Урок № 2/8 Тема уроку. Джерела електричного струму. Електричне коло. - Фізика 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 9 клас

Урок № 2/8 Тема уроку. Джерела електричного струму. Електричне коло.


Урок №  2/8
  Тема уроку.  Джерела електричного струму. Електричне коло.
  Тип уроку: засвоєння нових знань.
  Мета уроку:  ознайомити учнів із принципом роботи різних джерел
електричного  струму,  основними  елементами  елек ­
тричного кола.
  обладнання:  два електроскопи (електрометри), дві металеві пластини,
кулька на нитці; гальванометр, мідний і цинковий елек ­
троди, склянка з розчином лимонного соку, з’єднувальні
проводи;  джерело  струму  (батарея  гальванічних
елементів  або  акумуляторів),  низьковольтна  лампа.
План уроку
Етапи Час Прийоми та методи
I.         Перевірка      домашнього     
завдання;      актуаліза -ція     опорних     знань
10     хв Бесіда;     експрес-контроль     
знань
II.         Вивчення      нового     мате-ріалу
20—25    
хв
Пояснення     вчителя;     де-монстрації;     записи     на     дош -ці      та     в      зошитах;      робота     з    
підручником
III.         Закріплення     нового    
матеріалу
10—15    
хв
Бесіда;     записи     в      зошитах    
та     на     дошці;     фронтальний    
експеримент
IV.     Домашнє      завдання 1—2     хв Коментар     учителя;     записи    
на     дошці      та     в      щоденниках
Хід уроку
I.   Перевірка домашнього завдання; актуалізація опорних
знань
Експрес-контроль знань
Проводиться     за      посібником     [5].
Запитання для організації бесіди
Чи     можна     вважати     тепловий     рух      електронів     у      провіднику     елек- •  
тричним     струмом?
Є      заряджена     кулька     та     металевий     стрижень.     Що     необхідно      зро - •  
бити,      щоб      виник     короткочасний     електричний     струм?
Чи     є      блискавка     електричним     струмом? •  
Які     частинки     можуть     бути     носіями      електричного      струму? •  
Яку      дію      електричного      струму     використовують      у      лампочці     роз - •  
жарювання?
38
Наведіть     свої      приклади      практичного     використання      теплової     •  
дії     струму?
У      яких     речовинах     проявляється      хімічна      дія     струму? •  
Чому     компас     дає      неправильні     показання     поблизу      провідника     •  
зі      струмом?
Який    напрямок     прийнятий    за     напрямок     струму?     Якщо     змінити      •  
напрямок      електричного      струму,      чи     вплине     це     на     теплову      дію     
струму     на     провідник?
II.  Вивчення нового матеріалу
Бесіда
Дві     заряджені     кульки     з’єднують      металевим     стрижнем      (рис.      8).     •  
Чи     виникне     в      стрижні     електричний     струм?
Рис.     8
У      якому     напрямку      буде     проходити     струм      по     стрижню?      Як     дов - •  
го      буде     існувати     струм?     ( Відповідь: Коли     кульки     розрядяться,    
електричне      поле     зникне     й      струм      припиниться.)
Демонстрація 1.    Між     двома      металевими      пластинами      підвішено      на    
нитці      заряджену     металеву     кульку     (рис.      9).     Плас-тини     заряджаємо      різнойменними      зарядами      від    
електрофорної     машини     та     приєднуємо      до     елек-троскопів.     Кулька     починає      коливатися,      перено-сячи     заряд      із      пластини     на     пластину.      Електроско-пи     поступово      розряджаються.     Коли     електро -скопи      розрядяться,     рух      кульки     припиниться.
Для      підтримання     струму     в      провіднику     потрібен     пристрій,     
який    би    виконував     роботу    з    поділу    заряджених     частинок    так,     щоб     на    
одному     полюсі     такого     пристрою      завжди      був      надлишок      електронів,      а    
на    іншому     електронів    бракувало     б.     Тоді    між     полюсами     весь     час    існува -тиме    електричне    поле.    Такий    пристрій    називають    джерелом струму.
Існують      різні     джерела     струму:      електрофорна      машина,     термо -елементи,      фотоелементи.     Проте      докладніше      ми     зупинимося      на     хі -мічних     джерелах.     Спочатку     трохи      історії.
Батарейка     —     одне     з      перших      джерел      струму,      створених      люди-ною.     Перша     батарейка      з’явилася      ще     в      XVIII     ст.     Це     компактне,    
незамінне      у      сучасних      пристроях     джерело     струму     було     створено    
завдяки      уважності      й      допитливості     італійського     доктора      Луїджі    
Гальвані     та     винахідливості     й      терпінню      італійського     фізика     Алес-сандро     Вольта.
В      один     із      листопадових      днів     1770     р.      професор     анатомії     й      фі-зіології      Болонського     університету     Луїджі     Гальвані     був      уражений     
незвичайним     явищем:     обезголовлені      тіла      жаб,     які     перебували     на    
лабораторному     столі     біля     електрофорної     машини,     здригалися      що-разу,    коли    між     розрядниками    проскакувала     електрична     іскра.     Зда -валося,      залишився     тільки     один     крок     до     можливості...      воскресіння     
після      смерті!     Незабаром     ученому     довелося     здивуватися     ще     більше.     
Лапки     жаби     скорочувалися     щоразу,      коли     її      тіла      торкалися     різно-рідними     металами     (наприклад,      мідь     і      цинк)      у      відсутності     електро -форної     машини.     Якщо      скорочення      м’язів     викликається      електрич-ним      струмом,     то     як     він     міг     виникнути     в      другому          випадку?
За     розв’язання      цієї      проблеми      береться     співвітчизник      Галь-вані     Алессандро     Вольта.      Він     вирішив     перевірити     досліди     
Гальвані     та     поставив     їх      прямо     на     собі.     Шматочок     металевої      фоль-ги     він     клав     на     язик,      а      срібну     монету     —     під     язик,      з’єднував      їх      тон -ким      дротом     і      відразу      ж      відчував     кислуватий      присмак     у      роті,     як    
при      проходженні     електричного      струму.      Вольта     поставив     велику    
кількість     подібних     дослідів,     експериментуючи      з      різними     мета-лами     та     нарешті      дійшов     висновку,      що     струм      можна     одержати,    
з’єднавши     між      собою      два      різнорідні     метали,      опущені     у      хімічно     
активне      середовище      (розчин      кислоти,     солі,     лугу).      Тепер      зрозумі -ло,    звідки    «брався»    струм,    дію     якого     спостерігав     Луїджі    Гальвані:     
роль     відповідного     розчину      виконували      рідини     в      тканинах      жаби.     
А.     Вольта     після      своїх      дослідів      сконструював      так      званий     «вольтів    
стовп»     —     циліндричний     стовп      із      мідних     і      цинкових      кружечків,    
які     чергуються      зі      змоченими     в      розчині      кухонної     солі      кружечками    
з      картону.     Таке     джерело     давало     відчутний      електричний     розряд    
і      довгий     час      не     розряджалося.
Демонстрація 2.    У      склянку     з      водою      опускаємо     цинкову     та     мід-ну     пластини     й      приєднуємо      їх      до     гальванометра.    
Стрілка      приладу     залишається     на     нулі.     У      воду     ви-чавлюємо      сік     лимона      —     стрілка      гальванометра    
відхиляється,      демонструючи     появу      електричного     
струму.
Джерело     струму,      яке      винайшов      А.     Вольта,      називається      галь-ванічним елементом.
Сам      А.     Вольта,      з’єднуючи     разом      30     таких      елементів      (тобто     
створюючи      батарею),      одержував     струм,     теплової     дії     якого      було    
досить     для      плавлення     товстого     дроту.
Учитель     демонструє      сучасну      батарейку      та     пояснює     принцип    
її      дії     (або      учні     можуть      самостійно     ознайомитися      з      її      будовою     за    
рисунком      у      підручнику,     після      чого     відповідають     на     запитання    
вчителя      про      принцип     її      дії).
До     гальванічних      джерел      струму     відносять      й      електричні     аку -мулятори      (від      латин.     «аккумуляре»     —     накопичувати).      Найпро-стіший      акумулятор      складається      із      двох     свинцевих     пластин,     по-міщених     у      розчин     сірчаної     кислоти.     Щоб     акумулятор      став     джере -лом      струму,      його     потрібно     зарядити.      Для      цього      через      акумулятор     
пропускають     електричний     струм.     У      процесі      зарядки     відбуваєть-ся     хімічна      дія     струму,      й      один     електрод     стає     позитивно     зарядже-ним,     а      інший     —     негативно.     Крім     свинцевих     (або      кислотних)     
акумуляторів      застосовують      залізонікелеві     (або      лужні),      срібно-цинкові,     газові.
Учитель     демонструє     акумулятор      (або      учні     можуть     самостійно    
ознайомитися      з      його     будовою     за      підручником).
Отже,      щоб      використовувати     енергію      електричного      струму,      на-самперед     потрібне     джерело     струму.      Але      електричну      енергію      необ-хідно      доставити      споживачеві     (або      приймачу      струму).     Для      цього     
використовують      з’єднувальні     проводи.     Щоб     вмикати     та     вимикати,    
коли     це     необхідно,     споживачі     електроенергії,     застосовують     ключі,    
рубильники,     кнопки,      вимикачі.
Запис у зошит.  Джерело     струму,      приймачі,      замикальні      пристрої,    
які     з’єднані      між      собою      проводами,     складають     електричне      коло.
III. Закріплення нового матеріалу
Учитель     проводить      інструктаж      з      безпеки      роботи     з      електрич-ними     колами.
Демонстрація 3.    Учитель     на     лабораторному     столі     збирає     найпро-стіше      електричне      коло,      називаючи     та     показуючи    
кожний      його     елемент.
Фронтальний  експеримент.     Аналогічне     обладнання      є      на     сто -лах      учнів,      які     теж      збирають      таке     електричне      коло.
Запитання до класу за ходом досліду
У      чому     полягає      головна      відмінність      між      струмом,     який     ви- •  
никає      в      металевому     стрижні,     що     з’єднує      кулі     заряджених     
електроскопів,     і      струмом,     який     проходить     по     провіднику,      що    
з’єднує      полюси      акумулятора?
Які     основні      елементи      входять      у      складене     нами     коло? •  
Який     напрямок      струму     в      лампі? •  
Який     напрямок      струму     в      акумуляторі? •  
Що     треба      зробити,     щоб      змінити      напрямок      струму     в      лампі? •  
Як     це     позначиться     на     режимі      її      роботи? •  
IV. Домашнє завдання
1.      Вивчити     теоретичний     матеріал     уроку.
2.      Творче завдання.     Сконструювати     вдома      й      принести     найпрості -ше     джерело     струму.
Можливі розв’язання:  як     активне      середовище      взяти      кисле     
яблуко.      Найпростіший     газовий      акумулятор:     у      непрозору      посу-дину     налити     розчин     кухонної     солі      (1—1,5      ст.     ложки     на     склянку    
води),      у      нього      опустити     вугільні      палички,     оточені      активованим    
вугіллям,      щільно     набитим     у      полотняні      мішечки.     Заряджати     та-кий      акумулятор      треба      звичайним     способом.      ЕРС     такого     джерела    
дорівнює     2,2     В.
Скарбничка цікавих фактів
Термоелементи
Були     винайдені      в      20-х     роках      XIX     ст.     Якщо      спаяти     два      металеві    
дроти      з      різних     металів,     а      місце     спайки      нагріти,     то     в      разі      замикання    
такого     кола     з’являється      електричний     струм.     У      різних     металах      під    
впливом     тепла      електрони     рухаються     з      різними      швидкостями     (у      бік    
холодного      кінця      дроту).     Різниця      в      кількості     електронів     на     кінцях    
провідників      і      приведе      до     появи      електричної      напруги.
«Тваринна» електрика
Імператора      Нерона,      що     страждав      на     ревматизм,     лікарі      поміща -ли     в      дерев’яну      діжку      з      водою      та     пускали     туди     риб,     які     випускають     
електричні     розряди.     Лікування     проходило     успішно.
Із      20     тисяч      відомих      сьогодні     риб      300      можуть     генерувати     елек-трику.     Так,     наприклад,      електричний     скат     може     створювати      на-пругу      до     400      В      і      силу     струму     60     А!
Алессандро Вольта
Народився     18     лютого     1745     р.      на     півночі     Італії      в      аристокра -тичній     родині.      Батьки     мріяли,      щоб      Алессандро     став     священни -ком,     тому     його     разом      із      братом     віддали      в      єзуїтський     коледж.     Брат    
Алессандро     став     згодом     архієпископом.      А      Алессандро     захопився     
наукою.      У      1772     р.      побачив      світ      його     перший      винахід      —     електро -скоп     зі      смужками,      які     розкривалися.     На     корпусі      приладу     була    
шкала,     яка      фіксувала      кут      розходження     смужок.     За     цей      винахід     
Лондонське     Королівське      товариство     нагородило     Алессандро     медал -лю     й      обрало     його     своїм      членом.
Незабаром     молодий     учений     відкриває      болотний      газ     —     метан     
і      створює      перший      газовий      пістоль     —     «пістоль     Вольта».     Чотири    
роки     Вольта     працює      деканом     філософського     факультету     в      Падуї.    
У      1801     р.      А.     Вольта     одержав     золоту     медаль     за      особливі     досягнення    
в      науці      з      рук      Наполеона     Бонапарта     (частина     Італії      була     під     фран-цузькою     окупацією).      У      віці      56     років      учений     вирішив     покинути     
університетську      кафедру     й      відійти     від     справ.     Своє     рішення     він     по-яснив      так:      «У     нас,      учених,      як     на     святі     —     відпочивати      треба      йти     
в      самий      розпал     веселощів».      На     що     Наполеон     відповів:     «...гарний    
генерал      повинен     умерти     на     полі     бою...      читайте      хоча     б      одну     лекцію    
на     рік».
Останнє      відкриття      Вольта     полягало     ось      у      чому:      він     установив,    
що     напруга      на     всій      батареї     («вольтів      стовп»)      дорівнює     сумі     напруг    
на     кожному     окремому      елементі     (на      кожній      парі     пластин).
Саме     Алессандро     Вольта     ми     зобов’язані      такими      поняттями,      як    
«коло»,      «струм»,     «електрорушійна     сила»,     «напруга».

Категорія: Фізика 9 клас | Додав: uthitel (04.10.2014)
Переглядів: 1240 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: