання (пасовища, сіножаті, експлуатаційні ліси, ставки тощо), а й орні території з досить безпечним (зокрема без застосування мінеральних добрив) веденням сільського господарства.

Перелік сполучних територій екомережі включає території, що забезпечують зв’язки між ключовими територіями та цілісність екомережі. Це три широтні природні коридори, що забезпечують природні зв’язки зонального характеру:

  • Поліський (лісовий) екокоридор, що охоплює основні болотні масиви, регіони головного водозбору Дніпра з притоками та частково — водозборів Західного Бугу, Південного Бугу, Дністра, Сіверського Дінця; на цій території порівняно багато незмінних ландшафтів.
  • Галицько-Слобожанський (лісостеповий) екокоридор, до якого потрапляють ділянки басейнів усіх річок першої величини, зони Карпатської та Подільської ендемічності, пралісові ділянки — букові та смерекові — у Карпатах, діброви Поділля та Слобожанщини, сосняки Слобожанщини, грабові ліси Розточчя, степові ділянки Опілля, Придніпров’я, реліктові крейдові ценози Сіверського Дінця, рефугіуми реліктових угруповань у Карпатах, на Опіллі, Поділлі.
  • Південноукраїнський (степовий) екокоридор, до якого потрапляють клаптики степових ділянок, літоральні та аквальні екосистеми, петрофітні та плавневі ценози, ендеми та релікти Прибужжя, Приазов’я, степового Криму.

Завдання: знайдемо ці екокоридори на карті України.

Також до сполучних територій екомережі належать меридіональні екокоридори, просторово обмежені долинами великих річок — Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, які об’єднують водні та заплавні ландшафти — шляхи міграції численних видів рослин і тварин.

Окремий природний коридор, що має міжнародне значення, формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського й Чорного морів, який оточує територію України з півдня.

Перелік відновлюваних територій екомережі включає території, що являють собою порушені землі, деградовані й малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів і стихійних явищ, інші території, важливі з точки зору формування просторової цілісності екомережі.

(За матеріалами ru.wikipedia.org/)

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Варіант 1

Прийом «Аукціон»

Методика проведення: див. урок 1.

Варіант 2

Прийом «Географічна естафета»

Методика проведення: див. урок 19.

Орієнтовний перелік понять

Природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам’ятка природи, заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, Національна екологічна мережа України.

V.  Підсумки уроку

Прийом «Бліцопитування»

1.   Назвіть категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.

2.   Порівняйте критерії виділення природних і біосферних заповідників.

3.   Якими є критерії виділення природних національних парків? Чим вони відрізняються від заповідників?

4.   Які об’єкти й території природно-заповідного фонду розташовані у вашій місцевості? Якими є особливості їх ландшафтів і природних компонентів?

VI.   Домашнє завдання

1.   Підручник

2.   Випереджальне завдання: підготуйте короткі повідомлення за темами: «Моніторинг навколишнього природного середовища в Україні», «Основні заходи щодо раціонального використання й охорони навколишнього природного середовища в Україні».

Матеріал для повідомлень

Моніторинг навколишнього природного середовища в Україні

Глобальний моніторинг здійснюється в біосферних заповідниках. Регіональний — на різноманітних станціях, у стаціонарах. Із них в Україні функціонують такі:

1)  Станції й пости спостережень за змінами метеорологічних умов (гідрометеорологічні, аерологічні та морські).

2)  Станції й пости, на яких проводять комплексні спостереження за станом гідрогеологічних умов, водних ресурсів (гідрологічні, гідрогеологічні, стокові та водно-балансові).

3)  Станції, на яких спостерігають за змінами стану окремих природних комплексів та їх компонентів, процесів, що в них відбуваються (озерні, болотні, на водосховищах, лісові, степові та ін.).

4)  Комплексні географічні стаціонари, на яких проводиться вивчення природних комплексів, природно-географічних процесів (заповідники, природні національні парки, спеціально створені географічні стаціонари — Димерський у зоні мішаних лісів, Карпатський на схилах гори Говерли, Великоанадольський у степовій зоні тощо).

5)  Станції та полігони, на яких спостерігають за протіканням несприятливих для людей природних процесів (сейсмологічні, для постійного спостереження за розвитком зсувів, проходженням селевих потоків, сходженнями снігових лавин тощо).

6)  Станції, на яких досліджуються можливості протидії несприятливим фізико-географічним процесам (протиерозійні, агромеліоративні, лісомеліоративні, протиселеві та протисніголавинні).

7)  Науково-дослідні станції, де розробляють і впроваджують заходи раціонального господарювання (сільськогосподарські, лісові, агрометеорологічні, науково-дослідні садівництва, виноградарства, луківництва тощо).

8)  Своєрідними станціями біологічного моніторингу є ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки.

(За матеріалами http://eduknigi.com/geo_view.php?id=177)

Основні заходи щодо раціонального використання
навколишнього природного середовища в Україні

1)  Промислово-технологічні заходи щодо раціонального використання і охорони навколишнього середовища в Україні включають попередження забруднень шляхом зменшення викидів в атмосферу, очищення їх від газу та пилу; попередження забруднення водойм шляхом очищення стічних вод, створення замкнутих циклів використання води на промислових підприємствах. Шкідливі забруднення, пов’язані з негативним промисловим впливом чи недосконалою технологією, можна знешкоджувати за допомогою хімічних заходів (дезактивація), захоронення відходів, постійного санітарного, радіоекологічного, хімічного контролю стану навколишнього природного середовища. У промислових, гірничодобувних районах проводиться рекультивація (відновлення) порушених земель.

Завдання для решти учнів: пригадайте, що таке рекультивація. Наведіть приклади проведення рекультивації в окремих регіонах України.

2)  Важливе природоохоронне значення мають агромеліоративні та агротехнічні заходи щодо раціонального використання й охорони навколишнього середовища в Україні. Вони пов’язані з використанням ландшафтів у сільському господарстві, збереженням їх стійкості та високої продуктивності. Вони передбачають регулювання водного режиму на меліорованих землях, боротьбу з водною й вітровою ерозією, запобігання вторинного засолення земель, їх підтоплення й заболочування, біологічні засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин.

Завдання для решти учнів: пригадайте, що таке меліорація. Наведіть приклади проведення меліорації в окремих регіонах України.

3)  Водогосподарські заходи щодо раціонального використання й охорони навколишнього середовища в Україні спрямовані на захист річкових і морських берегів від руйнування, від затоплення заплавних земель, запобігання цвітінню води в природних і штучних водоймах, регулювання стоку, заліснення водозборів, створення водоохоронних зон уздовж річок, навколо озер, водойм, біля морських берегів тощо.

Завдання для решти учнів: назвіть території України, де є актуальними зазначені заходи зі збереження та раціонального використання навколишнього середовища в Україні. Покажіть їх на карті.

4)  Природоохоронними лісогосподарськими заходами передбачається боротьба з природною й антропогенною ерозією, селями, розвіюванням пісків, потоками, буреломами. Урбаністичні природоохоронні заходи щодо раціонального використання й охорони навколишнього середовища в Україні включають вибір району та місце забудови, її регламентацію за площею, оцінкою впливу на навколишні ландшафти. Сучасні урбанізовані ландшафти мають бути зручними для проживання людей, екологічно чистими і естетично привабливими.

Завдання для решти учнів: назвіть території України, де є актуальними зазначені заходи зі збереження та раціонального використання навколишнього середовища в Україні. Покажіть їх на карті.

5)  Рекреаційні природоохоронні заходи щодо раціонального використання й охорони навколишнього середовища в Україні передбачають раціональне використання лікувальних ресурсів клімату, водних, грязьових, мінерально-водних, ландшафтно-естетичних ресурсів, збереження, догляд і збагачення ландшафтних ресурсів та ін. Окрему групу становлять природоохоронні засоби запобігання негативному впливу та ліквідації забруднень повітря, вод, ґрунтів автомобільним та іншими видами транспорту. Дієвим засобом охорони природи є екологічна обов’язкова експертиза проектів використання території та господарювання. Її метою є попередження негативного впливу під час забудови, прокладання шляхів, розселення, оцінка екологічної ситуації в регіонах із різними природно-господарськими умовами.

 
Категорія: Географія 8 клас | Додав: uthitel (17.05.2014)
Переглядів: 1900 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: