Урок № 28 Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей (на прикладі зелених водоростей) - Біологія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 7 клас

Урок № 28 Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей (на прикладі зелених водоростей)

Урок № 28
Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей 
(на прикладі зелених водоростей)

Мета уроку:ознайомити учнів з особливостями будови зелених водоростей і процесами їх життєдіяльності, дати коротку характеристику відділу Зелені водорості; формувати вміння працювати з мікрооб’єктами та мікроскопом; розвивати пізнавальний інтерес учнів до біології, уміння працювати з додатковою літературою; виховувати бережливе ставлення до природи.

Очікувані результати:учні мають знати основні місця, де ростуть одноклітинні та багатоклітинні зелені водорості, їх будову, пристосування до середовища, тип живлення, способи розмноження; учні повинні вміти розрізняти представників зелених водоростей, застосовувати знання для уникнення отруєнь під час використання питної води з ознаками «цвітіння».

Обладнання:_______________________________________________

Тип уроку:комбінований.

n 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

n 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

2.1.  «Так — ні».

Учні позначають відповідь «+» чи «–»; після виконання завдань проводять взаємоперевірку.

1) Водорості — вищі рослини (–)

2) Тіло водоростей не почленоване на органи (+)

3) Серед водоростей є тільки багатоклітинні (–)

4) Розміри водоростей бувають мікроскопічні і велетенські (+)

5) Для водоростей характерна здатність до фотосинтезу (+)

6) Крім хлорофілу, водорості мають інші пігменти (+)

7) Водорості мають добре розвинену кореневу систему (–)

8) Життя всіх водоростей пов’язане тільки з водним середовищем (–)

9) Вольвокс — це водорість, яка побувала в космосі (–)

10)     Розмножуються водорості статевим, нестатевим та вегетативним способом (+)

11)     Водорості можна зустріти в глибинах океану там, куди не потрапляє світло (–)

12)     Водорості — нижчі рослини (+)

2.2.  «Мозковий штурм».

Чому водорості відносять до нижчих рослин? (Тіло не почленоване на органи, називається сланню.)

n 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Зелені водорості існували в річках, озерах і морях задовго до того, як на Землі з’явилися справжні рослини. Серед них можна зустріти багато цікавих рослин. Одну зелену водорість можна назвати плавучим «дитячим садком»: у порожнинах її кульок утворюються дочірні клітини; підростаючи, вони «розривають» батьківський дім і залишають його. А в інших зелених водоростей клітини з’єднуються в довгі нитки. Існує повір’я, що то у воді плавають зелені коси русалок. Що це за «дитсадки»? Чи існують коси русалок? Це ми й з’ясуємо на сьогоднішньому занятті. Отже, на уроці ми будемо розглядати особливості будови й життєдіяльності зелених водоростей.

n 4. Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1. Загальна характеристика відділу Зелені водорості. (Бесіда, складання опорного конспекту.)

2. Одноклітинні зелені водорості. (Повідомлення учнів, бесіда, робота з підручником.)

3. Багатоклітинні зелені водорості. (Розповідь учителя, пошукова робота з підручником.)

4.         Засвоєння нового матеріалу

1.         Загальна характеристика відділу Зелені водорості

Бесіда з учнями, складання опорного конспекту

Зелені водорості

•          Кількість: близько 20 тис.

•          Середовище існування: прісні водойми, зволожені ділянки суходолу, деякі види живуть у солоних водоймах.

•          Пігменти: переважає хлорофіл.

•          Склад клітинної стінки: пектин, целюлоза.

•          Запасна речовина: крохмаль.

•          Розмноження: нестатеве, статеве, вегетативне.

•          Різноманітність: одноклітинні (хламідомонада, хлорела, протокок); багатоклітинні: нитчасті (улотрикс, спірогира); пластинчасті (ульва); колоніальні (вольвокс).

 

2.         Одноклітинні зелені водорості

Розповідь учителя

Поширеними представниками одноклітинних зелених водоростей є хламідомонада і хлорела, колоніальних — вольвокс.

Повідомлення учня

Хламідомонада

Хламідомонада — мікроскопічна одноклітинна водорість грушоподібної або овальної форми. Поверхня клітини вкрита прозорою безбарвною оболонкою. На передньому кінці тіла оболонка утворює невелике випинання — носик, від якого відходять два джгутики.
За допомогою цих джгутиків водорість рухається. Усю внутрішню частину клітини займає цитоплазма з великим чашоподібним хлоропластом (хроматофором) зеленого кольору.
У нижній потовщеній частині хлоропласта розміщений кулястий піреноїд (зона, де найактивніше синтезуються й накопичуються поживні речовини), який містить багато білків і оточений зернами крохмалю. На верхній частині хроматофора розташоване добре помітне червоне вічко, насичене каротином. Воно бере участь у сприйнятті світла.
У заглибині хроматофора розміщене велике кулясте ядро з добре помітним ядерцем. Попереду біля основи джгутиків розміщені дві скоротливі вакуолі. Вони видаляють надлишок води з клітини, тобто регулюють внутрішньоклітинний тиск.

 

Самостійна робота учнів з підручником

Завдання для опрацьовування:

— Як розмножується хламідомонада?

Очікувана відповідь учнів:

Хламідомонади розмножуються статевим і нестатевим шляхом. При нестатевому розмноженні клітина втрачає джгутики, її ядро, хлоропласт і цитоплазма діляться на чотири (рідше вісім) клітини — зооспори. У кожної дочірньої клітини виростає по два джгутики, оболонка материнської клітини руйнується, і зооспори виходять у воду. У такий спосіб водорості розмножуються дуже швидко. Уже через добу дочірні клітини знову діляться.

При статевому розмноженні в материнській клітині утворюються гамети. Вони подібні до зооспор, однак їхня кількість значно більша — 32 або 64 в одній клітині. Після дозрівання гамети виходять з материнської клітини і попарно з’єднуються, утворюючи зиготу. Вона вкривається захисною оболонкою і переходить у стан спокою. Через деякий час зигота виходить з оболонки і ділиться з утворенням чотирьох зооспор.

Повідомлення учнів

Середовище існування хламідомонади

Хламідомонади живуть у невеликих, дуже забруднених водоймах, що добре прогріваються (калюжі, стічні канави). У таких водоймах вони дуже швидко розмножуються і спричинюють «цвітіння» води. Оскільки поряд з автотрофним способом живлення клітини хламідомонад поглинають розчинені органічні речовини, вони тим самим сприяють процесу очищення забрудненої води (самоочищенню). Цей процес можна спостерігати у відстійниках, очисних спорудах міської каналізації. Уже через кілька днів після чергового викидання стічних вод водойма очищається. Вода стає чистою і прозорою до дна. Водоростей — активних санітарів — уже немає в товщі води: їхні зиготи опустилися на дно і там «відпочивають» до чергового забруднення, яке знову їх активізує.

Хлорела

Хлорела — одноклітинна зелена водорість, яка має вигляд мікроскопічної нерухомої
(без джгутиків) кульки до 15 мкм у діаметрі. Зовні клітини вкриті твердою оболонкою.
У цитоплазмі міститься один чашоподібний хлоропласт з одним піреноїдом у потовщеній його частині. Ядро одне, однак у живій клітині без спеціальної обробки його не видно.

Хлорела розмножується лише нестатевим шляхом. При цьому в материнській клітині утворюється 4–8 апланоспор, які через розрив оболонки виходять у воду й набувають вигляду дорослої особини.

Хлорела невибаглива до умов існування і здатна до інтенсивного розмноження, тому трапляється повсюдно: у прісних водоймах, морях і в ґрунті. Вона може вступати в симбіоз із різними організмами, входить до складу лишайників.

Клітина хлорели — зручний об’єкт для різних досліджень. Хлорела — основний об’єкт масового культивування водоростей для практичного використання в різних напрямах. Значну роль у формуванні підвищеного інтересу до цієї водорості відіграв її хімічний склад. У перерахунку на суху речовину хлорела містить повноцінних білків 40 % і більше, ліпідів — до 20 %, вуглеводів — до 35 %, зольних речовин — до 10 %. Є вітаміни групи В, аскорбінова кислота (вітамін С) і філохінони (вітамін K). Знайдено речовину, яка має антибіотичну активність — хлорелін. У деяких країнах хлорелу споживають як їжу після спеціальної обробки, що поліпшує її засвоєння. Для споживання використовують свіжу біомасу хлорели або спеціальну пасту з неї.

 

3.         Багатоклітинні зелені водорості

Розповідь учителя

Крім одноклітинних форм до відділу зелених водоростей належать і багатоклітинні нитчасті. Форма їхнього тіла має вигляд простих або розгалужених ниток, що безперервно ростуть у довжину в результаті поділу клітин упоперек. Найтиповішими представниками нитчастих водоростей є улотрикс і спірогира.

Улотрикс дуже поширений у річках, живе, прикріплюючись до підводних предметів, утворюючи яскраво-зелені обростання. Баговиння улотрикса складається з нерозгалужених ниток різної довжини, які на початку росту прикріплюються до субстрату безбарвною видовженою клітиною — ризоїдом. Клітини ниток циліндричні або бочкоподібні, короткі. Кожна клітина має ядро, пристінний хлоропласт у вигляді неповного кільця та один або декілька піреноїдів.

Розмноження вегетативне, нестатеве і статеве. При вегетативному розмноженні нитка улотрикса розпадається на короткі сегменти, кожний з яких росте, утворюючи нову нитку. Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор, які формуються в клітинах. Зооспори — яйце або грушоподібні клітини із чотирма джгутиками на передньому кінці, червоним вічком і двома пульсуючими вакуолями. Кожна зооспора, вийшовши назовні, через деякий час прикріплюється до субстрату і проростає в дорослу особину.

Самостійна робота учнів з підручником (пошукова робота)

Завдання для опрацьовування:

— Які особливості будови спірогири?

Очікувані відповіді учнів:

Спірогира — найпоширеніша прісноводна багатоклітинна зелена водорість. Нитки спірогири можуть вільно плавати в товщі води. Вони складаються з відносно великих циліндричних клітин, укритих слизовою целюлозною оболонкою. Хлоропласт має вигляд спірально закрученої стрічки. У цитоплазмі розташована велика вакуоля з клітинним соком, а також ядро, що ніби підвішене на цитоплазматичних тяжах.

 

n 5. Узагальнення і закріплення знань

Лабораторна робота № 11. Будова водорості.

1. Інструктаж із техніки безпеки учнів, інструкція № _________.

2. Виконання лабораторної роботи (згідно з інструкційною карткою).

Лабораторна робота № 11

Тема. Будова водорості.

Мета: ознайомитися з будовою та життєдіяльністю зелених водоростей.

Хід роботи

Для виконання лабораторної роботи учні об’єднуються в 4 групи. Кожна група отримує окрему культуру водоростей і завдання. Для цієї лабораторної роботи водорості можна виростити разом з учнями під час роботи шкільного біологічного гуртка в спеціальних акваріумах (див. додаток у кінці уроку).

І група. Отримує хламідомонади. Завдання: приготувати мікропрепарат хламідомонади згідно з інструкційною карткою і розглянути її будову.

ІІ група. Отримує протокок. Завдання: приготувати мікропрепарат протокока згідно з інструкційною карткою і розглянути його будову.

ІІІ група. Отримує улотрикс. Завдання: приготувати мікропрепарат улотриксу згідно з інструкційною карткою і розглянути його будову.

ІV група. Отримує спірогиру. Завдання: приготувати мікропрепарат спірогири згідно з інструкційною карткою і розглянути її під мікроскопом.

Після роботи з мікроскопом і вивчення будови водорості учні міняються робочими місцями. Ті учні, які розглядали одноклітинну водорість, тепер розглядають багатоклітинну нитчасту водорість, мікропрепарат якої підготувала інша група. А ті учні, які розглядали багатоклітинну, тепер розглядають одноклітинну і вивчають її будову. Це дає можливість учням, економлячи час, розглянути декілька мікропрепаратів і порівняти будову різних зелених водоростей. Наприкінці роботи учні, порівнюючи будову одноклітинної і багатоклітинної зеленої водорості, роблять узагальнюючий висновок.

Інструкційна картка

1.         Підготуйте мікроскоп до роботи.

2.         Візьміть піпеткою краплину води з одноклітинними водоростями і перенесіть її на предметне скло. Накрийте накривним скельцем, залишки води видаліть промокальним папером.

3.         Розгляньте мікропрепарат при малому збільшенні мікроскопа. Розгляньте одноклітинну водорість, замалюйте її в зошиті та підпишіть частини.

4.         На предметне скло в краплину води помістіть кілька ниток спірогири або улотриксу
і накрийте накривним скельцем. Ядро краще видно, якщо препарат зафарбувати слабким розчином йоду.

5.         Розгляньте мікропрепарат нитчастих зелених водоростей, замалюйте окремі її клітини та підпишіть частини.

6.         Порівняйте будову одноклітинних та багатоклітинних зелених водоростей.
За результатами роботи зробіть висновок.

 

Додаток

Підготовка матеріалу до лабораторної роботи

Будова водорості

Рухливу одноклітинну водорість хламідомонаду легко знайти в тимчасових водоймах. Щоб мати чисту культуру, її треба помістити в широку посудину й освітити з одного боку. Хламідомонада має позитивний фототаксис і переміститься на освітлений бік. За допомогою піпетки її можна перенести в акваріум, для якого використовується такий розчин:

дистильована вода — 1 л;

калій нітрат — 2–3 г;

калій дигідрофосфат — 0,2–0,5 г;

кальцій нітрат — 0,1 г;

магній сульфат — 0,25 г;

натрій хлорид — 0,01 г;

залізний галун — 0,003 г.

Щоб хламідомонада краще росла, до розчину слід додати 2–3 г глюкози. Якщо акваріум постійно освітлювати лампами денного світла, можна протягом року спостерігати живих хламідомонад.

З будовою одноклітинних нерухливих водоростей можна ознайомитися на прикладі протокока. Клітина протокока більша від клітини хламідомонади. Протокок росте на корі дерев. Зібраний разом з корою, він добре зберігається в пакетах. Приблизно за добу до виготовлення препарату кору з протококом зволожують. Будову клітини слід вивчати при великому збільшенні мікроскопа.

Спірогиру — багатоклітинну нитчасту водорість — можна взяти у водоймах з повільною течією. Для вивчення будови клітин треба брати спірогиру з трьома-чотирма хлоропластами. На предметне скло в краплину води поміщають кілька ниток спірогири і накривають накривним скельцем. Ядро краще видно, коли препарат пофарбувати слабким розчином йоду. Для цього поряд з препаратом наносять 1–2 краплі йоду, а з протилежного боку промокальним папером відбирають воду. В акваріумі спірогиру слід утримувати в поживному розчині Прата (1 л дистильованої води: 0,1 г калій нітрат, 0,01 г калій гідрофосфат, 0,01 г магнійсульфат, 0,0001 г ферум хлорид(ІІІ), розведеному в 10 разів. Щомісяця розчин необхідно міняти, зливаючи половину.

 

 

 

n 6. Підбиття підсумків уроку

«Закінчи речення»

1) До одноклітинних зелених водоростей належать … (хлорела, хламідомонада).

2) Хламідомонада має один хлоропласт … (чашоподібної) форми.

3) Хламідомонада рухається за допомогою … (джгутика).

4) Ззовні хламідомонада вкрита … (клітинною стінкою).

5) До колоніальних зелених водоростей належить … (вольвокс).

6) До багатоклітинних зелених водоростей належать … (улотрикс, спірогира).

7) Спосіб живлення зелених водоростей … (автотрофний).

n 7. Домашнє завдання

7.1.  Завдання для всього класу.

Підручник _____________________________________________

Зошит _________________________________________________

7.2.  Індивідуальні та творчі завдання.

1. Об’єднатися в три творчі групи і підготувати додатковий матеріал за темами: «Світ діатомових водоростей», «Світ червоних водоростей», «Світ бурих водоростей».

2. Скласти біологічну казку про хламідомонаду.

 

Категорія: Біологія 7 клас | Додав: uthitel (25.11.2013)
Переглядів: 4745 | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: