Урок № 25 Географічне положення, геологічна будова й рельєф Австралії - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 25 Географічне положення, геологічна будова й рельєф Австралії

Урок № 25

Географічне положення, геологічна будова й рельєф Австралії

Мета уроку: схарактеризувати особливості географічного положення материка; дати уявлення про відкриття та дослідження Австралії; формувати уміння порівнювати географічне положення материків на прикладі Австралії й Африки; виявити особливості геологічної будови, покладів корисних копалин і рельєфу материка; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, атлас, зошит для практичних робіт, фізична карта світу, фізична карта Австралії.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: пояснювати особливості географічного положення материка; порівнювати географічне положення Австралії й Африки; називати основні відомості про відкриття та дослідження материка; розповідати про геологічну будову й рельєф Австралії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: миси — Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон; моря — Коралове, Тасманове, Арафурське; затоки — Карпентарія, Велика Австралійська; острови — Тасманія, Великий Бар’єрний риф, Нова Зеландія, Нова Гвінея; півострів Кейп-Йорк; Західноавстралійське плоскогір’я; Центральна низовина; Великий Вододільний хребет (г. Косцюшко).

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Австралія — найменший за площею і найвіддаленіший від інших населених людьми материків Землі. У перекладі з латинської мови назва материка означає «південний», «протилежний». І дійсно, для жителів Європи багато речей видадуться дивними: наприклад, у липні тут зима, у січні — літо, дитинчата деяких тварин з’являються з яєць, багато тварин мають «сумки». Австралія — єдиний із материків, на якому немає діючих вулканів і сучасного зледеніння.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   За яким планом характеризується географічне положення материка?

2.   Якими є особливості географічного положення Австралії?

3.   Як географічне положення впливає на її природні умови?

4.   У якій півкулі розміщена Австралія?

5.   Якими океанами омивається цей континент?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Географічне положення Австралії.

2.   Історія відкриття і дослідження материка.

3.   Геологічна будова і рельєф Австралії.

4.   Корисні копалини.

1.   Географічне положення Австралії

Робота з картою (робота з таблицею)

Звернути увагу учнів до «Фізичної карти Австралії» і запропонувати охарактеризувати географічне положення Австралії, порівняти його з положенням Африки, знайти спільні й відмінні риси. Результати оформлюються у вигляді таблиці.

2.   Історія відкриття і дослідження материка

Робота з карткою

Опрацювавши матеріал картки, заповніть таблицю.

Зразок таблиці

Імена мандрівників (дослідників)

Час (період) плавання (подорожі)

Досягнення (наукові результати)

 

 

 

Зразок картки

Відкриття й подальше дослідження Австралії пов’язане з пошуками «Невідомої Південної Землі» (Terra australis incognita), яку розмістив на своїй карті К. Птолемей. Як відомо, ще у II ст. він склав карту світу, що ввійшла до знаменитої праці «Посібник із географії». Протягом багатьох сторіч мореплавці використовували її як найважливіше джерело знань.

Європейці вперше відвідали Австралію в 1606 р., коли голландський мореплавець В. Янсзон дослідив ділянку західного берега півострова Кейп-Йорк на півночі континенту. Протягом XVII ст. основні відкриття були здійснені голландськими мандрівниками, за винятком іспанської експедиції, під час якої Л. Торрес відкрив протоку між Новою Гвінеєю й Австралією.

Найважливіші відкриття берегів Австралії вдалося здійснити голландцеві Абелю Тасману (1603—1659 рр.). У 1642 р. з Нідерландської Індії (сучасна Індонезія) він вирушив на пошуки основної території «невідомого Південного материка». 5 вересня два його кораблі кинули якір біля острова Маврикій (західна частина Індійського океану, група Маскаренських островів), де мореплавець пробув понад місяць. 8 жовтня експедиція продовжила подорож. Невдовзі вона досягла 49° пд. ш., але далі на південь просунутися не змогла через шторм. Тоді один з учасників походу запропонував дійти до широти 44° і плисти уздовж неї на схід. Із точки зору навігації, ця пропозиція була дуже вдалою, але стійкі західні вітри пронесли кораблі Тасмана повз Австралії.

На другому етапі, від середини грудня 1642 до початку січня 1643 р., експедиція Тасмана проїхала на схід і відкрила гористий берег острова Південний (Нова Зеландія). В одній із бухт місцеві жителі — маорі — убили чотирьох моряків із команди. Мореплавець змушений був залишити місце стоянки й кілька днів крейсував у водах між островами Південний і Північний (сам він цього не знав). Виявлене ним західне узбережжя островів завдовжки 1300 км Тасман сприйняв за виступ Південного материка. 14 червня 1643 р. голландський мореплавець повернувся в Батавію (сучасна столиця Індонезії — Джакарта).

Географічні результати експедиції були досить суттєвими: крім острова Південний, А. Тасман відкрив Вандіменову Землю (Тасманію), острови Тонга й Фіджі. Він «відсунув» південний материк на 800 км на південь, з’ясував, що Нова Голландія (Австралія) ніяк із ним не пов’язана, відкрив новий морський шлях з Індійського океану в Тихий у смузі західних вітрів. Але в жодному пункті Тасман навіть не наблизився до Австралії.

На початку 1644 р. була споряджена нова експедиція у складі трьох кораблів. Її географічні результати перевершили всі очікування. А. Тасман дослідив затоку Карпентарія й довів відсутність протоки на південь. Потім він обстежив і наніс на карту узбережжя Північної й Західної Австралії протягом близько 5500 км, виявив великий півострів (Арнем-Ленд). Часом через рифи й дрібні острівці Тасманові доводилося триматися подалі від берега, але він з’ясував, що берег безперервний, а отже, суходіл є єдиним масивом.

Проте Ост-Індську компанію розчарували результати останньої експедиції Тасмана. Адже він не знайшов ні золота, ні прянощів, а лише оголосив неприємну новину про пустельні береги величезної землі. Маршрути, прокладені капітаном, не обіцяли компанії додаткових вигід, адже вона й так тримала у своїх руках морський шлях, що веде в Ост-Індію повз мис Доброї Надії.

Удруге Австралію відкрив видатний англійський мореплавець Джеймс Кук. Прибережні води Австралії настільки кишіли рибою, що Кук назвав місце однієї зі стоянок гаванню Стінгрей (Ската). Проте тут не було ні м’яса, ні фруктів, ні овочів — аборигени не мали уявлення про вирощування культурних рослин, що свідчило про їхній низький рівень розвитку. Натомість на цих берегах виявилося надзвичайно багато диких рослин. Учені виявили тут сотні невідомих у Європі видів. У зв’язку з цим Кук перейменував бухту в Ботані-Бей (Ботнічна затока).

Залишаючи материк, Кук урочисто оголосив його володінням британської корони. Приєднана територія дістала назву Новий Південний Уельс.

Однак Австралія значною мірою ще залишалася невідомою. Через труднощі подолання величезних пустель перші експедиції були зосереджені в прибережних районах. Їхнім найважливішим завданням стали пошуки родючих земель, необхідних для сільськогосподарської діяльності населення материка, що поступово зростало. Цілком можливо, що першими в ці райони стали проникати злочинці-втікачі й охоронці, завданням яких було їх схопити (ув’язнених висилали до Австралії аж до 1851 р.).

У 1829—1830 рр. Чарльз Стерт (1795—1869 рр.) і Томас Мітчелл (1792—1855 рр.) кожний своїм маршрутом перебралися через Великий Вододільний хребет та опинилися серед великих рівнин. Вони не заглиблювались у них, а провели дослідження в Південно-Східній Австралії. Тут мандрівники вивчили басейн найбільшої річки континенту — Муррею та її притоки — Дарлінгу.

Так, у 1835 р. Мітчелл спустився вниз по Дарлінгу приблизно на 500 км, діставшись місцевості, де було дуже мало трави й майже відсутні дерева. За рік Мітчелл спустився річкою Муррей до місця впадання в нього Дарлінгу. Потім піднявся Дарлінгом до верхів’їв, де ця річка являла собою ланцюг дрібних озер. Він писав: «Стоячи на протилежному, тобто правому, березі цієї безнадійної річки, я вирішив, що далі йти не варто: ми точно знали, що це була за річка».

Активно досліджувати Австралію почав фермер-вівчар Едуард Джон Ейр (1815—1901 рр.). У 1841 р. він здійснив перехід уздовж південного узбережжя від м. Аделаїда, розташованого в затоці Сент-Вінсен, до бухти Кінг-Джордж.

Ейр спорядив судно, що йшло на захід уздовж берега, а сам на чолі невеликого загону вирушив у тому самому напрямку суходолом. Місцевість під час маршруту була пустельною, тому корабель періодично підходив до берега, де дослідники поповнювали запаси води та харчів. У такий спосіб Ейр пройшов понад 2000 км пустою прибережною рівниною, яку він назвав Нулларбор («нуль дерев»).

Пізніше розпочалося вивчення внутрішніх областей Австралії. У 1844—1845 рр. молодий німецький натураліст Людвіг Лейхгардт, що вступив до служби уряду Нового Південного Уельсу, перетнув Північно-Східну Австралію, переправився через річки Даусон і Маккензі, досягши внутрішніх областей півострова Арнем-Ленд на півночі континенту. У цей самий період Ч. Стерт намагався перетнути Австралію з півдня на північ і першим досліджував піщані й кам’янисті пустелі південно-східної частини материка.

У 1848 р. безвісти зникла нова експедиція Лейхгардта. На її пошуки вирушив англієць О. Грегорі. Він ішов від східного узбережжя материка на захід, а потім на південний захід, віддаляючись від моря на 900 км. Хоча Грегорі так і не досяг центру Австралії й не виявив слідів експедиції Лейхгардта, проте ці пошуки засвідчили, що в центрі материка немає жодних великих прісноводних басейнів, а простяглися пустелі.

3.   Геологічна будова і рельєф Австралії

Розповідь учителя

Колись Австралія була частиною материка Гондвана, тому її основою є докембрійська кристалічна платформа. Австралійська платформа — одна з найбільших на Землі. Відмінною рисою її будови є чергування виступів давнього фундаменту й більш пізніх западин. Виступи складчастого фундаменту утворюють три щити: Північноавстралійський, Західноавстралійський і Південноавстралійський. У межах Західноавстралійського щита виявлено найдавніші гірські породи, їхній вік — понад 3 млрд років. Східну частину материка займає Східноавстралійська складчаста область.

(Привернути увагу учнів до карти «Профіль рельєфу Австралії».)

Рельєф Австралії нескладний — це найбільш плоский та один із найнижчих материків. Основна частина Австралії являє собою плоску рівнину з піднятими краями (нагадує неглибоку тарілку), причому підняття найбільше проявляється на сході, де простягається найдовший гірський ланцюг Австралії — Великий Вододільний хребет. Він являє собою давні, а тому сильно зруйновані й невисокі гори. Західна половина кристалічного кістяка материка також піднята. Тут розміщене невисоке плоскогір’я, подекуди навіть піднімаються низькі давні гори. На схід поверхня знижується, плоскогір’я переходить у низовину, розташовану між затокою Карпентарія на півночі й Індійським океаном на півдні. У районі озера Ейр вона опускається на 30 м нижче за рівень поверхні океану (рівень озера —12 м).

Практична робота

Ознайомити учнів із метою та змістом практичної роботи 10 «Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Австралії», після чого вони виконують завдання 2, 3.

4.   Корисні копалини

Робота з карткою

Опрацюйте матеріал картки і дайте відповіді на запитання.

Зразок картки

Австралія багата на різноманітні корисні копалини. Особливо великі запаси вугілля, бокситів, залізної руди, нікелю, урану, золота, олова. Основні поклади вугілля, природного газу й нафти розташовані в східній частині материка; родовища залізної руди — на північному заході. Боксити зосереджені на півострові Кейп-Йорк і в північно-східній частині північної території. У західній частині Австралії велика кількість родовищ рудних корисних копалин, у тому числі нікелю, поліметалів, міді.

1)  Які корисні копалини залягають у магматичних і метаморфічних породах материка? в осадових?

2)  За запасами яких корисних копалин Австралія посідає провідні позиції у світі?

Додатковий матеріал

Основні відомості

Площа материка Австралії — 7 631,5 тис. км2.

Протяжність берегової лінії Австралії становить 59 736 км (із них материкової частини — 35 877 км, острівної — 23 859 км).

Населення Австралія — близько 23 млн осіб.

Середня висота над рівнем моря — 350 м.

Найбільша висота над рівнем моря (г. Косцюшко) — 2228 м.

Найкоротша відстань між головним островом Папуа — Новою Гвінеєю та материковою частиною Австралійського Союзу становить лише 145 км.

Максимальна температура — +53,3 °С, Квінсленд.

Мінімальна температура — –23,0 °С, перевал Шарлоти.

Мінімальна кількість опадів — 104 мм, Малка.

Рекорди Австралії та Океанії

Австралія — найсухіший (на двох третинах території наявний пустельний і напівпустельний клімат) і найменш заселений материк, не враховуючи Антарктиду (густота населення — 3 особи/км2). Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тут багато пустель і дуже мало гір.

Західна половина Австралії зовсім позбавлена постійних або тимчасових водотоків. Це край великих австралійських пустель (Велика пустеля Вікторія, Велика Піщана пустеля). Тільки уздовж західного й південного узбереж пустеля поступається місцем сухим степам і напівпустелям.

Біля узбережжя Австралії спостерігався найвищий водяний смерч, його висота становила 1528 м, а діаметр дорівнював 3 м.

Найбільш типове австралійське дерево — евкаліпт. Налічується кілька сотень видів евкаліптів із різними квітками, плодами, листям, формою й розмірами стовбурів. Евкаліпти зустрічаються й у вигляді чагарнику, а деякі види евкаліптів являють собою потужні дерева, що досягають 120 м висоти й діаметра стовбура до 10 м. Потужним корінням дерева висмоктують із ґрунту надзвичайно багато води, висушують ґрунт.

Для тваринного світу Австралії характерні сумчасті, до яких належать майже всі австралійські ссавці. Зустрічаються сумчасті білки, куниці.

Великий Бар’єрний риф — один із найбільших національних парків світу. Його площа — понад 5 млн га.

Найглибший підводний каньйон у світі розміщений на південь від міста Есперанс (Західна Австралія). Його довжина — близько 40 км, ширина — 32 км, а глибина — близько 1800 м.

Найбільшими у світі відкритими родовищами золота й нікелю вважаються копальні в районі міста Калгурлі (Західна Австралія).

Найбільший самородок чистого золота — «Бажаний мандрівник» (вага — 70,92 кг, містив 69,92 кг чистого золота), знайдений у 1869 р. у районі Моліагул, штат Вікторія.

Скеля «Кам’яна Хвиля» неподалік від Перта — одна з найдавніших у світі, їй більше ніж 3 млрд років.

Озеро Ейр більшу частину року безводне й укрите соляною кіркою майже в 4 м товщиною.

Острів Фрейзер (він же Великий Піщаний Острів) розташований біля східного узбережжя Австралії в штаті Квінсленд, вважається найбільшим піщаним островом. Він витягнутий уздовж узбережжя на 110 км, завширшки не більше ніж 23 км. Його площа — 1,840 км2, населення — лише 360 осіб. Крім 120 км чудових піщаних пляжів, тут можна побачити багатьох представників фауни — динго, кенгуру, валабі, єхидн, опосумів, дельфінів, дюгонів, змій, жаб, ящірок, птахів (зокрема пеліканів).

Найдовшою у світі вважається дротова огорожа, якою відділені основні райони розведення овець в Австралії. Вона простягнулася на 5531 км, за висоти 1,8 м вона на 30 см заглиблена в землю, щоб її не змогли подолати дикі собаки динго.

Острови Австралії й Океанії

Назва

 Місце розташування

Площа (тис. км²)

Нова Гвінея

На заході Тихого океану

829, за іншим даними — 771,9

Південний

У Тихому океані, у Новій Зеландії

150,5

Північний

У Тихому океані, у Новій Зеландії

115

Тасманія

Біля південно-східного узбережжя Австралії

Близько 68

Архіпелаг Бісмарка

На схід від Нової Гвінеї

Близько 50,5

Соломонові острови

Вулканічний архіпелаг у Тихому океані, на схід від Нової Гвінеї

40,4

Нова Британія

Вулканічний острів у Тихому океані, найбільший в Архіпелазі Бісмарка

36,6

Фіджі, острови

У південно-західній частині Тихого океану

18,2

Гавайські (Сандвічеві) острови

У тропічних широтах Північної півкулі (Тихий океан)

Немає даних

Нова Каледонія

У південно-західній частині Тихого океану

16,7

У південній частині Північної території, поблизу тропіка Козерога, у пустельній місцевості розміщене єдине велике поселення в радіусі багатьох сотень кілометрів. Його офіційна назва — Еліс-Спрінгс. Місто розташоване майже в самому географічному центрі континенту. Навколишню місцевість називають «червоним мертвим серцем Австралії». Слово «червоне» повною мірою відповідає дійсності, тому що для місцевого ландшафту є типовими червоні піски, червоні ґрунти й навіть червоні гірські породи.

За 400 км на південний захід від Еліс-Спрінгс розміщена скеля Ейєрс-Рок («рок» — у перекладі з англійської — «скеля»). Із першого погляду вона нагадує гігантського слона, що лежить на боці. В одному з путівників зазначено, що Ейєрс-Рок (Улуру) це «найбільший моноліт у світі». Дійсно, через масивну, майже не розчленовану поверхню, гора Ейєрс-Рок видається монолітом.

Вражає ще одна особливість Ейєрс-Рок — протягом доби вона змінює кольори залежно від освітлення. На світанку чорний силует кам’яного гіганта світлішає, набуваючи темно-лілового відтінку. Коли сонце піднімається вище, Ейєрс-Рок спалахує пурпурно-червоними кольорами, потім — рожевим, а до полудня гора стає золотавою.

Для аборигенів Ейєрс-Рок — це священна гора. Її основа порізана печерами, що прикрашені давніми наскельними малюнками.

У Тихому океані уздовж східних берегів Австралії на 2300 км простягнувся Великий Бар’єрний риф. Подекуди його ширина досягає 150 км. Риф складається із цілого ряду невеликих коралових рифів й островів. Підходи до східних берегів Австралії через рифи є досить небезпечними. Бар’єрний риф був місцем загибелі для багатьох кораблів, поки не були точно вивчені проходи в ньому.

Великий Бар’єрний риф є частиною однойменного національного парку, що вважається одним із найбільших парків світу. Його площа становить понад 5 млн га.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Робота з таблицею

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер характеристики.

Африка

Австралія

Африка і Австралія

 

 

 

1)  Омивається Індійським океаном.

2)  Це найбільш плоский і один із найнижчих материків.

3)  Майже посередині перетинається Південним тропіком.

4)  Тут містяться великі запаси рудних корисних копалин.

5)  Перетинається Північним тропіком.

6)  Тут розташоване Ефіопське нагір’я.

7)  На сході простягається найвищий гірський ланцюг материка.

8)  Майже посередині перетинається екватором.

Завдання

Заповніть пропуски в реченнях.

1.   Австралія майже посередині перетинається… (Південним тропіком).

2.   Австралія розташована в субекваторіальному, тропічному, субтропічному, помірному (острів Тасманія) поясах… (Південної) півкулі.

3.   Найважливіші відкриття берегів Австралії вдалося здійснити голландцеві… (А. Тасману).

4.   Своєрідним мостом між Євразією й Австралією є… (Зондські острови).

5.   Австралія омивається водами … (Тихого й Індійського) океанів.

6.   Австралія багата на різні корисні копалини. Особливо великі запаси… (кольорових металів).

7.   Рельєф Австралії нескладний — це найбільш… (низький материк).

8.   Великий Вододільний хребет являє собою… (давні гори).

Тестові завдання

1.   Яке море омиває Австралію з півночі?

А   Фіджі

Б   Арафурське

В   Тасманове

Г   Коралове

2.   Найвищою точкою материка є гора:

А   Еребус

Б   Орд

В   Косцюшко

Г   Кенія

3.   Яка протока відокремлює острів Тасманія від Австралії?

А   Бассова

Б   Торресова

В   Малаккська

Г   Гібралтарська

4.   Уздовж яких берегів Австралії простягається Великий Бар’єрний риф?

А   північних

Б   північно-східних

В   західних

Г   північно-західних

Відповіді:1. Б; 2. В; 3. А; 4. Б.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

•     Австралія розташована в Південній півкулі та омивається Індійським і Тихим океанами. Берегова лінія розчленована слабко. Більш порізаним є північне узбережжя.

•     Роком відкриття Австралії вважається 1606 р. Дві подорожі до Австралії здійснив голландець А. Тасман. У 1770 р. англійський мореплавець Дж. Кук обстежив східний берег материка.

•     Основна частина материка розташована на Австралійській платформі. Східну частину займає Східноавстралійська складчаста область.

•     Австралія — найнижчий і найбільш плоский материк. У її рельєфі переважають рівнини. Тільки уздовж східного й південно-східного узбережжя простягається гірська система Великого Вододільного хребта.

•     Австралія багата на родовища руд чорних і кольорових металів (залізна руда, свинець, боксити, цинк, титан, мідь), є поклади кам’яного вугілля, нафти й природного газу.

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Підготуйте повідомлення про р. Муррей.

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (23.11.2013)
Переглядів: 2031 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: