Урок № 63 Забруднення навколишнього середовища - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 63 Забруднення навколишнього середовища

Урок № 63

Забруднення навколишнього середовища

Мета уроку: сформувати знання про різні види забруднення природи; дати уявлення про екологічні проблеми материків й океанів та можливі шляхи їх розв’язання; з’ясувати географію районів екологічного лиха.

Обладнання: підручник, атлас.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати різні види забруднення природи; екологічні проблеми материків і океанів та можливі шляхи їх розв’язання; показувати на карті райони екологічного лиха.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Давні люди, як і всі земні організми, залежали від природи, були незахищені від багатьох несприятливих явищ. Згодом залежність людини зменшилася: вона навчилася будувати надійні житла, обігрівати й освітлювати їх; передбачати стихійні лиха й зменшувати їхні наслідки. Але, поліпшуючи умови свого існування, вона створила проблеми, значно небезпечніші, ніж примхи погоди. Небачені раніше темпи промислового виробництва в поєднанні з недосконалістю технології й відсутністю достатньої кількості очисних споруд привели до забруднення навколишнього середовища, появи екологічних проблем.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Які екологічні проблеми характерні для більшості материків?

2.   Для яких районів світу найбільш характерні посухи?

3.   Що таке ерозія ґрунту? Які її наслідки?

4.   Із якою метою створюються національні парки, заповідники?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Проблема забруднення повітря.

2.   Проблема забруднення води.

3.   Проблема забруднення ґрунтів.

4.   Райони екологічного лиха.

1.   Проблема забруднення повітря

Пошукове читання

Дайте відповіді на запитання, опрацювавши матеріал картки.

1)  Чому промислові підприємства вважають основними джерелами забруднення повітря?

2)  Що ви знаєте про глобальне потепління клімату? Яку роль для життя на Землі відіграє озоновий шар? Що необхідно зробити для того, щоб запобігти або зменшити забруднення повітря?

Зразок картки

Атмосферне повітря завжди містить домішки, що надходять від природних й антропогенних джерел. До забруднень природного походження належить пил, що утворюється з продуктів виверження вулканів і залишків згорілих метеоритів під час їх проходження в атмосфері. Основними антропогенними джерелами забруднення повітря є промислові й комунальні підприємства (теплові й атомні електростанції, промислові й міські котельні, металургійні й нафтопереробні заводи). Так, теплові електростанції й великі металургійні підприємства, споживаючи велику кількість вугілля, нафтопродуктів і природного газу, викидають в атмосферу аерозолі, пил, сажу, золу й різні хімічні сполуки (сірчаний ангідрид, діоксиди вуглецю й сірки, оксиди азоту). У розвинених країнах основна кількість викидів шкідливих речовин припадає на автотранспорт. У вихлопних газах виявлено десятки шкідливих речовин. Особливу небезпеку становлять бензапірен (канцерогенна речовина, що утворюється в результаті розкладання хімічних сполук при нагріванні), оксиди азоту, свинець, ртуть. Джерелами надходження шкідливих речовин стають сховища виробничих і побутових відходів (наприклад терикони, які часто горять і забруднюють повітряне середовище газом і пилом). Забруднене повітря переміщується залежно від напрямку вітру, викликає хвороби, знищує рослини. У людини воно насамперед уражає легені. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легенів) і хронічні хвороби (хронічний бронхіт, астма). У всіх країнах на частку респіраторних захворювань припадає більше випадків, ніж на всі інші хвороби разом узяті.

Наслідками забруднення атмосферного повітря стали такі глобальні проблеми, як потепління клімату, випадання кислотних дощів й утворення «озонових дір». Глобальне потепління пов’язане зі збільшенням кількості вуглекислого газу в атмосфері. Понад 20 років тому метеорологи за допомогою ЕОМ провели експеримент, метою якого було оцінити зміни клімату за умови, що вміст вуглекислого газу в атмосфері Землі збільшиться в чотири рази. Результати цих обчислень змусили замислитися: було з’ясовано, що середня температура атмосфери Землі, що сьогодні становить 14 °С, збільшиться на 4,1 °С, причому в Північній, материковій, півкулі підвищення складе 4,5 °С. Уже зараз льоди Гренландії й Антарктиди дедалі швидше втрачають масу. Літнє танення арктичного морського льоду навіть перевершило очікування прогнозів. Це означає, що підвищення температури змінює вигляд нашої планети. Воно призводить не тільки до підняття рівня моря, але й до надмірних дощів, повеней, ураганів, торнадо. Згідно з прогнозами, можливе підвищення рівня Світового океану від 18 до 59 см. Здається, що це небагато, але воно може спричинити ситуацію, коли, наприклад, Мальдівська Республіка, що складається з 2000 низьких атолових островів, майже зникне. У Бангладеш це змусить частину населення змінити місце проживання. Іншими наслідками цього явища може бути збільшення розмиву берегів, підняття ґрунтових вод, проникнення солоної морської води у водоносні обрії. Особливо небезпечний підйом рівня моря для таких країн, як Бангладеш, Єгипет, Індонезія, Гамбія, Мальдівська Республіка, Мозамбік. Серед країн Європи під загрозою можуть опинитися Нідерланди.

Таким чином, проблема глобального потепління стає однією з важливих проблем виживання людства.

Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. в атмосфері були виявлені ділянки зі зниженим вмістом озону, названі «озоновими дірами». Найбільша з них розташована над Антарктидою. За прийнятою теорією, потоншання озонового шару відбувається через виділення хлоро- і бромовмісних фреонів (відповідно до іншої гіпотези, цей процес може бути значною мірою природним і не пов’язаним тільки зі шкідливим впливом людської цивілізації). Зменшення концентрації озону приводить до збільшення кількості ультрафіолетового випромінювання, що надходить на Землю і є згубним для всього живого.

Для захисту атмосферного повітря від забруднення на підприємствах будуються очисні споруди, що вловлюють гази, пил, дим і сажу.

Є простий, випробуваний часом, а головне — доступний будь-якій людині спосіб очищення повітря — висадження дерев і кущів. Ділянка хвойного лісу розміром 1 км2 може зібрати до 3000 т пилу за рік. Пил змивається дощем і «пилосос» знову готовий до роботи. Не слід забувати, що зелені насадження прикрашають міста й селища, є місцем відпочинку людей і середовищем існування тварин і птахів.

Рослини поглинають з атмосфери вуглекислий газ, а повертають в атмосферу кисень. Деякі рослини, наприклад сосна, кедр, цибуля, часник, виділяють речовини, що знищують небезпечні для людини бактерії, сприяють зміцненню організму, лікують деякі хвороби.

2.   Проблема забруднення води

Розповідь учителя

В останні 30 років глобального характеру набуло антропогенне забруднення природних вод. Основними його джерелами є промислові, комунальні, каналізаційні стоки, змивання з полів частини ґрунту, що містить різні хімікати (добрива, засоби захисту рослин), дренажні води систем зрошення, стоки тваринницьких ферм. До забруднення водойм призводить і гідротехнічне будівництво. Створення водосховищ і регулювання стоку річок спричиняє вповільнення водообміну.

До основних забруднювачів води належать хімічні речовини, що роблять її не придатною для пиття. Серед них виділяють органічні речовини, що легко розкладаються (побутові стоки); важко або зовсім не піддаються розкладанню (переважно промислові стоки); солі (хлориди, сульфати, нітрати) і сполуки важких металів (ртуті, кадмію, свинцю, ніобію). У результаті багато річок і озер мають високий рівень забруднення й практично повністю втратили здатність до самоочищення. У Європі найбільше навантаження за водоспоживанням і забрудненням припадає на Дунай, Волгу, Дніпро, Рейн, Дон, Кубань, Темзу, Северн, Сену; в Азії — на Ганг, Хуанхе і Янцзи; в Америці — на Міссісіпі, Св. Лаврентія, Колорадо, Потомак, Огайо. Забруднену воду річки несуть в океани. Там додається ще й забруднення нафтою в результаті аварій танкерів, бурових установок, трубопроводів. Нафта утворює на поверхні води тонку плівку, що покриває великі простори, перешкоджаючи проникненню сонячного світла в поверхневий шар океанів і морів та ускладнюючи доступ кисню. Морським тваринам, які опинилися в районі розливу нафти, загрожує загибель: вимазані маслянистою рідиною птахи можуть потонути, замерзнути або загинути від голоду. Зараз великі території Світового океану вкриті нафтовими плямами. Сильно забруднені Середземне, Північне, Аравійське й Балтійське моря, Мексиканська й Перська затоки, північно-східна й західна частини Атлантичного океану, північно-західна частина Тихого океану.

Основним способом боротьби із забрудненням водоймищ є система послідовного очищення стічних вод. Вона передбачає первинне механічне (видалення речовин, що легко осідають і спливають) і вторинне біологічне очищення (видалення органічних речовин, що біологічно руйнуються). Важливим напрямком захисту водних ресурсів є запобігання стоку з полів різних хімічних добрив, отрутохімікатів, пестицидів. Велике значення має впровадження сучасних технологій у промисловому виробництві, наприклад створення замкнених виробничих циклів.

Бесіда за запитаннями

1)  Якими є джерела антропогенного забруднення природних вод?

2)  Які річки Європи мають найбільше навантаження за водоспоживанням і забрудненням? Чому?

3)  У чому полягає небезпека забруднення океану нафтою?

3.   Проблема забруднення ґрунтів

Розповідь учителя

Головна проблема світового земельного фонду — деградація ґрунтового покриву. Це сукупність несприятливих процесів, які приводять до зміни функцій ґрунту, кількісного та якісного погіршення її властивостей, поступової втрати родючості. Ґрунти забруднюються при надлишковому внесенні в них отрутохімікатів і мінеральних добрив. Крім того, забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря, потім опиняються на землі. За деякими розрахунками, людство вже втратило 2 млрд га земель, що колись були продуктивними. Тільки через ерозію, що поширюється як у відсталих, так і в розвинених країнах, щорічно втрачається 6—7 млн га сільськогосподарських угідь. Приблизно половина зрошуваних земель світу засолена й заболочена. Це приводить до щорічної втрати 200—300 тис. га земель. Самоочищення ґрунтів, тобто здатність перетворювати небезпечні органічні речовини на неорганічні — мінеральні солі й гази, відбувається повільно, тому небезпечні речовини накопичуються в них. Потім їх поглинають рослини, вживання яких викликає захворювання людей і тварин.

4.   Райони екологічного лиха

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про забруднення навколишнього середовища.

Робота з карткою

Опрацювавши матеріал картки, знайдіть на карті райони з катастрофічним забрудненням природного середовища та поясніть причини їх виникнення.

Зразок картки

Райони (зони) екологічного лиха — це ділянки, де в результаті практичної діяльності відбулися необоротні зміни природного середовища, що спричинили істотне погіршення здоров’я людей, порушення природної рівноваги, руйнування природних екологічних систем, деградацію флори і фауни. На сьогодні гострою залишається проблема Аралу, опустелювання й аридизація прилеглих до моря територій. Річки Сирдар’я й Амудар’я практично до нього не доходять. Висохле дно Аральського моря стало пустелею, вогнищем соленакопичення й виникнення соле-пилових бур. За межі Приаралля вітер виносить близько 72 млн т солі. Цей їдкий пил осідає за відстані в багато кілометрів. Напружена ситуація зберігається в районах, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. На межі екологічної кризи перебувають Наддністрянщина, Донбас, Урал, Кузбас, басейн Волги, озера Севан, Іссик-Куль, Балхаш, Ладозьке. Районом екологічного лиха була оголошена Калмикія. Тут унаслідок людської діяльності утворилася справжня пустеля. Площі рухливих пісків Калмикії становлять 560 тис. га й щорічно збільшуються ще на 40—50 тис. га.

Посилюється напруження в регіоні колишнього Семипалатинського полігона випробувань ядерної зброї (Казахстан). Середня тривалість життя людей у Байганинському районі, де розміщений полігон, становить 47 років, в Актюбінській області — 55 років.

Додатковий матеріал

Хроніка виникнення районів екологічного лиха

  • 1976 р. — вибух на підприємстві з виробництва пестицидів у Севезо (Італія), під час якого відбувся викид шкідливих речовин.
  • 1978 р. — аварія американського супертанкера «Амоко-Кадіс», що натрапив на рифи біля берегів Бретані (Франція). У море вилилося 200 тис. т нафти.
  • 1984 р. — викид отруйних сполук на хімічному підприємстві в Бхопалі (Індія). Постраждали десятки тисяч осіб.
  • 1986 р. — Чорнобильська катастрофа, що призвела до радіаційного забруднення території України, частково Білорусі й Росії.
  • 1986 р. — пожежа на складі фармацевтичної компанії «Сандоз» (Базель, Швейцарія). У результаті в р. Рейн потрапило близько 30 токсичних речовин, у тому числі 200 кг ртуті. Загинуло багато риби, була заражена питна вода.
  • 1989 р. — у затоці Принц-Вільям біля узбережжя Аляски сів на мілину нафтовий танкер Вальдес компанії «Екссон». У результаті у воду вилилося понад 30 тис. т нафти. Від забруднення постраждало понад 2400 км узбережжя.
  • 2010 р. — за 80 км від узбережжя США в Мексиканській затоці відбувся вибух нафтової платформи на родовищі Макондо. За 152 дні вилилося близько 0,5 млн т нафти, нафтова пляма досягла площі 75 тис. км2.
  • 2011 р. — у результаті найсильнішого землетрусу відбулася аварія на АЕС «Фукусіма-1» у Японії.
  • Від 1970 р. до сьогодні відбувається зниження рівня Аральського моря. Це спричиняє утворення на місці величезної водойми пустелі Аралкум.

Цікаві факти

Три найбільші форуми ООН за останні 20 років були присвячені екологічним проблемам, розв’язання яких тісно пов’язане з переходом до сталого розвитку: Ріо-де-Жанейро (1992 р.), Йоганнесбург (2002 р.) і Копенгаген (2009 р.). Така увага багато в чому пов’язана з різким загостренням у світі глобальних екологічних проблем: зміна клімату, дефіцит прісної води, що зростає, скорочення біорізноманіття й лісів, опустелювання тощо. Загострення екологічних проблем сприяє усвідомленню і в теорії, і на практиці необхідності формування нового типу економічного розвитку у світі, вироблення нового «зеленого» економічного курсу.

На сьогодні нафтопродукти є одним із найважливіших енергоносіїв, і так буде принаймні найближчі 30—40 років. Тому актуальною залишиться проблема потрапляння нафти в континентальні й океанічні води. Тільки від 1962 до 1979 р. у морях й океанах опинилося до 2 млн т нафти. Джерел її надходження багато: аварії танкерів і бурових платформ, скидання баластових й очисних вод, винесення річками. Найбільший резонанс отримали аварії різних суден. Вважається, що перша така катастрофа відбулася в 1907 р., коли семищоглова вітрильна шхуна «Томас Лоусон» із вантажем гасу розбилася об скелі неподалік від південно-західного краю Великої Британії.

Сьогодні більше ніж половина нафти добувається на морському шельфі й доставляється до районів переробки морським транспортом. Тому на деяких ділянках Світового океану відбуваються справжні затори. Наприклад, через протоку Ла-Манш, найменша ширина якої становить 32 км, щодоби проходить понад 1000 суден. Ясна річ, що тут часто трапляються аварії танкерів. Їх імовірні наслідки зростають зі збільшенням тоннажу нафтоналивних суден, тому практика використання так званих супертанкерів уважається суперечливою.

Перша катастрофа, що вразила світ, відбулася з танкером «Торрі Каньйон». 18 березня 1967 р. судно впритул наблизилося до островів Силлі, які являють собою скелі, поблизу півострова Корнуолл (Велика Британія). О 8 год 18 хв капітан Руджиаті вирішив направити своє судно в прохід, не знаючи про те, що супертанкерам краще ним не користуватися. Того ранку Ла-Манш був укритий рибальськими суднами, і Руджиаті не вдалося повернути в потрібному місці. О 8 год 48 хв він зрозумів, що танкер рухається прямо на скелю Поллард Рок, що розміщена за 16 миль від узбережжя Корнуолла. Перемикач рульового керування працював в автоматичному режимі, у результаті танкер не встигли повернути: за кілька хвилин «Торрі Каньйон» сів на риф Севен-Стоунз («Сім каменів») на північний схід від островів Силлі.

У танках судна перебувало 117 тис. т сирої нафти з Перської затоки і 6 танків із 18 були ушкоджені. Спочатку в море вилилося 30 тис. т нафти, що у вигляді нафтової плями завширшки 35 км стало дрейфувати в напрямку Ла-Маншу. Частина цієї нафти 11 квітня 1967 р. досягла Бретані (Франція) між Лесе-Хаум і затокою Ланьйон. У результаті морські, прибережні й пляжні екосистеми зазнали величезних збитків. Пізніше в результаті шторму витекло ще 18 тис. т нафти. 26 березня шторм остаточно зруйнував аварійний танкер, і в морі опинилося до 50 тис. т нафти. Такої катастрофи світ ще не знав.

28 березня компанія «Вейсмюллер» залишила спроби врятувати залишки «Торрі Каньйон», а «Юніон Ойл» відмовилася від прав на танкер на користь страховиків. Відразу ж після цього британська авіація почала його бомбардування з повітря, щоб спалити нафту, перш ніж вона остаточно заллє пляжі Корнуолла.

Із географічних довідників можна дізнатися, що Аральське море — це безстічне солоне озеро в Середній Азії площею 36,5 тис. км2. Насправді поверхня Аральського моря становить приблизно половину від зазначеної. Хоча ще півстоліття тому озеро посідало четверте місце у світі за площею (66 тис. км2) і мало обсяг води понад 1000 км3. Об’єм моря скоротився ще більше, ніж площа його водного дзеркала, і зараз становить лише десяту частину від первісного.

Люди використовували води Аральського басейну протягом тисячоліть. Вони забирали її із двох головних річок: Амудар’ї, що впадає в море на сході, і Сирдар’ї, що впадає в його північну частину. Каракумський канал, що почав діяти в 1956 р., направив води Амудар’ї в пустельні райони Туркменістану, де завдяки зрошуванню стали отримувати великі врожаї бавовни. Якщо в 1965 р. у море надходило 50 км3 води в рік, то через 15 років ця цифра зменшилася майже до нуля.

Руйнування екосистеми Аральського моря було несподіваним і катастрофічним. У 1989 р. море розпалося на дві ізольовані водойми — Північне (Мале) і Південне (Велике) Аральське море. Загальне падіння рівня води викликало низку негативних наслідків. Так, відбулося зниження рівня ґрунтових вод у регіоні, що знищило багато оазисів уздовж берегів. До того ж високі норми поливу привели до нагромадження солей на багатьох територіях.

Кілька десятиліть тому на Аралі було розвинене рибальство, щорічні обсяги вилову риби становили 4000 т. У дельтах річок, що впадають у море, розташовувалися десятки невеликих озер і боліт, які мали високу біопродуктивність. Але в міру висихання Аралу зросла солоність води, почали зникати цінні види риб, що призвело до занепаду галузі, у якій працювало 60 тис. осіб.

Усихання моря вплинуло й на клімат регіону: літо стало більш сухим і жарким, зима — більш холодною та тривалою. На місці морського дна утворюється піщано-соляна пустеля Аралкум, що буде наймолодшою пустелею у світі. Під час сильних вітрів над нею виникають бурі, що містять морські солі, пестициди й інші хімікати.

Різко погіршився стан здоров’я місцевих жителів. Вони дедалі частіше страждають від респіраторних захворювань, анемії, розладів травлення. Почастішали захворювання печінки й нирок, очні хвороби.

До небезпечних стихійних лих також належать посухи. Вони являють собою тривалий період відсутності опадів у поєднанні з високою температурою й зниженою вологістю повітря. Учені вважають, що початок посухи зазвичай пов’язаний з установленням антициклону. Достатня кількість сонячного тепла й сухість повітря стають причиною високої випаровуваності, у результаті швидко виснажуються запаси ґрунтової вологи.

Найчастіше тривалі періоди відсутності опадів спостерігаються в степовій зоні, у савані й напівпустелях. Від 1968 до 1973 р. найсильніша посуха вразила зону Сахеля. Вона являє собою вузьку смугу африканських саван, що розташована на південь від Сахари й простягається на 3900 км від Сенегалу до Судану. Сьогодні Сахель охоплює такі держави, як Сенегал, Мавританія, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Нігерія, Чад, Судан й Еритрея.

Під час сильних посух Сахель перетворюється на пустелю. Джерела води поступово пересихають, колодязі не заповнюються водою, міліють хафіри (штучні водозбірники атмосферних опадів).

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями

1.   До яких наслідків може призвести потепління клімату?

2.   Які існують теорії, що пояснюють появу «озонових дір»?

3.   Що ви можете сказати про екологічну ситуацію в Приараллі?

VI.   Підсумки уроку

Висновки

  • Забруднення атмосфери в другій половині ХХ ст. — у період науково-технічної революції, для якої характерні надзвичайно високі темпи зростання промислового виробництва, — призвело до змін у газовому складі атмосфери (збільшилася кількість вуглекислого газу, метану, закису азоту). Основними антропогенними джерелами забруднення повітря є промислові й комунальні підприємства (теплові й атомні електростанції, промислові й міські котельні, металургійні й нафтопереробні заводи), а також автотранспорт.
  • Наслідками забруднення атмосферного повітря стали такі глобальні проблеми, як потепління клімату, випадання кислотних дощів й утворення озонових дір. Так, потепління пов’язане зі збільшенням кількості вуглекислого газу в атмосфері.
  • В останні три десятиліття загострилася проблема забруднення природних вод. Основними його джерелами є промислові, комунальні, каналізаційні стоки, змивання із полів частини ґрунту. До основних забруднювачів води належать хімічні речовини, що роблять її непридатною для пиття. Серед них виділяють органічні речовини, що легко піддаються розкладанню (побутові стоки); ті, що важко або зовсім не піддаються розкладанню (переважно промислові стоки); солі (хлориди, сульфати, нітрати) і з’єднання важких металів (ртуті, кадмію, свинцю, ніобію).

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Підготуйтеся до практичної роботи 17 «Визначення основних видів забруднення навколишнього середовища та встановлення джерел їх надходження».

 

 

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (12.05.2014)
Переглядів: 2479 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: