Урок № 37 Географічне положення й дослідження Антарктиди - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 37 Географічне положення й дослідження Антарктиди
Урок № 37
Географічне положення й дослідження Антарктиди
Мета уроку: сформувати знання про особливості географічного положення Антарктиди; дати уявлення про основні етапи дослідження материка та сучасні дослідження українців; розг-лянути приклади міжнародного співробітництва у вивченні Антарктиди; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.
Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта світу, фізична карта Антарктиди.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати: учні зможуть: пояснювати особливості географічного положення материка; характеризувати основні етапи дослідження Антарктиди; розповідати про сучасні дослідження українців; наводити приклади міжнародного співробітництва у вивченні Антаркти-ди; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.
Географічна номенклатура: моря — Уедделла, Росса, Беллінсгаузена; півострів Антаркти-чний.
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Вступне слово вчителя
(Привернути увагу учнів до фізичної карти Антарктиди.)
Перед вами найхолодніший і найбільш унікальний за своєю природою материк. Тут зосере-джені основні запаси прісної води (у твердому стані). Він впливає на кліматичні умови всієї пла-нети — це своєрідний холодильник Землі. Як називається цей материк? Дійсно, це Антарктида. Назва «Антарктика» походить від грецьких слів: «анти» — проти, «артикос» — північний, тобто розташований навпроти північної полярної області земної кулі — Арктики.
Антарктида займає центральне положення в Антарктиці — південній полярній області земної кулі, що включає материк Антарктиду із прилеглими островами й південні частини трьох океанів (до 50—60° пд. ш.).
(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)
III. Актуалізація опорних знань і вмінь
Бесіда за запитаннями
1. Де проходить Південне полярне коло?
2. Які явища природи можна спостерігати на території, що розташована за полярним колом у літні й зимові місяці?
3. Які кліматичні умови характерні для цього району Землі?
4. Якими океанами омивається Антарктида?
5. Чому деякі вчені окремо виділяють Південний океан?
IV. Вивчення нового матеріалу
План
1. Географічне положення материка.
2. Води Південного океану.
3. Відкриття Антарктиди й досягнення Південного полюса.
4. Сучасні дослідження материка.
1. Географічне положення материка
Завдання
Використовуючи матеріал підручника, фізичну карту Антарктиди й інші карти атласу, охарак-теризуйте географічне положення материка.
2. Води Південного океану
Розповідь учителя
Океанічні води поблизу материка схожі на води Північного Льодовитого океану. Вони харак-теризуються дуже низькими температурами — у поверхневому шарі вони становлять –1…+3 °С і солоністю з показниками, нижчими за середні показники, — близько 35 ‰. Води океану опрісня-юються в результаті танення айсбергів. Частина цих крижаних гір переміщується в результаті дії найпотужнішої та найдовшої течії на Землі — течії Західних Вітрів. Вона утворює «рухливе водя-не кільце» навколо Антарктиди завдовжки в 30 тис. км і переносить у 200 разів більше води, ніж усі річки світу. Причиною виникнення цього водного потоку є постійні західні вітри, які є своєрі-дним двигуном, що відправляє в навколосвітню подорож водні маси.
Бесіда за запитаннями
1) Чим схожі й чим відрізняються води Південного й Північного Льодовитого океану?
2) Як утворюються й впливають на властивості вод Південного океану айсберги?
3) Чому в Південному океані часто трапляються шторми?
3. Відкриття Антарктиди й досягнення Південного полюса
Розповідь учителя
Серед материків Землі Антарктида була відкрита останньою. Спроби дістатися її здійснювали-ся протягом XVIII — початку XIX ст. У 1739 р. французька експедиція Буве де Лозьє відкрила в південній частині Атлантичного океану острів, названий Буве. У 1772 р. французький морепла-вець І.-Ж. Кергелен виявив великий архіпелаг у південній частині Індійського океану, що складався з одного великого острова (Кергелен) і 300 дрібних.
У 1772—1775 рр. Дж. Кук першим із мореплавців перетнув Південне полярне коло, однак ма-терика не виявив і стверджував, що його взагалі неможливо знайти через льоди, які роблять землю недоступною. Прояснити питання щодо існування таємничої південної землі випала нагода російським мореплавцям Ф. Беллінсгаузену й М. Лазарєву. Улітку 1819 р., після тривалої й ретельної підготовки, вони вирушили із Кронштадта на двох вітрильних шлюпках — «Восток» і «Мирний». 27 січня 1820 р. їм удалося перетнути Південне полярне коло. Погодні умови наступного дня завадили мандрівникам підійти до землі, але Лазарєв зміг побачити безкраїй лід. Тоді мореплавець не знав, що спостерігав окраїну гігантського крижаного щита Антарктиди. Дата 28 січня 1820 р. увійшла в історію як дата відкриття найсуворішого материка Землі. 22 січня 1821 р. мореплавці відкрили острів, який назвали ім’ям Петра I. Тепер Беллінсгаузен був упевнений, що десь поблизу мав бути ще суходіл. Незабаром його очікування виправдалися. 28 січня 1821 р. (точно за рік після першої зустрічі з Антарктидою) екіпажі кораблів побачили гористий берег, що простягнувся на південь за межі видимості. Цю землю російські моряки назвали Берегом Олександра I.
Після цього розпочалося вивчення узбережжя континенту та його внутрішньої частини. У 1837—1840 рр. французький океанограф Ж. Дюмон-Дюрвіль керував експедицією в південні по-лярні широти, під час якої були виявлені Земля Аделі, острів Жуанвіль і Земля Луї Філіппа. У 1838—1842 рр. американський дослідник Ч. Уїлкс очолював комплексну експедицію в південну частину Тихого океану, під час якої була відкрита частина узбережжя Східної Антарктиди — Зем-ля Уїлкса. Англійський полярний дослідник Дж. Росс, що вирушив в Антарктиду в 1840—1843 рр. на суднах «Еребус» і «Терор», відкрив море й величезний крижаний бар’єр заввишки близько 50 м, що тягнеться із заходу на схід на відстань 600 км, названі пізніше його ім’ям, Землю Вікторії, вулкани Еребус і Терор.
У 1898—1899 рр. норвезький мандрівник К. Борхгревінк провів першу зимівлю на материку на мисі Адер, під час якої він вів систематичні спостереження за погодою, потім обстежив море Росса, здійнявся на однойменний бар’єр і на санях просунувся до рекордної широти — 78°50′.
Численні дослідження були проведені англійськими експедиціями під керівництвом Роберта Фалькона Скотта й Ернеста Генрі Шеклтона. У 1907—1909 рр. Ернест Шеклтон очолив експеди-цію на санях до Південного полюса. 9 січня 1909 р. полярники змогли досягти 88°32′ пд. ш. і, пе-ребуваючи менш ніж за 180 км від полюса, змушені були повернути. У процесі експедиції Шекл-тон відкрив гірський ланцюг на Землі Вікторії, Полярне плато й льодовик Бірдмора.
Найбільша кількість досягнень у полярних подорожах належить Руалю Амундсену. 20 жовтня 1911 р. він разом із чотирма супутниками вирушив у дорогу. У них було 54 собаки й четверо са-ней. Полярники задали швидкого темпу, адже знали, що до Південного полюса прямує ще одна експедиція на чолі з англійським морським офіцером Робертом Скоттом.
7 грудня експедиція досягла широти, на якій змушений був повернути Е. Шеклтон. Останні 160 км до Південного полюса мандрівники пройшли без затримки.
14 грудня о 15.00, знявши показання лічильника на мірному колесі, Амундсен вигукнув: «Стій!». Мета експедиції була досягнута.
Загін Роберта Скотта вийшов у напрямку до полюса 1 листопада 1911 р., використовуючи со-бачі упряжки й поні. Незабаром йому довелося боротися із сильними сніжними заметами, особли-во небезпечними в зоні з безліччю тріщин. 3 січня 1912 р. дещо південніше 87°43′ пд. ш. Скотт ві-дправив назад допоміжний загін, а сам, разом із чотирма супутниками, пішов далі на лижах. 9 січ-ня британці дісталися до відмітки, досягнутої Шеклтоном, а 13 січня минули 89° пд. ш. 18 січня у дійсній точці полюса вони виявили маленький намет із норвезьким прапором і вимпелом «Фра-ма».
Зворотний шлях був не просто важким, а трагічним. Щоденні переходи ставали дедалі корот-шими. Часті бурі змушували сидіти в наметі й витрачати залишки їжі. Останній запис у щоденни-ку капітана Скотта був зроблений 29 березня 1912 р.: «Смерть уже наближається. Заради Бога, по-дбайте про наших близьких!». Незабаром настала полярна ніч. Тіла трьох полярників були знай-дені лише наступного літа.
Робота з контурною картою
Позначте на контурній карті шляхи експедицій Руаля Амундсена й Роберта Скотта.
4. Сучасні дослідження материка
Робота з карткою
Опрацюйте матеріал картки і дайте відповіді на запитання.
Зразок картки
Антарктида стала одним з основних об’єктів географічних досліджень від ХХ ст. Територія ма-терика не належить жодній державі. У 1959 р. був підписаний міжнародний договір, що обмежує господарське освоєння материка й забороняє тут будь-яку військову діяльність. Учені різних країн проводять в Антарктиді дослідження, що дозволяють не тільки довідатися про минуле й сьогоден-ня нашої планети, але й передбачити її майбутнє. Так, за допомогою спеціальних бурів були отри-мані зразки льоду, що сформувався від кількох десятиліть до сотень тисяч років тому. Бульбашки повітря із цих зразків допомогли дізнатися про склад атмосфери Землі 200 тис. років тому й про-стежити, як він змінювався за цей період. Було встановлено, що за два останні століття в повітря-ній оболонці Землі на чверть зріс вміст вуглекислого газу. Вочевидь, це є результатом господарсь-кої діяльності людини.
17 країн світу, у тому числі й Україна, мають власні наукові станції на материку. Українська станція названа іменем видатного вченого, засновника й першого президента Української Академії наук — В. Вернадського. Від 1996 р. українські вчені досліджують природу материка й прибережних вод, проводять тут спостереження за процесами, що відбуваються в повітряній оболонці нашої планети.
1) Чим можна пояснити той факт, що територія материка не належить жодній державі?
2) Із якою метою використовується територія материка?
3) Які дослідження здійснюються в Антарктиді (у тому числі українські вчені)?
Практична робота
Ознайомити учнів із метою та змістом практичної роботи 12 «Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Антарктиди». Вони повинні підписати на контурній карті «Антарктида» об’єкти географічної номенклатури: моря Уедделла, Росса, Беллінсгаузена; півост-рів Антарктичний; Трансантарктичні гори; вулкан Еребус.
Робота з картою
Використовуючи фізичну карту Антарктиди, визначте координати української науково-дослідної станції Академік Вернадський і дайте відповіді на запитання.
1) У чому полягає унікальність географічного положення Антарктиди?
2) Якою умовною лінією перетинається материк? Які явища пов’язані з нею?
3) Якими є особливості географічного положення Арктичного півострова?
4) Охарактеризуйте водні маси, що оточують Антарктиду (Південний океан).
Додатковий матеріал
Понад 99 % території покрито льодом (середня потужність 1859 м, максимальна — понад 4700 м). Вільні від льоду ділянки зустрічаються у вигляді оазисів (на їхній території розташована більшість наукових станцій в Антарктиді).
Постійне населення відсутнє.
Довжина берегової лінії — 30 000 км.
Середня висота підлідної поверхні — 410 м (значна її частина лежить нижче за рівень моря).
Максимальна температура становить +11,6 °С (станція Оазис). За іншим даними, у бухті Надії зафіксована температура +14,6 °С.
Мінімальна температура — –89,2 °С (станція «Восток»).
В Антарктиді зосереджені основні запаси прісної води (у твердому стані).
Льодовиковий покрив Антарктиди — найбільше джерело холоду на Землі. Материк впливає на кліматичні умови всієї планети, у першу чергу знижуючи температуру повітря.
Завдяки льодовому панциру материк є найвищим на планеті. Його середня висота — 2040 м.
Найпівденніший діючий вулкан — Еребус — розміщений на острові Росса в Антарктиді. Він був відкритий у 1841 р. англійською експедицією під командуванням капітана Джеймса Росса.
На Землі Вікторії (частина території Східної Антарктиди) виявлене озеро, вода в якому в 11 ра-зів солоніша за морську та може замерзнути тільки за температури –50 °С.
Наукова станція «Академік Вернадський» розташована на кам’яній основі острова Галіндез ар-хіпелагу Аргентинські острови за 7 км від Антарктичного півострова. На островах уздовж півост-рова створено багато станцій, оскільки через гірський рельєф і лід, який хоч і повільно, але все-таки рухається, облаштовувати капітальні споруди небезпечно. Україні антарктичну станцію пе-редала в 1996 р. Велика Британія. Найближчою станцією є американська, яка називається «Пал-мер» і розміщена за 54 км на північ. На південь за 320 км розташована британська станція «Розе-ра». Проблема полягає в тому, що ці відстані практично непрохідні. Зимівля на станції абсолютно ізольована, контакти з людьми виключені протягом 8—9 місяців.
Температура взимку становить –20…–30 °С. Улітку часто йде сніг із дощем. Полярних ночей тут немає, а от сезон білих ночей триває майже три місяці.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Завдання
1. Установіть послідовність віддаленості материків Землі від Антарктиди, починаючи від най-ближчого.
2. Назвіть якомога більше відмінностей у географічному положенні Антарктиди й Південної Америки.
3. Назвіть переваги й недоліки правового статусу Антарктиди.
VI. Підсумки уроку
Висновки
Антарктида — найпівденніший материк, територія якого майже повністю розташована в ме-жах Південного полярного кола. Береги материка омиваються водами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Біля берегів материка вони утворюють моря — Уедделла, Беллінсгаузена, Амундсена, Росса та інші.
Антарктиду разом із прилеглими частинами океанів й островами називають Антарктикою. Її океанічні води характеризуються дуже низькими температурами (–1…+3 °С у поверхневому ша-рі) і відносно низькою солоністю (близько 35 ‰).
Антарктида була відкрита 1820 р. російською експедицією під керівництвом Ф. Беллінсгау-зена й М. Лазарєва. Першу зимівлю в Антарктиді здійснив норвезький мандрівник К. Борх-гревінк. У січні 1911 р. норвежець Р. Амундсен відкрив Південний полюс.
Поступове вивчення Антарктиди почалося 60 років тому. Багато країн світу мають тут наукові станції. Українська станція названа іменем видатного вченого, засновника й першого президента Української Академії наук — В. І. Вернадського. Від 1996 р. українські вчені досліджують прибе-режні води й природу материка, ведуть спостереження за процесами, що відбуваються в атмосфе-рі.
VII. Домашнє завдання
1. Опрацюйте матеріал підручника:
2. У 2012 р. російські вчені після більше ніж 30-річних бурінь проникли в підлідне озеро Вос-ток в Антарктиді. Приховане під чотирикілометровою товщею льоду, воно є унікальною водною екосистемою, ізольованою від атмосфери й біосфери. Зберіть відомості про це відк-риття, підготуйте повідомлення про те, які результати можуть дати дослідження цього озе-ра.
Інтернет-ресурси
1. Супутникова карта Антарктиди: http://planetolog.ru/map-continent-zoom.php?id=ANT&scheme=4
2. Буріння в районі підлідного озера Восток в Антарктиді (відеофрагмент): http://www.youtube.com/watch?v=SFvAvoPP9Ag
3. Погода на українській науковій станції «Академік Вернадський»: http://ukrainian.wunderground.com/global/stations/89063.html

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (25.01.2014)
Переглядів: 1596 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: