Урок № 61 Країни Східної Азії - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 61 Країни Східної Азії

Урок № 61

Країни Східної Азії

Мета уроку: дати уявлення про природу, населення й господарство найбільших країн Східної Азії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, атлас, політична карта Євразії, комплексна карта Євразії, карта господарства Азії.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати географічне положення, природу, населення й господарство окремих країн і регіону Азії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: Китай, Японія, Монголія, Республіка Корея, КНДР.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

(Привернути увагу учнів до політичної карти Євразії й показати країни, розташовані в Східній Азії.)

Східна Азія є найбільш яскравим і важливим регіоном Азії. Тут розміщені лише шість країн, але серед них — Китай і Японія, що посідають відповідно друге й третє місце за обсягом виробленої продукції у світі. Східна Азія має значні природні й величезні трудові ресурси, у першу чергу за рахунок Китаю. Усі країни, крім Монголії, мають протяжну берегову лінію. Слід зазначити, що океан має виняткове значення в житті країн регіону. Він виконує роль природної транспортної магістралі, «постачальника» різноманітних морепродуктів, формує досить сприятливий клімат на значній території регіону.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Якими є особливості природи Тибетського нагір’я?

2.   Охарактеризуйте два сезони мусонного клімату.

3.   Розкажіть про річки Янцзи та Хуанхе.

4.   Які явища природи характерні для Тихоокеанського «вогняного поясу»?

5.   Яке походження мають Японські острови?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Географічне положення й природа Східної Азії.

2.   Найбільші країни регіону.

1.   Географічне положення й природа Східної Азії

Розповідь учителя

Східна Азія — це окраїна Євразії, що виходить до Тихого океану й розташована в помірному, субтропічному й тропічному поясах. Вона простягається від російського Далекого Сходу до Південного Китаю. До Східної Азії належать також острови Сахалін, Курильські, Японські, Тайвань, Хайнань.

Східна Азія має важливі природні й величезні трудові ресурси, передусім за рахунок Китаю. Усі країни, крім Монголії, мають протяжну берегову лінію й розміщені на перехресті транспортних шляхів сполучення.

Рельєф регіону складний: середньовисокі й високі гори й нагір’я (що займають більш ніж половину площі) чергуються з великими акумулятивними рівнинами (рівнини Приамур’я, Північно-Східного Китаю, Велика Китайська). Для гір Китаю характерні різкі обриси, круті схили, вузькі й глибокі ущелини. Навіть при порівняно невеликій висоті гір це робить їх малопридатними для господарського освоєння. Значна частина Східної Азії розташована в зоні Західнотихоокеанського геосинклінального поясу. Тому для регіону характерні висока сейсмічна активність і вулканізм. Східноазіатські острови розташовані на краю крутого материкового схилу, підніжжя якого межує з глибокими океанічними западинами.

Клімат Східної Азії нагадує про сусідство й взаємодію найбільшого океану Землі з найбільшим континентом. Основою для його формування є мусонна циркуляція. Для неї характерна різко виражена відмінність між вологим теплим (літо) і сухим холодним (зима) сезонами. Інша особливість клімату — інтенсивна циклонічна діяльність, що викликає урагани катастрофічної сили (тайфуни). Особливою силою проявляються тайфуни, що з’являються на тропічному фронті біля Філіппін. Основна частина території Східної Азії розташована в помірному й субтропічному поясах і тільки на півдні вона заходить у тропічний пояс. Температури повітря закономірно підвищуються в напрямку з півночі на південь.

Значні кліматичні контрасти й різноманіття рельєфу спричиняють нерівномірний розподіл річкової мережі Східної Азії. На материку багато великих річок, що належать до басейну Тихого океану й частково Індійського. У південній частині Тибету зароджуються великі річки Індостану й Індокитаю: Брахмапутра, Інд, Меконг, Салуїн, Червона. Разом із тим значну площу сухих і пустельних районів Центральної Азії займають області, де річки впадають в озера або губляться в пісках (Тарим, Дзабхан). Густа мережа повноводних річок покриває Південний і Східний Китай. Найбільші з них: Янцзи, Хуанхе, Сіцзян, Сунгарі, Ляохе, Ялуцзян. У Кореї найдовші (до 500 км) річки течуть на захід. Майже всі річки Японії — швидкі й бурхливі гірські потоки із численними порогами й водоспадами. Більшість річок мусонної області міліє в січні-лютому й різко піднімається в липні-серпні, відбиваючи відповідні «піки» графіка мусонних дощів. Часті катастрофічні повені вимагають зведення дамб й інших споруд. Озера у Східній Азії, здебільшого невеликі й неглибокі, є досить численними й різноманітними. У безстічних областях багато дрібних солоних озер.

Для флори і фауни Східної Азії характерні велике видове різноманіття, змішування помірних і субтропічних або навіть тропічних видів. Лісистість території не перевищує 40 %. Хвойні ліси домінують на північному сході Китаю, на півночі Монголії, Японії, мішані — у Японії, північній і центральній частинах Китаю. Волого-тропічні (дощові) ліси в природному вигляді не збереглися, невеликі їх масиви ростуть на південному сході Китаю, на Тайвані.

Мінеральні ресурси дуже багаті, але основна їх частина зосереджена в Китаї. Регіон має значні запаси кам’яного вугілля (є в усіх країнах, але найбільші — у Китаї), бурого вугілля (північ Монголії й північний схід КНДР), нафти (північний схід і захід Китаю, шельф морів), горючих сланців (північний схід і південь Китаю). У Японії й Південній Кореї мало родовищ, які мають промислове значення.

Сучасна політична карта Східної Азії сформувалася після капітуляції Японії у вересні 1945 р. До існуючих досі Японії та Монголії в 1948 р. додалися Республіка Корея та КНДР. У 1949 р. проголошується КНР, а в 1997 і 1999 р. країні були повернуті володіння Великої Британії — Гонконг і Португалії — Аоминь (Макао). Більшість держав регіону використовує експортно орієнтовану модель розвитку.

Запитання і завдання

1)  Порівняйте географічне положення Східної й Південної Азії. Знайдіть риси подібності й відмінності.

2)  Якими є особливості клімату Східної Азії?

3)  Як ви вважаєте, як вони позначаються на природі регіону (наприклад, на режимі річок), житті й діяльності місцевих жителів?

4)  Чим пояснюється нерівномірний розподіл річкової мережі Східної Азії?

5)  На які ресурси багатий регіон?

2.   Найбільші країни регіону

Варіант 1

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про найбільші країни Східної Азії, решта учнів складають конспект за матеріалами доповідей.

Варіант 2

Розповідь учителя

Китай (Китайська Народна Республіка)

Китай — найбільша країна світу за кількістю населення й одна з найбільших за площею. Країна вражає також економічними досягненнями останніх років, багатством своїх підземних надр, розмаїтістю рельєфу й контрастністю кліматичних умов. Тут межують найбільше на земній кулі Тибетське нагір’я, оточене найграндіознішими гірськими системами світу (Гімалаї, Каракорум, Кунь-Лунь), і Велика Китайська рівнина; пустелі північної й північно-західної частини країни й родючі поля її південно-східної частини. За останні три десятиліття економічна міць Китаю збільшилася в п’ять разів. Таких темпів розвитку не знає жодна країна світу.

Клімат на заході континентальний, на сході — переважно мусонний. Річна кількість опадів змінюється залежно від району країни: від достатньої у 2000—2500 мм на півдні й сході до незначної в 50—100 мм на півночі й заході.

Природа Китаю дуже різноманітна. У лісах росте дуб, клен, горобина, граб, ясен, береза, липа, вільха, волоський горіх. У центрі й на півдні країни рослинність екзотичніша, тут зустрічаються магнолія, камфорне й шовковичне дерево, камелія, рододендрон, віялова пальма, бамбук.

Давній і сучасний Китай своїм розвитком багато в чому завдячує великим річкам, що тут протікають, — у першу чергу Хуанхе та Янцзи. Хуанхе — друга за довжиною річка Азії. Мулисті часточки забарвлюють її води в брудно-жовті кольори, із чим і пов’язана її друга назва — Жовта річка. Частину води Хуанхе доносить до моря та надає йому жовтуватого відтінку, тому недивно, що й море називається Жовтим.

Країна посідає одне з перших місць у світі за запасами кам’яного вугілля, залізної й марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, сурми, вольфраму, титанових руд. Значними є запаси гідроресурсів і земельних ресурсів. Але всі багатства країни потрібно ділити на величезну кількість населення, і в цьому випадку забезпеченість Китаю не виглядає настільки значною. На одну людину тут припадає лише 0,75 га території, а оброблюваних земель ще менше — 0,07 га.

У Китаї проживає кожний п’ятий житель нашої планети. Більшість населення становлять китайці (хань). З інших народів найбільш численними є чжуани, уйгури, тибетці, монголи, мяо, маньчжури, корейці. Понад 80 % населення країни зосереджено у Східному Китаї, особливо велика людність спостерігається в районі нижньої течії великих китайських річок — Янцзи й Хуанхе.

У містах проживає четверо китайців із десяти. Примітно, що майже половина городян обрало місцем проживання міста-мільйонери. Усього їх понад 90, серед найбільших — Шанхай (12,8 млн жителів), Пекін (10,8 млн жителів), Тяньцзінь (9,3 млн жителів).

Сучасний Китай — це індустріально-аграрна країна, у якій поєднуються нові й традиційні галузі господарства. У промисловості найбільше значення мають видобувна галузь, енергетика, металургія, машинобудування й легка індустрія. Особливу роль у господарстві Китаю відіграє харчова промисловість. Китайська рисоочисна й борошномельна промисловість посідають перше місце у світі за обсягами виробництва. У значних обсягах виробляється олія, крупи, цукор.

Основний напрямок китайського сільського господарства — рослинництво. Збір усіх видів зерна досягає 500 млн т, за цим показником країна є світовим лідером. Щорічно кожен китаєць з’їдає понад 100 кг рису. Найбільше його збирають у басейні Янцзи. Китай є найбільшим у світі виробником зеленого чаю, бавовнику й натурального шовку, також тут вирощується пшениця, кукурудза, соя, бавовник, різноманітні овочі й фрукти.

Тваринництво в Китаї відіграє другорядну роль. Найбільше вирощують свиней, дрібної й великої рогатої худоби. У приміських районах справжньою індустрією стає птахівництво. Традиційно в країні розвинені рибальство й видобуток інших морепродуктів.

Японія

Японія розташована на 4 тис. островів й острівців, які витягнулися дугою на 3400 км поблизу Східної Азії.

Берегова лінія Японських островів сильно порізана й становить майже 30 тис. км. Океан пом’якшує клімат країни, дає мільйони тонн морепродуктів; із морського дна японці добувають марганцеві конкреції, а з океанічної води — уран. Океан є природним бар’єром, що відокремив від материка не тільки територію Японії, але і її культуру.

Понад 2/3 території Японії займають молоді гори зі згладженими формами. Для островів і прилеглих до них ділянок океанічного дна характерна висока сейсмічність. Це одна з найактивніших зон «вогняного кільця», що оперізує Тихий океан, із яким пов’язані численні землетруси й виверження вулканів. Підводні землетруси часто стають причиною виникнення цунамі.

Із рухами земної кори пов’язана й вулканічна діяльність. На території країни налічується до 200 вулканів, близько 40 з яких — діючі. Особливе місце серед них посідає найвища вершина країни й один із її символів — вулкан Фудзіяма.

Більшість Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів. Для країни характерне жарке літо із затяжними дощами й хмарною погодою. Теплу осінь супроводжують тропічні циклони — тайфуни, які приходять разом з ураганними вітрами та зливами. Осінь змінює м’яка й малосніжна зима, а на півдні й тихоокеанському узбережжі — суха й сонячна. Ранньої весни погода мінлива, тільки в другій половині березня в південній частині країни стає тепло.

Населення розміщене територією країни нерівномірно. Найгустіше населені рівнини Тихоокеанського узбережжя, де сприятливіші природні умови й сконцентровано більше великих міст, зокрема найчисленніше місто світу — Токіо. У Японії найнижча смертність серед немовлят і найбільша тривалість життя.

Основні релігії — синтоїзм і буддизм. Синтоїзм «відповідає» за нинішнє життя японців, а буддизм — за потойбічне. Якщо обряд одруження в основному здійснюють синтоїстські священики, то церемонія з нагоди похорону відбувається в буддійському храмі.

Основну роль в економіці цієї постіндустріальної високорозвиненої країни продовжує відігравати промисловість. Найбільше значення мають машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, а також електроенергетика.

Лідером японської індустрії є машинобудування, у першу чергу наукоємне. На галузь припадає понад 70 % експорту й 40 % промислової продукції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки. Країна посідає передові позиції у світі за виробництвом комп’ютерів і телевізорів, робототехніки й відеоапаратури, промислової й медичної електроніки. Розміщення підприємств радіоелектронної промисловості орієнтовано на науково-технічний потенціал великих міст, кваліфіковану робочу силу, споживача й транспортні комунікації. Найбільше їх розташовано в Токіо, Осаці, Йокогамі, Фукуоці, Нагої.

Японія виробляє понад 8 млн автомобілів на рік, серед них — «Тойота» (до 40 % автомобілів), «Нісан», «Хонда», «Міцубісі», «Мазда». Центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше заводів побудовано в Нагої, Хіросімі, Токіо. Приблизно половина вироблених автомобілів продається за кордоном.

Свої особливості має географія іншої галузі машинобудування світового значення — суднобудування. Її головні підприємства розташовані на узбережжі Тихого океану. Найбільше будують великотоннажних танкерів і суховантажних суден, а також рибальських суден і контейнеровозів.

Розвинене в Японії й загальне машинобудування. У Токіо й прилеглих районах розміщене виробництво складних видів обладнання — верстатів із програмним управлінням, промислових роботів, в Осакській агломерації переважають підприємства з випуску важкого металомісткого устаткування — гірські машини, обладнання для металургії, промислові агрегати. Нагоя й прилеглі райони спеціалізуються на виробництві відносно простих верстатів й іншого обладнання для автомобілебудування й легкої промисловості.

За виробництвом хімічної продукції Японія поступається лише США. Найбільш розвиненою є хімія органічного синтезу. Країна посідає друге місце у світі за випуском пластмас і синтетичного каучуку, шосте — за виробництвом синтетичних волокон. У значних обсягах виробляються паливно-мастильні матеріали, побутова хімія й добрива. Останніми роками значна увага приділяється тонкій хімії й біохімії. Основні центри галузі розташовані в межах Тихоокеанського поясу, особливо виділяється кілька міст Токійської агломерації, зокрема Кавасакі, Йокогама.

Світове значення мають і низка інших галузей і виробництв, серед яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні обсяги виробництва й експорту паперу та картону. Власного лісу для целюлозно-паперової й деревообробної промисловості не вистачає, і його завозять з Азії.

Завдання сільського господарства — забезпечувати продовольством країну зі 125-мільйонним населенням. За окремими позиціями це вдається зробити. Так, вирощується багато зеленого чаю, достатньо овочів, фруктів і ягід. Власної м’ясомолочної продукції в країні не вистачає.

Понад 10 тис. суден під японським прапором ведуть промисел у всіх районах Світового океану. Значна кількість риби й молюсків штучно розводиться й вирощується у водоймах суходолу й на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.

Південна Корея (Республіка Корея)

Республіка Корея займає південну половину Корейського півострова й численні острови біля прибережжя. На півдні держава відокремлена протокою від Японських островів.

Протягом багатьох століть Північна і Південна Корея були єдиною державою. Проте країни обрали зовсім різні шляхи розвитку, хоча при цьому обидві Кореї ставили за мету створити потужну економіку й підвищити рівень життя населення. Але Північна Кореї вибрала імпортозамінну модель розвитку й прагнула самостійно забезпечити жителів усіма необхідними товарами. Південна Корея обрала експортно-орієнтовану модель розвитку. Вона передбачала підтримку галузей, що виробляють продукцію для світового ринку, доступ імпортних товарів для внутрішнього споживання, створення умов для надходження іноземних інвестицій. Здійснюючи реформи, Республіка Корея прагнула максимально використати свої відносні переваги. За недостатньої кількості природних багатств і фінансів головною перевагою були трудові ресурси, у першу чергу їхні якісні характеристики. Як засвідчив подальший розвиток подій, ставка на дешеву, дисципліновану, акуратну робочу силу з високою культурою праці повністю виправдала себе. Сучасна Республіка Корея — визнаний лідер нових індустріальних країн Азії.

Основна частина поверхні країни являє собою «хвилі» низьких і середньовисоких гір. Низовини в основному приурочені до західної половини країни й долин великих річок. Територія країни густо порізана руслами річок; більшість із них короткі й порожисті.

Береги Японського моря досить круті, що пов’язано з підняттям у цьому районі земної твердині. Узбережжя Жовтого моря, навпаки, опускається, тому воно має пологий ухил у бік моря. На заході й півдні морське узбережжя має безліч півостровів, зручних заток і бухт. Однак біля берегів країни виникають труднощі для судноводіння через велику швидкість прибережних течій і значну висоту припливів — до 4 м на півдні й до 10 м на півночі.

Клімат основної частини території помірний мусонний, тільки на крайньому півдні — субтропічний. Середньорічна кількість опадів, як правило, перевищує 1000 мм, більшість із них випадає в літні місяці. У період дії зимового мусону опадів випадає мало, а температури опускаються нижче від 0 °С. Іноді із Сибіру прориваються дуже холодні повітряні маси й на кілька днів установлюється морозна погода. Щорічно на Корейський півострів обрушується кілька тайфунів, які супроводжуються ураганними вітрами, зливами, штормами й повенями.

У минулому на рівнинах і пологих схилах гір країни були поширені широколисті ліси з дуба, клена, ясена, проте у ХХ ст. більшість із них були знищені або постраждали під час воєнних дій. У горах збереглися мішані ліси, тут ростуть різні види клена, липи, сосни, японського кедра. На території субальпійського поясу зустрічаються ягідні чагарники, рододендрон, кедровий сланик.

Мінеральні ресурси досить різноманітні — є родовища кам’яного вугілля, залізні, мідні й цинкові руди, вольфраму, урану. Однак їхні запаси незначні й не покривають потреб країни.

Характерні риси населення країни — явне переважання однієї національності й дуже висока густота, близько 500 осіб/км2. Три чверті населення проживає в містах, причому більше ніж половина — у столичному Сеулі, а також у Пусані. Сільське населення зосереджене на південному заході, південному сході й заході країни, у районах інтенсивного вирощування рису. Характерна риса корейців — прагнення здобути освіту. У країні майже повна грамотність, а при вступі до ВНЗ існує дуже високий конкурс.

Республіка Корея — індустріальна країна. У промисловості створюється близько половини її національного багатства. Провідну роль відіграють обробні галузі, країна посідає друге місце у світі за випуском морських суден, належить до провідних виробників й експортерів продукції електроніки, автомобілів, штучних тканин. У країні працює кілька атомних електростанцій. Величезне значення для економіки Південної Кореї мають національні фінансово-промислові групи.

Провідною галуззю сільського господарства є землеробство. Головна продовольча культура — рис, основні райони його обробки тяжіють до рівнинних територій. Інші важливі культури: ячмінь, кукурудза, соя, картопля, батат, різноманітні овочі, червоний перець, часник, ріпчаста цибуля. Корея славиться фруктовими садами, найбільше в них вирощують яблук, груш і мандаринів.

Давню історію в Кореї має тваринництво. У країні розводять велику рогату худобу, свиней, кіз, кроликів, качок, але найшвидшими темпами розвивається птахівництво.

Традиційно велике значення має морський промисел. У раціоні харчування корейців важливу роль відіграє риба, креветки, ракоподібні, восьминоги й деякі інші види молюсків.

Монголія (Монгольська Республіка)

Монголія — країна гір і високих рівнин. Середня висота території перевищує максимальні оцінки Кримських гір. На заході й південному заході країни розташовані гірські системи Монгольського й Гобійського Алтаю, у центрі — плосковершинне нагір’я Хангай, на сході й південному сході підняті на 1000—1500 м рівнини Гобі.

На заході, між Алтаєм і Хангайським нагір’ям, розміщена велика западина — улоговина Великих озер. Тут розташовані шість великих солоних озер — це залишки внутрішнього моря.

Клімат країни сухий, різкоконтинентальний із суворою зимою й сухим жарким літом. Він визначається широтним положенням, віддаленістю від океанів і рельєфом. Опадів випадає мало, в основному в липні—серпні, коли над країною проходять циклони. Найбільшу кількість вологи — до 500 мм/рік — отримують західні й північні схили гір у Монгольському Алтаї. У Гобі випадає лише 100 мм/рік.

Узимку над величезними просторами країни формується потужний антициклон, він установлює сонячну й дуже холодну погоду з мінімумом опадів. Про суворість монгольської зими свідчить те, що тут перебуває найвіддаленіша від Полярного кола межа вічної мерзлоти у світі: її південний рубіж доходить до широти, на якій розміщений південь України.

Головні річки — Селенга, Керулен, Дзабхан, Кобдо, Орхон. Відносно густа мережа водних потоків характерна тільки для гірських районів. Починаючись на відстані в десятки кілометрів, вони можуть нести воду в різні океани, віддаляючись одна від одної на тисячі кілометрів. Це пояснюється наявністю в країні вододілу між Тихим і Північним Льодовитим океанами.

Тваринний світ кожного району Монголії своєрідний: у гірських районах поширені гірський баран, кабарга, гірський козел, сніжний барс (ірбіс); у тайзі — ізюбр, лось, козуля, рись, соболь, вовк, бурий ведмідь; у гірничо-степових — лисиця, заєць, кабан; у степових — антилопа дзерен, бабак тарбаган й інші гризуни, у Гобі — джейрани, кулани, дикі верблюди, можна зустріти гобійського ведмедя.

У надрах Монголії виявлені родовища кам’яного й бурого вугілля, вольфраму, мідно-молібденових руд, флюориту, залізної руди, фосфоритів.

Основу населення країни становлять монголи. Крім того, тут проживає ще близько 20 етнічних груп. Територія Монголії заселена вкрай нерівномірно: найгустіше — північні й центральні райони, найменша густота в Гобі. У містах проживає половина монголів, причому більшість обрала місто Улан-Батор.

Монголія — єдина країна світу, де майже половина населення веде кочовий спосіб життя. Кочове скотарство забезпечує монголів усім необхідним — харчуванням, житлом, одягом.

Монголи сповідують ламаїзм, одне з відгалужень буддизму, що утвердився тут на початку XVII ст. На початку ХХ ст. в Монголії діяло близько 750 монастирів і храмів, кожний третій чоловік був ченцем. До сьогодні в країні зберігається поклоніння духам природи.

Монголія — аграрно-індустріальна країна, основу господарства якої становить тваринництво. У країні традиційно розводять овець, кіз, коней, верблюдів і велику рогату худобу (корови, яки). Для випасання використовуються природні пасовища, що займають основну частину території.

Землеробство набуло розвитку відносно недавно. Головні культури: пшениця, ячмінь, картопля, овес й овочі. В озерах і річках північних районів ведеться рибальський промисел.

Більшість промислових підприємств Монголії займаються переробкою продукції тваринництва. Вони виробляють м’ясо-молочні продукти, вовняні тканини, шкіру, взуття, килими.

Значну роль відіграє виробництво будівельних матеріалів і видобуток корисних копалин.

Цікаві факти

Епоха давньокитайської цивілізації починається на межі III—II тис. до н. е. і завершується крахом імперії Хань у 220 р. н. е. Головну роль в об’єднанні країни відіграв правитель держави Цинь — Ін Чжен. Він оголосив себе імператором (хуанді) і зійшов на престол під ім’ям Цинь Шихуанді (перший циньський імператор).

У ІІІ—VI ст. Китай розпався на кілька самостійних держав. Тільки в 581 р. країна знову була об’єднана під владою династії Сунь. Після її падіння виникла єдина імперія Тан.

У 1949 р. була проголошена Китайська Народна Республіка й розпочався новий етап в історії країни. Керівництво комуністичного Китаю на чолі з Мао Цзедуном узяло курс на націоналізацію власності й колективізацію сільського господарства. У роки так званого «великого стрибка» вони зробили ставку на пришвидшення темпів економічного зростання й створення «народних комун». Потім країна пережила «велику пролетарську культурну революцію». Після смерті Мао Цзедуна ця політика була засуджена.

Основою культури китайців є конфуціанство, що регулює взаємини між людьми, виховання й навчання, у ньому сформовані правила поведінки й моралі.

Засновником учення є давньокитайський мислитель Конфуцій, який виклав свої погляди у книзі «Лунь юй» («Бесіди й роздуми»). Підкреслюючи прихильність до традицій, Конфуцій казав: «Я передаю, але не створюю…».

Основні положення конфуціанства проголошують:

•     взаємини в родині й суспільстві повинні ґрунтуватися на повазі до старших, слухняності й суворому дотриманні певних норм;

•     кожна людина повинна посісти місце в суспільстві відповідно до своїх здібностей;

•     обов’язкове дотримання культу предків;

•     людині необхідно протягом усього життя вчитися, удосконалюватися.

На Японію постійно обрушуються тайфуни, цунамі, землетруси. 11 березня 2011 р. о 14:46 за місцевим часом відбувся черговий сильний землетрус.

Його епіцентр розташовувався на схід від головного острова країни Хонсю, лише за 373 км від найбільшого міста світу — Токіо. Ученим удалося визначити місце розташування вогнища найбільш руйнівного поштовху: він перебував на глибині 32 км у Тихому океані.

Потужний струс водної маси викликав величезну хвилю — цунамі. Через 69 хвилин вона накрила місто Сендай. Хвиля, що утворилася після нищівного удару, знесла автомобілі, судна й уламки будинків, поглинула цілий житловий квартал і затопила міжнародний аеропорт.

Влада японської префектури Міягі повідомила про зникнення цілого пасажирського поїзда, який за кілька хвилин до цунамі мав прибути на станцію Нобіру.

Найближчої доби відбулося понад 120 підземних поштовхів. Один із них призвів до обвалення стіни на першому реакторі однієї з найстаріших і наймогутніших АЕС країн — «Фукусіма-1». 12 березня тут стався вибух, у результаті якого загинули двоє осіб і четверо були госпіталізовані.

Аварії відразу ж надали шостий рівень небезпеки. Було евакуйовано десятки тисяч жителів населених пунктів, що розміщені в радіусі 20 км від АЕС. У самому реакторі почав падати тиск, а потім підвищився радіаційний фон.

На АЕС розгорнулися роботи з ліквідації наслідків аварії. Основні зусилля були спрямовані на охолодження реактора, тому що насосна система повністю вийшла з ладу. Однак владнати ситуацію не вдавалося, і у квітні аварії був присвоєний найвищий — сьомий — рівень небезпеки.

Геофізик Росс Штейн повідомив, що землетрус призвів до зсуву острова Хонсю на 2,4 м на схід. Частина північної Японії «розширилася». При цьому 400-кілометрова ділянка узбережжя опустилася на 0,6 м, що дало змогу цунамі поширюватися далі в глиб узбережжя.

Фінансові втрати від землетрусу, що стався 11 березня, оцінюються в 210 млрд дол.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Робота з таблицею

Використовуючи матеріал повідомлень однокласників (або розповіді вчителя) і текст підручника, порівняйте природу Східного та Західного Китаю та заповніть таблицю.

Вікторина «Кращий знавець країн Азії»

Перший тур

Визначте країну за особливостями географічного положення.

1.   Країна розташована на північному сході Південної Азії, узбережжі Індійського океану (Бенгальська затока). Межує з Індією та М’янмою. (Бангладеш)

2.   Країна розташована в Південно-Східній Азії, на островах Малайського архіпелагу й у західній частині острова Нова Гвінея. Межує з Малайзією та Папуа-Новою Гвінеєю. Омивається Індійським і Тихим океанами. (Індонезія)

3.   Країна розташована в Південно-Західній Азії. Омивається Каспійським морем-озером й Індійським океаном (Перська й Оманська затоки). Межує з Азербайджаном, Вірменією, Туркменією, Афганістаном, Пакистаном, Іраком, Туреччиною. (Іран)

4.   Країна розташована в північній частині Корейського півострова. Омивається Тихим океаном (Жовте і Японське моря). Межує з Китаєм, Республікою Корея й Росією. (Північна Корея — Корейська Народно-Демократична Республіка)

5.   Країна має вихід до Каспійського моря-озера. Межує з Росією, Китаєм, Киргизстаном, Узбекистаном, Туркменією. Не має виходу до відкритого океану. (Казахстан)

Другий тур

Укажіть столиці країн.

Орієнтовний перелік країн

Вірменія (Єреван), Непал (Катманду), Японія (Токіо), Киргизстан (Бішкек), Малайзія (Куала-Лумпур), Монголія (Улан-Батор), Пакистан (Ісламабад), Сирія (Дамаск), Таїланд (Бангкок), Туреччина (Анкара).

Третій тур

Напишіть якнайбільше назв країн, що належать до одного з регіонів (наприклад Південна Азія).

Завдання

1.   Назвіть найхарактерніші риси географічного положення регіону.

2.   Розкажіть про наслідки дії внутрішніх сил Землі на території Східної Азії.

3.   Охарактеризуйте особливості розташування гір і рівнин на території регіону.

4.   Дайте оцінку клімату Східної Азії.

5.   Опишіть особливості природи річки Хуанхе.

6.   Прокоментуйте твердження: у Японії суходіл іде в море, а міста спрямовуються в небо й зариваються під землю.

Тестові завдання

1.   Укажіть характерну рису географічного положення більшості країн Європи.

А   віддалені від моря

Б   розміщені поблизу районів, де формуються тропічні циклони (урагани)

В   мають вигідне приморське положення

Г   розташовані в межах помірного й тропічного поясів

2.   Укажіть вид ресурсів, які найбільш рівномірно розподілені територією Європи.

А   паливні корисні копалини

Б   земельні ресурси

В   лісові ресурси

Г   рудні корисні копалини

3.   Укажіть назву регіону, де розташована найбільш розвинена країна Азії — Японія.

А   Центральна Азія

Б   Південно-Західна Азія

В   Південно-Східна Азія

Г   Східна Азія

4.   Укажіть назви країн із переважанням населення, що сповідує іслам.

А   Росія та Україна

Б   Пакистан та Іран

В   Італія та Іспанія

Г   Фінляндія та Швеція

5.   Укажіть назви країн, які мають великі запаси нафти.

А   Саудівська Аравія і Росія

Б   Туреччина і Сирія

В   В’єтнам і Таїланд

Г   Монголія і Афганістан

6.   Укажіть назву регіону, у якому переважає мусонний клімат.

А   Південна Азія

Б   Південно-Західна Азія

В   Східна Європа

Г   Північна Європа

7.   Укажіть назву країни, що розташована в Гімалаях.

А   Індія

Б   Бангладеш

В   Непал

Г   Монголія

8.   Укажіть назву регіону, у якому протікає річка Дунай.

А   Східна Азія

Б   Південно-Західна Азія

В   Центральна Європа

Г   Північна Європа

9.   Установіть відповідність між назвами міст і річками, які в них протікають.

1    Кельн

2    Париж

3    Лондон

4    Братислава

А   Темза

Б   Дунай

В   Рейн

Г   Сена

Д   Луара

10.   Установіть послідовність країн залежно від кількості населення в них, починаючи з найбільшої.

А   Ватикан

Б   Китай

В   Росія

Г   Нідерланди

Відповіді: 1. В; 2. Б; 3. Г; 4. Б; 5. А; 6. Г; 7. В; 8. В; 9. 1В 2Г 3А 4Б; 10. Б Г Д А.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

Східна Азія — це окраїна Євразії, що межує з Тихим океаном і розташована в помірному, субтропічному й тропічному поясах. Регіон має істотні природні й величезні трудові ресурси, у першу чергу за рахунок Китаю. Рельєф Східної Азії складний: тут середньовисокі й високі гори й нагір’я (що займають понад половини площі) чергуються з великими рівнинами (рівнини Приамур’я, Північно-Східного Китаю, Велика Китайська). Основою формування клімату в регіоні є мусонна циркуляція, для якої характерне чітко виражене розходження між вологим теплим (літо) і сухим холодним (зима) сезонами.

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте матеріал підручника:

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (12.05.2014)
Переглядів: 1561 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: