Урок № 1/1 Тема уроку. Електризація тіл. Два роди електричних зарядів. - Фізика 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 8 клас

Урок № 1/1 Тема уроку. Електризація тіл. Два роди електричних зарядів.


Урок №  1/1
  Тема уроку.  Електризація тіл. Два роди електричних зарядів.
  Тип уроку: засвоєння нових знань.
  Мета уроку:  ознайомити учнів з   електростатичною взаємодією, ви­
вчити правила безпеки під час роботи з  накопичувачами
електричних зарядів; пояснити механізм електризації
тіл; дати класифікацію електричних зарядів (позитивні
і   негативні);  навчити  користуватися  електроскопом.
  обладнання:  пластина  з   оргскла,  паперові  «султанчики»,  палички
зі   скла  та  ебоніту,  електроскопи,  електрофорна  ма­
шина, повітряні кульки, папір.
План уроку
Етапи Час Прийоми та методи
I.         Постановка     на-вчальної     проблеми
2—5     хв Коментар     учителя
II.         Вивчення      нового   
матеріалу
25—30   
хв
Пояснення     вчителя;     демон -страції;      записи        
на     дошці      та     в      зошитах
III.         Закріплення     нового   
матеріалу
10     хв Бесіда
IV.         Домашнє     завдання 1—2     хв Коментар     учителя;     записи        
на     дошці      та     в      щоденниках
Хід уроку
I.  Постановка навчальної проблеми
У      цей      час     науці      відомі     чотири     основні      типи     взаємодії,      що     іс -нують     у      природі:     гравітаційна,      електромагнітна,     сильна     (ядерна),    
слабка.      Ми     вже      познайомилися     з      проявом     гравітаційної      взаємодії   
та     починаємо     вивчати      один     із      найпоширеніших     типів      взаємодії     —       
електромагнітну.
II.  Вивчення нового матеріалу
Історія      електрики     цікава     та     повчальна.     Ще     грецький      філософ    
Фалес      Мілетський     (640—550      рр.     до     н.      е.)     відкрив,     що     шматочок    
бурштину,     потертий     об     вовну,     набуває      властивості      притягувати   
дрібні      предмети     —     порошинки,      соломинки     тощо.      Довгий     час     вва -жалося,      що     цю     властивість      має      тільки     бурштин     (від      грец.      elektron ),    
тому     це     явище     стало      називатися     електризацією тіл .
Через      більш      ніж      2000     років      після      дослідів      Фалеса     лікар      ан-глійської      королеви     Вільям     Гільберт     (1544—1603)      встановив,     що  
електричні     властивості      має      не     лише      бурштин,      але      й      інші     речовини   
(скло,      смола,     графіт     тощо).     Фактично     Гільберту      ми     зобов’язані      за -родженням     науки      про      електрику.
Першу     електростатичну     машину      побудував      німецький     учений   
Отто     фон      Геріке     (1602—1686).      Куля,      виготовлена      з      розплавленої   
сірки,      приводилася     в      обертання      спеціальним     приводом      і      під     час   
обертання      натиралася     долонями.     Наелектризувавшись,     вона     при -тягувала     до     себе      аркуші      паперу,      пластинки     із      золота,      срібла     й      на-віть      струмені     води     й      масла.
Демонстрація 1.          Пластину     з      оргскла      електризуємо      об     аркуш     па-перу     й      підносимо     до     дрібних      клаптиків      паперу   
(можна      вирізати     забавні      фігурки      й      степлером   
прикріпити      до     їхнього      нижнього      краю     скріпки,   
тоді      фігурки      підніматимуться).
Важливо     зазначити,     що     під     час     тертя      електризуються      обидва   
тіла.
Демонстрація 2.          Ту     саму     пластину     натираємо     об     шматок     гуми.    
Переконуємося,      що     клаптики      паперу     прилипа-ють      і      до     гуми.
Електрична      взаємодія      (на      відміну      від     гравітаційної)      —     це     не   
тільки     притягування,     а      й      відштовхування.
Демонстрація 3.          Ебонітову     паличку    електризуємо     тертям    і    підноси -мо    спочатку    до    одного    «султанчика»,     а    потім     до    дру -гого.     Підносячи     «султанчики»      один     до     одного,     бу-демо     спостерігати     відштовхування      їхніх      смужок.
Демонстрація 4.          Другий     «султанчик»     електризуємо      скляною     па-личкою,     потертою     об     шовк.      Підносячи     його     до   
першого     «султанчика»,     будемо     спостерігати     при -тягування     їхніх      смужок.
Цими     дослідами      ми     підтверджуємо     існування      в      природі      елек-тричних     зарядів      двох     родів     —     позитивних      і      негативних.
Запис у   зошит.  Тіла,     які     мають     електричні     заряди     одного     знака,   
взаємно      відштовхуються,     а      тіла,     які     мають     заряди     протилежного    
знака,     взаємно      притягуються.
Також     можна     додатково      показати     такі      досліди,     що     ілюструють    
взаємодію      наелектризованих      тіл.
1.           Взаємне     притягання      (відштовхування)      смужок      двох     «султанчи-ків»,     наелектризованих      за      допомогою     електрофорної     машини.
2.           Шматочок     вати     поміщаємо     між      кульками      розрядника      електро -форної     машини.     Отримавши      заряд      від     однієї      кульки     й      відштов -хнувшись      від     неї,      шматочок      вати     летить     до     іншої      кульки     і,    
перезаряджаючись,      повертається     назад.
3.           Металеву     кулю,      закріплену     на     ізольованому   штативі,     заряджає -мо     від     електрофорної     машини     й      сиплемо     на     неї     шматочки     дріб -но     нарізаного     паперу.      Отримавши      від     кулі     однойменний      заряд,   
шматочки     паперу     відскакують     від     неї     в      різні     боки.
4.           Пушинку     —     малесенький     шматочок      вати     —     кладемо     на     пласт -масову     наелектризовану     лінійку,     потім      легенько     її           здуваємо,    
а      лінійку      швидко     переміщаємо     вниз     під     пушинку     й      спостері -гаємо      за      її      парінням     в      електричному      полі.
5.           Дві     повітряні      кульки     електризуємо      тертям     об     папір      і      спостері -гаємо      їхнє     взаємне      відштовхування.     Можна     піднести     кульки   
до     стелі     або      стіни      й      спостерігати     їхнє     «прилипання»     до     цих    
тіл.      Якщо      одну     з      кульок     натерти      папером,     а      другу      —     вовною,    
то     вони     почнуть      притягуватися:     котимо     по     столі     одну     кульку,    
а      за      нею      слідом     котиться     й      друга.
Прилад,     за      допомогою     якого      можна     з’ясувати,     наелектризова-ні      тіла      чи     ні,     називають     електроскопом     (від      грец.      електрон      і      ско -пео  —     спостерігати,      виявляти).
Демонстрація 5.          Демонструється     електроскоп    і    пояснюється    прин-цип      його     дії.
Демонстрація 6.          Заряджений     електроскоп     з’єднують      із      незаря-дженим,     використовуючи     для      цього      по     черзі   
дерев’яну      лінійку,     пластмасову     лінійку,     метале-вий      стрижень      на     ізольованій      ручці.
Запис  у  зошит.     За     здатністю      проводити     електричні     заряди     всі   
речовини      умовно     поділяються     на     провідники      (метали,     ґрунт,   
розчини     солей      і      кислот     і      т.      д.)     і      непровідники,     або      діелектрики   
(порцеляна,      ебоніт,     скло,      гази,     пластмаси     й      т.      д.).      Деякі      речови-ни,     провідність     яких     залежить      від     зовнішніх      умов     (температури,    
освітленості,     наявності      домішок),      відносять      до     напівпровідників.    
Дається      поняття      заземлення.      Пояснюється     важливість     зазем -лення.
III. Закріплення нового матеріалу
Запитання для організації бесіди
1.           Як     на     досліді     виявити,     наелектризовані     тіла      чи     ні?
2.           Як     довести,     що     під     час     зіткнення      електризуються      обидва     тіла?
12
3.           Як     можна     передати     тілу     електричний     заряд?
4.           Які     два      роди     електричних     зарядів      існують      у      природі?
5.           Як     взаємодіють      між      собою      тіла,     що     мають     заряди     одного     зна -ка?      різного     знака?
6.           Чи     можна     за      кутом      розбіжності      паперових     смужок      електроско-па     судити     про      його     заряд?
IV.  Домашнє завдання
1.           Вивчити     теоретичний      матеріал     уроку.
2.     Творче завдан ня.  Сконструюйте      та     побудуй -те      саморобний      електроскоп.
Можливе розв’язання:     дріт      зігнути      у      ви-гляді      букви      Г      і      опустити     в      скляну     пляшку    
(рис.      1).     На     зовнішній      кінець     дроту      повісити   
смужку      тонкого      паперу.      До     місця      згину      дро -ту     піднести     наелектризоване     тіло.
Скарбничка цікавих фактів
Цитуємо класиків
«...Коли     придумано     було     цю     електрику,     почали     залучати     її      до   
справи...»      (Л.      М.     Толстой).
З «ліриків» у  «фізики»
Бенджамін     Франклін     (1706—1790),      видатний      американський    
політичний      діяч,     який     працював      у      тому     числі      й      в      галузі      фізики,    
ввів      такі      поняття,     як     «батарея»,     «конденсатор»,     «провідник»,     «за-ряд»,     «розряд»,     «обмотка»,    а    також    запропонував     позначати     заряди   
знаками     «+»      і      «–»,     називаючи     їх      відповідно     «позитивний»      і      «нега -тивний»,     до     40     років      займався     літературою      й      видавничою      справою.   
Його     відомий      роман      «Альманах     бідака     Річарда»     багато     разів     пере-видавався      й      приніс     авторові     популярність     і      матеріальний     статок.
Не тільки ебонітові палички!
Через      тертя      об     повітря      електризується      обшивка     літаків.      Тому   
перед      посадкою      їх      розряджають     за      допомогою     металевого     троса,    
який     опускають     на     землю.
Під     час     перевезення      бензину      заряджаються     стінки     цистерни,    
тому     за      бензовозом     тягнеться      землею      металеве     коло,      а      за      легко -вими     автомобілями      —     смуги      з      провідної      гуми.
Як боротися?
З      небажаною     електризацією     в      побуті     та     в      промисловості     бо-рються,      підвищуючи     вологість     повітря      в      приміщенні,     натираючи   
підлогу      й      стіни      антистатичною     мастикою.
Рис.     1
Практично     не     електризується      одяг     із      природного      волокна      —   
бавовни      та     льону.
Як використовувати?
Статична     електрика     використовується      людиною:
—          для      лікування      органів      дихання     спеціальними      електроаеро -золями;
—          для      очищення      повітря      від     пилу     й      сажі     за      допомогою     елек-тростатичних      фільтрів;
—          в      електрокопіювальних      пристроях     (наприклад,      у      ксероксі);
—          для      фарбування      тканин     у      фарбувальнях;
—          для      копчення      риби     на     спеціалізованих      комбінатах     (у      спеці -альних     камерах     контейнер     з      рибою     заряджають      позитивним    
зарядом,     а      електроди      —     негативним,     що     значно     прискорює   
процес     копчення).
Якого кольору електрон?
Член-кореспондент     АН     УРСР      Олександр     Ілліч      Ахієзер     читав      тео-рію      поля     в     курсі     теоретичної      фізики.     Вловивши      момент     утоми      ауди-торії,      він     раптом     запитав:     «А     якого      кольору      електрон?»     Студенти   
оживилися,      завели     суперечку      про      колір      електрона.     Дочекавшись,    
коли     аудиторія      затихне,     Ахієзер     сказав     приблизно     так:      «Киньте     спе -речатися.      Електрон     зеленого     кольору.     Чому?     Ви     ж     дивилися      в     осци-лограф.      Якого      кольору      картинки?     Зеленого.     Хто      їх     намалював?      Елек-трон.      Отже,      електрон     зеленого     кольору».      Жарт     усі     зрозуміли.

Категорія: Фізика 8 клас | Додав: uthitel (03.09.2014)
Переглядів: 1021 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: