Урок № 22 Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет - Біологія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 9 клас

Урок № 22 Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет

Урок № 22

Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет

Мета уроку: сформувати поняття про імунітет; розкрити шляхи та механізми формування гуморального та клітинного імунітету; показати роль І. Мечникова у створенні вчення про імунітет; з’ясувати необхідність застосування щеплень та лікувальних сироваток; розвивати вміння порівнювати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння аналізувати, творчо розв’язувати поставлені завдання; формувати повагу до життя як найвищої цінності.

Очікувані результати: учні називають види імунітету (клітинний, гуморальний), органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету; учні характеризують імунітет, його значення, регуляцію, імунні реакції організму; учні обґрунтовують необхідність застосування вакцин і лікувальних сироваток; учні пояснюють роль імунної системи в регуляції фізіологічних функцій, розвитку людини, регенерації тканин.

Обладнання: _____ ________________________________________________________________

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

  • 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

  • 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. «Термінологічна дуель».

Учень називає термін та ім’я учня, який дає його визначення. У випадку, коли відповідь правильна, учень, який її дав, називає наступний термін.

2.2. Тестові завдання.

  • 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Чи бачили ви пам’ятники дітям, видатним людям, які увіковічені разом із дітьми?

Такі пам’ятники є. Ось, наприклад, пам’ятник видатному лікареві Едуарду Дженнеру.

Світле ім’я цього лікаря змушує нас пригадати смутні часм, пережиті людством. У XVIII ст. тільки в одній Європі щороку вмирало від віспи понад півтора мільйона людей. А скільки осліпло, а скільки лишалося спотворених нею! Віспа була страшним лихом. «Нема хвороби лютішої за віспу. Жоден народ, жодне плем’я, жодне звання, вік чи стать не мають від неї пощади. Всі тремтять при одному слові — віспа».

Сільський лікар Едуард Дженнер звернув увагу, що доярки не хворіють на віспу, висип у них обмежується тільки областю кистей рук, а легке нездужання проходить буквально за пару днів. Доктор з’ясував, що доярки заражаються віспою від корів, також сприйнятливих до цієї інфекції. Дженнер зробив логічний висновок — коров’яча віспа для людей менш небезпечна. Ризикований дослід відбувся 14 травня 1796 р. в Берклі. Восьмирічному хлопчикові Джеймсу Фіппсу Дженнер ввів у подряпину на плечі рідину, одержану від хворої на коров’ячу віспу доярки. У Джеймса спостерігалося лише легке нездужання, яке пройшло за пару днів. Першого липня того ж року Дженнер зважується на відчайдушний крок. Він намагається заразити хлопчика «людською» віспою.

Неважко уявити безсонні ночі і нестерпні дні, доки він чекав результату. Хлопчик не захворів. Через короткий час Дженнер повторив дослід з іншим хлопчиком і після цього надрукував про своє відкриття книжку «Дослідження про причини і дію коров’ячої віспи». Це була перемога. На батьківщині Дженнера, в Англії, споруджений бронзовий пам’ятник талановитому лікареві.

Постали запитання: Що так дивно захищає організм? Завдяки чому вижив хлопчик?

На ці запитання ви дасте відповідь у кінці уроку.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

4.  Засвоєння нового матеріалу

1.   Поняття про імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет.

  • Розповідь учителя з елементами бесіди

Отже, сьогодні ви згадали, що основна функція лейкоцитів — захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл.

Запитання до учнів

•    Пригадайте, хто з учених уперше звернув увагу на захисну функцію лейкоцитів.

(І. І. Мечников.)

•    Як лейкоцити здійснюють захист організму від чужорідних тіл?

(Лейкоцити здатні самостійно рухатись, на своєму шляху вони захоплюють і піддають внутрішньоклітинному перетравленню мікроорганізми й сторонні тіла. Наблизившись до мікроорганізмів, лейкоцити псевдоніжками обволікають їх і втягують усередину цитоплазми.)

Поглинання та перетравлення лейкоцитами різних мікроорганізмів, які попадають в організм, називається фагоцитозом (від грец. phagos — той, що пожирає, kytos — клітина), а самі лейкоцити — фагоцитами. Явище фагоцитозу було вивчене І. І. Мечниковим, який встановив, що фагоцитарну функцію виконують клітини двох категорій: рухливі (лімфоцити, моноцити) і нерухомі клітини, що містяться в лімфатичних вузлах, печінці, кістковому мозку та інших органах.

І. Мечников казав: «Армія маленьких клітин, які називаються фагоцитами та блукають по крові і тканинах тіла, спроможна атакувати хвороботворні мікроби, і після боротьби з ними в багатьох випадках їм вдається отримати перемогу над загарбниками».

Учений відкрив явище фагоцитозу й поклав початок дослідженню захисної функції крові. 1883 року він зробив висновок, що вона забезпечується фагоцитарною активністю лейкоцитів, і заснував учення про імунітет.

Запитання до учнів

•    Що ви розумієте під поняттям «імунітет»?

(Припущення учнів, формулювання визначення.)

Імунітет — це здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища.

  • Розповідь учителя

У боротьбі з інфекцією організм використовує дві форми захисту: неспецифічний і специфічний імунітет.

  • Самостійна робота з підручником

Запитання для опрацювання

•    Що таке неспецифічний імунітет, які фактори до нього належать?

Очікувана відповідь учнів

Неспецифічний імунітет — це форма імунітету, який здійснюється різними речовинами, що їх виділяють спеціальні залози шкіри, травної, дихальної системи; слизові оболонки, що є бар’єром, який затримує сторонні тіла й не допускає їх у внутрішнє середовище організму. До неспецифічних факторів належать і клітини-пожирачі — фагоцити, які містяться в крові, а також у різних органах. Вони діють на всі мікроорганізми, незалежно від їхньої природи.

  • Доповнення вчителя

Здорова й непошкоджена шкіра перешкоджає проникненню всередину організму більшості мікроорганізмів. Особлива роль тут належить поту. Молочна кислота поту та секрет сальних залоз мають бактерицидну дію. Слизові оболонки активно захищають організм від проникнення всередину патогенних мікроорганізмів. Виділення слизових оболонок також мають бактерицидні властивості. Сльози захищають очі; слина (лізоцим) захищає слизову рота; соляна кислота захищає стінки шлунка; кисле середовище й особливий слиз захищають піхву. Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту (особливо товстого кишечнику) знищує хвороботворні мікроби, що потрапляють усередину організму з їжею. Сеча захищає слизову сечоводу від проникнення через неї бактерій. Вона володіє підвищеною кислотністю, у якій виживають лише рідкісні мікроорганізми.

  • Розповідь учителя

Вирішальним фактором в боротьбі з інфекціями є специфічний імунітет. Це форма імунітету, коли організм здатний розпізнавати та знищувати тільки певний вид мікроорганізмів. Цю форму імунітету забезпечують антитіла та Т-лімфоцити. Т-лімфоцити утворюються у вилочковій залозі (тимусі). Тому їх назвали тимус-залежними або Т-лімфоцитами. Зустрівшись із мікроорганізмом, вони «запам’ятовують» його будову й передають інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т-лімфоцитів. Отже, Т-лімфоцити захищають організм від тих мікроорганізмів, які вони запам’ятали.

Захищаючи організм від антигенів, кров виробляє особливі білкові тіла — антитіла. Антитіла (від грец. аnti — проти, тіло) — γ-глобуліни сироватки крові людини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів. Антитіла знешкоджують антигени, вступаючи з ними у реакції найрізноманітнішого характеру.

Антитіла утворюються клітинами лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку. Звідси вони проникають у кров і циркулюють в організмі. Найактивніше виробляють антитіла лімфоцити, моноцити.

Антитіла по-різному діють на хвороботворні мікроорганізми. Одні антитіла склеюють мікроорганізми, інші — осаджують склеєні частинки, треті — розчиняють їх. Такі антитіла, які склеюють мікроорганізми, називають преципітинами. Антитіла, які розчиняють бактерії, називають бактеріолізинами. Антитіла, які нейтралізують отрути (токсини) бактерій, грибів, змій, рослин, називають антитоксинами. Антитілам притаманна специфічність, вони діють лише на той мікроорганізм чи отруту, який був причиною їхнього утворення.

 

2.   Види імунітету.

  • Розповідь учителя

Розрізняють природний і штучний імунітет.

Природний імунітет поділяють на вроджений і набутий.

Уроджений — антитіла присутні в організмі з народження, тобто успадковані від батьків. Так, людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей.

Набутий виникає після перенесення хвороби. В організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам’ять), наприклад на кір, вітряну віспу, коклюш людина повторно не хворіє.

Штучний імунітет поділяється на активний та пасивний.

Активний імунітет виникає, коли організм у відповідь на введення вакцини (профілактичне щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини — убиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання, проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі. Існують вакцини проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія.

Пасивний імунітет створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Її вводять тоді, коли хворій людині потрібна негайна допомога. Лікувальні сироватки отримують із крові тварин (мавп, свиней, коней), яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. У крові тварин нагромаджуються антитіла. При введенні лікувальних сироваток власні антитіла в організмі не утворюються. Такий імунітет діє недовго — кілька місяців.

Запам’ятайте!

Лікувальна сироватка — з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.

 

Запитання учням

Чому введення вакцини й лікувальної сироватки належить до штучного імунітету?

(Обговорення відповідей учнів.)

•    Який вид імунітету проти віспи створив Е. Дженнер хлопчику Джеймсу Фіппсу? Відповідь обґрунтуйте.

(Штучний активний; він здійснив щеплення — увів збудників захворювання коров’ячої віспи, які привели до утворення в організмі хлопчика антитіл.)

Проблемне запитання

•    Якщо в пробірку зі збудниками дифтерії внести сироватку крові людини, яка перехворіла на цю хворобу, то колонії мікроорганізмів склеються та випадуть в осад. Чому мікроорганізми загинули, адже в сироватці немає захисних клітин крові — лейкоцитів?

ироватка містила антитіла, які виробились у людини після перенесеної хвороби.)

  • Це цікаво

•    Наукове вивчення питання імунітету почалося лише за часів Луї Пастера (1822–1895). Несприятливість до хвороби в людей, що перехворіли, Л. Пастер пояснював тим, що мікроби вичерпують в організмі всі потрібні для них поживні речовини.

•    Англієць Салмон і американець Сміс (1886) довели, що вакцинацію можна робити мертвими культурами бактерій.

•    Англійський учений А. Райт (1861–1947) і російський лікар В. К. Високович (1854–1912) виготовили вакцину проти черевного тифу.

•    В. А. Хавкіним (1860–1930) було виготовлено вакцину проти холери та чуми.

•    1888 року Е. Ру (1853–1933), співробітник Л. Пастера, вивчаючи дифтерійну й правцеву палички, відкрив бактерійні токсини. Це дало змогу німецькому вченому Е. Берингу (1854–1917), японцю С. Кітазато (1856–1931) виготовити протидифтерійну сироватку. Майже одночасно цю сироватку було добуто Е. Ру в Парижі і Я. Ю. Бардахом (1857–1929) в Одесі.

3.   Поняття про імунну систему. Імунна регуляція.

  • Пояснення вчителя

Отже, найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного та гуморального складу організму.

Запитання до учнів

•    Які органи утворюють імунну систему?

(Учитель вислуховує відповіді учнів і узагальнює їх.)

Імунна система людини складається з:

•    центральних органів (червоний кістковий мозок і тимус);

•    периферичних органів (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).

Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

•    надмірна реакція організму (алергія, автоімунні захворювання);

•    імунодефіцитний стан.

Алергія (від грец. аllos — інший, ergon — дія) — специфічна реакція імунної системи на дію деяких факторів навколишнього середовища (хімічних речовин, мікроорганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності, продуктів харчування тощо). Речовини, які викликають алергічну реакцію, називаються алергенами.

Запитання до учнів

•    Які існують шляхи потрапляння алергенів до організму людини?

(Алергени вдихаються, заковтуються або проникають під час прямого контакту з очима чи шкірою.)

  • Розповідь учителя

Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) — це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають унаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, йонізуюча радіація).

•    Які прояви алергії ви знаєте?

(Учитель вислуховує відповіді учнів і узагальнює їх.)

Прояви алергії: кропивниця, набряки, почервоніння, місцеве чи загальне підвищення, свербіння, біль, звуження дихальних шляхів (астма), алергічні екземи, кашель.

  • Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання

•     Як розвиваються алергічні реакції в організмі людини? (Обговорення відповідей учнів.)

Завдання учням

•     Запропонуйте способи запобігання алергії.

Очікувана відповідь учнів

Способи запобігання алергії: загартовування, фізична культура, здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих екологічних впливів, уникнення контакту з алергенами.

 

 

  • Розповідь учителя

До імунних реакцій відносять інфекційні хвороби, що спричинюються вірусами (грип, хвороба Боткіна), бактеріями (ангіна, туберкульоз, холера) тощо. Загальною властивістю інфекційних хвороб є здатність поширюватися від однієї людини до іншої. Інфекційні захворювання виникають лише за сприйнятливості організму до збудника. Шляхи зараження: повітряно-крапельний (грип, кір тощо); заражені харчові продукти чи вода (дизентерія, холера тощо); укуси комах (малярія); переливання зараженої крові (хвороба Боткіна, ВІЛ-інфекція).

Розвиток інфекційної хвороби ґрунтується на складному процесі взаємодії збудника й організму.

Реакція організму на інфекційну хворобу залежить від його імунологічної реактивності, тобто швидкості включення імунної системи в боротьбу з інфекцією.

  • Пошукова робота з підручником

•    Чому під час хвороби необхідно не поспішати знижувати температуру, якщо вона становить до 38 °С?

Очікувана відповідь учнів

При такій температурі руйнується переважна більшість мікроорганізмів.

  • Пояснення вчителя

Іноді органи імунної системи утворюють антитіла проти власних тканин. На відміну від ендоалергенів, які виділяють ушкоджені тканини, автоімунні розлади не пов’язані з деструкцією й розпадом тканини. Помилкова реакція може бути спрямована як на окремий орган, так і на весь організм. Прикладом автоімунних захворювань є вітиліго (відсутність темного пігменту на деяких ділянках шкіри), інсулінозалежний цукровий діабет, який розвивається у людей похилого віку тощо. Лікування автоімунних захворювань надзвичайно ускладнене.

Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти й чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо. Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один із типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи.

  • Повідомлення учня

ВІЛ — вірус, дія якого спрямована проти імунної системи.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) викликається впровадженням вірусу в імунну систему організму.

Віруси — це внутрішньоклітинні паразити, нездатні розмножуватися поза клітинами. Якщо всі клітинні організми мають обов’язково дві нуклеїнові кислоти — ДНК (дезоксирибонуклеїнову кислоту) і РНК (рибонуклеїнову кислоту), то віруси містять тільки одну з них. Нуклеїнова кислота (ДНК або РНК) виконує спадкову функцію. Віруси вносять у клітину тільки свою генетичну інформацію. З матриці — вірусної ДНК або РНК — утворюються вірусні білки.

Взаємодія вірусу із чутливою клітиною починається з прикріплення його до клітинної поверхні за допомогою білків оболонки. Потім вірус проникає в клітину. Особливістю ВІЛ є унікальна здатність передавати інформацію з РНК на ДНК хазяїна, яка вписується в систему геному хазяїна.

Вірус СНІД вражає Т-лімфоцити, які стають носієм ВІЛ. У зв’язку з поділом клітини вони передають вірус у спадок. Період прихованого носійства ВІЛ може бути коротким, усього лише 4–5 тижнів, але частіше обчислюється роками. Надалі, коли виникає масове руйнування Т-лімфоцитів, у хворого розвивається клінічна картина імунодефіциту. Вона буде проявлятися у вигляді різних інфекційних захворювань, які виникають у зв’язку з тим, що імунна система втрачає можливість чинити опір будь-яким інфекційним захворюванням.

Передача ВІЛ в основному відбувається статевим шляхом. Можлива передача хвороби при переливанні донорської крові та її препаратів, використанні нестерильних шприців, ін’єкційних голок і т. ін. Усі інші способи поширення інфекції — повітряно-крапельним шляхом, через їжу, посуд, при рукостисканні, поцілунки — не мають значення.

  • 5. Узагальнення і закріплення знань

5.1. «Закінчи речення».

5.2. «Мозковий штурм».

— Як можна пояснити той факт, що бджолярі безболісно переносять укуси бджіл?

  • 6. Підбиття підсумків уроку

Учні самостійно підбивають підсумки уроку, указують на форми та види імунітету, називають органи імунної системи, характеризують імунні реакції організму.

  • 7. Домашнє завдання

7.1. Завдання для всього класу.

Підручник _____________________________________________.

Зошит ________________________________________________.

7.2. Індивідуальні та творчі завдання.

Підготуватися до узагальнюючого уроку з теми «Кров і лімфа».

 

Категорія: Біологія 9 клас | Додав: uthitel (03.10.2014)
Переглядів: 5955 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: