«КОХАННЯ ЗАВЖДИ В СЕРЦІ НАШІМ» (Інтимна лірика українських поетів початку ХХ століття) - Тиждень української мови та літератури - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень української мови та літератури

«КОХАННЯ ЗАВЖДИ В СЕРЦІ НАШІМ» (Інтимна лірика українських поетів початку ХХ століття)

«КОХАННЯ ЗАВЖДИ В СЕРЦІ НАШІМ» 11 КЛАС          

Мета: систематизувати вивчене про особливості інтимної лірики поетів початку XX ст.; прищеплювати любов до прекрасного; розвивати естетичні смаки, навички виразного читання; виховувати учнів тонкими поціновувачами художнього слова.

1-й учень

Кохання — то найкраще почуття!

Воно не має меж, воно безкрає!

З любові починається життя,

Воно усе найкраще починає.

2-й учень

Це від любові сонячно стає,

Душа аж до зірок увись несеться.

Якщо кохання в серці в тебе є,

То все чарівним і легким здається.

3-й учень

Це ж від любові так цвітуть луги,

Уся земля з полегкістю зітхає,

Закутались в тумани береги…

Любов магічну чудо — силу має.

Учитель. Шановні учні! Сьогодні ми маємо чудову нагоду помандрувати країною Любові, поблукати вулицями Щастя, Радості, Розчарувань, Болю, Падінь і Злетів.

Кохання надихає митців на створення шедеврів. Найкращі картини написані закоханими

художниками, найславетніша музика створена в ім’я кохання, найзворушливіші поезії присвячені своїм обраницям та обранцям.

Це прекрасне почуття надихало на створення шедеврів і майстрів слова. Талановитим, неперевершеним співцем кохання був Павло Григорович Тичина.

Перегляд презентації «Я Ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів…»

Під час перегляду учні виразно читають напам’ять поезії «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить?», «Коли в твої очі дивлюся…», «В темряві ночі тополі тріпочуть», «Десь надходила весна…». Інсценізують уривок з біографічної повісті С. Тельнюка «Павло Тичина», коментують панно художника М. І. Жука «Біле і чорне».            

Інсценізація уривка з біографічної повісті С. Тельнюка «Павло Тичина»

Автор. Якось Павло Тичина прочитав у товаристві свій вірш «Арфами, арфами…». Усім він

сподобався, тільки одна дівчина на ім’я Поліна сказала:

— А я знаю подібний у Вороного «Блакитна панна»:

Має крилами весна запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар з-поза хмар

Попелястих, пелехатих…

Автор. Павло також знав цей вірш і зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин,

вірш неоригінальний чи навіть запозичений. Знітився, не знав, що відповісти… Втрутилась сестра Полі — Інна.

Інна. У вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій… Микола Кіндратович милується весною, як пробачте, добродушний дідок молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є. А у вас весна — ваша ровесниця, як ось Поля чи я. І ви говорите, що бачите і відчуваєте…

Автор. Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна, миловидна, запальна. Він розумів, що вона йому дуже-дуже подобається. А от чи він їй? Він ще не знає, що буде далі… А далі буде так. Він із Полею стрічатиметься не раз. Покохає її щемно — безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не договорюватиме.

Учитель. Переконавшись, що дівчина його не кохає, перестраждавши і перемучившись, Тичина напише вірш «О панно Інно…».

Під супровід музики двоє учнів коментують панно художника М. І. Жука «Біле і чорне».

Учениця. На передньому плані — дві постаті: темноволосий юнак в античному одязі й русява дівчина, що схрестила руки на грудях.

Учень. Хлопець насолоджується чарівними звуками сопілки. Задума і стриманість — на ніжному личкові юнки.              

Учениця. Його постать охоплюють широкі чорні крила.

Учень. А її — білі. Створюється таке враження, що вони повільно рухаються до нас. Навколо

юнака і дівчини буяють квіти.

Учениця. Ближче до нього — соняшники, чорнобривці, жовті гвоздики (спектр теплих кольорів).

Учень. А біля неї — віоли, синьоха лазорева,татарська гвоздика (холодні тони).

Учениця. Портрет юнака написаний з двадцятилітнього П. Тичини.

Учень. А дівчини — з Поліни Коновал (доньки відомого чернігівського поета і драматурга

І. О. Вороньківського), яка була першим юнацьким коханням поета. Художник знав історію нещасливої любові свого учня…

Учитель. Справді, інтимні вірші П. Тичини «самі просяться в музику». Мелодії до них написали М. Вериківський, М. Скорульський («Ви знаєте, як липа шелестить…»), Г. Майборода «Гаї шумлять», В. Морозов «О панно Інно…».

Звучить музична композиція М. Вериківського «Ви знаєте, як липа шелестить…».

Учитель. Тема кохання й вірності посідає одне з найпочесніших місць у всій світовій літературі. Кохання оспівували Шекспір і Петрарка, Пушкін і Франко. Кохання вірне, незрадливе було традиційною темою усної народної творчості. Не оминув цієї теми у поезії «Яблука доспіли» і Максим Рильський.

Перегляд презентації «Яблука доспіли, яблука червоні» за творчістю М. Рильського.

Учитель. Зізнатися в любові означає бути сильним і слабким, але вміти кохати — це дар

Божий.

Виразне читання напам’ять поезії В. Сосюри «Так ніхто не кохав».

Учитель. Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любити означає не володіти, а віддавати себе. Кохання буває різним. Одного може піднести до небес, іншого — опустити на землю.

Для когось це страждання, для когось — радість неземна. Але справжнє кохання можливе тільки тоді, коли живуть заради одне одного.

Перегляд презентації «Кохати значить жити життям того, кого кохаєш». Під час перегляду учні виразно читають напам’ять поезії «Кохання», «П’єро кохає», «Про себе», «Моє кохання», «Заплети косу міцніш», «Шукачам щастя», «Вона», прослуховують поезії у виконанні відомого дослідника творчості М. Семенка Сергія Жадана, вивчають відомості про особисте житті родини М. Семенка в м. Каневі.

Учитель. Людина, яка не пережила кохання, нещаслива, бо лише людина із коханням у серці

здатна йти назустріч життю. Для Євгена Плужника кохання було подарунком долі, бо воно у нього було суцільною життєвою драмою: тяжка хвороба, звинувачення у терорі, засудження до страти, заміна ув’язненням у спецтаборах на десять років.

Утім, чисте, взаємне, сильне кохання до своєї дружини окрилювало цього митця, давало сили жити і творити далі.

Перегляд презентації «Є. Плужник. Інтимна лірика». Під час презентації учні читають напам’ять поезії Є. Плужника «Як він спустів, садок», «По той бік пристрасті народжується ніжність», «Місток замшілий і хисткий», «Ах, флейти голос над рікою», «Сентиментальний тихий полонез», «Річний пісок слідок ноги твоєї…», «Я вас, Галю, згадував сьогодні...».

Учень

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає!

Учениця

Кохання нам покращує життя —

Цю істину з нас кожен пам’ятає.

Учень

Кохання — це щасливе майбуття.

Нема кохання — то й життя немає.

Учениця

Кохайте, люди, будьте чарівні,

Де б не жили, в якому краї.

Учень

Найкращими хай будуть на землі

Три звучних слова: «Я тебе кохаю!»

Учениця

Тож не старійте, будьте молоді,

Кохання хай сія у кожнім слові.

Учень

Хай ранок починається у вас

Із поцілунку, радості, любові.

Учениця

У вас хай будуть квіти на столі,

І усмішка хай буде не остання.

Учень

Хай завжди на усій нашій землі

Благословенним буде день кохання.

 

 

Категорія: Тиждень української мови та літератури | Додав: uthitel (25.03.2014)
Переглядів: 1065 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: