Урок 10 Сучасні географічні дослідження. Українське географічне товариство - Географія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 8 клас

Урок 10 Сучасні географічні дослідження. Українське географічне товариство

Урок 10

Сучасні географічні дослідження.
Українське географічне товариство

Мета:  дати учням наукову інформацію про сучасні географічні дослідження в Україні, створення та діяльність Українського географічного товариства; продовжити формування навичок самоосвітньої навчально-пізнавальної діяльності, використання додаткових джерел географічної інформації.

Обладнання: підручник, карта України; роздавальний матеріал: аркуші з тестовими завданнями.

Тип уроку: комбінований (формування нових знань, умінь та навичок).

Основні поняття та назви: Українське географічне товариство, Інститут географії Національної академії наук України, Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Морський гідрофізичний інститут та Океанологічний центр Національної академії наук України, Інститут біології південних морів, Національний антарктичний науковий центр.

Очікувані результати: учні навчаться: характеризувати сучасні географічні дослідження на території України; оцінювати внесок вітчизняних наукових установ у дослідження природних умов і природних ресурсів України; аналізувати історію створення та діяльність Українського географічного товариства; самостійно користуватися географічною енциклопедією України, матеріалами мережі Інтернет, додатковими джерелами географічних знань.

I.   Організаційний момент

Оголосити учням тему та основні етапи роботи на уроці, назвати основні поняття й терміни, із якими вони працюватимуть, спільно з учнями визначити мету й завдання роботи на уроці відповідно до його теми.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Вступне слово вчителя

Географічна освіта почала розвиватися в Україні на початку ХІХ ст. Від 1834 р. географічні курси починають викладати в Київському, а пізніше у Львівському, Одеському, Харківському університетах. Засновуються кафедри географії. Їх очолювали видатні природознавці: у Києві ― П. Броунов (який висловив ідею про існування особливої зовнішньої оболонки Землі; ця ідея через багато років знайшла втілення в ученні про географічну оболонку); у Харкові ― А. Краснов (засновник ботанічної географії, автор першого вітчизняного підручника «Основи землезнавства»); в Одесі ― Г. Танфільєв (видатний учений у різних галузях природознавства, автор книги «Географія Росії, України й прилеглих до них країн»); у Львові ― А. Реман (дослідник Карпат і прилеглих земель).

Повідомлення учнів

Василь Каразін

Василь Назарович Каразін (1773—1842 рр.) — засновник Харківського університету, видатний український учений та просвітник, належав до активних діячів харківського культурного осередку, що діяв у другій половині ХVІІІ — першій третині XIX ст. і згуртувався навколо самобутнього українського мислителя й поета Г. Сковороди та його послідовників.

Свою активну громадську діяльність Каразін розпочав, склавши низку сміливих проектів-перетворень у Росії в початковий період царювання Олександра І. Він був одним з ініціаторів створення першого в Європі Міністерства народної освіти. За його ініціативою в 1803 р. у Харкові був започаткований третій у Російській імперії університет. У 1819—1820 рр. Каразін був віце-президентом Вільного товариства любителів російської словесності, редагував журнал «Соревнователь просвещения и благотворения».

В. Каразін залишив після себе ґрунтовні праці в різних галузях знань, але особливо цінними можна вважати його відкриття та винаходи в галузі харчової промисловості, метеорології та хімії. Самобутніми були його ідеї відносно використання електрики й одержання штучних діамантів.

Один із найосвіченіших людей Росії першої половини XIX ст., він увійшов у науку як різнобічний учений, автор низки демократичних концепцій. Йому належить велика роль у поширенні прогресивних ідей в Україні. Сучасники та нащадки порівнювали його діяльність в Україні з діяльністю Михайла Ломоносова в Росії та Бенджаміна Франкліна в Америці. Від 1999 р. ім’я В. Каразіна присвоєно Харківському національному університету.

(За матеріалами http://www.univer.kharkov.ua/ua/general/our_university/karazin/karazin_about)

Олександр Клосовський

Клосовський Олександр Вікентійович (1846—1917 рр.) — доктор фізичної географії, професор, член-кореспондент Петербурзької академії наук, фізик, геофізик, метеоролог, кліматолог.

У 1868 р. закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. У 1869—1876 рр. працював у Київській військовій гімназії та розробляв матеріали метеорологічних спостережень по місту Києву. Упродовж 1876—1879 рр. працював у Київському університеті, від 1877 р. — приват-доцент. Читав лекції з метеорології та фізичної географії. У 1879 р. звільнений за виступ проти реакційної частини професорів. Переїхав до Одеси, де викладав у Новоросійському (нині Одеському) університеті й досяг основних своїх успіхів як науковець. За ґрунтовний огляд метеорологічних досліджень «Новітні успіхи метеорології» здобуває ступінь магістра фізичної географії (1882 р.).

Сфера наукових досліджень: метеорологія та кліматологія. Ініціатор застосування математичних та експериментальних методів у метеорології. Автор фундаментальних праць із кліматології Росії та України, погодного режиму, температури й солоності вод Чорного моря. Створив скорочений курс метеорології для ВНЗ, а також підручники з геофізики та фізичної географії.

Ініціатор створення Одеської магнітно-метеорологічної обсерваторії (1892 р.).

(За матеріалами http://knu.geograf.com.ua/personalities/kafedra-meteorologiji-ta-klimatologiji/­klosovskij-ov)

Розповідь учителя

Наприкінці XIX ст. основна увага дослідників природи зосередилася на розв’язанні проблеми боротьби з посухами й пиловими бурями в степу й лісостепу. Золотою сторінкою в історії світової науки є результати експедиції з усебічного вивчення цих проблем, яку очолював В. Докучаєв на території Полтавської губернії. Важливі дослідження зроблено ним під час участі в експерименті зі штучного лісорозведення у Великоанадольському лісництві в Донбасі. З урахуванням матеріалів досліджень В. Докучаєв розробив наукові основи ґрунтознавства та вчення про взаємозв’язки в природі. Його вважають основоположником комплексного підходу у фізичній географії.

Повідомлення учнів

Василь Докучаєв

Василь Васильович Докучаєв у 1888—1894 рр. керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер» (гонорарні кошти передав постраждалим від посухи), розробив методику визначення, чи були ліси на південних українських теренах. 12 листопада (31 жовтня) 1888 р. у Вільному економічному товаристві виступив із відповідною доповіддю «Методи дослідження питання: чи були ліси у південному степу Росії».

У 1892 р. очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам. Опублікував «Праці» експедиції у 18 випусках. Особливу увагу приділив Старобільському степу в Харківській губернії та Великоанадольському лісництву в Маріупольському повіті Катеринославської губернії.

У 1899 р. сформулював так званий «закон зональності», що показує «найщільніший зв’язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів» і «співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини».

У 1954 р. на його честь селище міського типу Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.

(За матеріалами http://uk.wikipedia.org/wiki/Докучаєв_Василь_Васильович)

Великоанадольське лісництво

У середині ХІХ ст. в Росії виникла ідея розширення земель, придатних для землеробства, за рахунок використання посушливих українських степів. Але реалізувати таку програму в дійсності було дуже складно. Виною цьому — нищівні вітри-суховії. Протистояти їм могли лише великі ліси, які треба було виростити. Втілювати в життя цей задум доручили Віктору Єгоровичу Граффу, випускнику Санкт-Петербурзького лісового й межового інституту.

23 листопада 1843 р. ним було обрано місце під показову лісову посадку — Великоанадольська пустка, у верхів’ях річки Кашлагач. Вибір у всіх відношеннях був у Віктора Єгоровича нелегкий: височина, глинисті ґрунти, часті суховії — не найбільш придатне для лісорозведення місце. Але, найголовніше, було прийнято рішення: незважаючи ні на що присвятити все своє життя розведенню лісів у безводному українському степу. У його житті починався новий етап, сповнений труднощів і втрат, самовідданості й подвижництва. Коли розпочинався експеримент із «залісненням степів», йому було лише 23 роки. Спочатку відданими учнями та старанними помічниками були для В. Граффа одинадцятеро селянських діточок. Поки не переселилися в землянки, ходили пішки кожного дня понад десяток верст. Вони боронували, сіяли жолуді, висаджували саджанці. Влітку спека й сарана, взимку морози та турботи щодо захисту посадженого від шкідників. Безперервна кожноденна тяжка праця. Зі спогадів В. Граффа: «Мало не 12 років ми кочували, як цигани. Не раз доводилося нам із сімейством залишатися без чаю й цукру, без свічок, доброго хліба, без чобіт і черевиків. Усі біди часто посилювалися безгрошів’ям». А скільки сил доводилося витрачати на подолання бюрократичних порядків… Але попри всі випробування молодий ліс розростався з року в рік. Створювалися штучні водойми. Крім того, учений багато часу приділяв дослідницькій роботі — вивчав, які породи дерев здатні прижитися в тих умовах, продовжував досліди із сумісності порід…

У 1866 р. його запрошують до Москви очолити кафедру в Петровській лісовій академії. Тільки приїхав до Москви він уже цілком хворою людиною. Насилу він зміг прочитати лише кілька лекцій. Рік потому Віктор Єгорович пішов із життя. Було йому 47 років.

«Ніхто не скаже, що заліснення степів є справою легкою; але чого не може зробити людина? Для цього необхідні тільки бажання, праця, твердість і впевненість. Не за розміром площі, що мною засіяна, судіть про мої успіхи, а за тим, як прищепилася моя справа в краї» (Віктор Графф).

(За матеріалами http://fotofact.net/fotoputeshestvie/velikoanadolskij-zakaznik-v-donetskoj-oblasti-foto.html)

(Заслуховування повідомлення про Великоанадольське лісництво можна супроводжувати демонструванням фотографій лісу із сайта, посилання на який зазначене вище.)

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Сучасні географічні дослідження.

2.   Українське географічне товариство.

1.   Сучасні географічні дослідження.

Розповідь учителя

У XVIII—XIX ст. у Російській імперії сформувався ряд наукових географічних шкіл. Наукова школа — це неформальний творчий колектив однодумців, дослідників різних поколінь, об’єднаних спільною програмою, цілями та стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера.

У 1845 р. в Санкт-Петербурзі засноване Російське географічне товариство. Метою його діяльності була організація експедицій у різні частини імперії та за кордон, а також популяризація географічних знань. Серед засновників товариства — виходець з України етнограф, письменник В. Даль (псевдонім — «Козак Луганський»). Визнаним лідером товариства був П. Семенов Тян-Шанський, під керівництвом якого було створено низку словників та описів імперії, у тому числі території України.

Варіант 1

Робота з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та заповніть таблицю «Сучасні географічні дослідження».

Зразок заповненої таблиці

Науковий заклад

Сфера її діяльності та наукові дослідження

Джерело в мережі Інтернет

Інститут географії Національної академії наук України

•     Розвиток теорії та методології географії;

•     вивчення загального тренду розвитку природи, прогнозування змін її компонентів;

•     дослідження стану та змін сучасних і давніх ландшафтів;

•     дослідження географічних аспектів взаємодії суспільства й природи та її наслідків у регіональному та локальному вимірах;

•     дослідження змін територіально-галузевої структури економіки України та її соціальної сфери;

•     картографічні дослідження особливостей змін ландшафтів, територіальної організації господарства, розміщення населення та наслідків взаємодії суспільства й природи;

•     розробка географічних засад збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку регіонів України

http://igu.org.ua

Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут

•     Розвиток гідрометеорологічної науки шляхом проведення фундаментальних та прикладних досліджень у галузі гідрометеорології та базового моніторингу природного середовища;

•     здійснення наукового та науково-методичного забезпечення діяльності гідрометеорологічної та інших оперативних служб Міністерства надзвичайних ситуацій України;

•     координація наукових досліджень із гідрометеорології в Україні

http://www.uhmi.org.ua

Інститут геологічних наук Національної академії наук України

•     Інститут був заснований у 1926 р. та є провідною геологічною установою з фундаментальних і прикладних розробок за більшістю основних наукових напрямків про землю;

•     займається вивченням на системній основі геологічної будови та геологічної історії України й суміжних територій;

•     координує регіональні дослідження, що проводяться виробничими та іншими установами, міжвідомчими організаціями;

•     співпрацює з міжнародними структурами, бере участь у розробці багатьох комплексних проектів і програм

http://www.igs-nas.org.ua

Інститут біології південних морів

•     Вивчення механізмів адаптації, трансформації й еволюції морських та океанічних систем в умовах кліматичних змін і антропогенного впливу;

•     дослідження гідробіологічних і біотехнологічних проблем інтегрованого управління прибережними зонами з метою раціонального використання природних ресурсів, екологічної реабілітації та сталого розвитку;

•     створення методів і технологій оперативного контролю стану біоти, оцінки та прогнозу якості морського середовища й рівня екологічного ризику в зонах активного моревикористання;

•     дослідження біологічного різноманіття Чорноморсько-Азовського басейну та розроблення ефективних заходів щодо його збереження;

•     розвиток сучасних інформаційних технологій для систематизації гідробіологічних даних і знань, створення сучасних експертних систем і методології їх використання для забезпечення біоресурсних та екологічних досліджень

http://ibss.nas.gov.ua/?page_id=346

Національний
антарктичний
науковий центр

•     НАНЦ — державний оператор України в Антарктиці. Його колектив спільно з ученими інститутів Національної академії наук України, найавторитетніших вищих навчальних закладів, вітчизняних і зарубіжних наукових центрів став лідером у справі реалізації вивчення льодового континенту та Південного океану;

•     бере активну участь у фахових нарадах, конференціях міжнародної антарктичної спільноти;

•     формує бази даних моніторингу погоди, озонового шару;

•     організовує геофізичні, геологічні, сейсмологічні, біосферні, медико-фізіологічні, океанологічні та інші дослідження на станції, навколишніх островах, морських полігонах;

•     докладає зусиль для мінімізації антропогенного впливу на природу Антарктики та постійно опікується питаннями охорони навколишнього середовища

http://www.uac.gov.ua/

 

Варіант 2

Робота в групах

Учні об’єднуються в групи. Кожна група являє собою науковців-дослідників певної науково-дослідної установи (Інституту географії Національної академії наук України; Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту; Інституту геологічних наук Національної академії наук України; Інституту біології південних морів; Національного антарктичного наукового центру). Кожній групі роздається матеріал, який коротко характеризує діяльність названої установи, та відповідні матеріали шкільного підручника.

Завдання: опрацювавши подані матеріали, коротко схарактеризуйте діяльність вашої науково-дослідної установи та розкажіть про її внесок у сучасні географічні дослідження.

Прийом «Географічний кінозал»

1)  Фільм «Вільна Антарктида» про дослідження в Антарктиді (http://video.yandex.ru/users/­wwbm-soft/view/11).

2)  Сюжет про екологію південних морів України, дослідження Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії (http://www.youtube.com/­watch?v=jkVwFVyED0Q).

2.   Українське географічне товариство.

Розповідь учителя

Організацією сучасних географічних досліджень займається Інститут географії Національної академії наук України (директор — доктор географічних наук, професор Л. Г. Руденко) та Українське географічне товариство (президент — доктор географічних наук, професор П. Г. Шищенко).

На з’їздах товариства, що проходять раз на чотири роки, обговорюються найбільш актуальні проблеми сучасної географії. Ці дві організації від 1993 р. започаткували видання «Українського географічного журналу». Більшість учених поєднують географічні дослідження з викладанням в університетах.

Проведення сучасних фізико-географічних досліджень характеризується впровадженням дистанційних методів (зокрема, результатів даних, отриманих за допомогою космічних апаратів). Серед методів обробки географічної інформації важливе місце посідають методи моделювання (зокрема картографічного; створення ГІС-технологій). Найбільш актуальними напрямами досліджень є вивчення природних ресурсів, особливостей взаємодії суспільства й природи на різних територіях, проблеми охорони навколишнього природного середовища.

Повідомлення учнів

ГІС-технології

Найсучаснішим видом інформаційних систем, які використовуються в кадастрі та землеустрої, є географічні інформаційні системи (ГІС).

Світові лідери з розробки ГІС-технологій — такі фірми, як ESRI, Autodesk, MapInfo, Bentley — протягом багатьох років вели дискусії та мали принципово різні підходи до розв’язання широкого спектра завдань, що поставали перед геоінформаційними системами. Програмні продукти цих фірм реалізовувались на різноманітних платформах (UNIX, Windows, DOS), намагаючись розробити більш ефективну концепцію при розв’язанні будь-яких завдань, що стосуються просторової інформації. Це дозволило отримати потужні ГІС із широкими можливостями при маніпулюванні великими обсягами даних.

(За матеріалами http://www.nvc-zis.kiev.ua/)

 

Використання ГІС у галузі екології історично є одним із перших. Це не випадково, тому що поточну екологічну ситуацію, локальні та глобальні екологічні процеси, результати екологічних прогнозів найбільш наочно можна відобразити на цифровій карті. Для отримання вихідних даних про стан земної поверхні, а також ведення постійного екологічного моніторингу широко використовуються дані дистанційного зондування Землі, їх дешифрування й обробка разом з іншими джерелами екологічної інформації, аналіз і моделювання середовища; ГІС забезпечують ефективне розв’язання завдань охорони довкілля.

ГІС надзвичайно ефективна у військовій сфері й інформаційній підтримці силових структур, планування бізнесу у видобуванні нафти, геології та управлінні інженерними спорудами.

Таким чином, географічна інформація забезпечує реальну можливість розв’язання завдань регіонального значення. Практично всі завдання територіального управління, де суттєвим є положення об’єктів у просторі (а таких завдань переважна більшість), потребують якісних геопросторових відомостей на відповідну територію. В останні роки географічна інформація (перш за все у вигляді цифрових карт) в усьому світі стає дедалі більш важливою при розв’язанні різних завдань:

•     спостереження за ситуацією на території;

•     раціональне управління ресурсами території, у тому числі, земельними та нерухомим майном;

•     планування та розвиток території (промислове та цивільне будівництво, проектування доріг та інших об’єктів тощо);

•     охорона здоров’я та навколишнього середовища;

•     боротьба зі злочинністю;

•     управління в умовах надзвичайних ситуацій;

•     підтримка оподаткування нерухомого майна та підвищення ефективності податкової політики;

•     моніторинг ринку майна тощо.

(За матеріалами http://www.pryroda.gov.ua/ua/index.php?newsid=633)

Розповідь учителя

13 лютого 2013 р. минуло 140 років від дня заснування Українського географічного товариства. Ще у квітні 1872 р. Імператорське Російське географічне товариство розглянуло прохання Київського, Подільського й Волинського генерал-губернаторів про створення Південно-Західного відділу Товариства в Києві. Цьому передувала велика організаційна робота прогресивної української інтелігенції, зокрема Г. Галагана, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Лисенка, П. Чубинського та ін. Особливо велику активність у створенні географічного осередку проявив П. Чубинський, відомий у науковому світі як видатний етнограф, фольклорист, автор українського національного гімну «Ще не вмерла України…». А як географа-економіста, одного із засновників та активних діячів Географічного товариства його знають значно менше.

Від 1873 до 1876 р. діяльність П. Чубинського пов’язана з діяльністю Географічного товариства в Києві, яке налічувало 170 учасників. За цей час Товариство видало два томи наукових праць, при ньому були створені бібліотека (із понад 1000 цінних наукових видань) і музей (близько 3000 експонатів).

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Варіант 1

Прийом «Експрес-тест»

1.   Укажіть ім’я київського князя, за часів якого Україна досягла найбільшої могутності.

А   Данило Галицький

Б   Володимир Великий

В   Ярослав Мудрий

Г   Святослав

2.   Визначте кількість годинних поясів, у яких розташована територія України.

А   один

Б   два

В   три

Г   чотири

3.   На які частини було поділено Україну в 1667 р. після Андрусівського перемир’я?

А   на Північну та Південну

Б   на Західну та Східну

В   на Лівобережну та Правобережну

Г   на Материкову та Приморську

4.   Визначте годинний пояс, у якому розташована більша частина території України.

А   0

Б   І

В   ІІ

Г   ІІІ

5.   Укажіть ім’я автора першої у світовій історії детальної топографічної карти України.

А   Аль-Масуді

Б   Іон Якуб

В   Гійом Левассер де Боплан

Г   Пліній Старший

6.   Які території сучасних областей України входили до складу Слобожанщини?

А   Харківська, частково Луганська та Сумська області

Б   Харківська, частково Луганська та Донецька області

В   Харківська та Полтавська області

Г   Харківська та Сумська області

7.   Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 рр. вважають:

А   Рум’янцевський опис

Б   Францисканську метрику

В   Йосифинську метрику

Г   опис Д. Журавського

8.   У якому літописі в 1187 р. вперше було вжито назву «Україна»?

А   «Київський літопис»

Б   «Галицько-Волинський літопис»

В   «Переяславський літопис»

Г   «Польський літопис»

9.   Який науковий заклад займається вивченням радіоактивного забруднення природного середовища?

А   Морський гідрофізичний інститут

Б   Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут

В   Національний антарктичний науковий центр

Г   Інститут біології південних морів

10.   Інститут біології південних морів — це:

А   одна з найстаріших установ світу, що вивчає біологію Світового океану

Б   установа, що організовує та здійснює наукові дослідження в Антарктиці

В   провідна установа, яка вивчає геологічну будову й геологічну історію України

Г   установа, що створює банк даних про природні ресурси нашої країни

11.   ГІС-технології поки що широко не використовуються:

А   для оцінки поточної екологічної ситуації

Б   для проведення спостережень за локальними та глобальними екологічними процесами

В   для узагальнення результатів екологічних прогнозів

Г   у шкільній освіті

Варіант 2

Прийом «Бліцопитування»

1.   Назвіть характерні риси розвитку географії на початку ХХ ст.

2.   Охарактеризуйте географічні дослідження, найважливіші риси й досягнення географії 1930—1980-х рр.

3.   Охарактеризуйте сучасний етап географічних досліджень.

4.   Які установи й організації проводять географічні дослідження?

5.   Складіть коротку характеристику діяльності Українського географічного товариства.

6.   Як упродовж різних історичних етапів змінювалися методи географічних досліджень?

7.   Як ви зрозуміли, що таке ГІС-технології?

V.  Підсумки уроку

Прийом «Аукціон»

Методика проведення: див. урок 1.

VI.   Домашнє завдання

1.   Підручник

2.   Підготуйтеся до підсумкового уроку за темами: «Вступ», «Фізико-географічне положення України», «Джерела географічної інформації», «Географічні дослідження на території України».

3.   Випереджальне завдання: підготуйте повідомлення про історію географічних досліджень рідного краю та дослідників українських надр Г. Капустіна та В. Зуєва.

Матеріал для повідомлень

Історія географічних досліджень рідного краю

Г. Гайко, В. Білецький, Т. Мікось, Я. Хмура. Гірництво та підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с. (унікальне видання, що містить у собі історичні нариси про історичні шляхи освоєння надр України та Польщі (с. 145)).

(http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/maketRed1.pdf).

Григорій Капустін

Народився в селі Данилівське Костромського повіту в сім’ї кріпосного селянина. Дата народження не встановлена. Був виборним піддячим Приказної ізби в селі Данилівське протягом 17 років.

Захоплювався геологією та досяг успіхів у виявленні руд, що сприяло його виклику до Берг-колегії. Багато разів брав участь в експедиціях, присвячених пошуку корисних копалин. Від 1715 до 1723 р. під час експедицій, у які він їздив за наказом Петра І, відкрив родовища золота, срібла й інших корисних копалин у воронезькому та устюзькому краях і родовища кам’яного вугілля в Донецькому кам’яновугільному басейні. Відкриття Капустіним наприкінці 1721 р. на річці Кундрючій родовища кам’яного вугілля дало початок роботам із геологічної розвідки Донецького кам’яновугільного басейну.

Григорій Капустін упритул наблизився до вугільних родовищ, брав проби поблизу Тули, Воронежа й на Дону, однак проби цих копалин не підтвердили наявності в них паливних якостей. Нижче представлений фрагмент із протоколу Берг-колегії (від 4 липня 1723 р.) про результати досліджень ковальським майстром Марком Реєром проб кам’яного вугілля, видобутого Г. Капустіним: «І проти вишчеописаного протоколу артилерії іноземець ковальський майстер сказав: яке земляне вугілля дане йому пробувати, яке взяте у Воронезькій губернії та в донських містечках, знайдене доносителем піддячим Григорієм Капустіним, і він, Реєр, те вугілля пробував, і за пробою виявилося, що від цього вугілля дійства жодного не було, тільки це вугілля у вогні тріщить і лише почервоніє, а жару від нього ніякого немає, і як витягнеш із вогню, буде чорне, як і перший…».

Берг-колегія затвердила рішення не давати Капустіну винагороди, оскільки в привезених ним зразках не було виявлено корисних властивостей. Незабаром рудознавця взагалі заарештували за звинуваченням у приховуванні листа про зловживання повітових чиновників. Хоча Капустіна невдовзі було звільнено, у новій експедиції на Донбас у 1724 р. йому вже не довірили керівництво пошуками — їх очолив англієць Грегорі Ніксон, а розпоряджатися коштами експедиції було доручено унтер-офіцеру А. Маслову.

(За матеріалами http://ru.wikipedia.org/wiki/Капустин,_Григорий_Григорьевич)

Василь Зуєв

У 1781 р. мандрівник і природодослідник, академік Петербурзької академії Василь Федорович Зуєв (1752—1794 рр.) під час своєї подорожі півднем України відвідав Криворіжжя. У своїй книзі «Мандрівні нотатки Василя Зуєва від Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 і в 1782 році» він пише про наявність у районі злиття річок Інгулець і Саксагань залізної руди, яку він називає «залізним шифером». Це перша в науковій літературі згадка про поклади криворізьких залізних руд.

(За матеріалами: Г. Гайко, В. Білецький, Т. Мікось, Я. Хмура. Гірництво та підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.)

Народився в сім’ї солдата. Навчався в академічній гімназії й академічному університеті, у 1774 р. командирований за кордон. У Лейдені та Страсбурзі вивчав здебільшого природну історію, але також і фізику, хімію, метафізику та ін. Після повернення із-за кордону Зуєв був підданий іспиту в Академії наук і за дисертацію «Idea metamorphoseos insectorum ad caetera animalia applicata» призначений ад’юнктом Академії; у 1787 р. став академіком.

Ще студентом Академічного університету Зуєв брав участь у відомій експедиції Палласа, який відправляв його для наукових робіт і спостережень на Українські гори, в Обдорськ, Березів для дослідження Обі до Льодовитого океану, на Індерські гори тощо.

Під час цих поїздок Зуєв збирав різні пам’ятки та рідкісні речі, що збагатили науку в описах Палласа. Багато сторінок у дорожніх записках Палласа належать Зуєву. У 1781 р. академія доручила Зуєву дослідження краю, якого не торкнулися колишні експедиції, а саме знову отриманих Росією територій між річками Бугом і Дніпром, гирлом Дніпра та його лиману з околицями.


 

Категорія: Географія 8 клас | Додав: uthitel (21.12.2013)
Переглядів: 3963 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: