УРОК 23 Тема: Заломлення світла плоскопаралельною пластиною й призмою. Розв’язання завдань. - Фізика 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 7 клас

УРОК 23 Тема: Заломлення світла плоскопаралельною пластиною й призмою. Розв’язання завдань.

УРОК 7
Тема: Заломлення світла плоскопаралельною пластиною
й призмою. Розв’язання завдань.
Методичні рекомендації і матеріали
Самостійна робота № 1
Урок  можна  почати  із  проведення  короткочасної  самостійної 
роботи. Учні повинні бути заздалегідь попереджені про можливості 
проведення письмового контролю знань з теми, пов’язаної з вивчен-ням відбивання світла плоским дзеркалом.
Частина 1
1.     Світна точка розташована відносно 
плоского  дзеркала,  як  по казано 
на рисунку. Знайдіть зображення 
світної точки.
2.   На столі розташовані три плоских дзеркала. Знайдіть зобра-ження світної точки S у кожному дзеркалі .
 
3.   Санки скочуються з гірки, як показано на рисунку. Сидіння 
санок являє собою плоске дзеркало, повернене дзеркальною 
поверхнею  до  світної  точки.  Знайдіть  зображення  світної 
точки, коли санки перебувають у положенні 1, 2, 3, 4 .
 
Частина 2
1.   Кут  між  падаючими  й  відбитим  променями  становить   90
°
Чому дорівнює кут падіння променя?
2.   Свіча перебуває на відстані 10 см від паралельно їй розташова -ного дзеркала. Визначте відстань між свічею і її зображенням, 
якщо свічу відсунути ще на 15 см.
3.     Чи зможе людина, пере -буваючи в точці М, по -бачити своє зображення 
й  зображення  точок  1, 
2, 3, 4 у плоскому дзер -калі?
Примітка. Пропонована самостійна робота складається з двох 
частин.  І  це  не  випадково.  Перша  частина  роботи  дозволяє  діагно-стувати пізнавальний інтерес учнів, тобто з’ясувати спрямованість 
 пізнавальних інтересів учнів на результат навчальної діяльності або 
на  її  способи.  Суть  методики  полягає  в  наступному.  Учням  пропо-нується три завдання різного ступеня складності (ч. 1). У змістовному 
плані запропоновані завдання практично не відрізняються. Спочатку 
потрібно,  не  приступаючи  безпосередньо  до  розв’язання  завдань, 
розташувати ці завдання в міру зменшення зацікавленості, яку вони 
викликають. Потім формулюється друге завдання: розв’язати одне 
(кожне) із запропонованих завдань. Правильне розв’язання будь-я-кого завдання оцінюється відмінною оцінкою. Використання даної 
методики дозволяє, насамперед, за рівнем складності завдання, що 
викликало найбільший інтерес, визначити ступінь виразності пізна-вального інтересу в учнів. Це, по-перше. А, по-друге, становить інтерес 
відносне число учнів, що узялися розв’язувати таке завдання першим.
Друга  частина  самостійної  роботи  являє  собою  традиційну  са-мостійну  роботу,  за  допомогою  якої  з’ясовується  рівень  засвоєння 
досліджуваного матеріалу.
Саме  собою  зрозуміло,  що  вчителю  самому  вирішувати,  коли 
і  як  здійснювати  контроль  знань  учнів,  з’ясовувати  мотиви  їхньої 
діяльності й т. п. У цьому випадку просто пред’явлений можливий 
варіант використання самостійної роботи для одержання додаткової 
інформації,  що  об’єктивно  характеризує  мотиви  діяльності  учнів 
на уроках фізики.
Після виконання самостійної роботи увагу учнів слід зосередити 
на дослідах, що пов’язані з проходженням світла через плоскопара-лельну пластину й призму.
Плоскопаралельна пластина
Досліди показують, зокрема дослід 3, що падаючий на пластинку 
й вихідний з неї світлові пучки паралельні один одному. Паралель-ність цих пучків зберігається й при зміні нахилу падаючого світло-вого  пучка.  При  нормальному  падінні  досить  вузького  світлового 
пучка на грань плоскопаралельної пластинки заломлення відсутнє, 
зсув пучка світла не відбувається.
Призма
Програмою чомусь не передбачене вивчення заломлювальної дії 
призми.  Однак  необхідність  вивчення  за  тою  ж  програмою  явища 
дисперсії,  пояснення  якої  вимагає  усвідомленого  розуміння  прин-ципу  дії  призми,  припускає  хоча  б  елементарне  знайомство  з  дією 
цього оптичного елемента.
На рис. 3.38 зображений поперечний переріз скляної трикутної 
призми  АВС і показане проход-ження  світлового  пучка  крізь неї.
Нехай  на  грань  АВ  призми 
падає, наприклад, одноколірний 
розбіжний світловий пучок. Він 
проходить  крізь  призму,  зазна-ючи  заломлення  двічі:  перший 
раз при переході з повітря в скло 
й другий раз — зі скла в повітря.
У  падаючому  пучку  кути 
падіння  променів  1  і  2  на грань 
АВ  різні.  Отже,  і  кути  заломлення  цих  променів  у  склі  теж  різні,  але  кожний  кут  заломлення 
(відповідно до закону заломлення) менше за відповідний кут падіння. 
Тому  заломлений  світловий  пучок,  відхиляючись  від  початкового 
напрямку, залишається розбіжним, і  розбіжність його збільшується 
в порівнянні з розбіжністю падаючого світлового пучка на грань  АВ.
Оскільки в склі призми світло досягає грані  АС, то падаючі на  цю 
грань  промені  виходять  зі  скла  в  повітря  знову  заломленими.  Але 
в цьому випадку кути заломлених променів при виході в повітря ви-являються більшими за відповідні кути падіння в склі на грань  АС. 
Тому світловий пучок, що виходить зі скла призми, стає ще більш 
розбіжним і більш відхиленим у порівнянні з падаючим світловим 
пучком на грань АС.
Відхилення й розбіжність світлового пучка при виході із призми 
залежить від положення джерела світла перед призмою, від кута  А, 
називаного  кутом  заломлення  призми,  від  роду  речовини  призми 
й   від  кольоровості  світлового  пучка,  що  входить  у  призму.  Кольо -ровість же світлового пучка в речовині призми, а також і після виходу 
його із призми не змінюється.
Якщо  дивитися  крізь  скляну  призму АВС,  розташувавши  око 
в області вихідного із призми світлового пучка, то джерело світла S 
буде  здаватися  зміщеним  у  положення S
1
.  Зображення  S
1
 —  уявне 
зображення джерела S.
Досить повчальний дослід, який  полягає в тому, що, одержавши 
неширокий пучок променів на екрані, всувають у нього двогранний 
кут призми так, щоб залишалася частина пучка, що проходить повз 
призму.  Тоді  наочно  видний  кут  відхилення  променів  призмою,  ви-значення  якого  бентежить  іноді  учнів  (рис.  3.39).  Досить  корисно  в 
змісті розуміння будови лінз показати проходження двох паралель-них вузьких пучків світ ла через дві призми, спрямовані одна до  одної 
основами й спрямовані одна до  одної кутами заломлення (рис. 3.40).
Рис. 3.39.   
Наочне  зображення  змінення 
напряму  поширення  світла 
призмою
   
  а  б
Рис. 3.40. Проходження двох паралельних пучків світла крізь дві призми: 
а — призми спрямовані одна до одної основами; б — призми 
спрямовані одна до одної кутами заломлення 
Примітка. Побудова ходу вузьких пучків світла через призму 
має важливе принципове значення, тому на нього треба звернути най-серйознішу увагу й приділити цій побудові достатньо часу. Найбільша 
виразність рисунка досягається в тому випадку, коли пучок усередині 
призми йде приблизно паралельно її нижній грані (рис.  3.41). 
   
  а  б
Рис. 3.41. Хід  промені  світла  крізь  плоскопаралельну  пластинку  (а ) 
й призму (б)
З побудови цього пучка починати, звичайно, не можна, але пу-чок падаючий учитель повинен узяти таким, щоб після заломлення 
його  в  склі  вийшов  зазначений  напрямок.  При  побудові  потрібно: 
1)  пунктиром  провести  перпендикуляри  в  точки  падіння  променя, 
2) ураховувати, що при проходженні через межу повітря—скло кут 
заломлення
  
менший кута падіння й через межу скло—повітря — біль-ший. Даний рисунок може бути використаний також для пояснення, 
чому  при  розгляданні  через  призму  око  бачить  предмет  вище,  ніж 
останній,  розташований  у  дійсності.  Це  досягається  зображенням 
ока й джерела світла.
Категорія: Фізика 7 клас | Додав: uthitel (31.01.2014)
Переглядів: 1904 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: