УРОК 11 Тема: Внутрішня будова речовини. Атоми й молекули. - Фізика 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Фізика 7 клас

УРОК 11 Тема: Внутрішня будова речовини. Атоми й молекули.


УРОК 11
Тема:      Внутрішня     будова    речовини.     Атоми     й    молекули.     Рух    
і    взаємодія     атомів    і    молекул.    Явище    дифузії
Методичні рекомендації та матеріали
Загальні зауваження
Після проведення лабораторної роботи безпосередньо приступа-ють до вивчення теми «Будова речовини». Необхідно мати на увазі,
що поряд з чинниками, які сприяють засвоєнню розглянутої теми,
у процесі її викладання виникають й методичні труднощі, що поля-гають головним чином в абстрактності, ненаочності ряду явищ. Тому
загальною  рекомендацією  до  викладання  питань  будови  речовини
може бути більш широке використання демонстраційних дослідів,
моделей і порівнянь. Можуть бути виготовлені й показані учням як
моделі самих молекул і їхнього розташування в тілах, так і моделі
явищ,  наприклад  рух  молекул  у  вигляді  кульок,  що  рухаються.
Порівняння використовуються для приблизної оцінки розмірів мо-лекул, швидкостей їхнього руху, кількості молекул у тілі тощо.
Молекули
При розгляді положень молекулярно-кінетичної теорії про те, що
всі тіла складаються із дрібних часток, рекомендується використати
життєвий  досвід  учнів  —  їхні  знання  про  те,  що  речовину  можна
роздрібнити,  наприклад,  розмолоти  зерно,  потовкти,  розчинити
цукор і т. п. Потім демонструють прості досліди з механічного стис-кання тіл (повітряна кулька, гумовий м’яч), з теплового розширення
й стисканню. Показавши також, що при змішуванні води й спирту
загальний об’єм розчину менше суми їхніх об’ємів до змішування,
висловлюють гіпотезу, що ці спостереження можна пояснити тим,
що всі речовини складаються з маленьких часток (молекул), розді-лених проміжками.
Щоб в учнів не склалося неправильне уявлення про те, що від-криття  молекул  ґрунтується  на  простих  дослідах,  подібних  тим,
що виконувалися в класі, корисно розповісти коротку історію щодо
розвитку уявлень про будову речовини.
Уявлення  про  малі  розміри  молекул  і  про  їхню  кількість  у  ті-лах  можна  сформувати  за  допомогою  досліду  з  фарбуванням  води:
крупинку  марганцевокислого  калію  показують  учням,  а  потім
роз чиняють у воді, налитій в мензурку. Потім частину отриманого
ненасиченого  розчину  відливають  в  іншу  мензурку  й  доливають
чистої води; частину другого розчину відливають у третю мензурку
й доливають знову — так роблять кілька разів. Звертають увагу учнів
на те, що останній розчин пофарбований рівномірно, хоча й слабко.
Це  дозволяє  зробити  висновок,  що  кристали  калію  розділилися
на настільки велику кількість часток, що в кожну краплю останнього
розчину потрапила частина їх і, отже, ці частки дуже малі.
Існування  межі  подільності  речовини  можна  обґрунтувати  до -слідом з розтікання краплі масла на поверхні води — утворюється
масляна плівка, що має, як відомо, певні обмежені розміри.
Учні можуть одержати хоча б деяке наочне уявлення про розмі-ри молекул з таких порівнянь: молекули приблизно в мільйон разів
менше  крапки  друкованого  шрифту  або  кінчика  жала  оси.  Вони
в стільки разів менше яблука середнього розміру, у скільки яблуко
менше земної кулі.
Можливість розгляду в курсі 7-го класу, тобто до вивчення хімії,
сполуки молекул проблематична. Можна, однак, для поглиблення
знань про молекули дати уявлення про їхню структуру, але зробити
це не більш ніж на двох-трьох простих прикладах. Наприклад, роз-глянути будову молекули води, кисню й водню та тільки ці моделі
використати при вивченні наступних тем, тобто розповідаючи, скажі-мо, про будову твердого тіла, рідини або газу, користуватися наочним
зображенням будови льоду, води або пари. При цьому корисно дати
учням завдання виготовити з кольорового пластиліну кілька моделей
молекул води, потім розділити їх на атоми й скласти моделі молекул
водню й кисню.
Рух молекул
  Існують  два  найбільш  фундаментальні  досліди  для  доведення
руху  молекул  —  дифузія  й  броунівський  рух.  Основою  вивчення
руху молекул в 7-му класі може служити дифузія, досліди за спосте-реженням якої простіше здійснити (але й вони вимагають ретельної
підготовки) й докладно роз’яснити. Продемонструвати дифузію в га -зах, наприклад, можна за допомогою такого досліду: на внутрішню
поверхню високої прозорої посудини наклеюють шматочки паперу,
змочені  фенолфталеїном.  Зверху  посудину  закривають  шматком
картону із прикріпленою до нього ваткою, що змочена нашатирним
спиртом. Газ, який виділяється зі спирту (амоніак), легше повітря,
74
тим часом він поступово проникає вниз, що зауважують за зміною
фарбування фенолфталеїну, який набуває під дією амоніаку яскра-во-малинового  кольору.  Дифузію  в  газах  також  можна  виявити  за
поширенням аромату парфумів у кімнаті (при цьому доцільно обгово-рити з учнями питання, чому швидкість дифузії менша за швидкості
руху окремих молекул).
Дифузію  в  рідинах  можна  продемонструвати,  використовуючи
розчин мідного купоросу у воді й власне воду. Для того щоб на уроці,
присвяченому  вивченню  дифузії,  можна  було    відразу  продемонс-трувати  її  прояв  і  почати  пояснення  цього  явища,  рекомендується
підготувати одну посудину із цими рідинами заздалегідь, за кілька
днів до уроку. Тоді під час викладання матеріалу можна буде пока-зати й тільки-но приготовлений розчин з різкою межею між двома
рідинами,  і  посудину  із  вже  злегка  розмитою  межею  за  рахунок
дифузії, що мала місце.
Наочним  доведенням  руху  молекул  є,  як  відомо,  броунівський
рух. Бажано організувати його спостереження, незважаючи на існу-ючі технічні труднощі. За відсутності можливості продемонструвати
цей дослід все-таки має сенс його описати. Пояснюючи причину руху
броунівських часток, слід озвучити цікаве порівняння, яке належить
відомому німецькому методисту-фізикові Р. В. Полю. Він порівнює
броунівський  рух  з  рухом  декількох  шматочків  білого  паперу,  які
знаходяться серед мурах, що перебувають на блюдці.
Взаємодія молекул
Існування притягання між молекулами обґрунтовують тим, що
тіла самі по собі не розпадаються на окремі молекули (за винятком
газів), незважаючи на те, що останні розділені проміжками й переб-увають у безперервному русі. Тут рекомендується продемонструвати
відомі  досліди  зі  свинцевими  ошурками  й  прилипанням  скляної
пластинки до води.
Про  наявність  відштовхування  між  частками  свідчить  той
факт,  що  молекули  в  тілах  не  зближаються  впритул,  а  розділені
проміжками.  Те,  що  взаємодія  молекул  виявляється  лише  на  від-станях, які можна порівняти з їхніми власними розмірами, можна
проілюструвати неможливістю возз’єднання уламків цегли, скалок,
ошурок тощо.
Наявність сил відштовхування й притягання добре ілюструєть-ся  за  допомогою  медичного  шприца.  Для  цього  поршень  шприца
розміщується  десь  посередині  корпуса,  після  чого  отвір  під  голку

заглушається (пластиліном, загостреним сірником). Робиться спроба
стиснути повітря. Виявляється, що повітря під дією поршня стиснути
повністю не можна — виникають значні сили відштовхування, які
перешкоджають його подальшому стисканню. Якщо зняти наванта-ження з поршня, то він під дією сил відштовхування повертається
у вихідне (рівноважне) положення. При спробі розширити повітря
(збільшити займаний молекулами простір) спостерігаються подібні
вияви, за тією лише різницею, що в цьому випадку виникають сили
притягання, що перешкоджають «розтяганню» повітря.
Цей  дослід  рекомендується  виконати  фронтально,  щоб  учні
«через власні руки» могли відчути сили взаємодії, що виявляються
в мікросвіті.

Категорія: Фізика 7 клас | Додав: uthitel (03.10.2014)
Переглядів: 765 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: