Урок № 29 Географічне положення й дослідження Південної Америки - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 29 Географічне положення й дослідження Південної Америки

Урок № 29

Географічне положення й дослідження Південної Америки

Мета уроку: сформувати знання про характерні риси географічного положення Південної Америки; дати уявлення про історію відкриття та дослідження материка; закріпити уміння визначати географічні координати; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта Південної Америки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: називати особливості географічного положення материка; характеризувати історію відкриття та дослідження материка; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: миси — Галлінас, Фроуерд, Кабу-Бранку, Паріньяс, Горн; Карибське море; затока Ла-Плата; протоки — Магелланова, Дрейка; острови — Вогняна Земля, Фолклендські.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Сьогодні ми починаємо вивчати ще один материк, значна частина якого розташована в Південній півкулі — це Південна Америка. За формою вона дещо нагадує гроно винограду. Берегова лінія Південної Америки проста — тут немає жодної великої затоки, жодного великого півострова. Сильно порізаний лише південно-західний берег, де багато островів, проток і вузьких звивистих заток із крутими скелястими берегами. На півночі в континент врізається Венесуельська затока з озером-лагуною Маракайбо, а на південному сході затоплене гирло річок Парани й Уругваю утворює затоку Ла-Плата.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   У якій півкулі щодо нульового меридіана розташована Південна Америка?

2.   Що ви знаєте про походження назви «Америка» як частини світу?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Особливості географічного положення Південної Америки.

2.   Історія дослідження материка.

1.   Особливості географічного положення Південної Америки

Варіант 1

Робота з картою

Використовуючи фізичну карту Південної Америки, охарактеризуйте основні особливості географічного положення материка.

Варіант 2

Розповідь учителя

Південна Америка розташована на захід від Африки, на північ від Антарктиди й на південь від Північної Америки (із цим материком Південна Америка поєднана Панамським перешийком). Східне узбережжя омиває Атлантичний океан, західне — Тихий; північне узбережжя має вихід до Карибського моря Атлантичного океану. На півдні вузька й звивиста Магелланова протока відокремлює архіпелаг Вогняна Земля. На найпівденнішому острові цього архіпелагу розташований легендарний мис Горн. На південь від нього розміщена найширша протока світу, названа ім’ям Дрейка (вона відома штормовою погодою), що відокремлює Південну Америку від Антарктиди.

Континент повністю лежить у Західній півкулі, екватор перетинає Південну Америку в північній частині, тому більшість території розміщена в Південній півкулі. Крайня північна точка материка — мис Галлінас 12°25′ пн. ш. і 71°35′ зх. д. (п-ів Гуахіра, у Колумбії); південна — мис Фроуерд — 53°54′ пд. ш. і 71°18′ зх. д. (п-ів Брансуїк (Чилі), у Магеллановій протоці), східна — мис Кабу-Бранку — 34°46′ зх. д. і 7°09′ пд. ш. (схід Бразилії); західна — мис Паріньяс — 4°45′ пд. ш. і 81°20′ зх. д. (Перу). Максимальна довжина материка із заходу на схід — 5150 км (у районі 5—8° пд. ш.), але в субтропіках вона звужується і на південь від 50° пд. ш. не перевищує 400 км. Протяжність материка з півночі на південь — 7362 км. Уздовж берегів континенту проходять течії: холодна Перуанська й Фолклендська, теплі Бразильська й Гвіанська (відгалуження Північної Пасатної течії). Теплі течії сприяють насиченню повітря вологою й зменшенню амплітуди річних температур. Холодні течії приводять до зменшення опадів і зниження температури.

Південна Америка значною мірою віддалена від інших материків (за винятком Північної Америки), що визначило своєрідність її рослинного й тваринного світу й вплинуло на історію розвитку народів, які населяють материк.

Вправа «Так або ні?»

1)  Задовго до іспанців на берегах Америки побували вікінги. (Так)

2)  Христофор Колумб здійснив дві подорожі в Америку. (Ні)

3)  Він був упевнений, що відкрив західний шлях в Індію. (Так)

4)  Уперше Христофор Колумб ступив на берег материка Південна Америка під час другої подорожі. (Ні)

5)  Нова частина світу була названа іменем одного з учасників його експедиції. (Ні)

2.   Історія дослідження материка

Робота з карткою

Опрацювавши матеріал картки, заповніть таблицю.

Зразок таблиці

Ім’я мандрівника (дослідника)

Час (період) подорожі

Досягнення (наукові результати)

 

 

 

Зразок картки

12 жовтня 1492 р. матрос одного з експедиційних кораблів Х. Колумба сповістив про досягнення мети криком: «Земля! Земля!». Наступного дня команда ступила на перший відкритий острів (Багамський архіпелаг). Він виявився населеним, тут жили простодушні люди зі шкірою мідно-червоних кольорів. Колумб зійшов на берег із королівським прапором у руках. Відбулася велика подія: зустрілися дві цивілізації, два світи, які до цього не мали уявлення один про одного. Надалі експедицією були відкриті острови Куба й Гаїті.

Згодом Христофор Колумб здійснив ще три експедиції. Друге плавання (1493—1496 рр.) він очолив у посаді віце-короля знову відкритих земель. Мореплавець вів цілу ескадру, що складалася із 17 кораблів з екіпажем близько 2 тис. осіб.

Христофор Колумб був переконаний, що досяг берегів Азії західним шляхом. Це стало причиною історичної нісенітниці: відкрита ним частина світу була названа ім’ям Америго Веспуччі (1454—1512 рр.). Майже всі відомості про його подорожі зводяться до двох листів, які датовані 1503 і 1504 р. Вони були перекладені багатьма мовами, у тому числі французькою та латинською, і набули широкої популярності у Європі.

Згідно з інформацією в цих листах, Веспуччі здійснив два плавання, перебуваючи на іспанській службі, і два — на португальській. Достеменно відомо, що Веспуччі плавав у складі експедиції Алонсо Охеди. Улітку 1499 р. його кораблі підійшли до північного узбережжя Південної Америки, де розділилася на дві групи. Охеда рушив на північний захід, де дослідив узбережжя сучасної Гвіани й Венесуели до дельти р. Оріноко. Потім мореплавець вийшов у Карибське море через відкриті Колумбом протоки. У цей час Веспуччі йшов на південний схід і відкрив дельту найбільшої річки світу — Амазонки.

Услід за першовідкривачами до нових земель вирушали авантюристи й завойовники, що прагнули наживи. Вони шукали золото (вважаючи, що воно «народжується» в екваторіальних районах від променів палючого сонця), розоряли давні міста, грабували й руйнували культурні досягнення цивілізації американських індіанців.

У процесі колонізації відбувалося й дослідження материка. Так, іспанець Франсиско де Орельяна першим із європейців здійснив незвичайну подорож Амазонкою, пропливши з верхів’їв у нижню течію. У 1541 р. Орельяна брав участь у поході, який очолював легендарний Ф. Пісарро. Подорож була дуже важкою, група перетнула Анди й заглибилася в середину материка, гірський район змінився заболоченими екваторіальними лісами, продукти закінчувалися. 26 грудня 1541 р. на бригантині «Вікторія» Орельяна з 50 солдатами вирушив униз річкою на розвідку й пошуки продовольства. На одинадцятий день іспанці досягли великої річки (це була Амазонка). Минали дні, тижні, місяці, а іспанці продовжували пливти далі на схід. Їм довелося подолати чимало труднощів, поки в серпні 1542 р. вони дісталися гирла Амазонки. Подорож тривала півроку (172 дні), за цей час була подолана відстань у більш ніж 6 тис. км.

Протягом наступних двох століть нікому не вдавалося повторити подорож Орельяни Амазонкою, хоча таємниці цієї річки приваблювали багатьох дослідників.

Згодом дослідження Америки набували дедалі більш наукового характеру. Найбільших зусиль у цьому напрямку доклав видатний німецький натураліст, географ і мандрівник Александр Гумбольдт (1769—1859 рр.). Улітку 1799 р. він вирушив на кораблі «Пісарро» у Венесуелу разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом. Перші кілька тижнів, проведені «у рівноденних районах нового континенту», мандрівники присвятили вивченню наслідків сильного землетрусу 1797 р. Потім здійснили цікаву подорож у Венесуельські Кордильєри. У грудні 1799 р. Гумбольдт написав в одному з листів, що тут вони «…знайшли багато рослин, переважно нових видів пальм, і тепер збираємося вирушити на Оріноко, щоб звідти проникнути, можливо, до Сан-Карлоса на Ріу-Негру, по той бік екватора…».

У 1802 р. дослідники змогли дістатися Перу. Це був небезпечний і важкий перехід: пішки, вузькими ущелинами, під заливним дощем, часом без взуття, тому що воно швидко зношувалося. Європейцям доводилося ночувати в мокрому одязі під відкритим небом, йти, вгрузаючи в болото, підійматися нагору вузькими стежками. При цьому в екваторіальних Андах вони здійснили сходження на ряд вулканів, у тому числі Котопахі (діючий вулкан біля західного підніжжя Анд, висота 5897 м) і Чімборасо (згаслий вулкан на східному схилі Анд в Еквадорі, висота — 6267 м).

Вивчаючи природу Анд, А. Гумбольдт обґрунтував ідею висотної поясності. Він створив першу геологічну карту материка, описавши холодну течію біля західних берегів, пояснивши її значення для клімату прибережних районів. Результатом його подорожі стала багатотомна праця, у якій містяться перші описі особливостей природи багатьох територій. Видатний внесок Александра Гумбольдта в дослідження материка здобув красномовну оцінку «друге відкриття Америки».

Практична робота

Ознайомити учнів із метою й змістом практичної роботи 11 «Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Південної Америки». Вони виконують завдання 1, 2. Їхнє завдання — вибрати зі списку об’єкти, що характеризують Південну Америку; прочитати опис географічного положення материка, знайти й виправити помилки, поставити оцінку за виконану роботу.

Додатковий матеріал

Площа (з островами) — 18,28 млн км2.

Площа островів — 150 тис. км2.

Довжина берегової лінії — близько 26 000 км.

Середня висота над рівнем моря — 580 м.

Найбільша висота над рівнем моря (г. Аконкагуа) — 6960 м.

Найменша висота над рівнем моря (п-ів Вальдес) — –40 м. За іншим даними — –42 м, (Салінас-Чикас).

Максимальна температура — +48,9 °С (Рівадавія, Аргентина).

Мінімальна температура — –33,0 °С (Сарменто, Аргентина).

Найбільша кількість опадів — 8989 мм (Кібдо, Колумбія).

Найменша кількість опадів — менше ніж 1 мм, Аріка (Чилі).

Природа Південної Америки дуже різноманітна, тут розташована найбільша низовина світу — Амазонська, одна з найдовших гірських систем — Анди, найповноводніша річка світу — Амазонка, найвищий водоспад — Анхель, найсухіша пустеля — Атакама, найвища точка Західної півкулі — г. Аконкагуа.

Південна Америка є найбільш вологим материком Землі. При цьому рекордна кількість опадів (близько 9000 мм на рік) менша, ніж у Євразії та Африці.

Багато рослин потрапили в Європу саме з Південної Америки, серед них кукурудза, картопля й томати.

На материку мешкає найменший птах планети колібрі (довжина тіла від 5,7 до 21,6 см, вага — від 1,6 до 20 г).

У водах Амазонки живуть 2000 видів риб — третина всієї прісноводної фауни земної кулі. Тут зустрічається піранья й гігантська піраруку, що досягає в довжину 5 м і ваги понад 100 кг.

В альпійському поясі Анд, від Венесуели до Вогняної Землі, живе найбільший хижий птах — кондор. Довжина його тіла може перевищувати 1 м, крила в розмаху досягають 3 м, вага — до 12 кг.

У басейні Амазонки живе анаконда — найбільший з усіх відомих удавів. У довжину анаконда досягає 12 м.

Острови Південної Америки

Назва

Місце розташування

Площа (тис. км²)

Архіпелаг Вогняна Земля

На південь від Магелланової протоки, у Чилі й Аргентині

72 (головний острів — Вогняна Земля, або Ісла-Гранде, 48)

Фолклендські (Мальвінські острови)

На південному заході Атлантичного океану

12,2

Чілое

У Тихому океані, найбільший у Чилійському архіпелазі, у складі Чилі

Близько 8

Галапагос (Черепашачі острови, архіпелаг Колон)

У Тихому океані, у складі Еквадору

7,8

Тринідад

В Атлантичному океані, у складі держави Тринідад і Тобаго

4,8

Цікаві факти

У 1800 р. Гумбольдт і Бонплан дослідили й нанесли на карту понад 2000 км річки Оріноко в тій її частині, що майже повністю прихована в густих лісах. Для цього їм довелося, долаючи труднощі, пройти у старих човнах по річках північної частини Південної Америки.

Досліджуючи річку Оріноко, мандрівники спостерігали цікаве явище: виявилося, що Оріноко віддає частину води басейну найповноводнішої річки світу — Амазонці. Відбувається це через р. Касік’яре, що відгалужується від Оріноко і впадає в р. Ріу-Негру (притока Амазонки). Сучасні вчені розглядають це як приклад річкового перехоплення. Через деякий час він може привести до того, що верхня течія Оріноко стане частиною системи Амазонки.

Архіпелаг Вогняна Земля був відкритий у 1520 р. мореплавцем Фернаном Магелланом. У 1578 р. Френсіс Дрейк виявив невелику групу островів, які пізніше були названі голландськими дослідниками мисом Горн. Докладне дослідження Вогняної Землі розпочалося лише в XIX ст., коли Британське Адміралтейство направило туди дві експедиції.

Вогняна Земля розташована неподалік від берегів крижаної Антарктиди. Узимку тут часто трапляються сильні шторми, що спричиняються льодовими вітрами антарктичних морів. Хоча влітку повітря на узбережжі досить тепле, але часто виникають раптові шквали. Розташована між двома океанами, завдяки горам Вогняна Земля збирає вологу морських повітряних мас. Достатня кількість і рівномірність опадів, що випадають, дещо згладжує різницю між порами року. Ліси Вогняної Землі закінчуються на висоті 500 м над рівнем моря. У міру підйому ґрунт стає більш кам’янистим. На більшій висоті скелі ледь прикриті деякими мохами й лишайниками, різновиди яких тут дуже обмежені. Ще вище розміщені оголені похмурі скелі, зовсім позбавлені рослинності.

Такі умови позначаються на способі життя людей, що обмежуються бідною рослинною їжею й виходять у бурхливе море на хитких каное. У 1580 р. група іспанських поселенців приблизно з 300 осіб заснувала колонію за 64 км від Пунта-Аренас. Однак вони не витримали суворих умов — усі (крім однієї людини) загинули від голоду. На сьогодні Пунта-Аренас є найпівденнішим містом Землі з населенням понад 100 тис. осіб, а також найпівденнішим містом на континенті.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями

1.   Які океани омивають материк?

2.   Якими є особливості його берегової лінії?

3.   У яких півкулях розташована Південна Америка?

4.   Як холодні й теплі течії впливають на природу прибережних районів континенту?

Завдання

1.   Порівняйте географічне положення Південної Америки, Африки й Австралії. Укажіть спільні й відмінні риси.

2.   Поясніть, як з’явилися назви «Америка», «Вест-Індія» і чому її жителі були названі індіанцями.

Географічний крос

Заповніть пропуски в реченнях.

1.   Південна Америка розташована на захід від… (Африки), на північ від… (Антарктиди) і на південь від… (Північної Америки).

2.   Східне узбережжя материка омиває… (Атлантичний океан).

3.   Магелланова протока відокремлює від материка архіпелаг… (Вогняна Земля).

4.   Континент повністю лежить у… (Західній) півкулі.

5.   Уздовж берегів континенту проходять такі течії: холодні… (Перуанська і Фолклендська) і теплі… (Бразильська і Гвіанська).

VI.   Підсумки уроку

Висновки

Південна Америка розташована в Західній, Північній та Південній півкулях. Панамським перешийком вона з’єднана з Північною Америкою. Східне узбережжя материка омивається Атлантичним океаном, західне — Тихим, північне — Карибським морем (Атлантичний океан). Сильно розчленований лише південно-західний берег, де багато островів, проток і вузьких заток. На південному сході в суходіл вдається затока Ла-Плата.

Найбільшої ширини материк досягає в районі 5° пд. ш. Тому більша частина території лежить в екваторіальних і субекваторіальному кліматичних поясах.

Уздовж берегів проходять холодні течії — Перуанська (Тихий океан) і Фолклендська (Атлантичний океан); теплі — Бразильська й Гвіанська (Атлантичний океан).

Материк Південна Америка було відкрито Х. Колумбом. Під час третього плавання — у 1498 р., він зійшов на її берег навпроти о. Тринідад. У 1520 р. під час навколосвітньої подорожі Ф. Магеллан уперше дослідив патагонське узбережжя материка. У 1522—1558 рр. іспанські конкістадори Ф. Пісарро, Д. Альмагро та П. Вальдивія пройшли тихоокеанським узбережжям Південної Америки. У 1799—1802 рр. видатний німецький натураліст А. Гумбольдт вивчав басейн річки Оріноко, плоскогір’я Кіто, відвідав місто Ліма.

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте матеріал підручника:

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (23.11.2013)
Переглядів: 3160 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: