Урок 36 Зона степу. Географічне положення, межі й розміри. Головні риси природних умов. Поділ на підзони. - Географія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 8 клас

Урок 36 Зона степу. Географічне положення, межі й розміри. Головні риси природних умов. Поділ на підзони.
Урок 36
Зона степу. Географічне положення, межі й розміри. Головні риси природних умов. Поділ на підзони. Несприятливі природні процеси. Природоохоронні території. Практична робота 6. Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України (за вибором)
Мета: сформувати знання про географічне положення та особливості природи зони степу; показати взаємозв’язки між компонентами природи в зоні степу; показати особливості зони порівняно з іншими природними зонами; на прикладах продемонструвати результати впливу господарської діяльності людини на природні особливості зони степу та зміну природних ландшафтів; познайомити учнів із природоохоронними територіями, що створені в межах природної зони; продовжити формувати вміння працювати з картографічними матеріалами на прикладі карти фізико-географічного районування; продовжити формувати вміння працювати з різними джерелами інформації; сприяти формуванню кооперативних навичок навчання, уміння виступати перед аудиторією.
Обладнання: зошит для практичних робіт, фізична карта України, шкільний навчальний атлас України, карта фізико-географічного районування, фотографії та картини природи зони степів України, заготовки таблиць, таблиця «Особливості природи підзон степової зони».
Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок).
Основні поняття та назви: природна зона, природна підзона, зона степу, національний природний парк, заповідник, природоохоронні території, Східноєвропейська рівнина, відроги Подільської та Придніпровської височин, Донецький кряж, Приазовська височина, відроги Середньоруської височини, Причорноморська низовина, Північнокримська низовина, Криворізький залізорудний басейн, Білозерський залізорудний район, Донецький кам’яновугільний басейн, Нікопольський марганцевий басейн, Токмацький марганцевий басейн, Причорноморсько-Азовський нафтогазоносний район, Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай, Кундук, Ялпуг, Причорноморський артезіанський басейн, Сиваш, Олешківські піски.
Очікувані результати: учні навчаться: порівнювати зональні особливості степової зони з іншими природними зонами України; характеризувати взаємозв’язки між компонентами природи в зоні степу; наводити приклади природоохоронних територій у межах степової зони; розпізнавати географічне положення, межі зони та підзон; оцінювати вплив господарської діяльності людини на природні особливості зони степу.
I. Організаційний момент
Оголосити тему та основні етапи роботи на уроці, назвати основні поняття і терміни, із якими вони працюватимуть, разом з учнями визначити мету і завдання роботи на уроці відповідно до його теми.
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Прийом «Бліцопитування»
1. Назвіть особливості географічного положення зони мішаних і широколистяних лісів та лісостепу України.
2. Назвіть та покажіть на карті найбільші форми рельєфу в межах зони мішаних і широколистяних лісів та лісостепу.
3. Чим відрізняється клімат лісів та лісостепів?
4. Поясність причини появи та назвіть території поширення несприятливих фізико-географічних процесів, які характерні для території лісостепу.
5. Назвіть та покажіть на карті найбільші природоохоронні об’єкти зони лісостепу та мішаних і широколистяних лісів України.
III. Вивчення нового матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Зона степу. Географічне положення, межі й розміри. Головні риси природних умов.
2. Поділ на підзони. Несприятливі природні процеси. Природоохоронні території.
3. Практична робота 6. Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України (за вибором).
1. Зона степу. Географічне положення, межі й розміри. Головні риси природних умов.
2. Поділ на підзони. Несприятливі природні процеси. Природоохоронні території.
Варіант 1
Прийом «Географічна експедиція»
Методика проведення:
1) Учні об’єднуються в п’ять експедиційних груп, кожний загін обирає капітана.
2) Кожний капітан отримує маршрутний лист для своєї групи.
3) Робота групи організовується відповідно до завдань експедиційного листа. Потрібну для роботи інформацію учні беруть із карт, підручника, довідників, словників тощо.
4) Отримана під час роботи групи інформація заноситься в таблицю.
5) Одну колонку таблиці (яка стосується спеціалізації групи) учні заповнюють самостійно, решту — під час розповіді членів інших експедиційних груп.
Зразок таблиці
План характеристики природної зони степу Клімат Внутрішні води Рельєф ґрунт Рослинний і тваринний світ Екологічні проблеми використання природної зони
Завдання групи кліматологів
1) Визначте тип клімату природної зони.
2) Укажіть температуру повітря (середня літня і зимова, максимальна, мінімальна).
3) Визначте кількість опадів (у середньому, найбільше, найменше, де і чому).
4) Проаналізуйте циркуляцію повітряних мас.
5) Прослідкуйте за напрямками вітрів (звідки дмуть і що несуть взимку і влітку).
Завдання групи гідрологів
1) Назвіть річки, що протікають територією цієї природної зони. Покажіть їх на карті.
2) Укажіть тип живлення, режим, характер течії цих річок.
3) Зазначте, чи є на території цієї природної зони болота, озера, водосховища, канали, лимани. Поясніть причини їх утворення.
4) Укажіть, яке значення мають внутрішні води для даної природної зони й населення.
Завдання групи геологів і ґрунтознавців
1) Визначте особливості рельєфу цієї природної зони.
2) Назвіть рівнини, височини, гори, кряжі, які розташовані в межах цієї природної зони. Покажіть їх на карті.
3) Перелічіть корисні копалини, які є в межах цієї природної зони.
4) Які типи ґрунту характерні для цієї природної природної зони? Чому?
5) Які методи меліорації характерні для цієї природної зони? Чому?
Завдання групи біологів
1) Яка рослинність характерна для цієї природної зони? Наведіть приклади. Чому саме ця рослинність?
2) Визначте, яким є тваринний світ природної зони, його пристосованість до умов життя в межах цієї зони.
3) Які природоохоронні території розташовані в межах природної зони? Знайдіть їх на карті.
Завдання групи екологів і прогнозистів
1) Назвіть екологічні проблеми, які характерні для цієї природної зони. Чому?
2) Як використовується природа цієї природної зони в господарській діяльності людини (які сільськогосподарські культури в ній можна вирощувати, які галузі промисловості доцільно розвивати на основі лісових, земельних, мінеральних, кліматичних та інших ресурсів, лікувально-оздоровче значення і т. ін.)?
Повідомлення учнів
ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ ЗОНИ СТЕПІВ УКРАЇНИ
Заповідник Асканія Нова (1898 р.) — це природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення з площею понад 33 тис. га. Від 1993 р. він набув статусу біосферного. До складу заповідника входять цілинний степ, дендропарк, зоопарк. Там охороняють найбільшу в Європі ділянку справжнього лучного й чагарникового типчаково-ковилового степу. Трав’янистий покрив утворюють різні види ковили. Трапляється рідкісний скіфський тюльпан. Водяться лисиці, зайці, байбаки, гадюка степова, різноманітні птахи. У зоопарку живуть зебри, верблюди, рідкісні тварини.
Дунайський біосферний заповідник (1998 р.) є правонаступником заповідника Дунайські плавні. Його площа — 46 тис. га. У заповіднику охороняють унікальні ландшафти, де гніздяться 250 видів птахів. Заповідними є острови з прилеглими до них акваторіями та водно-болотними угіддями, де налічують понад 950 видів рослин, із них занесені до Червоної книги України — 14. Тваринний світ налічує понад 5 тис. видів. Тут мешкають пелікани рожеві, гуси білобокі, казарки. У водоймах є багато видів риби, зустрічаються дельфіни чорноморські, тюлень-монах, видра річкова.
У Дніпровсько-Орільському заповіднику (1990 р.) охороняються унікальні ландшафти долини Дніпра та притоки Орелі. Поширені дубові ліси з кленом, ліси з білої верби, тополі, вільхи. До Червоної книги України занесено 25 видів рідкісних рослин.
Єланецький степ — природний заповідник (1996 р.), у якому охороняються ділянки цілинних степів: справжніх, лучно-степових, лучних, лучно-болотних, чагарникових.
Український степовий заповідник (1961 р.) має площу 2,7 тис. га. Тут охороняються еталонні типи ґрунтів, рідкісні тварини та рослини. До Червоної книги України занесено 65 видів птахів, до Зеленої — сім видів рослинних угруповань. У степу розташовані філії цього заповідника: Хомутівський степ, Кам’яні могили, Крейдяна флора.
Луганський заповідник (1968 р.) має площу 1,6 тис. га. Тут зберігаються унікальні природні степові комплекси — заплавні діброви, соснові ліси, степові угруповання¸ болотні й водяні рослини. Заповідник має філії: Станично-Луганську, Стрільцівський степ, Провальський степ.
Казантипський заповідник (1998 р.) — створений на північно-західному узбережжі Керченського півострова на площі 450 га. Територія утворена вапняками давнього атолу, які утворили казаноподібну форму рельєфу. Охороняються цілинні ділянки ковилових, наскельних, лучних і чагарникових степів.
Опуцький заповідник (1998 р.) має площу 1,6 тис. га. Територія складена рифовими вапняками. Охороняються унікальні степові й чагарникові рослини.
Лебедині острови — філія Кримського природного заповідника в мілководній Каркінітській затоці. Це місце гніздівлі та зимівлі водно-болотних птахів.
Національний природний парк Святі гори (1997 р.) має площу 40 тис. га. Тут гармонійно поєднуються природоохоронні території з архітектурним ансамблем Святогірської Успенської лаври ХVІІ—ХІХ ст. Охороняються дубові ліси з домішками клена, ясена, липи, соснові та вільхові ліси, бори із сосни крейдяної.
Азово-Сиваський національний природний парк (1993 р.) має площу 52 тис. га. Тут охороняються степові ковилові, піщано-степові, пустельно-степові й солончакові рослинні угруповання. Водно-болотні угіддя мають міжнародне значення. До Червоної книги України занесені гадюка степова, полоз, тушканчик великий, тхір степовий.
(За матеріалами: Капіруліна С. Л., Сорока М. В. Усі уроки географії. 8 клас. — Х.: Видавнича група «Основа», 2008. — 240 с.)
Варіант 2
Розповідь учителя
(Розповідь учителя супроводжується демонструванням краєвидів природної зони. Учні відповідають на запитання вчителя, працюють з картами шкільного навчального атласу.)
Степова зона простягається на півдні території України, охоплюючи південні частини Кіровоградської, Харківської, Одеської областей та території Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської областей, північну частину Автономної Республіки Крим. Охоплює 40 % території України. Протяжність із заходу на схід — 1075 км, із півночі на південь — 500 км.
Природна зона степу розташована на півдні Східноєвропейської рівнини в межах різних тектонічних структур — Українського щита, Причорноморської западини, Донецької складчастої структури, південно-східних схилів Воронезького масиву. Серед великих форм рельєфу виділяються відроги Подільської та Придніпровської височин, на сході — Донецький кряж та Приазовська височина, відроги Середньоруської височини, на півдні — Причорноморська й Північнокримська низовини. Територія багата на корисні копалини: залізну руду (Криворізький басейн, Білозерський район), кам’яне вугілля (Донецький басейн), марганець (Нікопольський і Токмацький басейн), нафту та газ (Причорноморсько-Азовський нафтогазоносний район).
Прийом «Географічна лабораторія»
Методика проведення: учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує таблицю «Особливості природи підзон степової зони». Учні повинні ознайомитися з даними таблиці, знайти відповідні матеріали в підручнику та схарактеризувати певну степову підзону (І і IV група — північностепову, ІІ і V група — середньостепову, ІІІ і VI група — південностепову).
ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДИ ПІДЗОН СТЕПОВОЇ ЗОНИ
Підзони Коефіцієнт зволоження Опади та середня температура липня Ґрунтово-рослинний покрив
Північностепова 0,5—0,6 425—500 мм, 21—22 °С Різнотравно-типчаково-ковилові степи на чорноземах звичайних; байрачні ліси
Середньостепова 0,4—0,5 375—425 мм, 22—23 °С Типчаково-ковилові степи на чорноземах південних
Південностепова 0,3—0,4 300—375 мм, 23—23,5 °С Полинно-злакові й типчакові степи на темно-каштанових і каштанових ґрунтах
3. Практична робота 6. Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України.
Робота з підручником
Завдання: опрацюйте відповідний матеріал підручника та завершіть заповнювати таблицю «Характеристика компонентів природи зони» (охарактеризуйте зону степів).
ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПОНЕНТІВ ПРИРОДИ ЗОНИ
Природна зона Рельєф Клімат Внутрішні води Ґрунти Флора Фауна Господарська діяльність людини
Зона мішаних і широколистяних лісів
Зона лісостепу
Зона степу
Після виконання роботи учні разом з учителем перевіряють правильність заповнення таблиці, за наведеними даними порівнюють зону степу з іншими зонами, роблять висновки.
Прийом «Географічний кінозал»
Перегляд відеофрагмента про скелі Південного Бугу в с. Мигії (5—7 хвилин на розсуд учителя) із його подальшим обговоренням, загальна тривалість сюжету — 17 хвилин (http://www.youtube.com/¬watch?v=X0PZRN7aEwk).
IV. Узагальнення та систематизація знань
Прийом «Бліцопитування»
1. Назвіть природні зони, які виділяються в межах території України.
2. Які заходи вжито з метою збереження природи України та природних ландшафтів?
3. Схарактеризуйте природу нашого краю. До якої природної зони він належить?
V. Підсумки уроку
Прийом «Географічна естафета»
Методика проведення: урок 19.
Орієнтовний перелік понять і назв
Природна зона, природна підзона, зона степу, національний природний парк, заповідник, природоохоронні території, Східноєвропейська рівнина, відроги Подільської та Придніпровської височин, Донецький кряж, Приазовська височина, відроги Середньоруської височини, Причорноморська низовина, Північнокримська низовина, Криворізький залізорудний басейн, Білозерський залізорудний район, Донецький кам’яновугільний басейн, Нікопольський марганцевий басейн, Токмацький марганцевий басейн, Причорноморсько-Азовський нафтогазоносний район, Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай, Кундук, Ялпуг, Причорноморський артезіанський басейн, Сиваш, Олешківські піски.
VI. Домашнє завдання
1. Підручник
2. Випереджальні завдання:
1) Доберіть і принесіть картини природи Українських Карпат для оформлення виставки «Географічний вернісаж».
2) Якщо урок буде проводитися за варіантом 1 у формі конференції: а) опрацюйте матеріал підручника, присвячений Українським Карпатам, розподіліть ролі «спеціалістів»: фізико-географа, геоморфолога, геолога, кліматолога, гідролога, ґрунтознавця, ботаніка, зоолога, підготуйте коротку доповідь із власної теми (окремим учням); б) опрацюйте матеріал підручника, присвячений Українським Карпатам, підготуйте запитання для спеціалістів (решті учнів).
Матеріал для повідомлень
Фізико-географ
Східні, або Лісисті, Українські Карпати — частина фізико-географічної провінції великої Карпатської гірської фізико-географічної країни, що розташована в Середній Європі. Власне гори мають протяжність до 280 км (із північного заходу на південний схід), ширину — до 100—110 км. Східну межу фізико-географічної країни проводять по глибинному тектонічному розлому, який в основному відповідає в рельєфі долині Дністра.
Це середньовисокі гори, які витягнуті з північного заходу на південний схід, паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Напрям простягання гірських хребтів зумовлений розташуванням основних тектонічних структур.
Площа цієї провінції складає близько 24 тис. км2. Це дорівнює території Кіровоградської або Миколаївської областей.
Ця провінція охоплює територію Чернівецької та частково Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.
Геоморфолог
Карпатська фізико-географічна країна сформувалася в межах великої тектонічної структури Карпатської складчастої системи у складі середземноморського рухливого поясу. У її межах виділяється два передгірні прогини — Передкарпатський, який відповідає певній формі рельєфу (Передкарпатська височина), і Закарпатський, який відповідає формі рельєфу Закарпатській низовині. Між прогинами розташована Карпатська гірська складчасто-покривна споруда, якій у рельєфі відповідають пасма Українських Карпат. Південно-західні схили Карпат більш круто обриваються до Закарпатської низовини. А північно-східні схили більш пологі, поступово переходять до Передкарпатської височини.
У межах гірського масиву Чорногора розташовані найвищі вершини Українських Карпат — гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2022 м), Гутин-Томнатик (2016 м), Ребра (2001 м), Менчул (1998 м), Піп-Іван Мармароський (1937 м).
Більшість пасом Українських Карпат складаються із зім’ятих у складки осадових гірських порід. Виняток становлять Рахівські й Чивчинські гори. Тут на поверхню виходять давні кристалічні гірські породи, а також Вулканічне пасмо й куполи згаслих вулканів на Закарпатті.
У геологічному відношенні сучасні складчасті Карпати дуже молоді. Вони почали утворюватися близько 25 млн років тому внаслідок підняття, зминання у складки та насування на розломах тонких пластів конгломератів, піщаників, глинистих сланців. До цього часу товщі гірських порід накопичувалися впродовж 100 млн років на дні мілководного моря.
Епохи підняття змінювалися епохами, коли поверхня гір згладжувалася та вирівнювалася. Ці вирівняні поверхні згодом знову піднімалися й нині являють собою полонини.
У льодовиковий період найвищі вершини Карпат покривали гірські льодовики. Слідами їх перебування тут є заглибини, льодовикові кари й цирки, на дні яких часто утворювалися озера.
На території Закарпатського прогину добре відомим є соляний карст. Тут зустрічаються соляні піраміди, столи, гриби заввишки до 6 м. Поширені також соляні лійки.
Геолог
У межах прогинів, що утворювалися одночасно з підняттям гір, у палеогеновому й неогеновому періодах накопичувалися потужні товщі пісків і глин, а серед них горючі корисні копалини: природний газ, нафта, буре вугілля, горючі сланці, озокерит. Утворилися тут також нерудні корисні копалини, наприклад кам’яна й калійна солі. Карпатська гірська складчасто-покривна споруда значно бідніша на корисні копалини. Виняток становлять Рахівські й Чивчинські гори, до яких приурочені родовища чорних металів і ртуті, та Вулканічний хребет, до якого приурочені родовища руд кольорових і благородних металів свинцю, цинку, золота, барію, алюмінію.
Серед гірських порід, які утворюють Українські Карпати, — кристалічні палеозойські, тріасові та юрські конгломерати, доломіти, породи крейдового й палеогенового віку — глинисті сланці, пісковики, вапняки. Є також породи вулканічного походження — туфи, андезити.
Сланці легко піддаються руйнуванню, тому гірські хребти Українських Карпат здебільшого мають пологі схили, зручні перевали. На найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини) трапляються давньольодовикові форми рельєфу.
Кліматолог
На кліматичні умови Українських Карпат впливають висота та орієнтація схилів гірських хребтів, для гір характерні зміни температури й кількості опадів із висотою. Завдяки розташуванню гір на шляху перенесення мас морського повітря з Атлантичного океану та достатній висоті на території Карпат сформувався вологий клімат. Тут випадає від близько 700 мм опадів у передгір’ях до 1600—2000 мм на найвищих вершинах.
На основні відмінності клімату північно-східних і південно-західних схилів суттєво впливає розташування гір. Південно-західні схили тепліші (приблизно на 2 °С) і вологіші, ніж північно-східні. На навітряному, південно-західному схилі Карпат випадає на 100—200 мм опадів більше, ніж на тих самих висотах на північно-східному схилі.
Як влітку, так і взимку на Закарпатті на 2 °С тепліше, ніж у Прикарпатті. Середня температура повітря в січні, відповідно, становить –3 і –5 °С; у липні — +20 і +18 °С. Гори є бар’єром для холодних північних вітрів, особливо взимку.
На вершинах гір середня температура січня дорівнює –6…–12 °С; липня — +8…+14 °С. Сумарна річна сонячна радіація становить 3770—4106 МДж/м2 у Передкарпатті та 4399 МДж/м2 на Закарпатській низовині.
В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії. Однак на окремих невеликих ділянках найвищих вершин сніг лежить до середини літа. Випадання снігу іноді супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Подекуди лавини набирають великої руйнівної сили й можуть бути небезпечними.
Гідролог
Інтенсивне танення великої маси снігу, який випадає в Карпатах взимку, дощі теплого періоду року спричинюють бурхливі розливи карпатських річок. Швидка течія річок підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підняття рівня води в річках іноді набуває характеру стихійного лиха. Паводки на річках Карпат можливі в будь-яку пору року після тривалих дощів. Бурхливі річки прорізують гірські хребти, утворюючи вузькі долини, мальовничі ущелини, оточені густою зеленню лісів. Річки Карпат належать до басейнів Дунаю, Дністра, Вісли. Серед найбільших річок — Теребля, Ріка, Тересва, Тиса, Прут, Черемош, Бистриця, Стрий, Серет.
Ґрунтознавець
Широколистяно-лісові природно-територіальні комплекси Передкарпаття розвиваються в умовах помірного теплого клімату з надмірним зволоженням із річною сумою опадів 600—750 мм. Тут переважають ландшафти передгірних розчленованих рівнин, горбистих передгір’їв на неогенових породах із буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами на ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах. Такі ландшафти поширені на острівних горбогір’ях та терасово-рівнинних місцевостях Закарпатської низовини, для яких характерними є дубово-грабові і дубові ліси на дерново-буроземних ґрунтах. Найхарактернішою рисою карпатських ґрунтів є їх висотна поясність.
Ботанік
Карпати мають різноманітний рослинний покрив. Тут ростуть понад 70 видів дерев і 110 видів чагарників. Серед них є чимало реліктових видів: кедрова сосна європейська, модрина польська, тис ягідний. Наприклад, модрина польська — це хвойне дерево, але на зиму воно скидає м’яку хвою, яка з весною відростає знову. Модрина й кедрова сосна, як і багато рослин поясу альпійських луків, — релікти льодовикового періоду. До цих реліктів належать також оленячий мох, дріада, родіола рожева або «золотий корінь». Тис ягідний — релікт дольодовикового часу.
Флора Українських Карпат складається здебільшого з видів середньоєвропейських широколистяних лісів, які становлять близько 35 % усієї флори: бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; із трав’яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30 %) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, ялівець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18 %) — верба трав’яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосоподібна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники степової флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; представники північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.
Зоолог
Причина багатства тваринного світу Карпат — велике різноманіття природних умов. Фауністичні комплекси Українських Карпат є унікальними. Вони характеризуються чітко вираженою висотною поясністю клімату, ґрунтів та рослинного покриву. У складі фауни Карпат переважають мешканці лісового комплексу: тут зареєстровано 60 видів ссавців (комахоїдних — сім видів, рукокрилих — 16 видів, зайцеподібних — один вид, гризунів — 19 видів, хижих — 13 видів, парнокопитних — чотири види). Серед птахів тут гніздяться, зимують чи перебувають у період міграції до 250 видів. Генофонд плазунів Українських Карпат представлений такими видами, як гадюка звичайна, мідянка, вуж водяний, вуж звичайний, полоз лісовий, веретільниця ламка, ящірки прудка, живородна.
3) Якщо урок буде проводитися за варіантом 2: підготуйте повідомлення про рослинний і тваринний світ Українських Карпат.

Категорія: Географія 8 клас | Додав: uthitel (18.02.2014)
Переглядів: 4859 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: