Урок № 18 Вегетативне розмноження. Регенерація в рослин - Біологія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 7 клас

Урок № 18 Вегетативне розмноження. Регенерація в рослин

Урок № 18
Вегетативне розмноження. Регенерація в рослин

Мета уроку:продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин, поглибити знання учнів про вегетативне розмноження, розглянути способи вегетативного розмноження рослин, які трапляються в природі та ті, які людина використовує в рослинництві; формувати в учнів практичні навички з вегетативного розмноження рослин; удосконалювати вміння й навички роботи з природними об’єктами; формувати вміння працювати в групах; виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Очікувані результати:учні мають знати поняття: регенерація, вегетативне розмноження, щеп­лення, підщепа, прищепа, живці; учні повинні вміти розрізняти різні способи вегетативного розмноження, використовувати знання для практичної діяльності — розмноження декоративних, садових, плодово-ягідних культур.

Обладнання:___________________________________________________________

Тип уроку:формування практичних умінь та навичок.

n 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

n 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

2.1.  Фронтальна бесіда.

1. Які особливості розмноження рослин?

2. У чому полягає суть статевого розмноження?

3. Що таке нестатеве розмноження?

4. За допомогою чого відбувається нестатеве розмноження?

n 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Великий Ґете дуже любив природу і навіть написав працю «Досвід про метаморфозу рослин». Його надзвичайно цікавила тропічна рослина бріофілум. На зубчастих краях листків цієї рослини з’являються бруньки. Кожна брунька — це крихітна модель самого дерева. На ній є листочки, корені й ниточки майбутніх пагонів. Відриваючись від листка й падаючи на землю, ці бруньки дають початок новим рослинам. Письменник захоплювався продуктивною могутністю природи, спостерігаючи цю індійську живородну рослину. Її назвали деревом Ґете.

— Чому цю рослину називають живородною?

— Як відбувається розмноження цієї рослини?

Ці запитання ми розглянемо сьогодні на уроці.

Повідомлення теми, мети уроку.

n 4. Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

Розповідь учителя

Вегетативне розмноження — це розмноження частинами вегетативних органів рослини. Воно значно поширене в природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягідних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Робота в групах

«Ажурна пилка»

Учні в групах самостійно опрацьовують теми:

І група — Вегетативне розмноження рослин підземними видозміненими пагонами;

ІІ група — Вегетативне розмноження коренем;

ІІІ група — Вегетативне розмноження листком;

IV група — Вегетативне розмноження надземними пагонами;

V група — Вегетативне розмноження щепленням.

Запитання до учнів:

— Яке біологічне значення вегетативного розмноження?

Обговорення запитання і формулювання висновку:

Вегетативне розмноження сприяє значному збільшенню кількості особин і розселенню їх у природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, у практиці селекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їх урожайності.

 

2.         Природне та штучне вегетативне розмноження

Бесіда

Розрізняють природне і штучне вегетативне розмноження.

Запитання до учнів:

— Які способи вегетативного розмноження можна віднести до природних, а які — до штучних?

За результатами обговорення учні за допомогою вчителя складають схему «Способи вегетативного розмноження рослин».

3. Значення вегетативного розмноження в рослинництві. (Розповідь учителя, повідомлення учня.)

 

Додатковий матеріал

Природне вегетативне розмноження:

— Кореневищем. В основному властиве багаторічним травам. На кожному пагоні з бруньки виростають надземні пагони, які потім відділяються від відмерлих старих пагонів і виростають у цілком сформовану молоду рослину (пирій).

— Цибулинами. Найчастіше таким способом розмножуються рослини з родини лілійних та амарилісових (цибуля, тюльпан, нарцис).

— Надземними видозміненими пагонами (вусами), стелячись по землі, вони утворюють у вузлах додаткові корені та листкові бруньки, що виростають у вертикальні пагони. Старі міжвузля повзучих пагонів відмирають, а молоді продовжують рости і розмножуватися. Так розмножуються суниці.

— Живцями. Відламана гілка тополі, верби укорінюється.

— Кореневими паростками, тобто розмноження за допомогою додаткових бруньок, що утворюються на коренях і розвиваються в надземні пагони — так звані кореневі паростки. До рослин, що розмножуються таким способом, належать осика, тополя, вільха, акація, бузок, малина, ожина, вишня.

— Бульбами. Розмноження картоплі і топінамбура.

— Листками — фіалка, бегонія.

Людина може розмножувати культурні рослини тими самими способами, які спостерігаються у природі, а також використовувати способи вегетативного розмноження рослин, які не трапляються в природі. Це поділ куща, живцювання і щеплення, трансплантація.

Штучне вегетативне розмноження:

— Розмноження поділом (кущів — бузок, кореневищ — іриси, бульб — картопля, коренів — малина). Бульби можна розділити на декілька частин, і якщо відрізана частина матиме хоч одну бруньку, вона утворить пагін, з якого виросте молода рослина. Розмноження поділом кущів найчастіше практикують у декоративному садівництві.

— Розмноження виводками, живцями. Живцем називається частина рослини, відрізана від батьківської форми для вегетативного розмноження; це можуть бути і частини стебел, і частини коренів, і частини листків. Кореневими живцями розмножуються хрін, троянди, драцени. Листкові живці — листок із черешком кладуть на вологий пісок, зробивши на великих жилках надрізи для швидкого формування додаткових коренів.

— Щеплення — пересаджування частини живої рослини, що має бруньку, на іншу рослину, з якою вона зростається. Та частина рослини, що пересаджується на іншу, називається прищепою, а та, на яку пересаджують,— підщепою.

3.         Значення вегетативного розмноження в рослинництві

Розповідь учителя

Здатність рослини до розмноження пагонами і коренями здавна використовується людиною в практиці рослинництва. Штучне вегетативне розмноження рослин зазвичай пов’язане з хірургічним втручанням і поділом цілого організму на частини.

Запитання до учнів:

— З якою метою в рослинництві використовується вегетативне розмноження?

Очікувана відповідь учнів:

Вегетативне розмноження широко використовується людиною з метою одержання врожаю за більш короткий термін і у великих кількостях у порівнянні з тим, що можна отримати при розмноженні тих же рослин насінням (наприклад, розмноження суниці вусами, картоплі — бульбами). Крім того, вегетативно розмножують рослини тоді, коли необхідно зберегти сортові якості складних гібридів, якими і є цілий ряд рослин, що розводяться і вирощуються людиною. Можлива взагалі відсутність насіння в безнасінних сортів. Такі рослини розмножують тільки вегетативним шляхом.

Розповідь учителя

У рослинництві широко застосовують і щеплення, про яке ми згадували сьогодні. Як відбувається щеплення і для чого його проводять?

Повідомлення учня

Використання вегетативного розмноження в рослинництві (щеплення)

Щеплення часто проводять для того, щоб підсилити певні якості рослин.

Рослину, на якій роблять щеплення, називають підщепою. Підщепу підбирають так, щоб вона мала певні господарськоцінні якості — морозостійкість, сильний або карликовий ріст, довговічність, стійкість до хвороб тощо.

Є різні види щеплення — щеплення під кору, щеплення врозщеп, окулірування (щеплення однією брунькою-вічком), копулірування, коли прищепа та підщепа мають однакову товщину.

Щеплення під кору в деревних порід проводять навесні, коли в рослин спостерігається велика активність камбію. Кора в цей час легко відокремлюється від деревини стебла. На підщепі роблять горизонтальний зріз на міжвузлі під стебловим вузлом. Потім кору надрізають у вертикальному напрямку вниз від зрізу й обережно відгинають край кори. Прищепу беруть у вигляді живця з 3–4 міжвузлями. На нижньому кінці міжвузля прищепи відрізають півконус у вигляді язичка, який вставляють під кору підщепи так, щоб опукла сторона язичка була назовні. При цьому відігнуті кінці кори добре притискують і місце щеплення обв’язують плівкою.

Щеплення врозщеп застосовують у випадках, коли підщепа значно товстіша за прищепу. При цьому підщепу розколюють і в щілину вставляють живці прищепи, кінці яких загострюють клином. Місце щеплення замазують садовим варом і теж обв’язують. Цим способом прищеплюють як дерев’янисті, так і трав’янисті рослини.

Дуже часто застосовують окулірування — щеплення однією брунькою (вічком). При цьому бруньку вирізають зі шматочком кори та деревини і прищеплюють на дичках. На підщепі роблять Т-подібний надріз, а вічко вставляють із так званим щитком, тобто зі шматочком деревини та кори. Після того як щиток уставлено під кору, його притискують корою та обв’язують.

Якщо прищепа та підщепа мають однакову товщину, застосовують копулірування. Для цього роблять навскісні зрізи на прищепі та підщепі, щоб вони щільно прилягали одна до одної. Такі навскісні зрізи роблять для того, щоб збільшити поверхню стикання прищепи та підщепи. Місце щеплення обв’язують і змащують садовим варом.

Щеплення проводять навесні та восени, але воно можливе і в іншу пору року, що залежить від способу щеплення. Так, часто окулірують улітку сплячою брунькою, яка до початку зими зростається з підщепою і навесні наступного року починає ріст.

Зростання прищепи та підщепи відбувається наступним чином. Живі клітини навколо поверхні зрізу, особливо клітини камбію, кори, судинних пучків, починають інтенсивно ділитися, заповнюють щілину проміжною тканиною. Через деякий час клітини прищепи та підщепи з’єднуються плазмодесмами, потім утворюються диференційовані клітини, які з’єднують провідні системи підщепи та прищепи.

 

n 5. Узагальнення і закріплення знань

Практична робота № 1. Вегетативне розмноження рослин.

Практична робота № 1

Тема. Вегетативне розмноження рослин.

Мета: ознайомитися зі способами вегетативного розмноження рослин, навчитися живцювати кімнатні рослини.

Обладнання і матеріали: кімнатні рослини (хлорофітум, традесканція, бегонія, фіалка), вазон для квітів, універсальна ґрунтова суміш, скляні банки, склянка з піском, лезо.

Хід роботи

1.         Ознайомтеся з розмноженням рослин живцями (стебловими, листковими, кореневими). Зріжте обережно у традесканції чи бегонії стебловий живець так, щоб на ньому лишилося 3–4 листочки. Два нижні листки відокремте. Живці посадіть похило у зволожений пісок чи ґрунтову суміш. Полийте посаджені живці водою кімнатної температури та накрийте скляною банкою. Чому живці слід накривати?

2.         Візьміть вазон із хлорофітумом, що має довгі батоги з розетками. Розмістіть його на підвіконні так, щоб поряд можна було поставити 1–2 горщики з ґрунтовою сумішшю. В останніх зробіть виїмки і посадіть у них розетки хлорофітума, не відокремлюючи їх від материнської рослини. Полийте посаджені живці. Спостерігайте за ними. Як тільки на рослинах з’являться нові листки, переріжте пагони, що з’єднують їх з материнською рослиною.

3.         Ознайомтеся з розмноженням рослин листковими живцями. Візьміть листок із черешком бегонії королівської або узумбарської фіалки. Безпечним лезом обережно зробіть тонкий надріз на нижньому боці листка, де сходяться всі жилки. Листок поставте у склянку з водою або посадіть у пісок таким чином, щоб черешок був щільно притиснутий до піску, а листкова пластинка ледь піднімалася над ним. Полийте живець і поставте на підвіконня. Протягом місяця ведіть спостереження за його ростом. Що ви побачили? Результати спостереження занесіть до таблиці:

 

Результати спостережень за рослинами, розмноженими вегетативно

Дата

Назва рослини

Спостереження (зміни, які відбуваються з рослинами)

 

 

 

 

n 6. Підбиття підсумків уроку

Учні повторюють основні терміни, які розглянули на уроці: вегетативне розмноження, регенерація, кореневі паростки, живці, стеблові живці, листкові живці, кореневі живці, відводки, щеп­лення, прищепа, підщепа, копулювання, окулірування.

Запитання до учнів:

1. Яке біологічне значення вегетативного розмноження?

2. Яке значення має вегетативне розмноження у квітникарстві?

3. Яке значення має вегетативне розмноження в садівництві?

4. У чому переваги і недоліки вегетативного розмноження?

n 7. Домашнє завдання

7.1.  Завдання для всього класу.

Підручник ____________________________________________

Зошит ________________________________________________

7.2.  Індивідуальні та творчі завдання.

1. Провести домашнє спостереження і встановити, які способи вегетативного розмноження рослин ви застосовуєте на присадибній ділянці або під час вирощування кімнатних рослин. Заповнити таблицю.

Назва рослини

Спосіб вегетативного розмноження

 

 

 

2. Підготувати легенди та міфи про квіткові рослини.

 

Категорія: Біологія 7 клас | Додав: uthitel (24.11.2013)
Переглядів: 3772 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: