МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА, МОВО МОЯ МАТЕРИНСЬКА - Тиждень української мови та літератури - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень української мови та літератури

МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА, МОВО МОЯ МАТЕРИНСЬКА

МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА, МОВО МОЯ МАТЕРИНСЬКА   
Звучить лірична мелодія.
Ведуча. Шановні батьки, діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій святковій залі для того, щоб
вшанувати рідне українське слово.
Мову пошануємо —
Виростем багатими.
Хто про мову думає,
Зна, що в нього мати є.
(В. Каюков)
Ведучий. Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його
характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.
Ведуча. У світі налічують приблизно 3 тисячі мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша.
Ведучий. Це засвідчують прислів’я — перлини народної мудрості. Вслухаймося!
1. Мова — душа народу.
2. Немає солодшої за рідну мову.
3. Мова кожного народу — неповторна і своя.
4. Красная мова находить добрії слова.
5. Мова — не полова.
6. Лагідне слово — ключ до серця.
7. Слово до слова — зложиться мова.
8. Мову іншого народу можна вивчити за кілька років, а рідної мови людина вчиться все життя.
9. Мова — найдорожчий скарб.
Ведуча. У народі кажуть: «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина». Але опановувати
скарбницями інших наук не може та людина, яка не знає своєї мови, її краси й багатства.
Ведучий. Для нас рідною мовою є українська. Це мова нашої землі, що нас гріє, годує, землі, з якої ми проросли.
Ведуча. «Мова — духовне багатство народу», — наголошував Панас Мирний. «Без мови
рідної, юначе, й народу нашого нема», — казав В. Симоненко.
Ведучий. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська.     
1-й учень
Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль.
2-га учениця
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за це ми, мово, дякуєм тобі.
Ведуча. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова — зложиться мова, а Тарас Шевченко ось як про неї сказав:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого,
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!..
Учні виконують пісню «Наша мова» (муз. В. Таловирі, слова Ю. Рибчинського»).
Ведучий. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги.
Ведуча. Рідна мово! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики, квіткових пахощів, ти підвелася з колін, як піднялася й наша Україна.
Ведуча. Українська мова — це невичерпна скарбниця м’якого гумору, тонкої іронії. Гуморески, смішинки, анекдоти, співомовки свідчать, що наш народ має жартівливу вдачу. І ви зараз у цьому переконаєтесь.
Учень декламує гумореску Павла Глазового «Найкраща мова».
Йде синок до школи вперше,
Пита батька мати:
— Якій мові ми синочка
Будемо навчати:        
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
— Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
Ведучий. Знання — то духовні скарби, і ми, учні, повинні старанно вчитися, щоб потім нам не було соромно, як героїні гуморески «Гаряча філософія».
Не боялася дівулька
Ні лайки, ні бійки.
Закінчила школу
На нещасні трійки.
Але в мами є знайомий
В університеті.
— Будеш ти на філософськім
Вчитись факультеті.
Та, явившись на екзамен,
Ляпнула дівулька,
Що жив колись на Вкраїні
Філософ Каструлька.
І сказав екзаменатор,
Вставши із-за столу:
— Я вам радив би вступити
В кулінарну школу.
І закінчила дівулька
Курси кулінарні.
Пече тепер пиріжки
І оладки гарні,
І на кухні порядкує
Рукою твердою,
І не плутає каструлю
Зі Сковородою.
Ведуча. На жаль, не всі наші співвітчизники цінують своє рідне слово, не бажають його вивчати. Духовно вбогою постає перед нами продавчиня з гуморески «Кухлик».
3-й учень
Дід приїхав із села.
Ходить по крамниці,
Має гроші й не мина
Жодної крамниці.
Попрохав він:
— Покажіть кухлик той, що скраю.
Продавщиця:
— Што? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
— Да какой же «кухлик» здесь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
— На Вкраїні живете
Й не знаєте мови...     
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
І не знає мови.
Ведучий. Поряд з мовою йде пісня. Як говорив Дмитро Білоус, «мова — це пісня душі, покладена на слова».
Ведуча. «Пісня — це чудове поєднання слова й музики, вона є духовним обличчям нації, її своєрідною візитною карткою.
Олександр Довженко писав: «Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це
його слава.
4-й учень
Для мене пісня — солов’їна мова,
Живильні сили хлібних колосків.
Люблю я щире українське слово,
Яке пройшло крізь збурення віків.
Воно дісталось нам від княжих літ.
Його не вбив копит ординський карб.
На крилах-рушниках несуть лелеки
Мого народу найцінніший скарб.
Ведуча. Пісня — найдобріша, найвиразніша мова. Вона вміщує в собі палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі.       
Ведучий. В Україні кажуть: «З піснею дружити — у навчанні та роботі не тужити».
5-та учениця
У мене вмить заб’ється в грудях серце,
Коли до болю рідна й чарівна
Десь українська пісня розіллється
І жайвором над нами залуна.
Учні виконують пісню «Їхав, їхав козак містом…».
6-та учениця
Щира втіхо, рідна мово,
Краю отчого окрасо,
Є в тобі вогонь Тараса,
Щира втіхо, рідна мово!
Всі ми любим нашу мову,
Наче пісню вечорову,
І служити будем їй,
Нашій мові дорогій.
7-й учень
Я знаю, мова мамина — свята.
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
Її плекали душі і вуста
Мільярдів. Це жива вода народу.
8-й учень
Її зневажить — зрадити народ,
Котрий до сонця зводився крізь муки,
Це — забруднити плеса чистих вод,
Це — потоптати материнські руки,
Які нас від напастей берегли,
Останню дрібку хліба віддавали,
Щоб ми нівроку дужими були
Й матусиних пісень не забували.
9-та учениця
Зневажить мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини сушить.
10-й учень
Зневажить мову — зрадити себе.
А зрадників хто може поважати?
Учень. Українська мова дивує й захоплює.
Перш за все вражає синонімічне багатство, різноманітність, діалекти, її безмежність. Вона ясна й повноголоса.
Плекаймо відроджену мову,
Відвіймо полову-сміття...
Вона — непохитна основа
Народу, що дав її життя.
Учні виконують пісню «Мова — краса спілкування».       
11-й учень
Все в тобі з’єдналося, злилося.
Як і помістилося в одній! —
Шепіт зачарований колосся.
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину.
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
12-та учениця
Мова рідна звучить, наша мова.
Шум гаїв, шелест ниви у ній,
Кобзи пісня тривожна, діброва
І Дніпра неспокійний прибій.
13-й учень
Українська моя, рідна мово,
В кожнім слові твоїм — цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові
І калини червоної цвіт.
А ще небо блакитне, бездонне,
І Ярило, й пшеничні поля.
Плескіт рік, шум гаїв невгамовний —
Вся моя українська земля.
14-та учениця
Щедра ти, наче серце народу,
То засмучена, то дзвінка.
Мова рідна — від роду й до роду
Переходить гнучка і гінка.
В ній душі глибина і прозорість,
Наша пісня і дума жива,
І суворість, і ніжність, і совість —
Вся історія в ній проплива.
Ведуча. Нині в Україні проводять багато творчих мовно-літературних конкурсів. Одним із
наймасовіших і найпопулярніших в нашій державі та за її межами є Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Ведучий. Сьогодні в цій залі зібралися юні шанувальники рідного слова — учасники й переможці шкільного та районного етапів конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, мовно-літературного конкурсу ім. Т. Г. Шевченка, вчителі, які прищеплюють любов та шану до рідної мови.
15-й учень
Від нащадків Тараса й Богдана,
Від чарівної Росі й Дніпра,                               
Шлем вам пісню й сердечні вітання,
Зичим любові, здоров’я й добра.
Хай вам щиро всміхається доля,
Простеляє дороги ясні,
Пахне хліб з українського поля
І співаються рідні пісні.
Щире слово у пісні і в мові.
Слава предків нехай не вмира.
Будьте завжди ви щасливі й здорові.
Будь священна, земля Кобзаря.
Учні виконують пісню «В долонях рідної землі»
(муз. В. Раковського, слова В. Тарасенка).
Ведучий
Зеленіє ліщина, зацвітає калина.
Степом котиться диво-луна.
Це — моя Україна, це — моя Батьківщина,
Що, як мама і тато, одна.
Звучить лірична мелодія.
Виходить учень у костюмі сонечка.
16-й учень
Україно!
Під небом твоїм калинові пливуть острови,
У зелених вітрилах — вишневі гудуть заметілі.
Україно!
Я — промінь живий
У твоїм сонячнім тілі!
Звучить лірична мелодія.
На сцену виходять троє дівчат в українських костюмах.
1-ша дівчинка. Я пишаюся, що народилася й живу в Україні. Мені здається, що немає нічого
прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси рідної землі? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов’ю до неї?
2-га дівчинка
Босоніж стежка побіжить
Левадою в городи...
Як любо тут!
Як славно жить
Серед цієї вроди!
3-тя дівчинка
Україно мила, краю мій чудовий!
Чи є в цілім світі ще така краса?
Ведучий. Любов до батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.      
1-й учень
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває.
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати
Що босим колись протоптав?
2-й учень
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Під вікнами мальви, в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Учні виконують пісню «Чорнобривці» (муз. В. Верменича, слова М. Сингаївського).
Ведуча. Перші поняття про мову, про щастя, добро й зло, ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини — матері. А її колискова буде найніжнішою піснею і тоді, коли посрібляються наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги.
На сцені з’являються дівчатка в українському національному одязі.
1-ша дівчина
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем благаю, мов спраглий, води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
2-га дівчина
Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла.
Як розходились ми на дороги Землі.
На сцену запрошують маму з донькою. Мама співає донечці колискову пісню.
Дочка
Мамо, рідненька мамо!
Будуть роки пролітати
Вдаль за життєву межу,
Пісню твою колискову
Я у душі збережу.   
Троє дівчаток виконують пісню «Молитва до матері».
На сцені з’являється дівчина-Мова у вінку зі стрічками, а за нею дівчата.
1-ша дівчина. Купана-цілована хвилями
Дніпровими.
2-га дівчина. Люблена-голублена сивими дібровами.
3-тя дівчинка. З колоска пахучого, з кореня цілющого.
4-та дівчинка. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.
Усі. Наша мова.
5-та дівчинка. Як осмута матерів.
6-та дівчинка. Думи сивих кобзарів.
7-ма дівчинка. І дівочі переспіви синіх вечорів.
8-ма дівчинка. Виплекана веснами і серцями чесними.
Усі. Наша мова.
МОВА
Як путівець між нивами — проста,
Барвиста, наче далеч веселкова.
Такою увійшла до вас в уста
І в долі заясніла ваша мова.
З роси, проміння, шуму колосків
Я вам дарую чисте першослово,
Аби з ясних слов’янських берегів
У світі засвітитися дніпрово.
Десь тут була наша мова,
Десь тут була кольорова.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
Довго не звучала.
Усі (разом)
Ой устань, устань, наша мово.
Ой устань, устань, кольорова.
Цвіти веселково,
Рідне наше слово
(На мотив пісні «Подоляночка»). Учні водять хоровод.
1-й учень
Будемо навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої.
2-й учень. В потічка веселого, що постане
річкою,
3-й учень. В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
4-й учень
Будемо навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криниці.      
5-й учень. В кореневищі пружному ниви колоскової.
6-й учень. В леготі шовковому пісні колискової.
Усі
Щоб людському щастю
Дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами
Україна-мати.
Ведучий. Так, і краса і багатство рідної мови залежать від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії.
Ведучий. Рідна українська мово! Усім світом ти визнана за одну з наймилозвучніших. Ти тому така мелодійна й неповторна, що ввібрала в себе гомін полів, шум лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком, вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців і січових стрільців.
Ведуча. Тобою, рідна мово, написано невмирущі твори Котляревського й Шевченка, Франка
і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцюбинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу, що вічнозеленою гілкою тягнеться з сивої давнини в прийдешність.
Учень
Без пісні українець — сирота,
А українці — всі ми, хто свідомі
Того, що наша мова золота
І має господарювати вдома.
Вона ж бо милозвучна і така
Зворушлива, прониклива, красива!
Чи не ганьба для нас втрачати скарб,
Який весь світ вважає
Справжнім дивом?
Ведуча. Україна та її культура святкують відродження. Тож побажаємо всім українцям, що
свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру та світлого майбутнього.
Ведучий. Хай же лине над світом чарівне українське слово на добро, на мир, на щастя.
Учні виконують пісню «Хай щастить вам, люди добрі».
Учитель. На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Любіть, шануйте і бережіть своє рідне слово!

 

 

 

 

Категорія: Тиждень української мови та літератури | Додав: uthitel (25.03.2014)
Переглядів: 2087 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: