Урок № 27 Органічний світ і природні зони Австралії - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 27 Органічний світ і природні зони Австралії

Урок № 27

Органічний світ і природні зони Австралії

Мета уроку: сформувати знання про особливості географії природних зон материка, своєрідність природи материка та чинники, які її обумовили; дати уявлення про представників рослинності й тваринного світу; оцінити вплив людини на унікальну природу материка; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, карта природних зон Австралії.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: розповідати про природні зони материка; наводити приклади представників рослинності й тваринного світу; оцінювати вплив людини на унікальну природу материка; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: Велика Піщана пустеля, пустеля Вікторія.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Протягом мільйонів років рослинний і тваринний світ Австралії розвивався ізольовано. Тому тут зустрічається дуже багато видів, яких немає більше ніде на планеті (ендеміків), і тих, що збереглися від давніх часів (реліктів). Тільки в Австралії й на острові Тасманія живуть так звані птахи-звірі єхидна (схожа на їжака) і качкодзьоб, які виводять дитинчат із яєць, як птахи, а годують їх молоком, як ссавці. Релікти знайшли в Австралії своєрідний захисток. Так, багато представників фауни на інших континентах не витримали суперництва з іншими, у першу чергу хижими тваринами, і зникли.

Разом із тим в Австралії є такі самі рослини, як і в Південній Африці й Південній Америці. Це свідчить про те, що багато мільйонів років тому між материками Південної півкулі існував сухопутний зв’язок.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Географічний диктант

1.   Клімат цього поясу вологий, із нежарким літом і теплою зимою. (Помірний)

2.   У цьому поясі формуються два типи клімату — вологий на сході, пустельний на заході й у центральній частині. (Тропічний)

3.   У цьому поясі жарке дощове літо змінюється жарким і сухим зимовим періодом. (Субекваторіальний)

4.   У цьому поясі утворюються три типи клімату: на південному заході — із сухим літом (середземноморський); на південному сході — вологий; у середній частині — континентальний, із малою кількістю опадів протягом усього року. (Субтропічний)

5.   У цьому поясі розташований острів Тасманія. (Помірний)

Запитання і завдання

1.   Які тварини й рослини характерні для пустель Африки?

2.   Як вони пристосовуються до жаркого й сухого клімату?

3.   Яке дерево поширене в африканських саванах? Розкажіть, як воно зберігає вологу в сухий період.

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Органічний світ Австралії.

2.   Природні зони материка.

3.   Зміна природи людиною.

1.   Органічний світ Австралії

Розповідь учителя

Унаслідок посушливості клімату рослинність на більшій частині Австралії досить бідна. Для континенту характерні евкаліпти, акації, деревоподібні папороті, пальми, казуарини з безлистими ниткоподібними гілками й пляшкові дерева. У пляшкових дерев оригінальний пляшкоподібний стовбур, він товстий біля основи й різко звужується догори. У період дощів дерева накопичують у стовбурі великі запаси вологи, які потім використовують у період тривалих посух. Поблизу узбереж зустрічаються пандануси з потужним повітряним корінням.

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про рослинний і тваринний світ Австралії.

Зразок повідомлення

Евкаліпт

Евкаліпт — це найбільш типова австралійська рослина. Налічується кілька сотень її видів із різними квітками, плодами, листям, різною формою й розмірами стовбурів. Є евкаліпти-гіганти, є низькорослі евкаліпти й евкаліпти-чагарники. Листя в евкаліптів зазвичай розташоване ребром до сонячного світла, тому їхня крона не відкидає тіні. Такі дерева утворюють світлі ліси. Деякі види евкаліптів являють собою величезні дерева, що досягають 120 м висоти й діаметра стовбура до 10 м. Потужне коріння дерев приховане в землю на 30 м, унаслідок чого висмоктують із ґрунту велику кількість води, висушують ґрунт.

Розповідь учителя (продовження)

В Австралії відомо 230 видів ссавців. Три з них яйцекладні, близько 120 — сумчасті (вомбат, ведмідь коала, сумчасті білки, кроти, миші). Для тварин цього ряду ссавців характерне народження незрілих дитинчат, які утримуються в спеціальній «кишені» на животі, де й доношуються до того часу, поки не стануть самостійними. Про те, що сумчасті давно живуть в Австралії, свідчать викопні залишки гігантського вомбата й м’ясоїдного сумчастого «лева». Найбільш характерними серед сумчастих є родина кенгуру. Гігантські кенгуру досягають зросту 2 м, карликові — розміром із мишу. Кенгуру вважається національним символом Австралії й зображений на її гербі. На острові Тасманія збереглися місцеві хижаки — сумчастий вовк і сумчастий диявол. На континенті представлений різноманітний світ птахів, що включає дуже цінні та цікаві види. Особливо багато папуг, голубів, різних видів качок, у сухих саванах і напівпустелях живе страус ему. Тут зустрічаються смітні кури, які споруджують горбки-«інкубатори», райські птахи, медососи, лірохвости. У річках Австралії багато крокодилів, у тому числі різновиди, що нападають на людину.

Усі свійські тварини привезені в Австралію з Європи. Деякі з них, наприклад кролики, здичавіли й розмножилися в такій кількості, що перетворилися на справжню напасть для місцевих фермерів — вони знищують рослинність на пасовищах. Небезпечним хижаком став дикий собака динго, що є предком здичавілих собак, завезених на материк з Азії або Полінезії приблизно 40 тис. років тому. Для охорони від них в основних районах розведення овець в Австралії поставлена найдовша у світі дротова огорожа. Її протяжність — 5531 км, висота — 1,8 м, на 30 см вона вкопана в землю, щоб динго не змогли її подолати.

Завдання

Учні працюють із текстом підручника й картою природних зон Австралії. Їх завдання — визначити райони перебування найпоширеніших тварин континенту.

2.   Природні зони материка

Робота в групах

Учитель об’єднує семикласників у п’ять груп (за кількістю природних зон). Кожна група повинна опрацювати матеріал картки «Природні зони», відповідні карти атласу й скласти опис певної природної зони: перша група — пустелі й напівпустелі, друга — вологі й перемінно-вологі тропічні ліси, третя — вологі вічнозелені ліси, четверта — савани й рідколісся, п’ята — вічнозелені твердолисті ліси і чагарники.

Після завершення роботи представники груп презентують описи, решта учнів складають за доповідачами коротку характеристику.

Зразок картки

Природні зони

Найбільшу площу в Австралії займає зона пустель і напівпустель. У центральній частині Австралії розташована пустеля Вікторія й Велика Піщана пустеля, так зване «червоне серце» материка. Тут формуються особливі пустельні ґрунти, часто забарвлені в червоний колір через сполуки заліза, подекуди ґрунтовий покрив не розвинений. Основним типом рослинності є скреб — чагарникові форми евкаліптів й акацій. Із тварин тут зустрічаються гігантські кенгуру, дика собака динго, вомбат, страус ему. Дивно, але під час дощів австралійську пустелю неможливо впізнати. Вона вкривається рослинністю і стає схожою на квітучий оазис. Серед трав багато ефемерів — однолітніх рослин, розвиток яких відбувається в дуже короткий строк. Цим місцеві пустелі відрізняються від надзвичайно жарких і найчастіше позбавлених рослинності африканських.

Зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів охоплює північний схід материка, де випадає багато опадів. Тут багато різних видів пальм, деревоподібних папоротей, дерева оповиті ліанами. Під цими лісами формуються червоно-жовті, багаті на залізо фералітні ґрунти. Найбільш різноманітними у Східній Австралії є евкаліптові ліси. Більшість із цих дерев тут досягає висоти понад 15 м, але мають досить рідкі крони. Нижній ярус переважно утворюють деревоподібні папороті.

У північній і східній частині Австралії, в умовах рівномірного зволоження, розташована невелика за площею зона вологих вічнозелених лісів. Найбільш лісистою є вузька смужка між горами й океаном. У нижньому ярусі вологих лісів переважають різні пальми, деревоподібні папороті й високостовбурні бамбуки. Для заболочених берегів річок характерні пандануси, що мають корені-підпірки. Дерева оповиті ліанами й чагарниками. Другий ярус утворюють більш високі дерева з дископодібним корінням, наприклад фікус. Також ростуть евкаліпти й молочайні (при надрізі з їхніх стебел і листя витікає густий і білий сік); на гірських схилах зустрічаються реліктові хвойні дерева — араукарії. Із тварин для зони вологих вічнозелених лісів характерні кенгуру, сумчасті мурахоїди, вомбати. Під лісами формуються родючі червоні фералітні ґрунти.

На півночі материка розташована зона рідколісь і саван. Їхній рослинний покрив представляють евкаліпти, акації й казуарини. Під час вологого сезону територія зони вкривається яскраво квітнучими рослинами із родин орхідних, жовтецевих, лілейних. Серед них можна побачити пляшкове дерево. Як і африканський баобаб, воно накопичує вологу, яку використовує в сухий сезон. У савані живуть сумчасті гризуни й комахоїдні, багато птахів. У вологих саванах ґрунти червоні фералітні, а в більш сухих — червоно-бурі.

На крайньому південному заході й південному сході розміщена невелика за територією зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників. Її рослинний покрив представлений евкаліптовими лісами. Цікаво, що на дуже вологих ґрунтах вони не ростуть, а їх листя завжди відвертається від палючого сонця. У зоні сформувалися бурі й червоно-жовті фералітні ґрунти.

3.   Зміна природи людиною

Розповідь учителя

Завдяки короткій історії освоєння країни й суворості кліматичних умов природні комплекси на значній території (насамперед у тропіках Північної Австралії й внутрішніх аридних районах) зберегли свій первісний вигляд. Східне узбережжя, басейн Муррею-Дарлінгу й деякі інші райони з розвинутою економікою відзначаються значною зміною ландшафтів.

Охорона ендемічної та вразливої австралійської природи — важлива проблема. На материку створені різні природоохоронні території. До складу найбільшого морського національного парку світу в 1979 р. був включений район Великого Бар’єрного рифу. Його площа перевищує територію такої європейської держави, як Швейцарія. Учені налічують тут близько 2500 островів, острівців та обмілин. Однак під час відпливів море відкриває ще тисячі обмілин і рифів.

У морському парку охороняється численне скупчення коралових рифів (400 видів коралів), 1,5 тис. видів риб і 4 тис. видів молюсків. Цей район становить великий науковий інтерес і як місце проживання дюгоня й зеленої черепахи — видів, що перебувають на межі зникнення.

Головною прикрасою бар’єрного рифу є риби неймовірних форм і забарвлення, серед них — риба-метелик, риба-папуга, риба-клоун, морська собачка, їжак-риба, скалозуб, кардинал і навіть риба-муха.

Бесіда за запитаннями

1)  Коли й чому почала змінюватися природа Австралії?

2)  До чого привела поява на континенті тварин, завезених з інших материків?

3)  Які природоохоронні заходи здійснюються в Австралії?

Практична робота

На контурній карті «Австралія. Природні зони» учні повинні прокласти маршрут уявної подорожі від найбільшого міста (Сіднея) до крайньої західної точки материка (мис Стіп-Пойнт) і підписати найважливіші географічні об’єкти, розташовані на цьому шляху.

Цікаві факти

З усіх материків Землі найбільш давній і своєрідний рослинний і тваринний світ зберігся в Австралії. Це пов’язано з тим, що вона тривалий час була відокремлена від інших континентів, і її жива природа існувала ізольовано. Так, характерними рослинами Австралії є багато видів акацій та евкаліптів. Евкаліпти зустрічаються тільки на цьому материку й прилеглих островах. Налічується близько півтисячі видів цієї рослини: від чагарників і карликових дерев до гігантів у 100 м заввишки. Квітка іншого унікального «жителя» країни — золотої австралійської акації, зображена на державному гербі.

Одні з найбільш вражаючих евкаліптових лісів можна побачити в долині річки Гроз у Блакитних горах. Національний парк «Блакитні гори» — найкрасивіший і найбільш популярний заповідник на околицях Сіднея. Скелясті гори вкриває незліченна кількість евкаліптових дерев, що виділяють пари ефірної олії. Висока концентрація олії в повітрі створює досить щільний блакитний серпанок — саме завдяки цьому ефекту Блакитні гори й отримали свою назву.

Крім евкаліптів й акацій поширені пляшкові дерева. Вони мають своєрідний стовбур, що дійсно схожий на пляшку. У дощову пору року в ньому накопичуються запаси вологи, які витрачаються в посушливий період. Дерева, що належать до цих угруповань, мають потужну кореневу систему, що на 10—20, а іноді й на 30 м іде в землю, завдяки чому вони висмоктують вологу з великих глибин. У деяких із них листя обернене до сонця ребром, що сприяє зменшенню випаровування води з їхньої поверхні.

Серед місцевої фауни немає настільки характерних для «чорного континенту» копитних, мавп, майже відсутні хижаки. Зате особливе місце посідають численні сумчасті, що стали одним із символів континенту. Так, тут живуть різні види кенгуру, сумчастий ведмідь — коала й навіть сумчастий вовк.

Найвідомішими тваринами країни є, звісно, кенгуру, яких загалом налічується 50 видів. За розмірами виділяють три групи: дрібні — кенгурові пацюки, середні — валабі й великі, зростом до 1,5 м, — сірий велетенський кенгуру. Справжнім ворогом цих тварин стали… завезені європейцями кролики.

Особливе місце у тваринному світі Австралії відводиться сумчастому коалі.

Як і всі сумчасті, коала з’являється на світ дуже маленьким: довжина тіла дитинчати — близько 2 см, вага — 5 г. Проте він відразу без сторонньої допомоги може перебратися до маминої сумки, де п’ять-шість місяців поспіль харчуватиметься молоком. Після закінчення цього часу він уже досягає 17—18 см і починає визирати із сумки.

Якщо сумчасті представляють порівняно пізній етап еволюції ссавців, то качкодзьоб — пережиток ще більш давнього, перехідного періоду від рептилій до ссавців. Голова цієї тварини має «качиний дзьоб», а лапи — перетинки. Але головною особливістю качкодзьоба є отруйні залози у шпорах на задніх лапах самців. Стверджують, що отрута цієї тварини не менш небезпечна, ніж у змії.

Назва «кенгуру» пов’язана з тим періодом, коли в Австралію прибув великий англійський мореплавець Дж. Кук. За переказом, на його запитання про те, як називається ця стрибуча тварина, аборигени відповіли: «Кенгуру» («Не розумію»).

Своєю появою місцеві ліси в першу чергу завдячують витягнутим уздовж узбережжя гірським хребтам, що становлять природний бар’єр, який затримує вологі вітри, що дмуть із Тихого океану. На їхніх схилах випадає значна кількість опадів, що досить рівномірно розподілена за сезонами. Температури в прибережній області порівняно високі — близько +27 °С на півночі й +16 °С на півдні. Рівномірно вологий і теплий клімат обумовлює формування уздовж узбережжя вологих вічнозелених лісів. Особливо добре вони розвинені між 12° і 19° пд. ш. За зовнішнім виглядом, а також видовим складом ці ліси нагадують гілею Малайського архіпелагу й Південно-Східної Азії.

У нижньому ярусі вологих австралійських гілей переважають різні пальми, банани й високостовбурні бамбуки. Для заболочених берегів річок характерні пандануси, що мають корені-підпори. Дерева оповиті довгою ліаною ротанг і кучерявими чагарниками. Другий ярус утворюють більш високі дерева з дископодібним корінням, наприклад фікус. Також ростуть лаври й молочайні, протейні й деякі хвойні. Ці дерева також оповиті ліанами.

У 1986 р. дощові ліси, розташовані на кордоні між штатами Квінсленд і Новий Південний Уельс стали об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 1994 р. район, що перебуває під охороною, розширили, і дали йому назву «Заповідники тропічних лісів Східно-Центральної Австралії». Сьогодні на його території налічується близько 50 окремих заповідників. Вони простягнулися на 500 км уздовж Великого Вододільного хребта між містами Ньюкасл і Брісбен.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями

1.   У чому полягає відмінність між ендеміками та реліктами?

2.   Яких ендеміків Австралії ви знаєте?

3.   Чому пустелі займають найбільшу площу материка?

Завдання

1.   Назвіть спільні й відмінні риси африканських й австралійських саван.

2.   Які тварини і рослини Австралії, на ваш погляд, символізують цей унікальний материк? Обґрунтуйте свою точку зору.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

•     В Австралії збереглися види рослин і тварин, наближені до тих, що населяли Землю в далекому минулому. Рослинність на більшій частині континенту досить бідна, характерні евкаліпти, акації, деревоподібні папороті, пальми, пляшкові дерева.

•     Органічний світ Австралії розвивався ізольовано, тому тут багато ендеміків. Тільки на цьому континенті збереглися яйцекладні ссавці (качкодзьоб і єхидна) і численні сумчасті (вомбат, ведмідь коала, сумчасті білки, кроти, миші).

•     Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель. На півночі материка розташована зона рідколісь і саван. Невеликі площі на півночі й сході материка зайняті лісами. На крайньому південному заході розташована зона твердолистих вічнозелених (світлих) лісів і чагарників.

•     Завдяки відносно короткій історії освоєння на значній території Австралії (тропічні широти Північної Австралії та внутрішні райони) природні ландшафти суттєво не змінились. Практична діяльність людини найбільшою мірою вплинула на східне узбережжя та басейн Муррею.

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Порівняйте природу пустель Африки й Австралії, укажіть спільні й відмінні риси.

3.   У 1859 р. в Австралію завезли 24 кролі. Їх кількість швидко збільшилася, і до 1900 р. налічувала 20 млн особин. Вони поїдали траву, становлячи конкуренцію місцевій фауні, вівцям і великій рогатій худобі. Як заходи боротьби використовували відстріл, отруєні приманки, були завезені європейські хижаки (лисиця, тхір, ласка, горностай), установлювалися сітчасті огородження. Але найбільш ефективним способом виявилася «бактеріологічна війна» 1950-х рр., коли кролів почали заражати вірусною хворобою, у результаті чого їх кількість знизилася на 90 %. Але в тих, що вижили, виробився імунітет, і проблема кролів залишилася.

Чому завезені в 1859 р. на материк кролі стали лихом як для місцевої фауни, так і для сільського господарства? Оцініть застосовані засоби боротьби із цією проблемою та запропонуйте власні.

4.   Розпочніть підготовку до уроку-гри за темою «Природа Австралії». (Об’єднати учнів у три команди, запропонувати обрати капітана, його помічників, дібрати назву й девіз команди, а також підготувати інформацію про рекорди природи Австралії.)

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (23.11.2013)
Переглядів: 2654 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: