УРОК № 47 Тема. Властивості вод Світового океану. - Географія 6 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 6 клас

УРОК № 47 Тема. Властивості вод Світового океану.
УРОК № 47 Тема. Властивості вод Світового океану.
Мета: розширити уявлення про Світовий океан, познайомити
з властивостями вод Світового океану; формувати вмін-ня використовувати наукові методи пізнання природи;
прищеплювати навички навчальної праці; розвивати мов -лення, спостережливість, логічне мислення, здібності до
самостійного розв’язання навчальних завдань, уміння
висловлювати свою точку зору; виховувати дбайливе
ставлення до природи та її багатств.
Тип уроку: розширення й поглиблення знань.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: підручник географії, карта океанів, настінна фізична кар -та півкуль, морська сіль, йод, зразок нафти, прозорий по-суд ємністю від 500 грамів до одного літра.
Підготовчий етап
Перед уроком учитель відбирає групу учнів, ураховуючи при
цьому їх схильності та здібності. Учні мають опрацювати інфор-мацію, необхідну для проведення уроку; підготувати досліди, які
допоможуть проілюструвати розповідь про властивості вод Світо -вого океану. Усім іншим учням учитель видає «Картку дослідника
Світового океану», куди потрібно занести відомості про себе, стисло
законспектувати новий навчальний матеріал і результати проведе -них на уроці дослідів.
Структура уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
ІІІ. Дослідження
IV. Підсумок уроку
V. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Учитель оголошує тему уроку, нагадує порядок його проведення,
маршрут подорожі-дослідження.
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя.
На сьогоднішньому уроці перед вами відкриється багато таємниць
Світового океану, причому розкривати ви їх будете самостійно. Ви
відчуєте себе справжніми дослідниками, навчитеся проводити дослі -ди й аналізувати їх результати.
ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Солоність морської води
Перший учень:
— Якщо вам доводилося плавати в морі чи океані, то ви, напевно,
запам’ятали гірко-солоний смак морської води. Чим це пояснюється?
Морська вода — розчин із постійним сольовим складом, у ній розчи-нені всі наявні на Землі речовини й рештки деяких морських організ -мів, гази. Найбільше морська вода міс тить натрій хлору, або кухонної
солі, є в ній і солі магнію. Саме ці речовини надають морській воді
специфічного гірко-солоного смаку.
Другий учень (розміщується біля парти, на якій стоять дві
літрові банки, наповнені водою, і пакет із морською сіллю):
— Солоність води вимірюється кількістю грамів речовин, розчи-нених в 1 літрі (кг) води. Один грам складає тисячну долю кілогра -ма, а тисячну долю будь-якого числа називають проміле. Тому, коли
говорять, що середня солоність морської води 35 ‰, це значить, що
кожен літр води Світового океану в середньому містить 35 грамів роз -чинених речовин. Приготуймо морську воду. Для цього в літрову бан -ку з водою додамо столову ложку морської солі — це складе близько
35 грамів солі, розмішаємо, у результаті ми одержали морську воду,
тобто розчин, до складу якого ввійшли розчинник (вода) і розчинені
речовини (солі). Ті, хто бажають, можуть переконатися, що цей роз -чин гірко-солоний на смак. Звертаємо вашу увагу на те, що морською
водою не можна втамувати спрагу, і пити її не рекомендується. Най -більше в морській воді розчинено кухонної солі. Якщо витягти з мор -ської води всю кухонну сіль, то її вистачить, щоб укрити дно океану
шаром 50 метрів.
Третій учень:
— Речовини, що містяться в морській воді, зумовлюють її певні
властивості: вода замерзає за температури нижче 0 °С, причому чим
вища солоність, тим нижчою є температура замерзання; за кипає
вона за температури вище 100 °С; залежно від солоності вода має
різну щільність, що впливає на особливості її руху у Світовому океа -ні. Пе реконаймося в цих властивостях морської води. Так, два ваші
товариші попередньо налили до спеціальних металевих ємностей,
призначених для одержання льоду, прісну й солону (морську) воду
й поставили їх у морозильник. Зараз вони принесуть ці ємності, що
протягом одного й того ж часу перебували в однакових умовах.
Два учні вносять ємності та показують класу: в одній уже утво-рився лід, в інший вода все ще перебуває в рідкому стані.
Третій учень:
— Можете переконатися, що не замерзла саме солона (морська)
вода. Тепер доведемо, що лід легший за воду. Якщо опускатимо лід у
воду, то побачимо, що лід плаває, занурюючись приблизно на 4/5 час-тини. Так плавають айсберги. Їх більша частина прихована під во -дою, що становить небезпеку для мо реплавців. Але про це пізніше і
більш докладно розповість інший учень.
У кабінеті фізики ми разом з учителями фізики й хімії в експеримен -тальних умовах перевіряли точку закипання морської води, вона ви -явилася вищою за 100 °С.
Для циркуляції води в океані велике значення має те, що більш
со лона вода має більш високу щільність. Зараз ми трохи підфарбуємо
солону (морську) воду акварельною фарбою і почнемо обережно під -ливати її в банку з прісною водою.
Учень повільно ллє солону (морську) воду в банку з прісною водою,
солона вода опускається в нижню частину банки.
Третій учень:
Ми переконалися, що солона вода опускається на глибину. Але
це не означає, що глибинні шари обов’язково мають со лоність вищу
за поверхневі. Солоність Світового океану, у першу чергу його по -верхневих шарів, є різною і залежить від кількості опадів, що випа -дають, надходження річкової води з прилеглих районів суходолу,
танення льодо виків. Ці чинники спричинюють зменшення вмісту
солей у морській воді. Випаровування з поверхні водойм обумов -лює збільшення солоності. Природні процеси начебто змагаються
між собою: одні намагаються «долити» в Океан прісної води, інші
«підсолюють» його.
Четвертий учень (розповідає біля фізичної карти півкуль):
— Здійснимо невелику подорож Світовим океаном у Північній пів-кулі, визначаючи солоність поверхневих шарів океану. Наш шлях
почнемо в районі екватора. Тут дуже спекотно — випаровування води
значне: як відомо, у процесі випаровування вода переходить у газо -подібний стан, а солі, що містяться в ній, залишаються в океані. Од -нак велика кількість дощів, що опрісняють воду, не лише врівнова -жує ситуацію, але й призводить до того, що солоність морської води
в екваторіальних районах нижча за середню. Далі попливемо на пів -
ніч, у тропічні широти; спека не спа дає, а от дощів зовсім мало — не
дивно, що солоність тут найвища, до 37 ‰. Попрямуємо ще північ-ніше — у помірні широти, тут солоність води зменшиться, тому що
надходження прісної води перевищує кількість води, що випарува -лася. У «царстві холоду» — приполярних широтах, солоність океану
становить близько 33 ‰, у цих областях Землі випаровується мало
води, а прісна вода надходить у результаті ви падання опадів і танення
льоду. Така зміна солоності поверхневого шару води є характерною
для всього Світового океану. Тобто поверх невий шар в основному має
солоність, нижчу за середню, адже саме в ньому опиняється вода, що
випадає з опадами. На великих глибинах солоність майже не зміню -ється і доходить до 35 ‰. У цілому 3/4 морської води має солоність
близько 35 ‰.
П’ятий учень:
— Ми розповіли про найзагальніші закономірності роз поділу
солоності вод Світового океану, насправді ж цей процес набагато
складні ший. Солоність окраїнних районів й окремих частин Світо-вого океану залежить не лише від клімату, але й від надходження
річкової води або його відсутності. Солоність Червоного моря — най -солонішого моря нашої планети — досягає 42 ‰. Тут велике випа-ровування, а надходження прісної води невелике, бо до цього моря
не впадає жодної річки.
Солоність верх ніх шарів Чорного моря становить 18—20 ‰. Це
море відокремлене від Атлантичного океану — «постачальника» води
з високим умістом солей, а опади й річки, що впадають до Чорного
моря, опрісняють його.
2. Температура вод Світового океану.
Шостий учень:
— Великого значення для циркуляції вод в океані має й температу-ра води. Так, вода з температурою від 0 до 4 °С має більшу щільність,
ніж вода з більш високою температурою, тому на дно опускається
холодніша вода. Переконаймося в цьому. Перед вами дві посудини,
в одній тепла, в іншій дуже холодна вода. Підфарбуємо холодну воду
акварельною фарбою і почнемо доливати до теплої. Ви бачите, як хо -лодна вода стелиться біля дна. Подібне відбувається в приполярних
широтах, де холодна вода опускається до морських глибин.
Сьомий учень:
— Температура поверхневого шару вод Світового океану в різних
районах нашої планети є неоднаковою. Це залежить від кількості
сонячної енергії, що надходить. Тепер подумки пройдемо від екватора до полюсів, щоб визначити закономірності в зміні температури
поверхневого шару вод океану. У спекотних екваторіальних широ -тах температура води досягає +27...+28°С, а в деяких областях вода
прогрівається ще більше, наприклад в Індійському океані в літній
період температура води може перевищувати +30 °С. На північ і пів -день від екваторіальних ши рот, у тропічних широтах, температура
на 2—5 градусів нижча. У помірних широтах середньорічні показ -ники становлять +10... 15°С, тут спостерігаються найбільші сезонні
коливання температури, що є характерними тільки для верхнього
шару води в кілька десятків метрів. Найнижчою є температура води
в приполярних широтах. Тут холодна і тривала зима, тому в окремих
районах Північного Льодовитого океану температура опускається до
–1... –2°С. Загальні закономірності розподілу температур поверхне -вого шару води іноді порушуються, наприклад у результаті дії течій.
3. Морський лід.
Шостий учень:
— У приполярних районах утворюється лід. Так, центральна час-тина Північного Льодовитого океану вкрита товстим шаром льоду,
що зберігається протягом усього року. Улітку його площа зменшу-ється, а взимку збільшується. Льоди тут рухливі, вони постійно дрей -фують.
Вони утворюються не лише в приполярних ши ротах — узимку за-мерзають і деякі мілки моря помірного поясу, наприклад Азовське.
Льодовиковий покрив океану, що займає майже 15 % його загальної
площі, відбиває сонячні промені й охолоджує повітря. Як ви знаєте,
лід легший за воду, тому водойми не промерзають до дна: льодовиковий
покрив охороняє воду від охолодження. Ми вже переконалися, що лід
може плавати у воді. Це дуже важлива особливість льоду, яку треба
враховувати морякам у високих широтах. Саме тут кораблям загрожує
зіткнення з айсбергами — величезними масивами льоду, що відкололися
від льодовикових «панцирів» Антарктиди й Ґренландії.
Сьомий учень:
— Однією з основних екологічних проблем світу є забруднення Сві-тового океану. Найнебезпечнішим забруднювачем є нафта — рідина
темного кольору. Нафта легша за воду; потрапляючи до океану, вона
розтікається тонким шаром, перекриваючи доступ сонячним променям
і кисню до нижніх шарів води. Тільки-но крапля нафти опиниться у
воді, як відразу ж розтечеться по її поверхні. Як її зібрати? Для цього
можна посипати нафтову пляму миючими засоба ми, але вони забруд-
нюють океан не менше за нафту; іноді нафту підпалюють, але найбільш
безпечним способом є збирання розлитої рідини спеціальними суднами.
IV. ПІДСУМОК УРОКУ
Учитель відзначає найбільш активних учнів, виставляє оцінки,
збирає «Картки дослідника Світового океану».
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Географія 6 клас | Додав: uthitel (25.01.2014)
Переглядів: 1348 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: