УРОК 3 Тема: Методи дослідження фізичних явищ. Спостереження й експеримент - Фізика 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 7 клас

УРОК 3 Тема: Методи дослідження фізичних явищ. Спостереження й експеримент


УРОК 3
Тема:      Методи    дослідження     фізичних    явищ.     Спостереження    й    експеримент
Методичні рекомендації й матеріали
Методи дослідження фізичних явищ
(Основи методології наукового пізнання)
Як  людина  сприймає  навколишній  світ?  Загальновідомо,  що
людина  сприймає  навколишній  світ  за  допомогою  органів  чуття.
Чуттєвий щабель пізнання — первісний щабель пізнання людиною
матеріального світу, що виявляється у вигляді живого споглядання
предметів і явищ дійсності.
Приступаючи до вивчення фізики, учні повинні «виявити» свої
органи чуття та усвідомити їхню роль у сприйнятті навколишнього
світу. Зазвичай школярі не віддають собі звіту в тому, що їхнє вміння
бачити, чути, сприймати дотиком тощо, визначається всім поперед-нім життєвим досвідом.
Учні  не  пам’ятають,  як  вони  освоювали  свої  органи  чуття,  так
само, як не пам’ятають, як вони почали говорити. Цей процес ово-лодіння  сенсорною  мовою  спілкування  з  навколишнім  світом  від-бувається  у  фізично  здорової  людини  автоматично,  несвідомо,  без
рефлексії на ці істотні моменти чуттєвого сприйняття. З цієї причини
бажано заохочувати учнів поглянути на сенсорні можливості свого
організму  ніби  зі  сторони,  виявити  природну  обмеженість  органів
чуття,  прийти  до  думки  про  необхідність  створення  спеціальних
приладів, «озброюючих» сенсорні системи людини. Варто звернути
увагу учнів, що людина може значно розширити можливості органів
чуття з постійно їх тренуючи.
Наведіть учням ряд конкретних прикладів того, що існує багато
можливостей вдосконалити органи чуття. Повідомте їм, наприклад,
наскільки незвичайна гострота зору в шліфувальників. Вони бачать
просвіти  до  0,0005  мм,  у  той  час  як  нетреновані  люди   —  усього
до 0,1 мм.
Фахівці  з  фарбування  тканин  розрізняють  від  400  до  600   від-тінків чорного кольору. Для нетренованого ока вони здаються зовсім
однаковими. Досвідчені сталевари здатні досить точно за слабкими
колірними відтінками розплавленої сталі визначити її температуру
й кількість домішок у ній.
Досліди  показують,  що  око  художника  надзвичайно  чутливе
до сприйняття форм, пропорцій і колірних співвідношень оточуючих
предметів.  Про  точність  колірних  відчуття  можна  судити  по   мо-заїчній майстерні в Римі — у ній більше 20  000 створених людиною
відтінків основних кольорів.
За  приблизними  підрахунками  людське  око  може  розрізняти
більш ніж півмільйона колірних тонів. Запропонуйте учням позна-чити кольори предметів, які їх оточують. Вони можуть зробити це
лише приблизно. У нашій мові є лише біля 300 назв кольорів, отже,
з  їхньою  допомогою  передати  багатство  фарб  оточуючого  нас  світу
просто неможливо.
Те саме можна сказати й про сприйняття звуків. Гра на скрипці,
наприклад,  потребує  особливого  розвитку  звуковисотного  слуху,
і  в  скрипалів  він  більш  розвинений,  ніж  у  піаністів.  У  людей,  які
важко  розрізняють  висоту  звуку,  можна  спеціальними  заняттями
поліпшити звуковисотный слух.
Ці й інші запропоновані вами приклади, безсумнівно, викличуть
інтерес в учнів і будуть стимулом для роботи над собою. Вам слід по-казати учням, що мало мати органи чуття. Необхідно вміти користу-ватися ними, учитися сприймати дотиком, бачити, чути тощо, тобто
вчитися бачити, чути, відчувати природу. Так само, як говорять про
культуру мови, можна говорити й про культуру сприйняття.Чим біль-ше людина любить і знає природу, тим більше вона знаходить у ній
нове, невідоме. Постійне спостереження удосконалює наше відчуття
краси, багатий фарбами світ стає для нас яскравішим.
Другий  момент,  який  варто  підкреслити,  полягає  в  тому,  що
можливості  навіть  найтренованіших  органів  чуття  все  ж  таки  до-сить  обмежені.  Але  їх  істотно  розширює  безліч  приладів,  якими
користується сучасна людина.
Як  людина  пізнає  навколишній  світ?  Характерною  рисою  про-блеми  пізнання  навколишнього  світу  є  необхідність  взаємодії  лю-дини із природою. Ця взаємодія здійснюється за допомогою досліду
(експерименту). Досліду, як правило, передує спостереження, у ході
якого й виникають питання, адресовані природі (Чому? Як? З якої
причини?).
Здійснення експерименту навіть може бути символічно ототож-нене  з  постановкою  конкретного  питання,  зверненого  до  природи,
відповідь на яке хвилює дослідника.
Виявляється,  що  лише  спостереження,  живе  споглядання
не в змо  зі надати вичерпну інформацію про явища, які відбуваються.
Прагнучи  пізнати  сутність  явища,  людина  змушена  змінити  свою
позицію стосовно об’єкта вивчення й перетворитися на дослідника
(експериментатора).
Отже,  експеримент  пов’язаний  зі  спостереженням,  але  не  ото-тожнюється з ним.
Спостереження  фіксує  явище,  виявляє  його  зовнішні  прояви.
Експеримент виступає як діюча форма наукового дослідження, котра
дозволяє  вивчати  не  тільки  те,  що  лежить  на  поверхні  й  відразу
впадає в око, а й те, що зазвичай приховане в глибині явища, тобто
його сутність.
Структурно фізичний експеримент зазвичай уявляють у вигляді
такої схеми (рис. 1.2):
Рис. 1.2.   Структура фізичного експеримента
Подібно  знаряддю  праці,  яке  робітник  розміщує  між  собою
й предметом праці, експериментальні засоби є посередниками між
експериментатором і об’єктом вивчення.
Таким  чином,  в  експерименті  дослідник  зазвичай  має  справу
не  з  безпосередньо  досліджуваним  явищем,  а  з  приладами,  експе-риментальними  пристроями,  які  самі  безпосередньо  взаємодіють
із  досліджуваним об’єктом. Використання приладів дозволяє пере-бороти біологічну, природну обмеженість органів чуття людини, що
відображують  явища  й  властивості  зовнішнього  світу  в  порівняно
вузькому діапазоні.
Історія науки свідчить про те, що не існує ніякої «вищої інстан -ції», якастоїть над природою й диктує їй свої закони. Все те, що нам
відомо про природу, ми знаходимо лише в ній самій. І способи опису
природи повинні відповідати її властивостям.
ЕКСПЕРИМЕНТАТОР
Експериментальні  
засоби
ОБ’ЄКТ  
ВИВЧЕННЯ
Фізика  використовує  як  робочий  матеріал  лише  факти,  під-тверджені систематичними спостереженнями й дослідами. Вищою
і єдиною інстанцією, яка може виносити судження про правильність
або  помилковість  фізичної  теорії,  був  і  залишається  експеримент.
При всій  глибині  й  закінченості  фізичних  теорій  фізика  була  й  за -лишається експериментальною наукою.
Уже на початку навчання фізиці є дуже важливим зорієнтувати
учнів на те, щоб вони прагнули самостійно міркувати, самостійно
шукати відповіді на виникаючі питання. Треба намагатися вберегти
семикласників у пошуках відповідей на виникаючі питання від   по-спішного звернення до авторитетних джерел. Орієнтація тільки на
авторитети підриває їхню впевненість у собі, паралізує волю, неми-нуче призводить до «ледачої довірливості» і, в остаточному підсумку,
по збавляє творчого начала. Майте це на увазі при виробленні власної
манери  спілкування  з  учнями.  Не  прагніть  стати  для  них  бездо -ганним, незаперечним авторитетом. Будьте просто їхнім старшим
товаришем, добрим порадником, людиною, яка шукає і   сумніваєть-ся. Для   учня повинно бути цілком природним   засумніватися в пра -вильності будь-якого твердження дорослих, у   тому числі й   учителя.
Переконуйте учнів тільки шляхом спокійних міркувань, з усіх боків
аналізуйте проблему й переконливо аргументуйте свою точку зору.
Загальним підсумком розмови, яка відбулася, має стати розумін-ня учнями того факту, що оточуючий світ пізнаваний, що існують
певні способи цього пізнання, що сутність усього, що відбувається
навколо,  може  бути  пізнана  тільки  при  всебічному  аналізі  того  чи
іншого явища, процесу.
Невід’ємною частиною зазначеного аналізу є перевірка на прак-тиці, у науковому експерименті, будь-якого, навіть найочевиднішого
висновку, який робить дослідник. Для того щоб етапи пізнавального
процесу краще закарбувалися у свідомості учнів, має сенс розглянути
елементарну схему наукового пізнання  (мал.  1.3).
Рис. 1.3.   Схема наукового пізнання
СПОСТЕРЕ-ЖЕННЯ
ГІПОТЕЗА
ЕКСПЕ-РИМЕНТ
ВИСНОВКИ
П
Р
О
Б
Л
Е
М
А
НОВЕ  
!
ЗНАННЯ
Як видно з поданої схеми, «пізнавальний ланцюжок» починаєть-ся  зі  спостереження,  у  результаті  якого  виникає  проблема  (Чому?
Як? З якої причини?). Міркуючи, у пошуках відповідей на виниклі
питання, дослідник висловлює здогади, припущення, які формулю-ються у формі гіпотези.
Далі  гіпотеза  піддається  експериментальній  перевірці.  Якщо
гіпотеза в ході експерименту підтверджується, то її зміст стає новим
знанням. У протилежному випадку експеримент відкидає гіпотезу,
й дослідження триває.
Примітка.  Після  обговорення  проблеми  виникнення  нового
знан ня, можна запропонувати учням, керуючись розглянутою схе-мою, проаналізувати свої «квазінаукові» дослідження.

Категорія: Фізика 7 клас | Додав: uthitel (03.09.2014)
Переглядів: 1839 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: