УРОК 27 Тема: Око. Вади зору. Окуляри Методичні рекомендації й матеріали Око. Вади зору - Фізика 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 7 клас

УРОК 27 Тема: Око. Вади зору. Окуляри Методичні рекомендації й матеріали Око. Вади зору
 
УРОК 27
Тема: Око. Вади зору. Окуляри
Методичні рекомендації й матеріали
Око. Вади зору
Програмою передбачене вивчення будови й оптичних властивос-тей ока. Перш ніж перейти на уроці до вивчення програмних питань, 
пропонується  звернути  увагу  учнів  на  проблему  доброго  зору.  Як 
показують дослідження, більше 95 % дітей народжується з нормаль-ним зором і без дефектів очей. Але, на жаль, дуже малий відсоток їх 
досягає літнього віку із зором, який можна було б якою-небудь мірою 
вважати нормальним. Багато дефектів зору, очевидно, пов’язані з  на-вантаженням на очі й умовами, при яких око виконує свою роботу. 
Досвід показує, що таке положення може бути поліпшене. Однак це 
вимагає наукового підходу як з боку органів охорони здоров’я, так 
і з боку кожної людини окремо. 
Одним  з  елементів  згаданого  наукового  підходу  є  знання  того, 
як улаштоване око, які його функції, які бувають дефекти зору і які 
умови їхнього походження.
На моделі й по рисунку в підручнику роз’ясняється будова ока: 
скле ра, роговиця, судинна й райдужна оболонки, зіниця, кришталик, 
передня камера, склоподібне тіло, сітківка, зоровий нерв. Порівнюєть-ся оптична система ока й фотоапарата, як це представлено в таблиці:
Порівняльна таблиця
Фотоапарат Око
Об’єктив Кришталик
Діафрагма Зіниця
Фотокамера Очне яблуко
Фотоплівка Сітківка
Наведення на різкість Акомодация
Звертається увага на такі особливості оптичної системи ока: зіни-ця відіграє роль діафрагми, діаметр якої може змінюватися; кришта-лик має змінну фокусну відстань (існує межа акомодації); незалежно 
від того, як акомодоване око — на нескінченність або на  кінцеву від-стань, світлові пучки, що йдуть від предмета,   збираються на сітківці 
ока й дають завжди дійсне зображення предмета; кутові розміри тіл 
визначають величину зображення; видима величина предмета зале-жить від величини цього зображення на сітківці ока; при постійній 
відстані  ока  від  предмета  освітленість  зображення  на  сітківці  змі-нюється величиною зіниці; відстань найкращого зору ~0.25 м.
Виразне  бачення  предмета  відбувається  в  тому  випадку,  коли 
зображення потрапляє на сітчасту оболонку (ретину) ока.
При розборі властивостей лінз було зазначено, що при переміщенні  предмета  з  нескінченності  до  точки  подвійної  фокусної  відстані 
зображення переміщується від фокуса до подвійної фокусної відстані. 
Тим часом для виразного бачення предмета необхідно, щоб зображення предмета завжди потрапляло на те саме місце ока — сітчасту оболонку, незалежно від відстані до предмета. Така сталість у положенні 
зображення  досягається  зміною  самої  оптичної  системи,  зміною 
кривизни кульових поверхонь і, внаслідок цього, зміною фокусної 
відстані. Якщо предмет у якому-небудь положенні дає зображення 
на сітчастій оболонці, то при наближенні його до  ока при незмінності 
оптичної системи його зображення повинне було б піти за око усередину голови, ближче до точки на подвійній фокусній відстані. Щоб по-вернути його на колишнє місце, необхідно кінець подвійної фокусної 
відстані наблизити до ретини; для цього необхідно зменшити головну 
фокусну  відстань,  а  це  зменшення  досягається  збільшенням  опук-лості кришталика. Збільшення ж опуклості кришталика здійснюєть-ся  напругою  очного  мускула.  Поки  мускул  не  діє,  кришталик  має 
найменш опуклу форму. При будь-якій напрузі мускула кінці його, 
що утримують кришталик, зближаються: кришталик зменшується 
по напрямку,  перпендикулярному  до  очної  осі,  але  товщає  посере -дині, стає більш опуклим, і його головна фокусна відстань зменшуєть-ся. При переміщенні предмета відбувається не залежна від свідомості 
зміна напруги мускула й, отже, така зміна кривизни кришталика, 
що зображення предмета незмінно потрапляє на сітчасту оболонку.
Здатність  ока  змінювати  кривизну  кришталика  в  такому 
ступені, щоб зображення предмета завжди потрапляло на сітча-сту оболонку, називається акомодацією.  Отже, одержання на ретині 
різкого зображення від предметів, що перебувають на різних відста-нях, можливе завдяки акомодації, або пристосуванню ока до зміни 
відстані до спостережуваного об’єкта.
184
Пристосування ока до зазначеної відстані не безмежне. Для кож-ного  ока  є  далека  точка,  тобто  така  відстань,  на  якій  око  бачить 
предмет при спокійному стані мускула, і ближня точка — відстань, 
на якій око бачить предмет при найбільшій напрузі мускула. Крім 
того, розрізняють ще відстань найкращого зору, тобто таку відстань 
предмета від ока, на якій око бачить найбільші подробиці при най-меншому стомленні мускула. Залежно від величини цих відстаней 
очі поділяються на три основні групи: нормальні, короткозорі й  да-лекозорі.
Короткозорість і далекозорість
Око називається нормальним, якщо при спокійному стані мускула 
людина бачить нескінченно віддалені предмети. Інакше кажучи, око 
фокусує на сітківці пучки паралельних променів, які входять в  нього. 
Для  нього  далека  точка  лежить  у  нескінченності.  При  розгляданні 
предмета,  що  наближається  з  нескінченності  до  ока,  мускул  пови-нен напружуватися тією або іншою мірою, щоб предмет залишався 
видимим: ближня точка в юнацькому віці лежить на відстані 10 см; 
відстань найкращого зору, як ми вже відзначали раніше, для нього 
дорівнює 25 см.
Короткозорим  називається  таке  око,  у  якому  головний  фокус 
при  спокійному  стані  мускула  лежить  усередині  очного  яблука 
(рис.  3.52, а).  Таке  око  не  може  чітко  бачити  дуже  віддалені  пред -мети, оскільки при напрузі мускула головний фокус наближається 
до кришталика, а не до ретини. Далека точка короткозорого ока лежить не в нескінченності, а на деякій відстані. Відстань найкращого 
зору й ближня точка для короткозорого ока ближча, ніж для нормального (залежно від ступеня короткозорості). Фокус паралельних променів у короткозорому оці виходить ближче ретини. Щоб для нього 
одержати  фокус  паралельних  променів  на  ретині  при   спокійному 
стані мускула, треба приєднати до нього розсіювальну лінзу відповід-ної кривизни (окуляри чи контактні лінзи).
Далекозорим називається таке око, у якому головний фокус при 
спокійному стані мускула лежить за очним яблуком (рис. 3.52, в). 
Далекої точки для такого ока не існує; ближня точка перебуває на 
відстані близько 30 см; відстань найкращого зору більша нормальної. Далекозоре око заломлює слабкіше нормального; щоб для нього 
одержати  фокус  паралельних  променів  на  ретині  при  спокійному 
стані  мускула,  треба  приєднати  до  нього  збиральну  опуклу  лінзу 
відповідної кривизни (окуляри).
185
Рис. 3.52. Схематичний вигляд ока: короткозорого (а), нормального ( б), 
далекозорого ( в)
Кут зору
Розмір  зображення  на  сітківці  залежить  від  розмірів  предмета 
й  відстані  від  нього  до  сітківки,  тобто  від  кута,  під  яким  розглядають  предмет.  Цей  кут  називають  кутом  зору.  Чим  далі  предмет, 
тим менше розмір його зображення на сітківці ока. З наближенням 
предмета  до  ока  кут  зору  зростає  й  розмір  зображення  на  сітківці 
теж збільшується.
Одна з умов виразного бачення полягає в тому, щоб кут зору предмета був не менше за граничний кут. Кутом зору називається кут 
між двома прямими, проведеними від оптичного центра ока до кінців 
предмета. Дві  точки  предмета  залишаються  роздільно  видимими 
тоді, коли відстань між їхніми зображеннями в жовтій плямі не мен-ше за 0,004 мм. У противному випадку вони зливаються в одну.Цій 
граничній відстані відповідає кут близько 1, що і є граничним кутом 
зору (кут, під яким видний відрізок в 1 см на відстані 34 м від ока).
Примітка.  Кілька  слів  відносно  рисунків  при  вивченні  ока. 
Схематизоване зображення розрізу очного яблука необхідне при  по-ясненні короткозорості й далекозорості (рис. 3.52). У цьому випадку 
нормальне око зображується правильним колом з характерною опук-лістю  в  райдужній  оболонці  й  кришталиком  у  вигляді  двоопуклої 
лінзи зі злегка закругленими краями (рис. 3.52, б). Далекозоре й ко -роткозоре очі показуються сплюсненими колами: перше — відповідно 
скороченим і другий — подовженим у горизонтальному напрямку, що 
відповідає дійсності. Тоді точка перетинання паралельних променів 
186
після їхнього заломлення (головний фокус) лежатиме в нормальному 
оці на сітківці (б), у далекозорому — за нею ( в) або в короткозорому 
перед  нею  ( а ) .   Очевидно,  що  цей  рисунок  можна  й  потрібно  вико -ристати при поясненні дії окулярів. Для більш наочного порівняння 
величини ока необхідне проведення пунктирної лінії А. Збоку корис -но показати зображення, які одержують на сітківці для всіх трьох 
випадків. Виконання такого рисунка на класній дошці складне, тому 
рисунок треба підготувати заздалегідь.
При  виконанні  домашнього  завдання  варто  виконати  такі  гра-фічні вправи.
11.1. Побудуйте зображення, що дає лінза, й укажіть область його 
бачення.
   
11.2.     Охарактеризуйте зображення 
предмета АВ, що дає лінза. По-будуйте це зображення.
Категорія: Фізика 7 клас | Додав: uthitel (05.04.2014)
Переглядів: 855 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: