УРОК № 22 Те м а . Літосфера. Походження материків і океанів. Практична робота 7 «Позначення і - Географія 6 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Географія 6 клас

УРОК № 22 Те м а . Літосфера. Походження материків і океанів. Практична робота 7 «Позначення і


УРОК  №  22  Те м а .      Літосфера.    Походження      материків      і     океанів.      Практична  робота     7    «Позначення     і     підписування     на     контурній      карті    
найбільших     літосферних      плит,     сейсмічних     поясів,     вулканів,     гір,     рівнин».
     Мета:     закріпити      поняття      «земна     кора»      і     «літосфера»,     формува­
ти     знання     про      літосферні     плити,     дати     уявлення     про      по­
ходження     материків     і    океанів;     розвивати     просторове     уяв ­
лення     і    логічне    мислення;    виховувати    інтерес     до    пізнання    
природи    Землі.
     Тип уроку:     комбінований.
     Обладнання:     підручник      географії,      атлас,      глобус     Землі,     схема      «Літо­
сферні    плити».
Структура      уроку
     I.    Організаційний    момент
     II.    Актуалізація     опорних     знань     і    вмінь     учнів
    III.    Мотивація     навчальної    та    пізнавальної    діяльності
     IV.    Вивчення    нового    матеріалу
     V.    Закріплення     нових     знань     і    вмінь     учнів
    VI.    Підсумок    уроку
    VII.    Домашнє     завдання
ХІД     УРОКУ
I.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ
II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ  І  ВМІНЬ  УЧНІВ
Географічний диктант.
Учитель об’єднує учнів за рядами у три варіанти, у кожному з яких
внутрішнім  частинам  Землі  відповідають  певні  цифри.  Наприклад,
земна кора — 1, 2, 3; мантія — 4, 5, 6; ядро — 7, 8, 9.
1)   Де температура підвищується на 1° через кожні 33  м?
2)   У якій частині температура досягає 4000°— 5000°?
3)   Де розташована астеносфера?
4)   Яка частина повністю входить до літосфери?
5)   Де тиск досягає максимальних показників?
Бесіда.
1)   Що називають літосферою?
2)   Яка її потужність?
3)   Чим відрізняється материкова земна кора від океанічної?
III.  МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ТА  ПІЗНАВАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя.
Ви вже звикли до вигляду нашої планети, де материки й океани роз-ташовані в певному порядку? На карті ви бачите дві Америки — Північну
і Південну, що «простягли одна одній руки» і «перегородили» Світовий
океан; Африку пліч-о-пліч із Євразією, самотній «п’ятикутник» Австра-лії, відокремлену «білу» Антарктиду, оточену океанічним «кільцем».
Але,  як  припускають  учені,  так  було  не  завжди,  це  лише  сучасний
портрет Землі. Якби ви змогли побачити її кілька десятків мільйонів
років тому, ви б не впізнали свою планету.
IV.  ВИВЧЕННЯ  НОВОГО  МАТЕРІАЛУ
1.     Тектонічні    рухи.
Розповідь учителя.
Стан спокою невідомий земній корі, вона перебуває в постійному
русі.  Цей  рух  є  наслідком  дії  багатьох  явищ  і  процесів,  не  останні
з яких   —  розпад  радіоактивних  речовин,  хімічні  реакції,  вплив  ви-соких температур і величезного тиску в глибинних шарах Землі. Су -купність різноманітних за напрямком і швидкістю рухів земної кори
називають тектонічними  рухами  (коливаннями).  Тектонічні  рухи
поділяють на вертикальні і горизонтальні. Деякі з таких рухів ми мо -жемо спостерігати безпосередньо і навіть робити їхнє вимірювання,
а про інші лише припускаємо.
Усі  тектонічні  рухи,  що  відбувалися  за  час  існування  людини  на
Землі, називаються сучасними. Основною причиною їхнього існуван -ня є рух літосферних плит.
2.     Літосферні     плити.
Розповідь учителя.
Тверда оболонка Землі — літосфера — складається з літосферних
плит.  Літосферні плити — це величезні блоки земної кори, обмежені
з усіх боків сейсмічно активними зонами (поясами). Ці блоки приля -гають один до одного і повільно «сковзають» по астеносфері в різних
напрямках. Літосферні плити можна порівняти з величезними кри -жинами, що плавають по воді — мантії, саме рухом речовини в цьому
внутрішньому шарі Землі визначаються особливості переміщень ве -личезних кам’яних блоків. Вони підкоряються владі «підкіркових»
течій  розплавленої  верхньої  мантії.  Найбільші  з  літосферних  плит
включають материки разом з окраїнами океанів. Зверніть увагу, що
найчастіше літосферні плити мають назви цих материків.
3.     Походження    сучасних    материків     і    океанів.
Розповідь учителя.
Рух літосферних плит був доведений лише останнім часом. Ще на
початку  XX  ст.  висловлювалось  припущення,  що  контури  берегів
Америки, Європи й Африки з обох боків Атлантичного океану вказу -ють  на  розходження  і  переміщення  материків.  Приблизно  50 років
тому було з’ясовано механізм цього переміщення, який пояснює тео -рія літосферних плит.
Першим у 1912 р. висловив гіпотезу дрейфу материків німецький
учений  Альфред  Веґенер.  Він  звернув  увагу  на  те,  що  протилежні
береги  материків  мають  значні  подібності  в  контурах.  Так,  береги
Південної  Америки  й  Африки  стикуються  між  собою,  як  розірвані
частини  одного  аркуша  паперу.  Дивне  за  простотою  спостереження
ніхто  до  А. Веґенера  не  пов’язував  із  рухливістю  континентів.  Але
знадобилося багато років, перш ніж його геніальне припущення за -твердилося серед науковців.
Біографічна довідка.
Веґенер Альфред Лотар — німецький геофізик. Учасник (1906—
1908, 1912—1913) і керівник (1929—1930) експедицій до Ґренландії.
У суворих умовах вів багаторічні дослідження потужності льодово-го покриву острова, метеорологічні спостереження. Автор наукових
праць із питань атмосфери, палеокліматології, тектоніки.
У результаті досліджень Землі з космосу була визначена швидкість
руху окремих материків стосовно один одного, вона складає 0,5—6  см
на  рік.  Ці  рухи  супроводжуються  стискуваннями  і  розтягуваннями
земної кори, із ними пов’язано утворення материків й океанів на на -шій планеті.
250  млн років тому на нашій планеті існував один гігантський ма-терик — Пангея, що омивався єдиним океаном. Потім відбувся «вели-кий» розкол, і з одного суперконтиненту утворилося два — Лавразія
і Гондвана. Між ними сформувався новий океан — Тетіс. Цікаво, що
його залишком є Чорне море.
Обидва материки протягом тривалого часу продовжували розколюва -тися на частини-континенти, подібно льоду під час весняного скресання
річки. Суходоли, що утворилися між цими ділянками простору, стали
дном Атлантичного, Індійського і Північного Льодовитого океанів.
Учені припускають, що більшість материків рухалися і продовжу-ють  рухатися  в  напрямку  Тихого  океану.  Він  являє  собою  залишки
стародавнього  океану,  у  якого  постійно  «відвойовують»  територію
материки й інші океани.
При цьому одні ділянки Землі залишаються сталими, інші відріз-няються рухливістю. Найбільш сталими є платформи — одні з  основ -них глибинних структур земної кори. Як правило, це найбільш давні
її ділянки, що в теперішній час являють собою великі рівнинні про -стори.
Найнеспокійнішими  є  ділянки  на  межах  літосферних  плит,  тут
розташовані сейсмічно активні зони (пояси).
Повідомлення учня.
Вигляд Землі через мільйони років.
Земля змінює свій вигляд на наших очах. Прикладом є землетрус
біля берегів Індонезії у грудні 2004 р. У результаті цього землетрусу
острів Суматра, площа якого ненабагато поступається площі Україні,
перемістився на 30 м.
Дані про швидкість і напрямок переміщення літосферних плит до-зволяють розрахувати, де можуть виявитися материки через десятки
мільйонів  років.  Учені  припускають,  що  через  50 мільйонів  років,
у результаті зіткнення Євразійської й Африканської плит, можливе
об’єднання  Євразії  й  Африки.  При  цьому  велика  ймовірність  зник -нення  Середземного  і  Чорного  морів.  Подібні  прогнози  можливого
вигляду  Землі  в  майбутньому  є  дуже  приблизними,  адже  засновані
на сталості напрямку і швидкості руху літосферних плит, що вважа -ється майже нездійсненним.
4.     Практична     робота    7    «Позначення    і    підписування    на    контурній     кар ­
ті     найбільших    літосферних     плит,    сейсмічних    поясів,    вулканів,    гір».
Перед  її  виконанням  учні  знайомляться  із  правилами  роботи  на
контурній  карті,  при  цьому  вчитель  доводить  до  школярів  вимоги
щодо їх оформлення, використовуючи зразки позначення й підпису-вання географічних об’єктів.
Інструктаж.
Протягом усього періоду вивчення географії в школі ви працюва-тимете з контурними картами. На них проведені меридіани й парале -лі, є контури (обрису) материків і океанів, морів і островів, позначені
річки  й  озера,  але  всі  ці  об’єкти  дано  без  підписів.  Орієнтуючись  за
картами  атласу,  на  контурній  карті  знаходять  необхідні  географіч -ні об’єкти, потім позначають їх і підписують. Визначити положення
об’єкта можна за допомогою градусної сітки, за обрисами материків
і  океанів,  розташуванню  прилеглих  об’єктів.  Назви  географічних
об’єктів підписуються акуратно, вони повинні бути чіткими й легко
читатися, бажано використовувати той же шрифт, що і в атласі.
Сейсмічні пояси позначаються лініями червоного кольору (у міс-цях  сходження  літосферних  плит  —  одна  лінія,  а  в  місцях  розбіж -ності  —  дві).  Гори  спочатку  позначають  лінією  коричневого  кольо -ру  за  основним  напрямком  хребтів,  а  потім  підписують  їхню  назву
паралельно цій лінії. Рівнини підписуються посередині зображення
 території,  яку  займають,  так  само  підписуються  назви  літосферних
плит.  Назви  вулканів  бажано  підписувати  праворуч  від  умовної  по -значки уздовж паралелей.
Якщо ви використовуєте в контурній карті умовні позначення, на-приклад позначаєте гори або вулкани, всі умовні позначення мають
бути роз’яснені в легенді карти. Для неї виділяють спеціальне місце
за  назвою  «Умовні  позначення».  Кожне  нове  позначення  потрібно
розташовувати з нового рядка.
При роботі з контурною картою вам знадобиться олівець, кольорові
олівці, лінійка, ручка й ластик. Під час розфарбовування контурної
карти намагайтеся, щоб кольори, якими ви позначаєте об’єкти, від -повідали тим, якими об’єкти зображені у відповідних картах атласу.
Завдання.
1)   Знайдіть на карті «Будова земної кори» літосферні плити: Єв -разійська,  Індо-Австралійська,  Африканська,  Північноаме-риканська, Південноамериканська, Тихоокеанська. Визначте
їхнє  географічне  положення  і  підпишіть  на  контурній  карті.
2)   Знайдіть  на  карті  «Будова  земної  кори»  сейсмічні  пояси:  Ти -хоокеанський,  Середземноморський,  Атлантичний.  Визначте
їхнє географічне положення, позначте відповідними умовними
знаками і підпишіть на контурній карті.
При  оцінюванні  практичної  роботи  найбільшу  увагу  слід  приділити
точності встановлення місця розташування певного географічного об’єкта
на контурній карті, правильності його позначення й підписування.
5.     Геологічний    час.
Розповідь учителя.
Ми  можемо  тільки  здогадуватися  про  процеси,  що  відбувалися
на планеті десятки мільйонів років тому. Занадто далеким є цей час
від  теперішнього,  та  й  саме  поняття  часу  в  людини  і  планети  різне.
Для  нас  тривалість  життя  —  це  70—90 років,  а  для  планети  близь-ко 4,7  млрд років. Цю цифру важко собі навіть уявити. Якщо за неї
прийняти  24 години,  то  людина  сучасна,  що  з’явилася  приблизно
40 тис.  років тому, живе на планеті менше секунди.
Говорячи про Землю, учені використовують поняття геологічного часу,
яке  відбиває  послідовність  подій,  що  відбувалися  на  планеті.  Найбільш
знаменні з них пов’язані з утворенням і руйнуванням гір, зміною конту-рів берегової лінії, появою і зникненням різних видів живих організмів.
Розрізняють  відносну  й  абсолютну  (або  ядерну)  геохронологію.
Відносна  геохронологія  використовує  принцип  послідовності  наша -рування гірських порід. При цьому встановлюється стратиграфічна
шкала  з  підрозділами,  що  є  основою  для  створення  геохронологіч-ної. Для абсолютної геохронології, що визначає радіометричний вік,
використовується  радіоактивний  розпад  елементів.  Як  відомо,  він
відбувається з постійною швидкістю і не змінюється під впливом зо -внішніх умов.
Усю  геологічну  історію  Землі  поділяють  на  кілька  ер  тривалістю
десятки і навіть сотні мільйонів років, останні три ери підрозділяють
на періоди. Так, появу людини пов’язують з останнім — четвертин -ним  періодом  кайнозойської  ери.  Із  кайнозойською  ерою  пов’язано
й утворення  більшості  гірських  систем,  у  тому  числі  Карпат.  Спли -нуть мільйони років, і гори, утворені під час зіткнення літосферних
плит  у  цей  період,  будуть  руйнуватися,  і  це  ознаменує  закінчення
чергового періоду в «житті» Землі.
У цьому є подібність до подій у житті людини. Наприклад, гори,
як  і  людина,  народжуються  у  визначений  час;  потім  ростуть  —  це
дитинство; досягають максимальних розмірів — молодість і зрілість;
потім поступово руйнуються — старість. Такий життєвий цикл є ха -рактерним не тільки для живої, але й неживої природи.
V.  ЗАКРІПЛЕННЯ  НОВИХ  ЗНАНЬ  І  ВМІНЬ  УЧНІВ
Бесіда.
1)   Що таке літосферні плити?
2)   Як утворилися сучасні материки й океани?
3)   Назвіть послідовність утворення сучасних материків.
VI.  ПІДСУМОК  УРОКУ
Учитель узагальнює відповіді учнів, оцінює їхню навчальну діяль-ність на уроці.

VII.  ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ
1)   Опрацювати відповідний параграф підручника.
2*)  Наведіть  приклади  «стикування»  протилежних  берегів  мате-риків і великих островів на доказ теорії літосферних плит. Для
цього візьміть карту (а краще глобус) і покладіть зверху аркуш
прозорого  паперу  (кальки),  обведіть  контури  берегів,  повирі -зуйте їх і спробуйте з’єднати. Зверніть увагу на Північну Аме -рику, Африку, Європу, о. Ґренландія.

Категорія: Географія 6 клас | Додав: uthitel (03.10.2014)
Переглядів: 965 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: