Урок № 41 Різноманітність голонасінних рослин - Біологія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 7 клас

Урок № 41 Різноманітність голонасінних рослин

Урок № 41
Різноманітність голонасінних рослин

Мета уроку:сформувати уявлення про різноманітність голонасінних рослин; удосконалити вміння учнів складати порівняльну характеристику, робити узагальнюючі висновки; розвивати пізнавальний інтерес учнів; формувати естетичні почуття; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї.

Очікувані результати:учні мають наводити приклади найпоширеніших представників голонасінних серед флори України і свого регіону; розпізнавати голонасінні рослини у природі, за гербарними зразками, малюнками.

Обладнання:_______________________________________________________________________

Тип уроку:комбінований.

n 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

n 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

 

2.         Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.        Тестові завдання з одним правильним варіантом відповіді.

1)     Представником хвойних є:

А     ялина                       В         береза

Б     гінкго                      Г         липа

2)     У голонасінних немає:

А     кореня                     В         стебла

Б     квітки                     Г         листків

3)     Шишка — це:

А     видозміна пагона

Б     видозміна листка

В     пагін

Г     видозміна квітки

4)     Хвоя — це:

А     пагін

Б     видозмінений пагін

В     брунька

Г     листок

5)     До вічнозелених рослин належить:

А     клен

Б     модрина

В     тис

Г     тополя

6)     Запилення у сосни відбувається:

А     комахами

Б     вітром

В     водою

Г     кажанами

2.3.      Цифровий біологічний диктант.

Із запропонованих тверджень вибрати ознаки:

І варіант — сосни звичайної;

ІІ варіант — ялини європейської.

1)         Коренева система стрижнева, розміщена в ґрунті поверхнево.

2)         Від запилення до висипання насіння проходить близько 2-х років.

3)         Насіння проростає восени того ж року, коли відбулося запилення.

4)         Насіння проростає в будь-якому ґрунті, але гине в тіні.

5)         Світлолюбне дерево заввишки 40 м.

6)         Шишки великі, довгі, повислі.

7)         Рослини вибагливі до ґрунту.

8)         Листки — сизо-зелена хвоя, розміщена попарно, завдовжки 3–5 см, живе 2–3 роки.

9)         Чоловічі шишки дрібні — до 2,5 см завдовжки, під час дозрівання пилку стають жовтими.

10)       Листки — коротка хвоя завдовжки 1–1,5 см, жорстка, темно-зелена, розміщена поодиноко, живе 5 років.

Відповіді: І варіант — 2, 4, 5, 8, 9; ІІ варіант: 1, 3, 6, 7, 10.

n 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Трапляються в наших лісах казкові ялинники — зеленомошники, з товстим оксамитовим килимом зелених мохів. Про такі ліси Олександр Олесь писав:

Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля густе.

— Які особливості будови ялини створюють таку картину?

Це ми розглянемо на сьогоднішньому уроці.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети та завдань уроку.

4.         Засвоєння нового матеріалу

Різноманітність голонасінних рослин

«Ажурна пилка»

Завдання для груп:

— Розгляньте особливості будови голонасінних рослин за планом:

1.         Поширення.

2.         Характерні ознаки.

3.         Особливості розмноження та розвитку.

І група — ялиця біла;

ІІ група — модрина сибірська;

ІІІ група — кедр ліванський;

IV група — тис ягідний;

V група — яловець звичайний;

VІ група — вельвічія дивна.

Додатковий матеріал для груп

І група — ялиця біла

Довговічне дерево, яке в природних умовах може сягати 400–600-річного віку. У Карпатських пралісах траплялися старі ялиці заввишки до 60 м, з діаметром стовбура, більшим за 2 м. Сьогодні таких дерев уже немає.

У старших дерев приріст вершини сповільнюється, але верхні бокові гілки ростуть добре, тому навіть на великій відстані ялицю можна розпізнати за приплюснутою «гніздоподібною» формою вершини.

Хвоя на пагонах розташована гребінчасто, знизу має дві білі смужки. Жіночі шишечки дрібні, зелені, чоловічі мають вигляд жовтуватих колосків. Шишки ялиці прямостоячі; у кінці вересня — на початку жовтня розтріскуються і на землю висипається насіння разом з лусочками.

Ялиця — одна з найбільш тіньовитривалих порід. Її підріст розвивається у сутінках під наметом густих букових та ялицевих деревостанів. Нестача світла сповільнює інтенсивність росту молодих деревець: за рік вони виростають у висоту всього на кілька міліметрів. Тому серед підросту заввишки 1–1,5 м можуть бути екземпляри віком понад 100 років. При появі світла (у результаті відмирання дерев чи їх вирубування) підріст починає рости більш інтенсивно.

 

ІІ група — модрина сибірська

Це однодомна рослина (є чоловічі та жіночі особини), заввишки до 35–50 м, діаметр стовбура сягає 1 м. Крона модрини в молодих дерев конусоподібна, з віком вона стає циліндричною або ширококонічною. Хвоя росте пучками (по 20–50 хвоїнок у кожному), вона вузька, лінійна і дуже м’яка, неколюча. Перед осіннім скиданням хвоя жовкне, тоді крізь ніжну жовтизну просвічують шишки рослини. Стовбур модрини одягнутий у товсту кору, у старих дерев вона бурувато-бузкового кольору. Кора — чудовий захист від лісових пожеж, тому модрина часто виживає навіть після сильного вогню.

Зазвичай запилення в сосни відбувається у травні-червні. Середня тривалість життя дерева становить 300–400 років, але окремі екземпляри доживають до 800–1000 років.

Завдяки швидкому росту і мереживній кроні (влітку — зеленій, а восени — золотаво-жовтій чи жовтогарячій) модрину часто висаджують у парках і вздовж доріг у середній смузі Росії та по всій Україні. У Сибіру модрина — основна лісоутворювальна порода. Деревина в неї дуже важка, міцна, стійка до гниття — достатньо сказати, що Венеція побудована на модринових палях.

 

ІІІ група — кедр ліванський

Ліванський кедр — вічнозелена рослина родини Соснові заввишки до 40 м, з кроною конічної форми (у молоді) із широкою основою. Пагони диморфні, бувають довгими або короткими. Листя голчастоподібне, розміщене рідко на довгих пагонах і зібране по 15–45 голок на коротких пагонах. Голки 5–30 мм завдовжки, чотирикутні і мають колір від зеленого до синьо-зеленого зі смужками з усіх чотирьох боків.

Шишки зазвичай виростають кожного другого року і визрівають через 12 місяців після запилення. Зрілі шишки в жовтні мають довжину 8–11 см і ширину 4–6 см, смолянисті, зламуються, випускаючи «крилате» насіння протягом зими. Насіння 15 мм завдовжки, 6 мм завширшки, з трикутним крилом, довжина якого дорівнює 20–25 мм. Перші шишки зазвичай виростають у віці 20–40 років.

У Лівані й Туреччині ліванські кедри найбільш поширені на висоті 1000–2000 м, де вони формують як чисті, так і мішані ліси з волосяною ялицею, європейською чорною сосною і деякими різновидами ялівцю. На Кіпрі ліванський кедр поширений на висоті 1000–1525 м (вершина гори Пафос), а в Атлаських горах на висоті 1300–2200 м, у чистих лісах або разом з алжирською ялицею, ялівцем, дубом і кленом.

 

IV група — тис ягідний

Тис ягідний — вічнозелена деревоподібна або кущоподібна рослина заввишки від 25 до 30 м. Період життя — 1500–2000 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладенька, а на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з характерними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з м’якоті, смоляні ходи відсутні.

Листкорозміщення чергове, на бокових горизонтальних гілках переходить майже в супротивне, при цьому листя завдяки черешкам розміщується переважно у два ряди.

Листя ланцетоподібне або лінійне із завуженою основою, інколи на коротких черешках (1–2 мм), має форму голок завдовжки до 30 мм, завширшки 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матове, без білих прожилок, м’яке, із загостреними кільцями. Живе 6–8 років, отруйне для коней і худоби.

Тис — дводомне дерево. Запліднення відбувається з кінця травня до початку червня. Від запилення до запліднення минає близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів. Насінина — бурий горішок, блискучий, твердий, завдовжки 6–8 мм, із загостреним кінцем, розміщений в глибині яскраво-червоної м’ясистої оболонки (принасінника), схоже на ягоду, їстівне. Висіяне насіння лежить у землі 1 рік або й більше, поки не дозріє.

Тис ягідний — рослина вимоглива до вологості, ґрунту та повітря. З усіх хвойних порід дерев він найбільше любить тінь. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25–30-річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватися до різних умов. Молоді пагони, кора й листя містять токсини і сильноподразнюючу олію.

На території України тис ягідний природно росте лише в Криму, у культурі — у садах по всій Україні.

 

V група — яловець звичайний

Яловець звичайний має місцеві назви — верес, ядлівець, можевел.

Це вічнозелений кущ або невелике деревце (4–6 м заввишки) родини кипарисових з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8–20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті, з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, біля основи зчленовані. Зберігаються на гілках протягом 4-х років.

Яловець — дводомна, рідше однодомна рослина. Чоловічі шишки мають вигляд жовтих колосків, які несуть щитоподібні луски з трьома-сімома пиляками. Жіночі шишки подібні до зелених бруньок. Вони складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються й утворюють соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7–9 мм у діаметрі). Це не ягоди, а шишечки з м’ясистими лусочками, які зрослися. Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою. Шишкоягоди дуже люблять дрозди.

Яловець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у квітні-травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі.

 

VI група — вельвічія дивна

Це дерево, хоча на перший погляд воно зовсім так не виглядає. Уся рослина складається з круглого кореня-стовбура і двох листків, що постійно ростуть і нагадують дві великі скручені стрічки завдовжки 2–4 м, тому вельвічія скидається на купу сміття. Стовбур вельвічії сягає 1,5 м заввишки і майже повністю захований у піску. Вельвічія протягом усього свого життя перебуває у стадії проростання, що не є характерним для рослин.

Вельвічія — дводомна рослина, і тому для утворення насіння необхідні дві рослини — чоловіча та жіноча. Жіночі шишки після дозрівання розпадаються і звільняють велику кількість легкого насіння, що переноситься вітром.

Вельвічія може доживати до 1000 років і більше.

Сьогодні це дерево росте тільки на невеликій території в пустелі на узбережжі Атлантичного океану, в Намібії та на Півдні Анголи.

Заповнення таблиці

 

Назва рослини

Характерні ознаки

 

 

n 5. Узагальнення і закріплення знань

5.1.  Гра «Чорна скринька».

Учні об’єднуються в чотири групи. Вони повинні відгадати рослину, яка міститься в чорній скриньці, за підказками вчителя. Після кожної підказки учні мають 1 хв на обдумування, потім пишуть відповідь на аркуші і здають його вчителю. Якщо команда впізнала рослину після першої підказки — отримує 3 бали, після другої — 2 бали, а після третьої — 1 бал.

Наприклад:

1. Завдання: шишка якої рослини лежить у скриньці?

Перша підказка: з її деревини робили скрипки Страдіварі, Аматі, Гварнері.

Друга підказка: хвоїнки розташовані поодинці, але густо, шишки великі.

Третя підказка: улюблене дерево малят.

Відповідь: ялини європейської.

2. Завдання: шишка якої рослини лежить у скриньці?

Перша підказка: це священне дерево в Індії та Лівані.

Друга підказка: в Україні росте на Південному березі Криму.

Третя підказка: нерідко йому приписують насіння, що насправді належить сосні сибірській.

Відповідь: кедра.

3. Завдання: листки якої голонасінної рослини лежать у скриньці?

Перша підказка: в Україні це дерево вирощують у ботанічних садах і дендропарках.

Друга підказка: учені називають його «живим викопним», оскільки це єдиний представник свого класу.

Третя підказка: насінину цієї рослини зі сріблястим м’ясистим придатком в Японії називають «сріблястий абрикос».

Відповідь: гінкго дволопатевого.

По закінченні гри вчитель визначає групу, яка набрала найбільшу кількість балів.

n 6. Підбиття підсумків уроку

«Закінчи речення»

— Сьогодні на уроці я зрозумів…

— Сьогодні на уроці я навчився…

— На цьому уроці найцікавішим було…

— Від наступного уроку я чекаю…

n 7. Домашнє завдання

7.1.  Завдання для всього класу.

Підручник _____________________________________________

Зошит _________________________________________________

7.2.  Індивідуальні та творчі завдання.

Підготувати повідомлення про значення голонасінних у природі та в житті людини.

 

 

Категорія: Біологія 7 клас | Додав: uthitel (22.01.2014)
Переглядів: 2631 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: