Папороті, хвощі, плауни. - Біологія 6 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Біологія 6 клас

Папороті, хвощі, плауни.
48 урок
Тема. Папороті, хвощі, плауни.
Мета уроку: ознайомити учнів з представниками плауноподібних, хвощеподібних та папоротеподібних, циклами їхнього розвитку, поширенням, зовнішньою будовою; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити логічні висновки, проводити самостійні спостереження; удосконалювати навички самостійної роботи з підручником; виховувати бережливе ставлення до природи.
1. Організаційний етап
Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.
2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор¬них знань учнів
1. Де розповсюджені та у яких умовах мешкають мохоподібні?
2. Назвіть прогресивні, які ознаки можна указати в будові мохоподібних, якщо зрівнювати їх зводоростями?
3. Чому мохоподібні досить чутливі до браку води?
4. Назвіть представників відділу Мохоподібні.
5. Назвіть особливості будови маршанції мінливої?
6. Зрівняй будову й процеси життєдіяльності зозулиного льону й сфагнуму.
3. Мотивація навчальної діяльності
Відгадайте віршовані загадки:
Серед лісів прекрасної Землі Зустрінеш ти рослини ці малі. Їх не їдять ні коні, ні корови, Плетуть у лісі вони килими чудові, Тінь полюбляють, там завжди вони ростуть Ботаніки їх як звуть? (Плавунами.)
Ні листок, ані стебло — Не придатні ні на що. А трава живуча-живуча, В полі всіх вона замучила. (Хвощ.)
Предками сучасних плаунів являлисьдеревоподібні рослини лепідодендрони та сигілярії, стовбури котрих сягали гігантськихрозмірів — більш ніж 20 метрів.
4. Засвоєння нового матеріалу
Плауноподібні
Середовища існування плавуноподібних.
Запитання до учнів:
— Пригадайте, за якої умови відбувається запліднення у спорових рослин. (За наявності води: вона потрібна для переміщення сперматозоїда.)
— Зробіть припущення, у яких місцях ми можемо зустріти ці рослини. (У вологих.)
Розповідь учителя
Усі сучасні представники плавуноподібних — багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо у субтропічній і тропічній зонах.
Вправа «Навчаючи — вчуся»
Учні опрацьовують текст підручника та додатковий матеріал:
І група — особливості будови плавуноподібних;
ІІ група — особливості розмноження плавунів (на прикладі плавуна булавоподібного);
Очікувана відповідь учнів І групи
Особливості будови плавуноподібних
Плавун булавоподібний ще називають лікоподій, дереза тощо. Це багаторічна, трав’яниста, вічнозелена спорова рослина родини плавунових (30–50 см заввишки). Стебло повзуче, довге (до 1 м), вкорінюється, з висхідними короткими пагонами, густо вкритими листками. Плавуни мають справжні корені, пагони галузяться дихотомічно (тобто вилчасто розгалужуються), густо вкриті маленькими вузькими ланцетоподібними листочками, що мають продихи, одну жилку. Добре розвинені провідна та покривна тканини (корінь, стебло). Спороносні колоски циліндричні (2–4 см завдовжки), зібрані зазвичай по два, рідше — по три-чотири, на довгих ніжках, на яких рідко розміщені тонкі листочки із зубчастими краями. Спорангії в колосках розміщені в пазухах округлояйцеподібних або трикутнояйцеподібних споролистків.
Очікувана відповідь учнів ІІ групи
Особливості розмноження плавунів (на прикладі плавуна булавоподібного)
Спори утворюються в червні-липні. Вони дрібні, округлої форми, містять до 50 % олії, тому не тонуть у воді, а пливуть за течією, звідки й виникла назва «плавун» (пливун). За сприятливих умов зі спори виростає невеличкий (близько 3 см у діаметрі) безхлорофільний двостатевий гаметофіт — заросток, який вступає в симбіоз із грибами. Заросток веде підземний спосіб життя, розвивається дуже повільно і живе до 20 років. На 12–15 році життя на ньому виникають численні органи статевого розмноження. За наявності води дводжгутикові сперматозоїди виходять із чоловічих статевих органів, потрапляють до яйцеклітини і запліднюють її. З утворених зигот з’являються зародки, які деякий час живляться за рахунок гаметофіта, а згодом розвиваються в нові рослини — спорофіти.
Отже, у життєвому циклі плавуна булавоподібного чергуються статеве (гаметофіт) і нестатеве (спорофіт) покоління. Переважає спорофіт (нестатеве покоління).
Формулювання загального висновку
— Плавуноподібні — багаторічні трав’янисті рослини.
— У плавуноподібних вперше з’являються корені, що відростають від повзучого стебла.
— Стебло дихотомічно розгалужується.
— Листки лінійно-ланцетні, дуже дрібні.
— Мають покривну тканину з продихами, з’являється провідна тканина.
— Для запліднення потрібна вода.
— У життєвому циклі переважає нестатеве покоління — спорофіт.

Хвощеподібні
Середовища існування хвощеподібних
Хвощеподібні — це багаторічні трав’янисті рослини до 40 см заввишки. Хвощі тропічних лісів великі — до 12 м. Поширені хвощі на всіх континентах, окрім Австралії та Нової Зеландії. Ростуть на луках, болотах, берегах водойм, у лісах, на полях. В Україні відомо 9 видів, найбільш поширені: хвощ польовий, хвощ луговий, хвощ болотний, хвощ багновий, хвощ лісовий.
Усі сучасні представники плавуноподібних — багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо у субтропічній і тропічній зонах.
Особливості будови хвощеподібних
Для хвощеподібних характерна особлива будова пагонів, що відрізняє їх від решти вищих спорових рослин. Їх пагони складаються із члеників (міжвузлів) і вузлів з кільчасто розміщеним листям. Листя являє собою дуже змінені бічні гілочки.
Інша особливість хвощів — накопичення кремнезему в стінках клітин всієї рослини,
а також на поверхні клітин покривної тканини, що створює міцний шар з дрібними горбиками. Зовні шар кремнезему покритий кутикулою з восковим нальотом. Кремнезем відіграє і механічну, і захисну роль: хвощі практично не ушкоджуються молюсками й комахами, їх уникають хребетні тварини.
Підземне стебло — кореневище — хвощів розташовується на різній глибині. Бувають два типи кореневищ — горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні кореневища товстіші, з більш довгими міжвузлями, ніж у вертикальних. На кореневищах утворюються бульби, які є потовщеним і видозміненим міжвузлям гілки. Клітини бульб дуже великі та заповнені крохмальними зернами.
Особливості розмноження хвощів (на прикладі хвоща польового)
Весною на кореневищах виростають пагони, на яких розташовуються спороносні колоски. Колоски містять спорангії, у яких формуються спори. Після розкриття спорангія спори висипаються й розносяться вітром на великі відстані. Зі спор розвиваються гаметофіти (заростки) у вигляді пластинок діаметром від декількох міліметрів до 3 см. На нижньому боці гаметофіта виникають безбарвні ризоїди завдовжки до 1 см, за допомогою яких він прикріпляється до ґрунту і всмоктує воду з розчиненими в ній мінеральними солями. Запліднення у хвощів здійснюється, як у всіх спорових рослин, у присутності краплиннорідкої вологи на поверхні гаметофіта. Сперматозоїди підпливають до жіночого статевого органа, один з них проникає в нього й зливається з яйцеклітиною. Утворена зигота проростає в спорофіт.
Отже, у життєвому циклі хвощів чергуються статеве (гаметофіт) і нестатеве (спорофіт) покоління. Переважає спорофіт (нестатеве покоління).
Формулювання загального висновку
— Хвощеподібні — багаторічні трав’янисті рослини.
— Стебло почленоване на вузли та міжвузля.
— Вегетативні пагони кільчасто розгалужуються.
— Листки у вигляді зубчиків.
— Мають видозмінені підземні пагони — кореневища.
— Для запліднення потрібна вода.
— У життєвому циклі переважає нестатеве покоління — спорофіт.

Папоротеподібні
Розповсюдження та різноманітність папоротей
Запитання до учнів:
— Чи зустрічали ви папороті? Де ви їх бачили? (Папороті є декоративними рослинами (їх вирощують на клумбах та використовують як кімнатні рослини), ростуть у лісах.)

Папороті поширені фактично по всій земній кулі й трапляються в різних місцевостях, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, озерами та солончаками. Але найбільше їх у вологих тропічних лісах. Тропічні деревоподібні папороті сягають у висоту 20 м. У гірських лісах переважають ліаноподібні папороті й епіфіти, що ростуть на стовбурах і гілках дерев. Типові папороті є рослинами вологих місць. В Україні справжнім раєм для папоротей є Карпати. Там на узліссі можна побачити густі зарості орляка, щитника. А в лісі можна зустріти адіантум, блехнум, гронепку півмісяцеву (ключ-траву).
Особливості будови папоротеподібних
Папороті — це вищі спорові (в основному трав’янисті) рослини, достатньо широко розповсюджені: їх налічується близько 10–15 тис. видів.
Папороть має корені, коротке стебло й листя. Корені додаткові, вони розвиваються зі стебла замість відмерлого кореня зародка. Стебло представлене коротким дерев’янистим кореневищем і має епідерміс, механічну та провідну (судинні пучки) тканини. Стебла багаторічні, на них щороку виростає нове листя. Точка зростання розташована на вершині кореневища, і весною з неї виходить пучок нового листя.
Молоде листя згорнуте у вигляді равлика й густо вкрите коричневими лусочками. Листок розвивається поволі, з часом розкручується. Листя в папороті крупне, розсічене, двоперисте. Воно має продиховий апарат і систему провідних пучків. Максимально довжина листка може сягати 30 м. Восени листя відмирає.
Розмноження папоротеподібних
Листок папороті виконує функції фотосинтезу й спороношення. Улітку на нижньому боці листка з’являються коричневі горбики — соруси (групи спорангіїв), у яких утворюються й дозрівають спори. Доспілі спори розносяться вітром, проростають, утворюючи серцеподібну зелену пластинку — заросток, який має в поперечнику 2–4 мм. Заросток прикріплюється до ґрунту ризоїдами. На нижньому його боці утворюються статеві органи: архегонії (жіночі) та антеридії (чоловічі). У них дозрівають жіночі та чоловічі статеві клітини. Запліднення відбувається за наявності вологи (дощ або рясна роса), яка затримується під заростком.
Із зиготи розвивається зародок, який має первинний корінець, стебельце та листок. Спочатку зародок прикріплений до заростка й одержує від нього поживні речовини. Потім він закріплюється в ґрунті, і з нього формується доросла рослина.
Таким чином, під час розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко відрізняються між собою. Листкостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є нестатевим поколінням. Воно в папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — представлене невеликою зеленою пластинкою.
Формулювання загального висновку
— Папоротеподібні — багаторічні трав’янисті рослини, деревоподібні форми та ліани.
— У папоротеподібних добре розвинуті листки (вайї), що виконують фотосинтезуючу та спороносну функції.
— Мають видозмінені підземні пагони — кореневища.
— Для запліднення потрібна вода.
— У життєвому циклі переважає нестатеве покоління — спорофіт.
5. Закріплення знань й вмінь
1. Назвіть, яку будову отримали плауноподібні?
2. Де розповсюджені плауни?
3. Докажи, що плауни відносяться до вищих рослин.
4. Вкажіть, яким способом здебільшого розмножуються плауни? Розясни, чому.
5. Схарактеризуй відділ Плауноподібні за місцем в системі органічного світу. Спробуйте пояснити умови, які привели до виникнення плаунів, й функцію плаунів у історичному розвитку рослинного світу.
«Закінчи речення»
1) Хвощі можуть жити як у болотистих, так і в … (сухих місцевостях).
2) Листки хвоща … (клиноподібні, охоплюють стебло).
3) Фотосинтез у хвощів відбувається у … (стеблі).
4) У плавунів уперше в процесі розвитку рослин з’являються … (корені).
5) Стебло плавунів розгалужується … (дихотомічно).
6) У стеблі плавунів з’являється … (провідна тканина).
7) У життєвому циклі плавунів і хвощів переважає … (нестатеве покоління — спорофіт).
8) Для запліднення хвощу і плавуну потрібна … (вода).

6. Підведення підсумків
Плауни — це найдавніші спорові рослини, в котрих в процесі пристосування до існуванняна суходолі ускладнюється будова тіла. В них виникають справжні пагони й коріння, котрі не тільки утримують рослину у грунті, а і вбирають з нього поживні речовини. В життєвому циклі розвитку має перевагу нестатеве покоління, тобто спорофіт.
7. Надання домашнього завдання
Категорія: Біологія 6 клас | Додав: Wadja (01.04.2015) | Автор: Рафальський Вадим Петрович E
Переглядів: 2794 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: