Урок № 60 Країни Південної Азії - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 60 Країни Південної Азії

Урок № 60

Країни Південної Азії

Мета уроку: дати уявлення про природу, населення й господарство найбільших країн Південної Азії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, атлас, політична карта Євразії, комплексна карта Євразії, карта господарства Азії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати географічне положення, природу, населення й господарство окремих країн і регіону Аазії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: Індія, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Непал, Бутан, Мальдівська Республіка.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

(Привернути увагу учнів до політичної карти Євразії й показати країни, розташовані в Південній Азії.)

Південна Азія — регіон, що включає країни, що розміщені на південь від Гімалаїв і на багатьох островах Індійського океану. Регіон займає лише 4 % території земної кулі, але там проживає понад п’ята частина населення планети — більше ніж 1,4 млрд осіб. До середини ХХ ст. територія була колонією Великої Британії, а сьогодні тут існує сім незалежних держав. Центральне місце в регіоні посідає Індія, Пакистан і Бангладеш. Незважаючи на деякі зрушення в економіці, Південна Азія залишається відсталим регіоном в економічному й соціальному розвитку.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Яким океаном омивається півострів Індостан?

2.   Що ви знаєте про походження Індо-Гангської низовини?

3.   Охарактеризуйте природу Гімалаїв.

4.   Якими є особливості мусонного клімату?

5.   Які рослини й тварини характерні для саван і перемінно-вологих лісів?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Географічне положення і природа Південної Азії.

2.   Найбільші країни регіону.

1.   Географічне положення і природа Південної Азії

Розповідь учителя

Південна Азія — регіон, що включає півострів Індостан із плоскогір’ям Декан, Індо-Гангську низовину й Гімалаї, а також острів Шрі-Ланка й низку менших островів. Географічне положення більшості країн регіону характеризується такими рисами: положення на узбережжі Індійського океану (крім Непалу й Бутану), причому деякі країни мають протяжну й досить порізану берегову лінію; основна частина регіону розташована в субекваторіальному поясі; різноманіття природних умов.

Півострів Індостан — найдавніша частина азіатського суходолу. Більшу частину його території займають великі рівнини заввишки близько 500 м із широкими долинами й вулканічними плато. У внутрішній частині півострова розташоване плоскогір’я Декан площею близько 1 млн км2. Його поверхня нахилена на схід, тому більшість річок протікають саме в цьому напрямку, впадаючи в Бенгальську затоку. Підняті й розчленовані краї півострова утворюють брилові гори — Західні (Сах’ядрі) і Східні Гати. Брилові форми рельєфу характерні й для острова Шрі-Ланка.

На північ від плоскогір’я Декан розташовується широка плоска Індо-Гангська равнина. Незважаючи на однорідність цієї території, розташовані на її східній і західній частині райони Бенгалія і Панджаб (Пенджаб) різко відрізняються один від одного.

На півночі територію регіону оточують найвищі у світі гори — Гімалаї. На північному заході простягається не менш грандіозна гірська система Каракорум, де 33 піка мають висоту понад 7000 м. Серед них — Чогорі (8611 м) — найвища після Джомолунгми вершина світу.

Майже вся територія регіону розташована в субекваторіальному й тропічному поясах, південно-західна частина острова Шрі-Ланка — в екваторіальному. Для всієї території характерна висока середня річна температура (понад 20 °С), а для значної частини — і малі амплітуди температур протягом року. Майже вся материкова частина Південної Азії характеризується різко вираженою сезонністю в розподілі опадів. На переважній частині регіону майже всі опади випадають під час літнього південно-західного мусону. Це пов’язано з тим, що в літню пору над Південною Азією панує вологе повітря, принесене південно-західним мусоном з океану, узимку — сухий континентальний пасат. Над Індо-Гангською рівниною, як і на південних схилах Гімалаїв, кількість опадів поступово зменшується зі сходу на захід.

Рік у Південній Азії чітко поділяється на два основні сезони — вологий літній і сухий зимовий. Найсухішим є клімат у Північно-Західній Індії та Пакистані, де протягом року переважають континентальні тропічні повітряні маси, що формуються над пустелями Західної Азії й майже не дають опадів.

Територією регіону протікають великі річки — Ганг, Інд, Брахмапутра. Оскільки головну роль у живленні річок відіграють дощі, стік характеризується різкими сезонними коливаннями. За період літнього мусону формується приблизно 80 % річного стоку. В окремі роки витрати води в цей період зростають у сотні й навіть тисячу разів.

Панівним типом рослинності є ліс. У районах надмірного зволоження — на південних схилах і підніжжях Східних Гімалаїв, на західній окраїні Індостану й південному заході Шрі-Ланки — ростуть вічнозелені («дощові») ліси. Для районів із вираженим сухим сезоном, тобто на більшості території Південної Азії, типові мішані листопадно-вічнозелені («мусонні») ліси. Усі ці типи природних комплексів відрізняються видовим багатством і достатньою кількістю корисних рослин. Так, ростуть залізне, сандалове, червоне, чорне, рожеве дерева, які мають міцну деревину. Фауна також характеризується різноманітністю — поряд із тропічними азіатськими, є й австралійські представники. Із великих ссавців водяться мешканці мусонних лісів (носороги, слони, дикі бики, буйволи, олені, кабани) і сухих саван і пустель (антилопи, у тому числі газелі). Із хижаків зустрічаються пантери, вовки, шакали, зрідка тигр. Дуже багато гризунів. У горах добре виражена висотна поясність. У Гімалаях живе особливий вид ведмедя (гімалайський ведмідь).

Незважаючи на деякі успіхи в економіці, Південна Азія залишається відсталим регіоном в економічному й соціальному розвитку. Так, сучасна промисловість діє тільки в Індії й Пакистані, а Бангладеш, Непал, Шрі-Ланка, Мальдівська Республіка й Бутан є відсталими аграрними країнами. У соціальному плані найрозвиненішою є Шрі-Ланка, у цій державі найвищий рівень грамотності й найбільша тривалість життя.

У більшості країн понад 60 % населення зайнято в сільському господарстві, що є найважливішою галуззю економіки й має яскраво виражений рослинницький напрямок. Найважливіші культури — рис, пшениця, просо, чай, цукрова тростина. Усі придатні для сільського господарства землі використані, тому для збільшення виробництва продовольства необхідно підвищувати культуру землеробства. Тваринництво має допоміжне значення, найчисленнішим тут є поголів’я великої й дрібної рогатої худоби.

У промисловості регіону найважливішими є традиційні галузі — харчова й легка промисловість. Країни є головними постачальниками на світовий ринок прянощів, чаю (Індія, Шрі-Ланка), джуту й джутових виробів (Бангладеш, Індія), натурального каучуку, кави (Індія).

Запитання і завдання

1)  Назвіть характерні риси географічного положення регіону.

2)  Чи можна сказати, що регіон відділений від інших районів Азії високими горами? Обґрунтуйте свою точку зору.

3)  Охарактеризуйте клімат Південної Азії. Чим би ви пояснили розмаїтість ландшафтів, характерних для регіону?

4)  Назвіть основні види господарської діяльності місцевого населення й поясніть, як вони пов’язані з існуючими природними умовами й ресурсами.

2.   Найбільші країни регіону

Варіант 1

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про найбільші країни Південної Азії, решта учнів складають конспект за матеріалами доповідей.

Варіант 2

Розповідь учителя

Індія (Республіка Індія)

Індія розташована на півострові Індостан, країна омивається Індійським океаном і межує з Пакистаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, М’янмою, Бангладеш. Територія Індії на півночі простягається в широтному напрямку на 2930 км, у меридіональному — на 3220 км. На заході вона омивається водами Аравійського моря, на півдні — Індійським океаном, на сході — Бенгальською затокою.

В Індії переважає мусонний клімат, що спричиняє високі температури, особливо в літній період, і нерівномірне випадання опадів. Улітку, у період мусонних дощів, випадає до 90 % усіх опадів. Територією країни вони розподіляються дуже нерівномірно — від менш ніж 100 мм на рік у пустелі Тар до 3000 мм у північно-східній частині й досягають рекордних значень у Східних Гімалаях — 10 000—12 000 мм.

Природа країни надзвичайно різноманітна: тут є і пустелі, і джунглі, і гірські льодовики, й повноводні річки, і безкрайні поля й заповідні місця. Майже 80 % території країни займають рівнини й плоскогір’я, найбільшою формою рельєфу є плоскогір’я Декан, яке охоплює майже весь півострів Індостан. На північ простягнулася Індо-Гангська низовина з мусонними листопадними лісами. Тут ростуть цінні породи дерев, наприклад тик, сал. Тикова деревина здавна використовувалася для будівництва кораблів. Вона містить фосфат кальцію й олії, що роблять її дуже стійкою не тільки проти води й вогню, але й різних шкідників і навіть хімічних реактивів.

Індія виглядає віддаленою від більшості сусідніх країн. Із заходу й частково зі сходу країну оточили гори — Західні й Східні Гати. На півночі територія країни відгороджена найвищим у світі гірським «частоколом» ланцюга Гімалаїв (г. Нангапарбат, 8126 м) і Каракоруму. Гімалаї — найвищі гори на Землі, у межах Індії їх вершини тягнуться з північного заходу на південний схід уздовж кордону з Китаєм. У Гімалаях починає свій шлях Ганг — найважливіша річка Індії й одна з найповноводніших річок Азії.

Ганг відомий своїм непостійним характером, який проявляється під час мусонних дощів. Протягом доби вода може здійнятися на кілька метрів і перетворити квітучі поля на бурхливе море. Особливо повені загрожують лівобережжю Гангу, де вони обтяжуються частими змінами русел річок.

У вересні мусон зменшує силу. Дощі йдуть дедалі рідше, їхня інтенсивність спадає, установлюється температура +25…+27 °С. Період мусонів завершується ураганами, що нерідко набувають сили тайфуну, зі швидкістю вітру до 100 км/год.

Жовтень і початок листопада вже майже зовсім сухі, сьогодні переважають вітри північних напрямків, температури починають поступово знижуватися, установлюється ясна погода, мусон згасає, поступаючись місцем сухому сезону.

Індія — друга за кількістю населення країна світу й сьогоднішній світовий лідер за абсолютним приростом населення. Щороку населення країни збільшується на понад 16 млн осіб. Передбачається, що через кілька десятиліть Індія перевершить за цим показником Китай і буде першою країною у світі за кількістю населення.

Серед населення країни є представники європеоїдної, дравідської й австралоїдної рас. Індія є найбільш багатонаціональною країною світу — тут проживає понад 300 народів і народностей. Найчисленніші з них — хіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхі, телугу. Середній вік індійця — 24,1 року, тривалість життя — 64,2 року. Третину населення країни становлять діти до 15 років.

Густота населення тут дуже висока — 324 осіб/км2, але навіть при цьому існують контрасти — найбільш заселена Індо-Гангська низовина, найменш — пустельні райони заходу країни, у Раджастхані. Жителі Індії сповідують: індуїзм (80 %), іслам (14 %), християнство, сикхізм, є християни, представники буддизму й джайнізму. Народ країни дуже релігійний: незалежно від релігії, освіти, соціального стану люди дотримуються всіх необхідних обрядів.

Понад 70 % населення проживає в селах, у більшості з яких немає електрики. Але при цьому в країні налічується більше ніж 30 міст-мільйонерів. В індійських містах зазвичай чітко виражені відмінності між старими кварталами з вузькими й звивистими вулицями й районами нової забудови із сучасними будинками, прямими й широкими вулицями. До найбільших міст не тільки Індії, але й усього світу належать Мумбай (Бомбей) — 17 млн жителів (5-те місце у світі), Делі — 14,1 млн (6-те місце), Калькутта —13,8 млн жителів (7-ме місце).

Понад 300 млн осіб із традиційно високою культурою праці протягом року працюють у сільському господарстві Індії. Для більшості з них основними знаряддями праці залишаються серп і дерев’яний плуг. Низький рівень механізації, застаріла агротехніка, недосконалість аграрних відносин є основним гальмом у розвитку темпів сільськогосподарського виробництва.

Більшість населення Індії — вегетаріанці, тому природно, що головною галуззю сільського господарства є рослинництво, на яке припадає понад 80 % вартості сільськогосподарської продукції. Головною культурою вважається рис, який вирощується в найбільш вологих і густозаселених районах північного сходу країни, на узбережжі Індійського океану й у дельтах річок. Друге місце за значенням відводиться пшениці, обсяги збирання якої становлять близько 60 млн т.

Особливу роль в індійському сільському господарстві відіграє чай. Ця вибаглива до вологи, ґрунтів і догляду культура з’явилася в Індії тільки в ХІХ ст. й закріпилася на північному сході й півдні країни. Сьогодні Індія є найбільшим виробником й експортером чаю.

Країна посідає друге місце у світі за поголів’ям великої рогатої худоби, тут налічується майже 200 млн биків і корів. Однак тваринництво відіграє другорядну роль у сільському господарстві Індії, населення споживає дуже мало м’яса, масла, недостатньо молока й іншої продукції тваринного походження. Це пояснюється недостатньою кількістю пасовищ і кормів, повсюдним використанням худоби як тяглової сили й транспортного засобу. Додаткові труднощі створюють релігійні заборони — індуїзм вважає корову священною твариною, тому забороняється її вбивати, а вживати в їжу яловичину, а мусульманам, як відомо, не дозволяється їсти свинину.

До традиційних галузей індійської економіки належать легка, харчова й алмазна промисловість. У легкій промисловості особливе місце відводиться текстильній промисловості. Виробництвом бавовняних, вовняних, шовкових й інших тканин займається близько 15 млн індійців, вони забезпечують п’яту частину промислового виробництва країни. У харчовій промисловості найбільше значення має рисоочисна галузь, виробництво борошна, чаю, цукру й спецій. Тільки вирощуванням і переробкою чайного листа займається понад 20 млн осіб. Індія посідає перше місце у світі й за кількістю оброблених за рік алмазів — огранюванням і шліфуванням цих коштовних каменів займаються десятки тисяч індійців.

Поряд зі старою, традиційною, Індією дедалі більше заявляє про себе нова, сучасна, Індія. Вона виробляє різноманітну сучасну продукцію, у тому числі вертольоти й автомобілі, вагони й судна, трактори й надзвукові літаки. Індія опанувала таємниці атомного ядра, створила власну космічну промисловість. Індійські супутники освоїли навколоземний простір і збирають різноманітну інформацію про природні ресурси, природні умови, стан навколишнього середовища.

Індія має порівняно розвинену транспортну систему. Головну роль у внутрішніх перевезеннях відіграють залізниці — за їх протяжністю країна входить до п’ятірки світових лідерів. Найважливіші залізничні магістралі поєднують Делі з Мумбаєм і Калькуттою, перетинають півострів Індостан, проходять уздовж морських узбереж і р. Ганг. Проте багато які з них були споруджені англійцями майже 100 років тому, тому морально застаріли, як і частина рухомого складу.

Пакистан (Ісламська Республіка Пакистан)

Пакистан — одна з найбільших країн Азії за кількістю населення й територією та водночас одна з наймолодших держав цієї частини світу. У 1947 р. колонія Великої Британії — Британська Індія — була поділена на незалежні держави Пакистан та Індійський Союз. Пакистан складався з двох великих провінцій із переважно мусульманським населенням: Західна (Пенджаб, Синд, Белуджистан) і Східна (Східна Бенгалія). Розташування цих територія на відстані в сотні кілометрів одна від одної стало однією з причин створення у Східному Пакистані держави Бангладеш, а Західний Пакистан став називатися власне Пакистаном. Цікавим є походження назви «Пакистан»: вона складається з початкових букв назв історичних областей і країн цього регіону, де набув поширення іслам: Пенджаб, Афганістан, Кашмір, Іран, Синд, Тохаристан (південні райони сучасного Узбекистану й Таджикистану, Північного Афганістану). Пакистан був проголошений ісламською державою — закони й звичаї цієї релігії стали провідними в усіх сферах життя суспільства.

У рельєфі країни поєднуються величезна рівнина й гірські території, які оточують її у формі підкови й утворюють досить складну систему з гірських хребтів, міжгірних улоговин і долин. Індська рівнина розташована в центрі й на півдні країни, вона включає історичне ядро країни — Пенджаб (П’ятиріччя), Синд і пустелю Тар. На півночі рівнину обмежують західні відроги могутніх Гімалаїв і гірські ланцюги Гіндукушу, на заході й південному заході — дещо нижчі гори й нагір’я Белуджистан.

Клімат у Пакистані мусонний, на більшій частині країни — тропічний, на північному заході — субтропічний. Зима на рівнині тепла, а літо дуже жарке. У високогір’ях навіть у літні місяці трапляються заморозки. Максимум опадів припадає на літній період, коли дме південно-західний мусон. Узимку на рівнинах погода суха, часті посухи.

Більшість річок належить до басейну Інду. Річка відрізняється нестійкістю русла й змінною водністю. У Пакистані створено найбільш протяжні й розгалужені іригаційні мережі у світі — загальна довжина каналів постійного й сезонного наповнення в півтора разу перевищує довжину земного екватора. У нижній течії Інд іноді пересихає, тому в посушливі роки не доносить воду до Аравійського моря.

На нагір’ях Белуджистана й у Синді переважає пустельна рослинність, у Пенджабі подекуди збереглися зарості колючих чагарників — акацій, тамарисків. Інд й інші великі річки оточені смугами тугаїв — розріджених лісів із тополі, акацій і заростей очерету. На півночі, у горах ростуть листяні й хвойні ліси з дуба, волоського горіха, берези, гімалайського кедра, сосен, ялини, ялиці. У дельті Інду й на узбережжі Аравійського моря поширені мангрові ліси.

У горах збереглися великі тварини. Водиться ірбіс, бурий і білогрудий ведмідь, гірські барани й козли. Рівнини обжили гієни, лиси, кабани, джейрани, кулани й перська газель.

У надрах країни залягає нафта, природний газ, вугілля, мідь, залізна й марганцева руда, хроміти, сірка.

Пакистан — одна з найбільш населених країн Азії з населенням, що швидко збільшується. Швидкими темпами зростають і міста, хоча городянами є тільки третина пакистанців. У країні налічується вісім міст-мільйонерів, найбільші з них — Карачі (тут і в передмістях проживає понад 11 млн осіб) і Лахор (населення — 6 млн осіб).

Пакистан — багатонаціональна країна, у якій переважають пенджабці, сіндхи, пуштуни, белуджі. Пенджабці становлять дві третини населення, вони сформувалися з місцевих племен, що змішалися зі скіфами, афганцями, таджиками, арабами. Пенджабці живуть і в Індії, проте державне розмежування цих країн і відмінності в релігії привели до відокремлення двох груп цього численного народу.

Близько половини пакистанців живуть за офіційною межею бідності. Рівень грамотності низький — більшість жителів країни працездатного віку не вміють читати й писати.

Пакистан — це аграрна країна з індустрією, що розвивається. Більшість населення зайнята в сільському господарстві, де явно переважає рослинництво. Створення густої мережі каналів сприяло витисненню з оброблюваних земель засухостійких рослин більш цінними культурами — бавовником і пшеницею. У західній частині Індської рівнини провідною сільськогосподарською культурою став рис. Його висівають і в дельті Інду, де розміщені великі заливні землі. До провідних культур також належать кукурудза, просо, цукрова тростина.

Тваринництво відіграє другорядну роль, вирощують кіз, овець, велику рогату худобу (у тому числі буйволів), свійську птицю. Населення споживає мало м’яса, молока й масла.

До традиційних галузей промисловості належать харчова й легка. В останній особливе місце посідає виробництво бавовняної пряжі й тканин, вовняних і штучних тканин, швейних і трикотажних виробів, килимів. Розвиваються видобувна, машинобудівна, хімічна й нафтохімічна галузі.

Зберігають своє значення ремесла й кустарні промисли, місцеві майстри працюють із металом, шкірою, деревиною, виробним камінням.

Аравійське море багате на різні морепродукти. Найважливіше промислове значення мають оселедець, морський окунь, раванс (індійський лосось), ведеться вилов акул, скатів, креветок.

Бангладеш (Народна Республіка Бангладеш)

Держава Бангладеш утворилася кілька десятиліть тому на місці однієї з провінцій Пакистану. Назва країни означає «бенгальський народ». Це дуже символічно: по-перше, бенгальці — один із найбільших народів світу, вони посідають четверте місце за численністю, а у своїй країні становлять переважну більшість населення; по-друге, вони живуть в умовах найбільшої людності серед великих держав світу — понад 1000 осіб/км2; по-третє, кількість бенгальців швидко зростає — у країні висока народжуваність, а в родинах багато дітей, кожні 30 років населення країни подвоюється. Населення, кількість якого стрімко зростає, і бідність держави є головними причинами прагнення багатьох жителів залишити країну.

Країна розташована на східній окраїні Індо-Гангської низовини, а також у низовинах і дельті річок Ганг і Брахмапутра. Їх середня висота не перевищує 20 м над рівнем моря.

Рельєф країни являє собою плоску рівнину, що сформувалася в результаті багатовікової діяльності вод Гангу, Брахмапутри, Джамуни, Мегхни та їхніх численних припливів. Вони протягом тривалого часу відкладали тут частки здрібнених водними потоками гірських порід. Північно-західні райони Бангладеш займають межиріччя Гангу й Брахмапутри. Деяку розмаїтість у плоський і досить одноманітний рельєф вносять невисокі гірські ланцюги, розташовані на кордоні з М’янмою. Це єдиний район, де збереглися масиви тропічних лісів.

Клімат Бангладеш субекваторіальний, мусонний. Зима сонячна, тепла й суха, літо жарке, хмарне й дуже дощове. У літній період випадає більшість опадів. Дощовий період триває від червня до жовтня, сьогодні літній мусон заходить на територію країни з боку Бенгальської затоки й несе насичені вологою хмари. Мусон заливає країну дощами, річки швидко розливаються й підтоплюють до третини території. На місці країни утворюється величезне каламутне озеро, при цьому її землі збагачуються мулом. Іноді мусон настільки сильний, що рівень річок може здійнятися на кілька метрів за добу. Тоді змінюються русла, стрімкі водні потоки розмивають поля й можуть знищити посіви рису — головного хліба бенгальців. У результаті населення періодично страждає від голоду. У прибережних районах населення зазнає удару іншої стихії — тропічних циклонів. Найстрашнішим в історії країни був циклон 1991 р.: тоді тайфун утворив шестиметрові хвилі на південний схід країни. За офіційними даними через сильну повінь загинуло близько 140 тис. осіб, був зруйнований порт Читтагонг.

Лісами зайнята сьома частина території країни, при цьому флора досить різноманітна. Тут ростуть вічнозелені тропічні й мангрові ліси. Найбільш поширені тик, сал, баньянове дерево, орхідеї. За добру тверду деревину дуже цінується гарджан. У країні росте десять видів бамбука, що застосовується у виробництві паперу й широко використовується в господарстві.

Бангладеш — бідна аграрна країна. Національна економіка ґрунтується на вирощуванні рису, виробництві джуту, чайних плантаціях, вилові риби й інших морепродуктів, видобутку природного газу, нафти, кам’яного вугілля. Дві третини її працездатного населення зайняті в сільському господарстві, проте бенгальці страждають від нестачі продуктів харчування.

Вологий жаркий клімат дозволяє обробляти культурні рослини протягом року. pСела й шляхи, як правило, розташовані на піднесеннях, що рятує їх від повеней. Для бангладешського села характерно натуральне господарство в дрібних селянських подвір’ях. Для власних потреб вирощують рис, пшеницю, картоплю, бобові, батат, фрукти; на продаж — джут, чай, цукрову тростину, кокосову пальму, прянощі.

У тваринництві найбільше значення мають бики й буйволи, які використовуються як тяглова сила. У річках і Бенгальській затоці виловлюється риба й морепродукти (головний рибний порт — Читтагонг).

Головні галузі промисловості: джутова (займає одне з провідних місць у світі), текстильна, цукрова, паперова, швейна, чайна, видобувна. Є підприємства інших галузей індустрії — заводи з виробництва верстатів, електрообладнання, мінеральних добрив.

У Бангладеш зберігають своє значення кустарні промисли, населення повсюдно займається виготовленням джутових килимів, муслінових і тонких бавовняних тканин.

Культивується безліч сортів рису. Аус вирощують переважно для задоволення власних продовольчих потреб. Рис амон (аман) висаджують у полі, як правило, розсадою. Збирають його на початку сухого сезону, отримуючи зерно найкращої якості, що йде на продаж.

Шрі-Ланка (Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка)

Шрі-Ланка розташована на однойменному острові в Індійському океані (до 1972 р. Цейлон). Із півночі він відділений від материка мілководною Полкською протокою, із північного заходу — Манарською затокою. Між островом і півостровом Індостан розташований ланцюг обмілин і коралових островів завдовжки 30 км. Острів здавна славився коштовним камінням — синіми сапфірами, темно-червоними рубінами, фіолетовими аметистами, блакитними топазами. Тут ростуть багатоярусні ліси, які відрізняються багатством і розмаїтістю рослинного світу. Водяться слони, леопарди, ведмеді. Із метою збереження унікальних куточків природи десяту частину площі відвели під охоронювані території, що є рекордним показником для Південної Азії. У ботанічному саду Пераденія зібрана краща у світі колекція тропічної рослинності, тільки орхідей тут виростає понад 1000 видів.

Острів має материкове походження і є уламком півострівної брили Індостану. Основну частину його площі займає низинна, подекуди заболочена рівнина. У центрі й на півдні вона переходить у східчасте Центральне нагір’я. Із цієї піднесеної території в різні боки розходяться короткі й у верхів’ях бурхливі річки.

Клімат на півночі й сході субекваторіальний мусонний, на півдні — екваторіальний, жаркий і вологий. Найбільша кількість опадів випадає від червня до жовтня, коли над островом панує південно-західний мусон.

Лісами вкрита приблизно третина острова, в основному на Центральному нагір’ї. У країні зосереджені великі запаси кристалічного графіту, розробляються родовища фосфоритів, вапняку, слюди.

До початку нашої ери Цейлон населяли племена ведів, що належать до австралоїдної раси. Близько 500 р. до н. е. сингальський принц, який прибув на острів із військом з Індії, підкорив ведів і назвав країну Сингал. Відтоді нащадки завойовників називають себе сингалами («людьми левиного роду»). У ІІІ ст. до н. е. тут виникла рання держава, її правитель Деванампія Тіссе прийняв буддизм. «Золота доба» в історії Шрі-Ланки — перші століття нашої ери, коли острів був великим центром торгівлі в Індійському океані. Тут споруджувалися міста й храмові комплекси, розвивалося поливне землеробство. Приблизно в ІІІ ст. н. е. на острів вторглися таміли. За короткий час їм удалося відтіснити сингалів і захопити центральну частину країни. Ці дві етнічні групи й зовнішні сили з Південної Індії продовжували боротьбу за контроль над островом аж до прибуття португальців у XVI ст. На початку ХІХ ст. Цейлон перейшов під владу англійської корони. У 1948 р. країна здобула незалежність на правах домініону. У 1972 р. була прийнята нова конституція, що проголосила колишній Цейлон суверенною республікою Шрі-Ланка.

Найбільшу етнічну громаду країни утворюють сингали, які населяють економічно найрозвиненіший райони (захід і південний захід). Другий за кількістю народ — ланкійські таміли, вони живуть на півночі й сході острова. Центральний масив населяють індійські таміли, яких привозили з Індії для роботи на чайних і каучукових плантаціях у ХІХ ст.

Дві третини населення (в основному сингали) сповідують буддизм південної гілки, що увібрав у себе добуддійські вірування. Сингали вірять у демонів, наділяють їх незвичайною силою та вважають, що від них можна відкупитися жертвопринесенням. Таміли сповідують індуїзм, маври й малайці — іслам, серед сингалів є католики.

Шрі-Ланка — аграрна країна з розвиненим плантаційним господарством. Понад половина працездатного населення зайнято в сільському, лісовому господарстві й рибальстві. Основна продовольча культура — рис. Тут вирощують близько 100 його видів.

Важливу роль відіграє вирощування чайного куща, гевеї й кокосової пальми. Під чай відведені три гірські райони острова: перший розташований на висоті 600 м, другий — від 600 до 1200 м, а третій — більше ніж 1200 м. У першому районі вирощують «низинні» сорти, у другому і третьому — «західний» і «східний».

З інших культур найбільше значення мають просо, кукурудза, бобові, батат, овочі, прянощі. Тваринництво відіграє підсобну роль: так, буйволів і биків розводять як тяглову силу.

Понад половину промислової продукції дає харчова й легка індустрія, велике значення має деревообробка. Окремими підприємствами представлена металургія, машинобудування, нафтопереробка й хімічна промисловість. У місті Ратнапурі протягом століть ведеться видобуток й обробка коштовних каменів.

На острові розвинені художні ремесла — різьблення по дереву, карбування, виготовлення ритуальних масок.

Непал (Королівство Непал)

Непал — держава, розташована в Південній Азії між Індією й Китаєм. Від Китаю країну відокремлюють найвищі вершини Гімалаїв — непало-китайський кордон є найбільш високогірним у світі.

Це одна з найекзотичніших країн, де над низовинами з мінімальною висотою в 60 м нависають гігантські гори з найбільшою вершиною світу. Тільки тут протягом 200 км один одного змінюють тропічні ліси, заболочені джунглі, листопадні й хвойні ліси, альпійські луки, скелі, льодовики.

Основна частина країни розміщена в межах Гімалаїв. Про Гімалаї зазвичай говорять, що вони починаються там, де закінчуються інші гори. Із 14 «восьмитисячників» 11 найбільших вершин світу розміщені в Гімалаях, причому вісім — у Непалі.

Тільки на крайньому півдні країна заходить на вузьку смужку Індо-Гангської низовини. Тут клімат субекваторіальний мусонний із вологим літом і сухою зимою, середні температури липня — +30 °С, січня — +15 °С. Навесні й восени тут установлюється суха погода з денними температурами від +25 до +30 °С, уночі від +15 до +20 °С.

Лісами вкрито більше ніж третину території країни, у середньогірній зоні вони сильно постраждали через відведення їх під ріллю й заготівлю палива. Із корисних копалин є вугілля, залізна й мідна руда, селітра.

Непальці (гуркхи) становлять дещо більше ніж половину жителів країни — це індуське населення, для якого традиційним заняттям є військова служба. Також тут проживають майтхилі, бхопури, гурунги, таманги, шерпи, тибетці.

Відмінна риса непальців — особлива релігійність. Головна релігія країни — індуїзм, його сповідують 86 % населення, серед індусів сильно виражені кастові відмінності й заборони. Будді поклоняються — 8 % непальців, є представники ісламу — 4 %.

Непал — аграрна країна, сільське господарство дає 40 % національного доходу, при цьому має низьку продуктивність. На півдні й у долинах центральної частини Непалу вирощують рис, пшеницю, кукурудзу, у тераях — рис, цукрову тростину, джут, чайний кущ, олійні, прянощі.

Тваринництво відіграє другорядну роль (крім гірських районів), розводять овець, кіз, зебу, свиней і свійську птицю. Волів вирощують у міжгірних долинах, а яків — високо в горах.

Велике значення має лісозаготівля й переробка сільськогосподарської сировини. Найбільше виробляється бавовняних тканин, виробів із джуту, цукру, килимів, взуття, будівельних матеріалів. Поширені кустарні промисли.

Одна з основних статей доходів — туризм. Для сходжень іноземних експедицій у Непалі відкриті 133 вершини.

Транспортна система розвинена недостатньо. Довжина автомобільних шляхів — лише 13 тис. км, залізничних — 59 км. На територію країни заходять три залізничні лінії з Індії. У країні немає трубопровідного й річкового транспорту, у зовнішніх зв’язках важливу роль відіграє авіація.

Робота з таблицею

Використовуючи матеріал повідомлень однокласників або розповіді вчителя й текст підручника, порівняйте населення Індії та Непалу та заповніть таблицю.


Цікаві факти

Життя Індії багато в чому визначається Індо-Гангською рівниною. Ця рівнина живе особливим ритмом — мусонним. Цей ритм можна порівняти з порами року в помірних широтах, але на Індостані яскраво виражені тільки два сезони — сухий (зима) і дощовий (літо). Мусони попереджають про свій прихід — починаючи з березня тиск повітря знижується, температури швидко підвищуються і досягають максимуму в травні. Спека стає нестерпною, сонце стоїть майже в зеніті, небо яскраво-блакитне, безхмарне, річки міліють і пересихають. Сьогодні мусонні ліси скидають листя, жовтіє трава, розтріскується ґрунт. До кінця травня повітря затягується сірим маревом. Перший прояв мусону з океанічних просторів відзначається ураганними шквалами, грозами й заливними дощами. Наступаючи із західного узбережжя, до кінця червня він уже панує над усією країною: сильний ураганний вітер, зниження температури повітря на 5—10 °С, підвищення відносної вологості повітря до 95 %. Із початком сезону дощів природа оживає.

Індія — величезна країна, що живе за власними, часто не зрозумілими європейцям культурними традиціями. Але при всьому різноманітті кастових, національних і релігійних особливостей індійська культура відрізняється внутрішньою цілісністю. Джерелом відомостей про ранній період соціально-економічного розвитку й культурної історії Давньої Індії є веди. Вони написані віршами й прозою, найважливіша й найцікавіша з них — Рігведа, яка є високомистецьким літературним твором. Цьому пам’ятнику індійської й світової літератури приблизно 3000 років. До більш молодих, але не менш значних добутків належать дві епічні поеми — «Махабхарата» і «Рамаяна». У їхній основі лежать найдавніші перекази, які в різний час допрацьовувалися, обростали релігійними трактатами й героїчними віршами. У результаті виникли своєрідні літературно-філософські збірники, у яких переплітаються лірика й основні принципи індуїзму, захоплюючий сюжет і моральні настанови, реальні події й художній вимисел, основи соціального устрою суспільства й відомості з різних галузей знань.

Здавна на річках Південної Азії трапляються повені. Найбільш катастрофічні спостерігаються в нижній течії та дельті Гангу й Брахмапутри. Клімат у цьому районі мусонний. Двічі на рік напрямок вітру змінюється. Літній мусон панує від травня до вересня, він несе жарку й дуже дощову погоду. Сьогодні в басейні Гангу й Брахмапутри випадає більшість із 1500—3000 мм опадів і річки затоплюють великі території й завзято несуть величезні маси води до Бенгальської затоки. Саме на її березі відбуваються найтрагічніші події. Одна з головних причин полягає в зустрічі двох наймогутніших водних стихій — річкової та морської. Тільки за останні півстоліття катастрофи відбувалися в 1960, 1961, 1970, 1988 й 1991 р.

У листопаді 1970 р. тайфун неймовірної сили вразив прибережні райони Східного Пакистану (сучасний Бангладеш). Ураганний вітер підняв океанську хвилю заввишки до 10 м. Цей величезний водяний вал зустрівся з річковими водами Гангу й, здолавши їх, попрямував назад, поглинувши острови дельти й широку смугу суходолу. За офіційними даними, загинуло понад 500 тис. осіб, за іншими оцінками — близько 1,6 млн. У дельті стихія знищила худобу. Коли вітер заспокоївся та відійшла вода, виникли епідемії тифу й холери. У результаті загальна кількість людей, що постраждали від повені, склала кілька мільйонів осіб. Були знищені цілі села й навіть великі населені пункти. Цю повінь можна віднести до найбільших катастроф на Землі.

На жаль, стихійні лиха не залишають країну. Ситуація ускладнюється тим, що в Бангладеш найвища густота населення у світі (на кожний квадратний кілометр припадає понад тисяча осіб), а під час найбільш катастрофічних повеней понад половина його території поринає під воду. Так, за офіційними оцінками, у 1988 р. із загальної площі країни в 144,8 тис. км2 було затоплено 82 тис. км2. Від повені постраждало 7 млн жител, було втрачено 2 млн т рису. Матеріальний збиток оцінений майже у 2 млрд дол.

У 1991 р. потужний циклон, що супроводжувався великими морськими хвилями заввишки до 6 м, завдав чергового удару по узбережжю Бангладеш протягом 160 км. Збиток перевищив 2 млрд дол.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Уявіть, що ви працюєте в туристичній фірмі і вам необхідно підготувати маршрут для ознайомлення жителів України з визначними пам’ятками Південної Азії. Розкажіть, через які міста пройде ваш маршрут і що зможуть побачити там туристи.

Запитання і завдання

1.   Якими є особливості рельєфу регіону?

2.   Як вони вплинули на клімат Південної Азії?

3.   Розкажіть про роль р. Ганг в історії, культурі й господарстві регіону.

4.   Назвіть найбільш характерні риси природи однієї з країн.

5.   Перелічіть спільні й відмінні риси населення Індії та якої-небудь із країн регіону.

6.   Розкажіть про особливості культури індійців.

7.   Охарактеризуйте сільське господарство регіону.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

  • Південна Азія — регіон, що включає півострів Індостан, із плоскогір’ям Декан, що розташоване на більшій його частині, Індо-Гангську низовину й Гімалаї, а також острів Шрі-Ланка й низку дрібних островів. Майже вся ця територія розміщена в субекваторіальному й тропічному поясах, південно-західна частина острова Шрі-Ланка — в екваторіальному. Рік у Південній Азії чітко розпадається на два основні сезони — вологий літній і сухий зимовий. Територією регіону протікають великі річки — Ганг, Інд, Брахмапутра.
  • Склад населення надзвичайно різноманітний — люди належать до різних рас й етнічних груп, а Індія є найбільш багатонаціональною країною світу.
  • Незважаючи на деякі успіхи в економіці, Південна Азія залишається відсталим регіоном в економічному й соціальному розвитку. У більшості країн понад 60 % населення зайнято в сільському господарстві. Найважливішими культурами є рис, пшениця, просо, чай, цукрова тростина. У промисловості регіону найбільше значення мають традиційні галузі — харчова й легка промисловість.

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Підготуйте повідомлення про одну з країн Східної Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, Монголія).

 

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (12.05.2014)
Переглядів: 1324 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: