УРОК № 32 Тема. Атмосфера — повітряна оболонка Землі. - Географія 6 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 6 клас

УРОК № 32 Тема. Атмосфера — повітряна оболонка Землі.


УРОК  №  32  Тема.  Атмосфера  — повітряна     оболонка    Землі.
     Мета:         сформувати      поняття      «атмосфера»,      формувати     знання    
про      склад      і     будову     атмосфери,      дати     уявлення     про      зна -чення      повітряної      оболонки     Землі;     розвивати      спостереж-ливість,      уміння     створювати      образ      об’єкта;      виховувати    
інтерес     до    пізнання    навколишнього    світу.
     Тип уроку:         вивчення    нового    матеріалу.
     Обладнання:          підручник,     схема     «Будова     атмосфери»,    діаграма    «Газовий    
склад     атмосфери»,    колба,    ваги,    спиртівка.
Структура      уроку
     І.    Організаційний    момент
     ІІ.    Актуалізація     опорних     знань     і    вмінь     учнів
    ІІІ.    Мотивація     навчальної    та    пізнавальної    діяльності     учнів
     IV.    Вивчення    нового    матеріалу
     V.    Закріплення     нових     знань     і    вмінь     учнів
    VI.    Підсумок    уроку
    VII.    Домашнє     завдання
ХІД     УРОКУ
І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ
ІІ.  АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  І  ВМІНЬ  УЧНІВ
Бесіда.
1)     Який    газ    необхідний    людині    для     дихання?
2)     Яку     роль    грає    повітря     в    житті    рослин?
ІІІ.  МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ТА  ПІЗНАВАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  УЧНІВ
Вступне слово вчителя.
Вам      уже      зустрічалося     поняття      «атмосфера»,     тепер      ми     більш      до-кладно    вивчимо    цю    оболонку.     Для     цього     нам     доведеться    «піднятися»    
на    висоту    в    десятки     і    сотні    кілометрів    і    провести    там     «дослідження».     
Ми     довідаємося,     які     зміни      відбуваються     у     складі     і     властивостях     ат-мосфери    з    висотою;    познайомимося    з    людьми,    що    у    складних     умовах,     
ризикуючи    життям,    вирушали     в    блакитне    піднебесся;    переконаємося    
в     тому,      що     атмосфера     «охороняє»      живі     організми      від     сонячного      ви-промінювання    і    низьких    температур.
IV.  ВИВЧЕННЯ  НОВОГО  МАТЕРІАЛУ
1.     Склад     атмосфери.     Поняття     про     атмосферу    і    її     виникнення.
Розповідь учителя.
За     думкою      вчених,      первинна     атмосфера     утворилася     з     газів,      що    
виділялися     із      земних      надр     під     час     виверження      вулканів.      Спочатку    
в     ній     було     багато     вуглецю     і     водяної      пари.      Згодом     склад      атмосфе -ри     значно     змінився,      у     першу     чергу      завдяки      живим     організмам,      які    
в    процесі      життєдіяльності     постійно     взаємодіють      із      повітряною     обо -лонкою.
Переконаємося,     що     повітря      дійсно     існує.      Для      цього      досить     узяти     
зошит    і    помахати     ним     перед     обличчям.    Ви    всі    відчули     дотик     повітря,    
що     почало     рухатися     в     результаті     ваших     дій.      Проведемо     ще     один     екс -перимент:      установимо      на     вагах      порожню     колбу,     зрівноважимо      її      за     
допомогою    гирьок    чи    камінчиків.     Тепер     почнемо    нагрівати     колбу     над     
спиртівкою.     Терези    показують,    що    вона    стає     легшою.    Це    повітря,    що    
розміщене    в    колбі,     розширилося    і    стало     менше    важити.
Крім     газів,      до     складу     атмосфери     також     входять      водяна     пара     і     до-мішки.    Домішки    можуть    мати    природне    походження,    наприклад    по-піл     і     пил,     а     можуть     бути     і     наслідком      діяльності     людини,     наприклад    
дим,    сажа,     кіптява.
2.     Поняття    про     атмосферу    і    її     межі.
Розповідь учителя.
Із      давніх-давен     люди     прагнули     піднятися      до     небес.      Одних     при -ваблювала     можливість     ширяти     як     птах,     інші     хотіли     пізнати      небес-ні      таємниці.      Перші     спроби     освоїти     і     вивчити     небесний     простір     були    
пов’язані     з     небезпекою,      і     деякі      дослідники     поплатилися     життям     за     
свій     зухвалий     виклик     небесам.
У    кінці    XVIII    ст.    для     підйому     в    атмосферу    широко    використовува-лися    повітряні     кулі.    Уже    перші     польоти     на    висоту    в    кілька    кілометрів    
приносили    цікаві,    іноді     несподівані    результати.     Послухайте,    як    про -ходив      один     із      таких      польотів:     «У     1862    р.      два      англійці,     Глешер      і     Кок -свель,      вирішили      піднятися      на     повітряній     кулі     вище      хмар.      Куля     по-летіла    вгору     дуже    швидко,    і    чим     вище     вона    піднімалася,    тим     ставало     
холодніше.     На     висоті      3    км     англійці     досягли      хмар.      Коли     куля     летіла    
крізь     хмари,     дослідники     тремтіли     від     холоду.      Те,     що     ми     називаємо    
хмарами,      дуже     нагадує      густий     холодний      туман,     у     якому     нічого     не    
видно.     Скінчилися      хмари,     стало      світліше,      показалося     блакитне     небо    
і    сонце.     Зверху     хмари     здавалися      білим      хвилястим     полем,     укритим   
снігом.      Через      їхні      розриви      подекуди     можна     було     побачити     землю:    
поля,     ліси,    міста,     море.
Вище      хмар     стало      ще     холодніше.     На     висоті      близько      5    км     замерзла    
вода.     Дихати     було     важко,     у     вухах      шуміло,      серце      сильно     колотило-ся.     Але      дослідники     вирішили      терпіти      до     останнього     і     не     опускатися.     
Навпаки,     вони     висипали      весь     пісок     із      кошика,     так      що     куля     стрімко     
пішла     вгору.
На     висоті      8    км     один     із      них      відчув     сильну     слабкість,      він     не     міг     на-віть      підняти      руки.      Ще     кілька     хвилин     —     і     він     упав     без     пам’яті:      бра -кувало    повітря     для     подиху.     А    куля    все    піднімалася.    Обом    сміливцям    
загрожувала    смерть.     На    висоті     11    км    було    24°    морозу,     а    на    землі     в    цей     
час    дерева    були    вкриті    зеленню    і    трава     майоріла    квітами.
Дослідник,     який     знепритомнів,      увесь      посинів      і     лежав,     як     мрець.    
Його     товариш,      ледь     дихаючи,      зібрав,     нарешті,     останні      сили     і     хотів    
підняти     руки,     щоб     узяти     шнурок    від    клапана,    але     вони    не    слухалися.    
Тоді    він    зубами    схопив    і    потягнув    шнурок.    Клапан    відкрився     —    і    куля    
почала     опускатися.      Через      якийсь     час     обидва     англійці     спустилися      на    
землю»     (за    Н.    Максимовим).
3.    Будова    атмосфери.     Повітряна     подорож.
Розповідь учителя.
Тепер      ми     здійснимо      свою     подорож     в     атмосферу     і     вивчимо     її     
шари.      Нижній,     найбільш      щільний,     шар      називається      тропосферою.    
    Тропосфера      простягається      від     земної     поверхні     до     висоти     8—10     км    
у    полярних      районах      і     16—18    км     в     екваторіальних.      У     ній     міститься     
понад      85    %     усієї     маси     повітря      атмосфери     і     майже     вся      водяна     пара.    
Із      висотою      температура     повітря      тут      знижується      в     середньому      на     6     °С    
кожні      1000    м,     тут      менше     кисню     і     нижче     атмосферний     тиск,      що     і    від-чули     на     собі      англійські     дослідники     під     час     польоту      на     повітряній    
кулі.     Вони     пережили      відчуття,     близькі      до     тих,     що     переживала      б    
риба,      що     живе     на     глибині      в     кілька     тисяч      метрів,     коли     її      ненадовго     
підняти      у     верхні     шари     океану.      Порівняння     зі      Світовим     океаном     не    
є     випадковим,     адже     атмосферу     часто      називають     п’ятим     океаном.     Як    
і     у     Світовому      океані,     тут      із      висотою      міняється      температура     і     тиск,     
відбуваються     постійні     вертикальні      і     горизонтальні      переміщення    
    повітря.
Над      тропосферою,      до     висоти     50—55    км,      розташований      наступний    
шар      атмосфери     —     стратосфера .     Перші     відомості     щодо     існування     
стратосфери     як    шару    атмосфери,    де    з    висотою     припиняється     знижен -ня     температури,     одержали      в     1893    р.      при      підйомі      кулі-зонда     над      Па-рижем    на    висоту    16    км.
Активне     вивчення      стратосфери      розпочалося      на     початку      ХХ    ст.    
Першими    в    1931    р.     до    її     нижніх     шарів    піднялися     швейцарський    уче -ний      Огюст      Піккар     і     його     асистент     геофізик     Кіпфер.      О.    Піккар     скон-струював      герметичну      гондолу      з     алюмінію,     куди     помістив     апаратуру     
для      наукових     досліджень,      кисневі      прилади     й     агрегат,      що     підтримує     
всередині      гондоли      нормальний      тиск.      Разом      зі      своїм      асистентом     він    
піднявся     на     висоту     15    780     м     із      метою     вивчення      космічних     променів.     
Політ     проходив     у     дуже     важких      умовах,      гондола      була     пофарбована    
в     чорний     колір,     і    тому     температура     в     ній     піднялася      до     небезпечних    
для      людини      позначок.      Проте,     через      кілька     місяців     Піккар     повторив    
політ     і     зміг      піднятися      на     півкілометра     вище.      Цього      разу     «небесний    
будинок»      був      пофарбований      у     білий      колір,     і     тому     температура     в     ньо -му     була     дуже     низькою.
У     стратосфері      спостерігається      підвищення      температури     з     висотою     
від    –80     до    –40     °С    на    межі    з    тропосферою    до    0    °С    у    її     верхніх     межах.    На    
висоті      від     20    до     50    км     у     стратосфері      розташовується      шар      озону .     Цей     
газ    поглинає    значну    частину     небезпечного    для     всього    живого    на    Зем -лі      ультрафіолетового     випромінювання     Сонця.     Повітря      в     стратосфері     
розріджене     і     сухе,     воно     майже     не     містить     водяної      пари     і     домішок,    
тому    практично    відсутні     хмари.
Вище      стратосфери      розміщуються      верхні     шари     атмосфери.     Їх      час-то     називають     іоносферою ,     тому     що     тут      рухаються     заряджені     частки    
(іони).     Повітря      в     іоносфері      ще     більш      розріджене,      його     тиск     на     висоті     
80    км     у     200     разів     менший,     ніж      біля     земної     поверхні.      На     висоті      понад     
200     км     верхні     шари     атмосфери     настільки      розріджені,      що     їх      назива-ють     відкритим космосом .    Верхні    шари    атмосфери    переходять    у    безпо -вітряний простір .     На     висоті      від     100     до     1000    км     можна     спостерігати    
полярні сяйва      —     це     дуже     красиве      явище     у     вигляді      світлих      смуг,      дуг     
чи    окремих    ділянок     неба.    Полярні    сяйва     дуже    різноманітні    за     кольо -ром:     від     блакитнувато-білого      до     червонуватого      і     фіолетового.     Вони    
розривають      багатомісячну      темряву      Арктики     й     Антарктики,     «під-палюючи»     небо     від     десятків     хвилин     до     декількох      діб.      Ці     «пожежі»     
охоп    люють    ділянки     довжиною    в    багато    тисяч     кілометрів,    їх     головним     
«винуватцем»     є    Сонце.
От     що     розповідав     про      полярні      сяйва      видатний      норвезький     поляр -ник      Ф.    Нансен,      який     не     раз     спостерігав      їх      у     період     свого      дрейфу     на    
судні      «Фрам»:     «...     От     воно...    північне     сяйво      незрівнянної     сили     і     кра -си...    Удалині     на     краю     обрію      здійнявся      по     небу     вогненний     змій;      блис-каючи     все     сильніше      та     яскравіше...    Уздовж     зміїв     коливалися      і     сно -пами    підіймалися     промені,    немов     хвилі...     
Палуба    була    яскраво     освітлена,     і    віддзеркалення     полярного    світла     
грало      на     льоду.     Усе     небо     блискало,      особливо     на     півдні,     відкіля      маси   
світла      поширювалися     високо     догори.      Вогненні     маси     розділилися      на    
блискучі     різнобарвні      смуги,     що     простягалися     по     небу     на     південь      і     на    
північ.    Промені    блискали,     відливаючи     незвичайно    чистими    кольора -ми     веселки.     Це     була     нескінченна      гра      яскравих     фарб,     що     перевершу-ють     усе,     що    тільки    можна    собі     уявити».
4.     Атмосфера    і    життя     на    Землі.
Розповідь учителя.
Повітряна    оболонка,     подібно     одягу     на    тілі     людини,    «зігріває»     Зем -лю,      утримуючи     тепло      біля     її      поверхні,      у     результаті     середня      темпе -ратура     підвищується      приблизно     на     35    °С.     Цю     властивість      атмосфе -ри     називають     «парниковим     ефектом»,      причиною      його     виникнення     
є    присутність      в     атмосфері      вуглецю     і     водяної      пари.      На     Місяці,     де     ат-мосфера     відсутня,     денна      температура     досягає      +120    °С,     а     уночі      опус-кається     до    –160    °С.
V.  ЗАКРІПЛЕННЯ  НОВИХ  ЗНАНЬ  І  ВМІНЬ  УЧНІВ
Географічний практикум.
1)     Намалюйте     схему      «Будова      атмосфери».     Блакитним     кольором    
зафарбуйте      тропосферу,      синім      —     стратосферу,     темно-синім     —    
верхні     шари     атмосфери.     Штрихуванням     виділіть     район      розта -шування    озонового     шару.
2)     Намалюйте     на     схемі      пасажирський     літак     «на      висоті»      10    тис.     
метрів     і     розрахуйте     температуру     за      його     бортом,      якщо      відомо,     
що    температура    повітря     біля    земної    поверхні    +20     °С.
3)     Позначте    на    схемі     цифрами:     1    —    район,    куди    піднялися     англій-ські     дослідники;     2    —    висоту,     якої    досяг     стратостат    О.    Піккара;    
3    —    район,    куди    можуть    підніматися     птахи.
4)     Проведіть     на    схемі     межі    тропосфери.
Географічний тренінг.
1)     Побудуйте    ланцюжок    причинно-наслідкових    зв’язків,    почина-ючи      від     господарської      діяльності     людини      і     закінчуючи      підви -щенням     температури    на    Землі.
2)     Порівняйте    потужність    атмосфери    й    окремих    її     шарів    із     довжи-ною     земного     радіуса    (6370     км)     і    товщиною    земної    кори    (від     8    до    
80    км).
VI.  ПІДСУМОК  УРОКУ
Учитель    збирає    роботи    учнів     й    аналізує    деякі     з    них.
VII.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
Опрацювати    відповідний     параграф    підручника.

Категорія: Географія 6 клас | Додав: uthitel (03.11.2014)
Переглядів: 826 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: