Урок № 7 Тихий океан (продовження) - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 7 Тихий океан (продовження)

Урок № 7

Тихий океан (продовження)

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта світу, карта океанів.

Географічна номенклатура: течії — Північна та Південна Пасатна, Куросіо, течія Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: називати характерні риси природи Тихого океану; наводити приклади течій, представників органічного світу; розповідати про властивості водних мас та морських течій; порівнювати властивості водних мас різних частин Тихого океану; оцінювати значення Тихого океану як найбільшого океану Землі.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Тихий океан простягається уздовж майже всіх кліматичних поясів — від субарктичного на півночі до антарктичного на півдні. Цим обумовлюється розмаїтість природних умов та органічного життя в найбільшому океані Землі.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Перевірка домашнього завдання

1.   Учні характеризують особливості рельєфу дна Тихого океану вздовж 37° пн. ш.

2.   Учні зачитують відомості про острів Нова Гвінея та пояснюють причину існування низки цікавих уявлень про нього.

IV.   Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Які материки омиває Тихий океан?

2.   Яка частина берегової лінії є найбільш порізаною?

3.   Якими є особливості рельєфу дна океану?

4.   Як змінюються властивості вод Світового океану залежно від широти?

5.   Які існують види руху океанічних вод?

6.   Якою є природа океанічних течій?

V.  Вивчення нового матеріалу

План

1.   Клімат акваторії Тихого океану.

2.   Водні маси й течії.

3.   Органічний світ і господарська діяльність в океані.

1.   Клімат акваторії Тихого океану

Розповідь учителя

Основні відмінності в температурі повітря над океаном пов’язані зі змінами нахилу падіння сонячних променів залежно від широти. Середня температура лютого зменшується від +26 °С…+28 °С у приекваторіальній зоні до –20 °С біля Берингової протоки й –5 °С біля берегів Антарктиди; середня температура серпня — від +26…+28 °С у приекваторіальній зоні до +5 °С біля Берингової протоки й до –20 °С біля берегів Антарктиди. Ця закономірна послідовність зниження температури від екватора до високих широт порушується в результаті впливу течій і вітрів. У зв’язку із цим спостерігаються відмінності між температурами в східній і західній частині океану на тих самих широтах.

Максимальна кількість опадів (2000 мм і більше) випадає в західній частині екваторіального поясу, мінімальна — у східних районах між екватором і Південним тропіком (близько 100 мм).

Утворення постійних вітрів, характерних для акваторії океану, визначається розташуванням поясів високого й низького тиску. Найбільшої сили вони досягають у помірних широтах Південної півкулі, де «сорокові» широти дістали красномовну назву «ревучих». Райони дії пасатів поділені екваторіальним районом затишшя, у якому переважають штилі, слабкі й нестійкі вітри. У тропічному поясі, біля берегів Північної Америки, розміщений район зародження тайфунів — циклонів ураганної сили. Щороку вони обрушуються на Антильські острови, узбережжя Мексики й США. Північно-західна частина Тихого океану є областю дії мусонів.

Найбільші площі океану перебувають у межах екваторіального, субекваторіального й тропічного поясів. Цим обумовлюються високі температури поверхневих вод (найвища середня температура серед океанів Землі) й атмосферного повітря, що, у свою чергу, сприяє нагромадженню величезних обсягів тепла у водній масі. Це тепло перерозподіляється в результаті дії течій та істотно впливає на стан клімату на Землі. Океан виконує роль потужного, постійно діючого чинника обігрівання нижніх шарів атмосфери та пом’якшення клімату планети. Особливостями течій і впливом прилеглих материків обумовлені й відхилення в розташуванні кліматичних поясів.

Бесіда за запитаннями

1)  Які існують закономірності в розподілі температур повітря над океаном?

2)  Чим вони пояснюються?

3)  Для яких районів характерна дія постійних і сезонних вітрів?

4)  Якою є природа утворення пасатів?

2.   Водні маси й течії

Пошукове читання

Роздати на кожну парту матеріали за темою та запропонувати учням знайти в них відповіді на запитання (можна записати на дошці).

1)  Що таке водні маси?

2)  Як змінюється температура поверхневих вод Тихого океану?

3)  Які течії утворюють кругообіг в океані на північ від екватора?

4)  Поясніть природу утворення Північної Пасатної течії.

Водні маси

Водні маси — це великі об’єми води, що утворюються в певних частинах океану й відрізняються один від одного температурою, солоністю, густиною, прозорістю, кількістю кисню та іншими властивостями. На відміну від повітряних мас, для них велике значення має вертикальна зональність. Залежно від глибини розрізняють: поверхневі, проміжні, глибинні та придонні водні маси. Поверхневі формуються під впливом атмосферних процесів і припливу прісних вод із материка до глибини 200—250 м. Тут часто змінюються температура води, солоність, утворюються хвилі, а горизонтальне їх перенесення у вигляді океанічних течій є значно сильнішим, ніж перенесення глибинне. У поверхневих водах найбільший вміст планктону та риби. Проміжні водні маси мають нижню межу на глибині 500—1000 м. Глибинні водні маси формуються в результаті змішування поверхневих і проміжних, полярних і тропічних водних мас. Їх нижня межа становить 1200—5000 м. Придонні водні маси займають зону Світового океану нижче за 5000 м і мають постійну солоність, дуже велику густину, а горизонтальне їх переміщення є більш повільним, ніж вертикальне. Залежно від походження розрізняють такі типи водних мас: екваторіальні, тропічні, помірні, полярні. Для екваторіальних характерно те, що протягом усього року вода сильно нагрівається сонцем. Її температура — +27…+28 °С. За сезонами вона змінюється не більше ніж на 2 °С. Тропічні водні маси формуються в тропічних широтах. Температура води тут коливається від +20 до +25 °С. На температуру тропічних водних мас впливають океанічні течії. Теплішими є західні частини океанів, куди приходять теплі течії (продовження пасатів). Східні частини океанів є холоднішими, оскільки сюди надходять холодні течії. Солоність цих водних мас значно більша, ніж екваторіальних. Для помірних водних мас характерно те, що в помірних широтах Північної півкулі холодними є західні частини океанів, де проходять холодні течії. Східні області океанів зігріваються теплими течіями. Навіть у зимові місяці вода в них має температуру від +10 до 0 °С. Улітку вона змінюється від +10 до +20 °С. Таким чином, за сезонами температура помірних водних мас відрізняється на 10 °С. Їм уже притаманна зміна пір року. Але настає вона пізніше, ніж на суходолі, і виражена не так чітко. Полярні водні маси формуються в Арктиці та біля берегів Антарктиди. Ці водні маси можуть переноситися течіями в помірні й навіть тропічні широти. У полярних областях обох півкуль вода охолоджується до –2 °С, але ще залишається рідкою. Подальше зниження температури приводить до утворення льоду. Солоність полярних водних мас низька, оскільки лід сильно опріснює її вплив. Між переліченими водними масами не існує чітких меж.

У Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. Від холодного Північного Льодовитого океану Тихий відділений суходолом, і навіть Берингова протока не дає можливості суттєво впливати на температуру води найбільшого океану світу. Через велику площу океану між тропіками його поверхневі води є теплішими, ніж в інших океанах (якщо не брати до уваги морів Індійського океану).

Західна частина океану отримує багато річкових вод (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг), тому солоність поверхневих вод Тихого океану дещо нижча, ніж в Атлантичному. Льодові явища в північній частині океану й у субантарктичному поясі мають сезонний характер. Льоди Північного Льодовитого океану не виносяться через Берингову протоку. Льоди окраїнних північних морів тануть переважно до кінця літа.

Течії

Система течій океану визначається рухом повітряних мас і конфігурацією материків, що його оточують. Пасати викликають у тропічних широтах океану стійкі пасатні течії, що перетинають океан зі сходу на захід. У субтропічних широтах обох півкуль розвинені антициклональні круговороти поверхневих вод. Найпотужнішою течією на Землі є течія Західних Вітрів, вона за рік переносить у 200 разів більше води, ніж усі річки світу. Причиною виникнення цього водного потоку є постійні західні вітри. Течія Західних Вітрів розміщена в Південній півкулі, вона перетинає три океани, утворюючи кільце навколо Антарктиди.

Додатковий матеріал

Деякі течії Тихого океану

Назва

Швидкість (км/год)

Різновид,
температура води (°С)

Місце розташування, напрямок, особливості

Північнотихоокеанська

0,9—1,1

Тепла, поверхнева, 7—16 (узимку), до 18—23 улітку

Приблизно між 35 і 42° пн. ш., спрямована до берегів Північної Америки; продовження Куросіо, у східній частині розгалужується на Аляскинську й Каліфорнійську течії

Східноавстралійська

1,1—2,7

Тепла, поверхнева, 11—20 (узимку), 15—26 (улітку)

Відгалуження Південної Пасатної, уздовж східного берега Австралії

Перуанська (Гумбольдта)

Близько 0,9

Холодна, поверхнева, 15—20

Біля західних берегів Південної Америки, відгалуження течії Західних Вітрів

Північна Пасатна

0,4—1,8

Тепла, поверхнева, 24—29

На північ від екватора, спрямована до Філіппінських островів

Куросіо

0,9—2,9

Тепла, поверхнева, 12—28

Біля південних і східних берегів Японії; продовження Північної Пасатної

Курильська

0,5 — 0,9

Холодна, поверхнева, 0—5 (узимку), 8—16 (улітку)

Спрямована з півночі на південь уздовж східних берегів Курильських островів і острова Хоккайдо

Каліфорнійська

0,9

Холодна, поверхнева, 12—26

Із півночі на південь уздовж північно-західного берега Північної Америки

Південна Пасатна

1,7—7,7

Тепла, поверхнева, немає даних

Уздовж екватора від островів Галапагос до Нової Гвінеї, є продовженням Перуанської течії

Течія Західних Вітрів (Антарктична циркумполярна течія)

0,4—0,9

Холодна, поверхнева, 12—15 (північна частина), 1—2 (південна частина)

Огинає земну кулю приблизно між 40 й 55° пд. ш., перетинає Атлантичний, Індійський і Тихий океани; від неї відгалужуються холодні Бенгельська, Західноавстралійська та Перуанська течії

Цікаві факти

Зазвичай у Тихому океані уздовж екватора вітри дмуть зі сходу на захід. Вони захоплюють нагріті сонцем поверхневі шари водних мас від берегів Південної Америки в бік Азії. Над цими теплими водами утворюються високі купчасті хмари, які спричиняють дощі. Більш прохолодні й багаті на корм води піднімаються із глибин біля берегів Південної Америки. До них спрямовуються більші зграї риб (анчоуса), а за ними прямують промислові судна перуанців і чилійців. Погода над цими областями холодної води панує суха. Однак час від часу, з періодичністю від двох до дев’яти років, течія повертає назад і спрямовує водні маси від Азії до Америки. Цей водний потік дістав назву Ель-Ніньйо (з іспанської — «дитина Христа»), оскільки найчастіше течія виникає в період Різдва. З Ель-Ніньйо пов’язують короткочасні, але часто катастрофічні коливання в кліматичних умовах по всьому світу.

Особливо виражений характер це мало в 1997 р. Тоді пожежі перетворили на попіл вологі екваторіальні ліси Індонезії, а потім охопили простори Австралії. Торнадо виникали там, де їх ніколи не було: так, їхньої атаки зазнала Каліфорнія, торнадо «Нора» досягло небувалих розмірів і пройшов над Лос-Анджелесом. У чилійській пустелі Атакама, що завжди вирізнялася надзвичайною посушливістю, почалися зливи. На іншому кінці земної кулі — у східній частині Нової Гвінеї — земля постріскалася від спеки й посухи. Буйна екваторіальна зелень висохла, колодязі залишилися без води, урожай було втрачено.

Течія Західних Вітрів — найбільша течія земної кулі, її довжина досягає 30 тис. км, ширина — 1000 км. За вимірами, проведеними в 1982 р., течія переміщує водні маси об’ємом 130 млн м3/с. Результати комп’ютерного моделювання, отримані в 1990 р., наводять більшу цифру —195 млн м3/с.

Практична робота

Нагадати про правила підписування течій, після чого учні завершують виконання практичної роботи 5. Вони повинні позначити й підписати на контурній карті «Карта океанів» течії: Північну та Південну Пасатну, Куросіо, течію Західних Вітрів, Каліфорнійську, Перуанську.

3.   Органічний світ і господарська діяльність в океані

Розповідь учителя

Органічний світ

За кількістю видів органічний світ Тихого океану багатший і різноманітніший порівняно з іншими океанами. Так, видів тварин тут приблизно в чотири рази більше, ніж в інших океанах. Це пояснюється розмірами, розмаїтістю природних умов і тривалою геологічною історією Тихого океану. Особливо багате й різноманітне життя в тропічних широтах, де поширені коралові рифи.

Північну частину Тихого океану населяють багато видів лососевих риб (кета, горбуша, чавича, нерка), розповсюджений тут і знаменитий камчатський краб (за запасами промислового краба перше місце у світі посідає Охотське море). У глибоководних западинах, де панує холод і морок, мало їжі. Пристосовані до цих умов риби мають дуже дивний вигляд: слабка мускулатура, невеликі розміри тіла, величезний рот і світні органи.

Господарська діяльність в океані

Океан забезпечує населення прибережних країн продуктами харчування й корисними копалинами, є природним шляхом сполучення для морських суден. Завдяки Панамському каналу спростилося транспортне сполучення між Тихим і Атлантичним океанами.

На Тихий океан припадає більш ніж половина світового видобутку риби й морепродуктів, що мають чудові смакові якості й містять велику кількість необхідних людині речовин, у тому числі вітамінів. Найбільше значення мають: минтай, оселедець, скумбрія, сайра, тихоокеанські лососі, тріскові, морські окуні, терпуг. Найбільше риби виловлюють жителі Китаю, Японії та Індонезії.

Багаті й різноманітні мінеральні багатства Тихого Океану — корисні копалини, що залягають у земній корі під товщею морської води. Так, на материковій обмілині є запаси нафти й газу, розсипи металів. На дні Тихого океану виявлені величезні запаси залізо-марганцевих конкрецій.

Людство володіє й величезними енергетичними ресурсами океану. За найбільш скромними підрахунками, загальна енергія припливів значно перевищує сукупну енергію всіх річок Землі, але використовується вона недостатньо: припливні електростанції працюють у Японії, і їх потужність є невеликою.

VI.   Закріплення вивченого матеріалу

Робота з картою

1.   Використовуючи карту океанів, порівняйте властивості водних мас (температуру, солоність різних частин Тихого океану). Поясніть, чому в ньому найвищі середні температури поверхневих вод.

2.   Використовуючи ту саму карту, поясніть, у результаті дії яких течій утворюється круговорот в океані на південь від екватора.

Запитання і завдання

1.   Якими є особливості географічного положення Тихого океану?

2.   Чим би ви пояснили особливості системи течій Тихого океану?

3.   Як змінюються властивості вод океану залежно від широти?

4.   Розкажіть про господарську діяльність людей в океані. Чому особливу небезпеку для природи океану становить розлив нафти?

Географічний крос

Закінчіть речення.

1.   Найвищі температури характерні для…

2.   Максимальна кількість опадів випадає в…

3.   У Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім…

4.   Причиною утворення найбільшої течії океану є…

5.   За кількістю видів органічний світ Тихого океану…

6.   Основним джерелом забруднення океану та його морів є…

Завдання

Відомий учений Тур Хейердал одну зі своїх подорожей Світовим океаном здійснив на бальсовому плоту «Кон-Тікі» (він прагнув довести, що острови Океанії могли заселити давні жителі Південної Америки). Вийшов він із порту Кальяо (Перу) — координати 12° пд. ш. і 77° зх. д., а суходолу дістався через 101 день. За цей час шторми неодноразово намагалися знищити пліт і сміливців, які пливли на ньому. Зрештою мандрівники опинилися в районі з координатами 21° пд. ш. і 135° зх. д. З’ясуйте, куди приплив Тур Хейердал і його товариші. Позначте на контурній карті їхній шлях і поясніть маршрут руху. Урахуйте, що пліт мав обмежені можливості для самостійного пересування, був оснащений великим квадратним вітрилом й кількома веслами.

VII. Підсумки уроку

Варіант 1

Підсумки уроку можна узагальнити у вигляді таблиці.

Висновки

Тихий океан простягається від субарктичного поясу на півночі до антарктичного на півдні. Загальне зниження температури поверхневих вод відбувається з широтою й становить від +26…+29 °С у приекваторіальній зоні до –0,5 °С і нижче на крайніх півночі й півдні. Солоність поверхневих вод океану має найбільші значення у зонах тропіків, дещо знижується в приекваторіальній зоні й значно знижується в напрямках від субтропіків до високих широт.

Найпотужніші течії входять до системи кругообігів, яка існує в океані. У Північній півкулі вона включає Північну Пасатну течію, Куросіо, Північнотихоокеанську й Каліфорнійську. На південь від екватора система має кільцеподібну форму, охоплюючи Південну Пасатну, Східноавстралійську, Перуанську і течію Західних Вітрів.

Органічний світ Тихого океану більш багатий і різноманітний. Особливо різноманітне життя в тропічних широтах, де поширені коралові рифи, а також у прибережних районах.

Різноманіттям характеризуються мінеральні багатства Тихого океану: на шельфі є запаси нафти й газу, розсипи металів; на дні виявлені величезні запаси залізо-марганцевих конкрецій.

VIII.   Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Об’єднати учнів у три групи та запропонувати кожній підготувати вдома короткі повідомлення про один із різновидів островів (перша група — материкові, друга — вулканічні, третя — коралові) за планом: природа утворення, особливості географії (місце розташування), природа й господарська діяльність людини, приклади островів такого типу.

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (23.11.2013)
Переглядів: 2524 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: