Урок № 56 Загальна характеристика лишайників як симбіотичних організмів. Значення лишайників у природі та в житті людини - Біологія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 7 клас

Урок № 56 Загальна характеристика лишайників як симбіотичних організмів. Значення лишайників у природі та в житті людини

Урок № 56
Загальна характеристика лишайників як симбіотичних організмів. Значення лишайників у природі та в житті людини

Мета уроку: сформувати уявлення про лишайники як симбіотичний організм, що складається з гриба і водорості; ознайомити з будовою, особливостями життєдіяльності та розмноження лишайників, їх екологічним значенням у природі та практичним у житті людини; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; формувати вміння і навички роботи з природними об’єктами; виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Очікувані результати: учні мають наводити приклади найпоширеніших видів лишайників свого ре- гіону; учні мають характеризувати будову лишайника як симбіотичного організму, його живлення, розмноження, ріст і розвиток, пристосування лишайників до умов середовища; учні мають порівнювати гриби, рослини, лишайники.

Обладнання: _______________________________________________________________________

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

n 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

n 2. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Яку будову мають одноклітинні й нитчасті зелені водорості?

2. Яку будову мають вищі гриби?

3. Як у них відбуваються основні процеси життєдіяльності?

n 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Довгий час учені вважали лишайники звичайними рослинами і відносили до мохів. Лише у 1867 р. російським ученим А. С. Фа- мініцину та О. В. Баронецькому вдалося виділити зелені клітини з лишайнику ксанторії та встановити, що вони не тільки можуть жити поза тілом лишайнику, а й розмножуватися поділом і спорами. Отже, зелені клітини лишайнику — самостійні рослини — водорості.

— Що ж таке лишайники? До якої групи живих організмів їх доцільно віднести?

Це ми й розглянемо сьогодні на уроці.

4.         Засвоєння нового матеріалу

1.         Поширення лишайників

(На партах учнів — колекції лишайників.)

Розповідь учителя

Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників.

Запитання для обговорення:

— Чим лишайники відрізняються від окремих грибів і водоростей?

(Учні висловлюють свої припущення, а вчитель виправляє і доповнює.)

Отже, від інших організмів, у тому числі й від окремих грибів і водоростей, вони відрізняються:

— формою;

— будовою;

— характером обміну речовин;

— наявністю лишайникових речовин;

— способами розмноження;

— повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік).

(Учні конспектують у зошиті.)

Запитання для обговорення:

— Чи бачили ви лишайники в природі?

— Де саме їх можна виявити? (На корі дерев, на камінні, на старих будинках тощо.)

Розповідь учителя

Лишайники ростуть на найрізноманітніших субстратах: кам’янистих породах, ґрунті, корі дерев, хвої, листках вічнозелених рослин, мохах, деревині, що гниє, та інших рослинних рештках. Вони можуть поселятися на склі, шкірі, залізі, ганчірках та інших предметах, при цьому головна умова для їх поселення — тривале перебування предмета в нерухомому стані.

Лишайники невибагливі до умов середовища і характеризуються високою стійкістю проти впливу несприятливих факторів. Вони можуть рости в найрізноманітніших умовах освітлення й вологості, легко витримують тривалу нестачу води, різкі коливання температури, однак по-різному реагують на забруднення повітря. Деякі з них не витримують навіть незначного забруднення повітря і гинуть, інші — живуть лише в населених пунктах, у тому числі в промислових містах. Вивчивши цю особливість лишайників, їх можна використовувати як біоіндикатори для оцінки чистоти повітря.

Запитання до учнів:

— Якого кольору бувають лишайники? (Білого, жовтого, сизого, зеленого, сірого, червоного, чорного.)

— Як ви гадаєте, від чого залежить колір лишайників? (Від наявності пігментів у клітинах грибів.)

Доповнення вчителя

Характерна біологічна особливість лишайників — утворення так званих лишайникових кислот, які відкладаються на поверхні гіфів у вигляді кристалів, паличок, зерняток тощо. Ними зумовлений колір лишайників. Відомо близько 150 лишайникових кислот, які крім лишайників ніде не трапляються. Біологічне значення їх ще не вивчене. Деякі з них мають антибіотичні або токсичні властивості і, очевидно, виконують захисну функцію.

 

2.         Зовнішня будова лишайнику

Запитання до учнів:

— Пригадайте, які організми не мають органів. Як називається їхнє тіло? (Водорості; слань, або талом.)

Лишайники теж мають тіло у вигляді слані, форма якої може бути різною.

Завдання для учнів:

— Розгляньте гербарій лишайників.

— Виберіть кущисті лишайники. Поясніть, чому вони так називаються.

— Розгляньте накипні лишайники і встановіть, чим вони відрізняються від листуватих.

— Розгляньте листуваті лишайники. Поясніть, чому вони дістали таку назву.

— За результатами роботи складіть опорну схему.

Додатковий матеріал

За морфологічними ознаками лишайники поділяють на накипні, листуваті та кущисті.

У накипних лишайників слань має вигляд забарвленої кірочки або нальоту, що дуже щільно приростає до субстрату. Товщина кірочок різна — від ледве помітного накипу або порошкоподібного нальоту до 0,5 см, діаметр — від кількох міліметрів до 20–30 см. Накипні лишайники ростуть на поверхні ґрунтів, гірських порід, на корі дерев і кущів, оголеній деревині, що гниє. До цієї групи лишайників входить найбільше видів (близько 80 %), що трапляються в різних умовах.

Листуваті лишайники мають форму пластинок різного забарвлення, горизонтально розміщених на субстраті (пармелія, стінна золотянка). Пластинки, як правило, округлі, 10–20 см у діаметрі. Характерною особливістю листуватих лишайників є неоднакове забарвлення й різна будова верхньої і нижньої поверхонь слані. У більшості з них на нижній частині слані утворюються органи кріплення до субстрату — ризоїди, що складаються із зібраних у пучки гіфів. Вони ростуть на поверхні ґрунту, серед мохів. Листуваті лишайники порівняно з накипними є більш високоорганізованими формами.

У кущистих лишайників слань має стеблоподібну форму, прикріплюється до субстрату невеликими ділянками нижньої частини, а верхня частина розгалужена і піднята над поверхнею або звисає з дерев подібно до кошлатих грив — «бородаті лишайники». За рівнем організації кущисті лишайники є найвищим етапом розвитку слані. Їхня слань буває різних розмірів: від кількох міліметрів до 30–50 см. Бородаті лишайники можуть досягати 7–8 м (уснея). До кущистих лишайників належать цетрарія, алекторія, нейропогон, евернія та ін.

 

3.         Внутрішня будова лишайнику

Розповідь учителя (використання таблиць «Будова лишайників» або проектування зображення на екран)

Слань лишайнику складається з переплетених ниток грибниці — гіфів — і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основні типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний.

Завдання для учнів:

— Розгляньте зображення мікроскопічної структури лишайників і визначте, чим відрізняється гомеомерний тип слані від гетеромерного.

(Учитель заслуховує відповіді учнів і доповнює їх.)

На поперечному перерізі лишайнику гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. Ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, у який вкраплені клітини гриба і водорості.

У лишайнику гетеромерного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі. Під ним розташована серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайнику є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижньої кори немає, і вони зростаються із субстратом гіфами серцевини.

Водоростевий компонент лишайнику (фікобіонт) представлений синьо-зеленими, зеленими, жовто-зеленими і бурими водоростями. Більшість цих водоростей існують у вільноживучому стані, однак деякі трапляються лише в лишайниках (требуксія, кокомікс тощо), у вільному стані поки що не виявлені. Водорості в слані лишайнику дуже змінюють свій зовнішній вигляд. Особливо це стосується нитчастих водоростей, які в лишайнику розпадаються на окремі клітини і змінюються до невпізнання. У лишайнику водорості стають стійкішими до високих температур, можуть витримувати тривале висушування. У разі культивування їх на штучних середовищах (окремо від грибів) набувають вигляду, характерного для вільноживучих форм.

 

 

Пошукова робота з підручником

Запитання для самостійного опрацювання:

— Як ви гадаєте, співжиття гриба і водорості — це взаємовигідне існування?

Запитання для обговорення:

— Як відбувається живлення лишайників?

Очікувана відповідь учнів:

Живлення лишайників здійснюється за рахунок процесів фотосинтезу в клітинах водоростей. Синтезовані при цьому органічні речовини використовуються грибом. Дихання, поглинання води та мінеральних солей забезпечує грибний компонент (мікобіонт) слані лишайнику. Активність процесів фотосинтезу, дихання, поглинання води та мінеральних солей залежить від освітленості, температури, вологості. Інтенсивність фотосинтезу в лишайників за оптимальних умов значно нижча, ніж в автотрофних рослин. Проте органічних речовин утворюється достатньо, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність лишайників.

 

4.         Розмноження лишайнику

Самостійна робота з текстом підручника, складання опорної схеми

 

 

Додатковий матеріал

Розмножуються лишайники в основному вегетативно — частинами слані, які не є спеціалізованими органами вегетативного розмноження. Крім того, розмноження здійснюється ізидіями (виростами слані), а також соредіями (невеличкими утворами, що складаються з клітин водоростей, обплетених гіфами грибів). Соредії та ізидії — особливі «органи» розмноження лишайників як комплексних організмів. Гриби і водорості, що входять до складу лишайнику, також зберігають властиві їм способи розмноження. Соредії утворюються всередині слані під кірковим шаром листуватих та кущистих лишайників. Сформовані соредії виштовхуються із слані назовні, підхоплюються й розносяться вітром. За сприятливих умов вони проростають у нових місцях і утворюють нові лишайники. Соредіями розмножується близько 30 % лишайників.

Ізидії — вирости верхньої кірочки слані. Мають вигляд зернин — циліндричних або коралоподібних виростів чи маленьких листочків. Усередині цих виростів містяться клітини водоростей, оточених гіфами гриба. На відміну від соредій, ізидії не висипаються на поверхню слані, а разом зі шматочками лишайника відламуються тваринами чи людиною і за сприятливих умов розростаються в лишайник. Розмноження ізидіями трапляється у 15 % лишайників.

n 5. Узагальнення і закріплення знань

5.1.  «Коло ідей».

Запитання до учнів:

— Лишайники завжди можна зустріти в лісі на стовбурах дерев. А в парках та скверах великих міст вони практично відсутні. Чому?

— Антарктичні лишайники забарвлені в чорний колір. Чому?

5.2.  «Поясни явище».

— Сухого спекотного літа, коли довгий час не буває дощу, в сосновому лісі лишайники на поверхні ґрунту висихають настільки, що хрустять під ногами. Здається, життєдіяльність у них припинилася зовсім і вони загинули. Але тільки-но пройде дощ, вони миттєво оживають.

5.3.  Заповнити таблицю.

Порівняльна характеристика вищих грибів і лишайників

Ознаки

Вищі гриби

Лишайники

Кількість видів

100 тис.

20 тис.

Із чого складаються

З багатоклітинних гіфів

Співжиття водоростей та грибів

Спосіб живлення

Гетеротрофи: сапротрофи, паразити, симбіонти

Гетеро- і автотрофи

Розмноження

Вегетативне, нестатеве, статеве

Переважно вегетативне (статеве, нестатеве)

Значення в природі

Шкідники рослин, тварин, «санітари», їжа для тварин

«Піонери» в освоєнні нових територій, їжа для тварин

Значення в житті людини

Антибіотики, вітаміни, викликають хвороби рослин, тварин, людини; їстівні та отруйні

Їстівні, кормові, лікарські, сировина для хімічної промисловості

Представники

Пеніцил, маслюк, трутовик

Цетрарія, леканора, ксанторія

 

n 6. Підбиття підсумків уроку

1. Що таке лишайники?

2. Яка будова тіла лишайників?

3. Як живляться лишайники?

4. Як розмножуються лишайники?

5. Яке значення лишайників у природі та в житті людини?

n 7. Домашнє завдання

7.1.  Завдання для всього класу.

Підручник _____________________________________________

Зошит _________________________________________________

7.2.  Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти кросворд з перевірочним словом «лишайник».

 

Категорія: Біологія 7 клас | Додав: uthitel (03.04.2014)
Переглядів: 4278 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: