Урок № 11 Північний Льодовитий океан - Географія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 7 клас

Урок № 11 Північний Льодовитий океан

Урок № 11

Північний Льодовитий океан

Мета уроку: сформувати знання про характерні риси географічного положення, особливості будови дна та рельєфу, властивості водних мас, морські течії та природні багатства Північного Льодовитого океану; дати уявлення про його дослідження та представників органічного світу; підписати на контурній карті об’єкти географічної номенклатури океану.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта світу, карта океанів.

Географічна номенклатура: моря — Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське; підводні хребти — Ломоносова, Менделєєва; Трансарктична течія.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: пояснювати вплив географічного положення океану на природні умови; розповідати про основні властивості водних мас та їх переміщення, особливості будови дна та рельєфу, клімату; порівнювати властивості водних мас й органічний світ Північного Льодовитого та Атлантичного океанів; наводити приклади представників органічного світу; оцінювати природні ресурси та наявні екологічні проблеми океану.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Учені так і не дійшли остаточного висновку, що це — океан або море Атлантичного океану? Адже Північний Льодовитий океан найменший і наймілкіший. До того ж він найменшою мірою вивчений порівняно з іншими океанами. Північний Льодовитий океан має найнижчу солоність вод і найбідніший органічний світ. Проте його площа удвічі перевищує площу материка Австралія, а максимальна глибина — понад 5,5 км. Майже третину дна океану займає шельф.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Який із вивчених нами океанів є найглибшим? найтеплішим?

2.   Із якими океанами безпосередньо поєднується Північний Льодовитий океан?

3.   Якою протокою поєднані Тихий і Північний Льодовитий океани?

4.   На що вказує назва океану — Північний Льодовитий?

5.   Імена яких видатних полярних дослідників ви можете назвати?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Географічне положення і клімат.

2.   Історія дослідження.

3.   Будова і рельєф дна океану.

4.   Водні маси і течії.

5.   Органічний світ. Ресурси океану та його охорона.

1.   Географічне положення і клімат

Завдання

Використовуючи карти атласу та матеріал підручника, охарактеризуйте географічне положення океану та клімат у його акваторії.

(Учні встановлюють, що Північний Льодовитий океан перетинається нульовим меридіаном і повністю розташований у Північній півкулі, омиває береги Північної Америки та Євразії (з усіх океанів він найбільше оточений суходолом), займає північну полярну область (його умовну межу у Світовому океані проводять через Північне полярне коло), розміщений у межах арктичного й субарктичного поясів.

Школярі дійдуть висновку, що клімат в акваторії океану характеризується низькими температурами, особливо взимку, і невеликою кількістю опадів, переважають холодні арктичні повітряні маси. Найбільш суворі умови склалися в центральній частині океану, де майже півроку триває полярна ніч. Учитель доповнює пояснення учнів.)

Розповідь учителя

Середня температура повітря в літній період, коли Сонце майже не заходить за горизонт, близька до 0 °С, а взимку опускається до –20…–40 °С. Кількість опадів становить 100—200 мм на рік, вони випадають переважно у вигляді снігу. Улітку можна спостерігати тривалі тумани.

Океан має льодовий покрив, що являє собою величезне скупчення крижин різного розміру, віку й товщини. Товщина багаторічних льодів досягає 4,5 м. Під впливом вітру і течій льоди розміщені в постійному русі.

2.   Історія дослідження

Робота з карткою

Опрацюйте матеріал картки та заповніть таблицю.

Зразок картки

Перше письмове свідчення про дослідження Північно-Західної Європи датується IV ст. до н. е., коли грек Піфей із Массілії (Марсель) здійснив плавання в країну Туле. Приблизно в IX ст. Оттар із Холугаланда (або із прилеглих до нього областей) став першим скандинавським мореплавцем, що здійснив плавання на схід і досяг Білого моря. У своїй розповіді конунгу Альфреду він докладно описав свій маршрут, племена, які йому зустрічалися, і їхні звичаї. Вихідці з Норвегії заснували поселення в Гренландії в 986 р. н. е. Російські рибалки й селяни вийшли до берегів Білого моря й у басейн Печори ще на початку XI ст.

У 1553 р. англійський мореплавець Річард Ченслер обігнув мис Нордкін і досяг того місця, де сьогодні розташований Архангельськ. У 1556 р. Стівен Барроу дістався Нової Землі. Велику роль у дослідженні океану відіграв голландець Віллем Баренц, що здійснив плавання в 1594, 1595 і 1596 р. У 1594 р. експедиція з його участю залишила Амстердам. Її метою був пошук північно-східного проходу до Азії. 10 липня Баренц досяг узбережжя Нової Землі, після чого повернув на північ, але досягши крайньої північної точки архіпелагу, був змушений повернутися.

Наступного року експедиція із семи кораблів спробувала пройти між узбережжям Сибіру й островом Вайгач (через протоку Югорська Куля). Але кораблі дісталися сюди занадто пізно — протока майже повністю була перекрита льодом.

У 1596 р. В. Баренц досяг островів Ньюланд (сьогодні це архіпелаг Шпіцберген). Звідти він узяв курс на схід і підійшов до Нової Землі. Крига тримала корабель протягом зими й весни, тому дослідники вирішили дістатися материка на двох човнах. Баренц і два його супутники не витримали випробувань подорожі й померли. Решта експедиції дійшла до Кольського півострова.

Великий внесок у дослідження Північного Льодовитого океану належить Вільяму Баффіну. На службі англійської Московської компанії з торгівлі з Росією він двічі плавав до Шпіцбергену в ранзі головного штурмана китобійних флотилій. У 1614 р., незважаючи на важкі умови, судна пішли за 60° пн. ш. й, обігнувши Шпіцберген з півночі, заглибилися у «вхід Сміта». Проте льоди завадили дістатися півдня та їм довелося відступити. Відійшовши трохи на захід, дослідники виявили «протоку», що вела на південь, але коли стало зрозумілим, що це затока (Вейде-фйорд), флотилія повернулася до Англії. У 1615 р. Баффін виконав досить точну зйомку майже всього північного узбережжя Гудзонової затоки, відкрив острови Ноттінгем і Солсбері. У 1616 р. Баффін і Байлот здійснили рекорд, просунувшись майже до 78° пн. ш. До середини ХІХ ст. ніхто не заходив настільки далеко на північ, крім вікінгів. Удруге після них англійці відкрили близько 500 км західного берега Гренландії (між 72° і 76° пн. ш.), виявили, але не назвали затоку Мелвілл і півострів Хейс.

Значні досягнення в дослідженні району на схід від річки Колими пов’язані з ім’ям Семена Дежньова. У 1648 р. між Азією й Америкою він виявив протоку, що пізніше була названа Беринговою (повторно відкрита в 1728 р. В. Берингом). Однак звіт Дежньова про плавання пролежав у Якутському архіві понад 80 років. Тільки під час Великої північної експедиції 1733—1743 рр. член Російської академії наук Герард Фрідріх Міллер виявив цей документ. У 1898 р., за клопотанням Російського географічного товариства, північно-східний край Євразії назвали мисом Дежньова. Крім того, його ім’я отримали гірський хребет на Чукотському півострові й бухта в Беринговому морі.

Під час Великої північної експедиції 1733—1743 рр. С. Челюскін відкрив найпівнічнішу точку Азії. Північно-східний прохід у 1878—1879 рр. першим пройшов шведський дослідник барон А. Е. Норденшельд на кораблі «Вега», північно-західний прохід — Руаль Амундсен. Для плавання він вибрав судно «Йоа» водотоннажністю лише 47 т. Улітку 1903 р. із групою із шести осіб дослідник Руаль Амундсен вирушив в Арктику. Тут протягом трьох наступних років йому вдалося здійснити мрію багатьох мореплавців, у тому числі й Джона Франкліна, — пройти північно-західним проходом від Гренландії до Аляски. Улітку 1906 р. Його судно «Йоа» досягло Сан-Франциско.

Незвичний план досягнення Північного полюса підготував Ф. Нансен. Ідея норвезького полярника полягала в тому, щоб провести свій корабель уздовж берегів Сибіру за мис Челюскін, потім дати йому вмерзнути в крижане поле і дрейфувати до Північного полюса.

У 1910 р. в Арктиці почала роботу Велика російська гідрографічна експедиція на суднах «Вайгач» й «Таймир». Вона мала на меті детальне вивчення Північного Льодовитого океану, зйомку й опис берегів, а також вивчення умов плавання північно-східним морським шляхом.

У липні 1932 р. криголам «Сибіряков» під керівництвом начальника експедиції академіка О. Шмідта вийшов з Архангельська й, обігнувши з півночі архіпелаг Північна Земля, у серпні досяг Чукотського моря. Улітку 1933 р. О. Шмідт повторив спробу, очоливши нову експедицію на більшому судні — пароплаві «Челюскін».

3.   Будова і рельєф дна океану

Розповідь учителя

Особливістю океану є великий шельф, ширина якого досягає 1300—1500 км і становить близько третини площі дна. Ще одна відмітна риса — на дев’ять морів Північного Льодовитого океану припадає половина всієї його поверхні.

Ложе океану має складну будову. Воно розчленовано трьома трансокеанічними хребтами: Менделєєва, Ломоносова й Гаккеля. Навколо цих хребтів розташовані глибоководні улоговини, найбільші з них — Канадська, Макарова, Амундсена й Нансена.

Хребет Ломоносова простягнувся майже на 1800 км від Новосибірських островів, через Північний полюс до острова Елсміра. Це гігантський «підводний міст» завширшки від 60 до 200 км і заввишки понад 3 км, що з’єднує платформи Азії й Америки. Хребет Ломоносова поділяє Північний Льодовитий океан на дві частини, які різко відрізняються будовою земної кори й режимом водних мас.

Між хребтами Ломоносова й Гаккеля розташована улоговина Амундсена із глибиною більше ніж 4000 м і досить рівним дном. На іншому боці хребта Гаккеля розміщена улоговина Нансена із середньою глибиною близько 3500 м. На схід від хребта Менделєєва розташована Канадська улоговина, найбільша в Арктичному басейні.

Робота з картою

Використовуючи карту «Північний Льодовитий океан», назвіть особливості рельєфу дна океану.

4.   Водні маси і течії

Розповідь учителя

Під дією західних і південно-західних вітрів Північний Льодовитий океан незначною мірою нагрівається потужним потоком теплих вод Північноатлантичної течії. Назустріч їй уздовж берегів Євразії в напрямку із заходу на схід рухаються холодні й менш солоні води Північного Льодовитого океану. Більш солоні водні маси Атлантики виявляються і більш щільними, тому поступово частина з них поринає в глиб океану.

Через увесь океан — від Берингової протоки до Гренландії — відбувається рух вод у протилежному напрямку — зі сходу на захід.

Практична робота

На контурній карті «Карта океанів» підпишіть моря — Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське; підводні хребти — Ломоносова, Менделєєва; позначте й підпишіть Трансарктичну течію.

Додатковий матеріал

Моря Північного Льодовитого океану

Назва

Місце розташування

Площа (тис. км²)

Найбільша глибина (м)

Баренцове

Між північним берегом Європи й островами Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа й Нова Земля

1424

600

Норвезьке

Між Скандинавським півостровом й островами Шетландськими, Фарерськими, Ісландією, Ян-Майєн, Ведмежим

1340

3970

Гренландське

Між островами Гренландія, Ісландія, Ян-Майєн, Шпіцберген

1195

5527

Східносибірське

Між Новосибірськими островами й островом Врангеля

913

915

Карське

Між островами Нова Земля, Земля Франца-Йосифа й архіпелагом Північна Земля

883

600

Протоки Північного Льодовитого океану

Назва

Що поєднує

Довжина (км)

Найменша ширина (км)

Найменша глибина на фарватері (м)

Гудзонова

Гудзонову затоку й Атлантичний океан

806

115

141

Саннікова

Море Лаптєвих і Східносибірське

238

55

14

Лонга

Східносибірське й Чукотське моря

128

146

36

Дмитра Лаптєва

Море Лаптєвих і Східносибірське

115

50

11

Шокальського

Карське море й море Лаптєвих

106

19

55

5.   Органічний світ. Ресурси океану та його охорона

Робота з карткою

Опрацювавши матеріал картки, порівняйте властивості водних мас і органічний світ Північного Льодовитого й Атлантичного океанів і заповніть таблицю.

Назва океану

Солоність поверхневих вод у відкритому океані (у ‰)

Середня температура поверхневих вод у відкритому океані (°С)

Зміни температури поверхневих вод у відкритому океані (°С)

Середня температура всієї товщі вод (°С)

Особливості органічного світу

Атлантичний

 

 

 

 

 

Північний Льодовитий

 

 

 

 

 

Зразок картки

Рослинний і тваринний світ Північного Льодовитого океану відносно бідний порівняно з іншими океанами, представлений арктичними й атлантичними формами. Основну масу живих організмів утворюють водорості, які пристосовані до життя в холодних водах. Для приатлантичних районів та шельфу, поблизу гирл річок, характерними є великі скупчення північноатлантичної риби (оселедці, тріска, пікша, навага, палтус, морські окуні та ін.). На периферії океану й у морях живуть кити, моржі, тюлені. На плавучих льодах зустрічається білий ведмідь.

Північний Льодовитий океан із прилеглими територіями суходолу — це величезний нафтогазоносний басейн із найбагатшими запасами нафти й газу. Насамперед це Західносибірська й Арктична американська нафтогазоносна області.

Північний Льодовитий океан використовується для морських перевезень: Росія користується північним морським шляхом, США й Канада — північно-західним проходом.

Природа Північного Льодовитого океану є досить вразливою. За даними Національного центру дослідження снігу й льоду (NSIDC) при Університеті Колорадо (США), морський лід Арктики скорочується, особливо швидко зникає старий товстий лід. За таких темпів до 2100 р. Арктика повністю втратить постійний льодовиковий покрив. При відступанні межі морських льодів важко буде виживати моржам і білим ведмедям. Водночас потепління клімату може розвинути рибальство в Арктиці.

Погіршується стан прибережних вод. Разом зі стоками промислових підприємств у них надходять нафтопродукти, феноли, сполуки важких металів й інших речовин. У Карському морі затоплені контейнери з ядерними відходами й атомні реактори з підводних човнів.

За пропозицією Дирекції Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) 2012 р. оголошений роком Арктики, і екологи мають на меті розвинути програми щодо її захисту від забруднення.

Цікаві факти

Правовий статус арктичного простору на міжнародному рівні залишається невизначеним. Тому актуальним є питання про освоєння природних багатств його шельфу. До Північного Льодовитого океану виходять території п’яти держав: Російської Федерації, США, Канади, Данії й Норвегії. Уряди кожної з них в односторонньому порядку вирішують питання щодо створення власного сектору в північній полярній області Землі. Улітку 2007 р. почалася російська полярна експедиція «Арктика-2007». Дослідники поставили за мету довести, що підводні хребти Ломоносова й Менделєєва, які простягаються до Гренландії, геологічно можуть бути продовженням Сибірської континентальної платформи. Це дасть змогу Росії претендувати на величезну територію Північного Льодовитого океану.

У вересні 2008 р. стартувала канадсько-американська експедиція, у якій узяли участь криголами служби берегової охорони США й Канади. Метою місії став збір відомостей, які допоможуть визначити довжину континентального шельфу США в Північному Льодовитому океані.

7 серпня 2009 р. почалася друга американо-канадська арктична експедиція. Учені двох країн збирали дані про морське дно і континентальний шельф, де, як передбачається, розміщені найбагатші родовища нафти й газу. Експедиція працювала на значній території — від півночі Аляски до хребта Менделєєва, а також до сходу від Канадського архіпелагу.

Фауна північних морів має низку специфічних особливостей. Так, для деяких видів характерний гігантизм. Тут живуть найбільші мідії, найбільша медуза Цианея, найбільша офіура «голова Горгони». Інша особливість організмів — довголіття. Наприклад, мідії в Баренцовому морі живуть до 25 років (у Чорному морі — не більше ніж шість). Це пов’язують із холодними арктичними водами, у яких розвиток відбувається повільно.

Північний Льодовитий океан — єдиний океан, що повністю розташований в одній півкулі — Північній.

Берегова лінія океану сильно порізана.

У рельєфі дна океану найбільша частка шельфу.

Для океану характерна відсутність активних сейсмічних процесів: вулканізму й землетрусів.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Географічний диктант

Укажіть, про який океан ідеться.

1.   Тут розміщений хребет Ломоносова. (Північний Льодовитий)

2.   Майже третину дна цього океану займає шельф. (Північний Льодовитий)

3.   Він омиває береги Північної та Південної Америки, Євразії, Африки й Антарктиди. (Атлантичний)

4.   Тут найбільш різноманітний органічний світ. (Тихий)

5.   Це наймілкіший океан. (Північний Льодовитий)

6.   Тут формується Мусонна течія. (Індійський)

7.   Цей океан майже повністю розташований у Південній півкулі. (Індійський)

8.   Він омиває береги всіх материків, крім Африки. (Тихий)

Тестові завдання

Учні виконують тестові завдання узагальнюючого контролю за темою «Вступ. Океани», що наведені в зошиті для практичних робіт.

Робота з таблицею

Заповнення на дошці порівняльної таблиці.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

•     Північний Льодовитий океан повністю розташований у Північній півкулі, займаючи північну полярну область. На його окраїнах розташовані моря, на які припадає майже половина всієї акваторії океану.

•     Перші відомості про природу океану були зібрані під час дрейфу Ф. Нансена на кораблі «Фрам». У 1932 р. експедиція криголама «Сибіряков» довела можливість проходження через океан за одне плавання.

•     Для дна океану характерний великий шельф. Ложе океану розчленовано трьома трансокеанічними хребтами, навколо яких розташовані глибоководні улоговини.

•     Океан розташований у межах арктичного й субарктичного поясів. Узимку температура поверхневих вод наближається до точки замерзання. Улітку температура піднімається до +5 °С і вище. Велика частина акваторії протягом року вкрита дрейфуючими льодами.

•     Основними складовими загальної циркуляції поверхневих вод є тепла Північноатлантична течія.

•     Холодні води океану малопродуктивні, а рослинний і тваринний світ представлені арктичними та атлантичними формами.

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Підготуйтеся до практичної роботи 6 «Складання комплексної порівняльної характеристики двох океанів (за вибором)».

Категорія: Географія 7 клас | Додав: uthitel (23.11.2013)
Переглядів: 3435 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: