У НІЙ ГРОЗА ТРАВНЕВА, ТИША ВЕЧОРОВА… ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ (21 лютого) - Тиждень української мови та літератури - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень української мови та літератури

У НІЙ ГРОЗА ТРАВНЕВА, ТИША ВЕЧОРОВА… ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ (21 лютого)
У НІЙ ГРОЗА ТРАВНЕВА, ТИША ВЕЧОРОВА… ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ (21 лютого)
Ми живемо у світі, де все стрімко розвивається і вдосконалюється — від технологій і до мови. Так-так, до нашої рідної мови; утім, мало хто досконало знає про становлення і зародження української мови. Можна копатися в літописах або у творах давніх дослідників-науковців... І все одно ніхто напевно не знатиме всіх відповідей щодо таємниць походження нашої мови. Ви спитаєте, чому ж так?
Мабуть, тому, що українцям дісталася одна з найдавніших мов світу. Вона — ровесниця й родичка санскриту.
Українська мова є наймилозвучнішою в світі після італійської. За іншою версією, 1934 р. на конкурсі мов у Парижі вона була визнана, нарівні з французькою й перською, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу. Наша мова має пестливі форми майже для всіх слів, що переконливо представлено в численних українських народних піснях. А граматичні конструкції будови речень є одними з найдосконаліших з-поміж трьох тисяч мов, якими спілкуються народи нашої планети.
За поширенням у світі українська мова входить у першу тридцятку. А уявіть собі, якою популярною може стати наша мова, коли нею почнуть говорити всі українці!
Не варто забувати, що рідна мова додає впевненості в собі та власних силах. Особливо людям, що працюють зі словом. Наприклад, на ТВ давно вже помітили, що справді харизматичними та привабливими для глядача стають лише ті ведучі, котрі вміють добре оперувати словом, володіють гарною вимовою, дикцією.
Оцієї впевненості бажаємо всім, хто говорить українською мовою.
Адже наша мова багата, цікава, мелодійна і просто класна. Та лише від нас залежить, чи зрозуміють і повірять у це ті, хто поряд з нами.
Не забуваймо, що українська мова нас єднає як громадян України. З нею ми неповторні та самобутні. Отож, згадуючи Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка й багатьох інших майстрів високого художнього слова, дякуємо всім тим, хто пише по-нашому і про наше.
Історія однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця про мову
Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга «Львів–Відень» їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну. Почав англієць:
— Англія — це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє.
— Ніколи! — гордо заявив німець. — Німецька — мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Ґеґеля, Канта, Вагнера, Ґейне. І тому, безперечно, вона має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
— Панове, ви не маєте рації. Італійська — це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні,
Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
— Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчарувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська — мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка.
Це лірична мова найкращої з поетес світу — Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери?
— Ні. Ні. Це неможливо! — відповіли англієць, німець й італієць.
— Може, вашими мовами це неможливо, а українською — зовсім просто. Назвіть якусь літеру! — звернувся Костів до німця.
— Нехай це буде літера П, — відповів той.
— Гаразд. Назвемо оповідання «Перший поцілунок». Послухайте.
Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюйте, повеселіться». Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії.
Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку.
Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Поліна Полікарпівна попросила поета прогулятися Підгородецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви.__ Походили, погуляли... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати.
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу. Але зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
— Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він. — Скажімо, літеру С?
— Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірша, де всі слова починаються на С і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати вірш «Самотній сад»:
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки,
Спить самотній сад...
— Геніально! Незрівнянно! — вигукнули італієць й англієць. Усі замовкли. Говорити не було потреби.
Ось так продемонстрував українець принади своєї рідної мови. До речі, повтор одного звуку (букви) в тексті є стилістичною фігурою, що має назву монафон. Українські поети часто використовують цей прийом для створення художньої картини. Ось, наприклад, як красиво можна сказати про осінній місяць листопад, використовуючи початкову букву Л:
Ливні ллють ливцем.
Листобій лушпанить лісисті луки,
лозняк, листвяний ліс.
Летять листочки, летять…
А ви можете скласти власний текст, де б усі слова починалися з однієї букви? Спробуйте. Це
дуже цікаво й творчо!
А чи знаєте ви, що
Найдовшим словом в українській мові, що містить тридцять літер, є слово дихлордифенілтрихлорметилметан — назва однієї з хімічних речовин;
Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово бити — 45;
візантійський мандрівник та історик Пріск Панійський 448 р., перебуваючи в таборі гунського вождя Аттіли, що на території сучасної України, записав слова мед, страва, квас як питомо українські слова.
Українська мова — давня, красива, сучасна; це мова твого давнього українського роду, тож
шануй її, підтримуй, не ображай. Це — твоє національне коріння. 
 


Категорія: Тиждень української мови та літератури | Додав: uthitel (26.02.2014)
Переглядів: 616 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: