УРОК 7 Тема: Час. Виміри часу Вимірювання часу - Фізика 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 7 клас

УРОК 7 Тема: Час. Виміри часу Вимірювання часу


 УРОК 7
Тема:      Час.    Виміри    часу
Вимірювання часу
Час t   —  величина,  яка  характеризує  послідовну  зміну  явищ
і станів матерії та тривалість їхнього буття. Одиниця виміру — се -кунда.  Секунда  дорівнює  9 192  631  770  періодам  випромінювання,
що  відповідає  переходу  між  двома  надтонкими  рівнями  основного
стану атома цезію-133.
Час є одним з основних понять фізики. Він нерозривно пов’язаний
з поняттям простору, оскільки всі події в оточуючому людину світі
відбуваються одночасно й у просторі, й у часі.
Уявлення  про  простір  і  час  формуються  в  людини  з  моменту  її
народження. Відчуття часу, безумовно, виникає за допомогою органів
чуття. Уявлення семикласників про час можуть бути уточнені й роз-ширені за допомогою проведення дослідів, що проясняють принцип
вимірювання часових проміжків.
У  ході  обговорення  проблеми  вимірювання  часу  необхідно  під-вести учнів до висновку про те, що вимірювання часу не може бути
зведене до вже відомого їм способу вимірювання довжини.
Для  вимірювання  часу  необхідний  пристрій,  який  би  зберігав
й відтворював умовну міру часу. У фізиці вимірювання часу здійс-нюється шляхом порівняння тривалості вимірюваного проміжку часу
із тривалістю циклу якого-небудь періодично повторюваного процесу.
Як  приклад  розгляньте  принцип  дії  піскового  годинника  і  по-кажіть його у дії. Запропонуйте учням за аналогією з пісковими го-динниками «розробити» конструкцію водяних і вогняних годинників.
Потім  рекомендується  виконати  ряд
завдань,  що  розкривають  суть  принципу
вимірювання  часу.  Як  вимірник  часу
пропонується  використати  нитяний  ма-ятник.  Маятник  підвішують  на  нитці
за  допомогою  штатива  й  організовують
спостереження за його коливаннями. Під -сумком  такого  спо  стережен  ня  повинне
стати  виявлення  основних  властивостей
коливального  руху  маятника —  його  по-вторюваність із однаковою періодичністю.
Так,  на  приклад,  маятник,  зображений
на  рис.  1.8,  починаючи  рух  із  крайнього
лівого  положення  (1),  переміщується  в
крайнє праве (2,) а потім знову з’являється  Рис. 1.8.
Нитяний маятник
в крайньому лівому. У  цьому випадку говорять, що маятник зробив
одне повне коливання.
Треба  підкреслити,  що  відлік  повних  коливань  із  мо-менту  знаходження  маятника  в  одному  з  крайніх  положень  
продиктований тільки міркуваннями зручності — в принципі за точ -ку відліку можна прийняти будь-яке положення маятника.
Потім  необхідно  продемонструвати,  що  залежно  від  довжини
нитки  підвісу  період  коливань  маятника  набуває  різних  числових
значень. Для вимірювання періоду коливань маятника пропонується
використати демонстраційні секундоміри — електронний або елек-тромеханічний.  Якщо  фізкабинет  не  має  у  своєму  розпорядженні
таких вимірників часу, можна використати будь-які інші електрон-ні  годинники.  Пропонується  для  збільшення  точності  зроблених
вимірювань визначати відразу час десяти повних коливань, а потім,
розділивши  отриманий  результат  на  10,  одержати  період  одного
повного  коливання  маятника.  Підрахунок  числа  повних  коливань
рекомендується робити  «хором».  Учитель,  наприклад,  утримуючи
маятник  у  крайньому  положенні,  вимовляє  слово  «нуль»  і  випу-скає  з  рук  маятник.  За  командою  «нуль»  хронометрист  запускає
секундомір. Інші учні спостерігають за коливаннями маятника й у
момент завершення чергового повного коливання вимовляють уголос
число,  що  відповідає  кількості  зроблених  повних  коливань.  Коли
клас вимовляє «десять», хронометрист виключає секундомір, знімає
показання й повідомляє їх класу (записує на дошці).
Зробивши 2–3 такі вимірювання, учні переконуються в наявності
залежності періоду коливань маятника від довжини нитки підвісу.
З огляду на важливість цього моменту, учитель пропонує продов-жити вивчення залежності періоду коливань маятника від довжини
нитки підвісу в домашніх умовах. Рекомендує при цьому набір дов-жин нитки маятника, починаючи з 10 см до 150 см через кожні 10 см.
У якості вантажів пропонується використовувати тіла з домашнього
побуту:  важку  гайку,  яблуко,  аптекарський  флакон,  заповнений
піском тощо. Як універсальний варіант можна запропонувати вико-ристати кульку із пластиліну, що кріпиться на сірнику, заздалегідь
прив’язаному до кінця нитки.
Продовжуючи  урок,  учитель  обговорює  з  учнями  метрологічні
аспекти проблеми вимірювання часу.
На  наступному  уроці  при  перевірці  домашнього  завдання  учні
із  подивом переконуються, що отримані ними результати мало відріз-

няються між собою, що свідчить про відсутність залежності періоду
коливань маятника від маси вантажу. Далі пропонується побудувати
графік  залежності  періоду  коливань  маятника  від  довжини  нитки
підвісу.  В  результаті  учні  одержують  нелінійну  залежність,  яку
учитель представляє як деяку градуйовану криву фізичного приладу,
що називають маятником.
Далі  учням  можна  запропонувати,  використовуючи  отриману
градуйовану  криву,  визначити  довжину  «секундного»  маятника.
Інакше кажучи, визначити довжину нитки маятника, період коли-вань якого дорівнюватиме одній секунді.
За наявності часу можна обговорити з учнями питання про  ізо-хронізм коливань, оскільки учні здебільшого вважають, що із зага-санням коливань маятника змінюється період його коливань.

Категорія: Фізика 7 клас | Додав: uthitel (03.10.2014)
Переглядів: 991 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: