ХАЙ НЕ ЗГАСАЄ ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ... КОНКУРС ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ ВІРШІВ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ - Тиждень української мови та літератури - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень української мови та літератури

ХАЙ НЕ ЗГАСАЄ ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ... КОНКУРС ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ ВІРШІВ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ
ХАЙ НЕ ЗГАСАЄ ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ...
КОНКУРС ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ ВІРШІВ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ
Мета: розвивати вміння ліцеїстів виразно читати вірші; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, що відстояли її незалежність і волю; розказати ліцеїстам про невідомі сторінки Великої Вітчизняної війни, показати, як важливо сьогодні
пам’ятати уроки історії і подвиги наших предків.
Матеріали: вітальні листівки із Днем Перемоги; записи пісень військової тематики; світлини часів Великої Вітчизняної війни; солдатський речовий мішок із предметами фронтового побуту.
ХІД ЗАХОДУ
1-й ведучий. Війна... Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років проти фашистських загарбників. Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не кожній родині в Україні.
2-й ведучий. Воїни-переможці проявляли чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за
кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли й перемогли.
1-й ведучий. Для України ціна тієї перемоги жахлива — мільйони людських життів і поруйнованих осель. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен з тих, хто залишився живим, був поранений.
2-й ведучий. Понад шість десятиліть тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від фашистських загарбників. Дедалі менше залишається учасників Великої Вітчизняної війни. Честь і шана живим! Вічна слава загиблим!
Хай не згасає пам’ять про героїв!
1-й ведучий. Ніч з 21 на 22 червня. 1941 рік. Темрява. Туман. Тиша. Але тиша ця тривожна.
Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводять тисячі гармат, до літаків підвішують бомби, заправляють пальним танки. Наближається час «x» — 4.15. Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі... 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна.         
2-й ведучий. Страшний 1941 рік. Україна приймає підступний удар ворога. Героїчно обороняються прикордонні застави, гарнізони із 40–50 осіб, озброєні лише стрілецькою зброєю, утримували рубежі оборони протягом 2–3 днів, хоч гітлерівці планували захопити ці пункти за 15–30 хвилин бою.
1-й ведучий. Героїчні сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси,
Севастополя. І хоч наші війська понесли значні втрати в оборонних боях, ворог також заплатив високу ціну за свої наміри. Героїчна оборона Києва та Одеси допомогла зірвати фашистський план блискавичного наступу.
КЛЯТВА
В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо впень ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Чекає на ката ганьба й домовина,
Де б чоботом він не ступив.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Микола Бажан
2-й ведучий. Керівництво фашистської Німеччини значну увагу приділяло окупації України. Багата на природні ресурси Україна, що до того ж славилася працьовитим народом і родючими землями, була ласим шматочком для фашистських загарбників.
1-й ведучий. Як можна забути ті жахи, що їх творили нелюди! Фашистські окупанти створили на території України понад 230 концтаборів.    
За часи окупації України, що тривала упродовж 1941–1944 років, гітлерівці знищили понад
5 мільйонів осіб, понад 2 мільйони людей вивезли на роботи до Німеччини. У роки війни загинув кожний шостий житель України. Понад 250 українських сіл були спалені окупантами дотла.
ГОРІЛА ХАТА...
Був споришем покритий, як золою,
Горбок.
За кілька кроків звідсіля,
Півнеба осяваючи собою,
Горіла хата діда Василя.
Вогниста птаха стріху розтерзала.
Ячало підвечірня, мов кагла.
Горіла хата діда-партизана,
Що на краю... А скраю не була!
Стояли ми, заціплені і зблідлі.
Вогнем втинало крокви, як лозу.
Тріщали вікна. І при тому світлі
Ми бачили арійця поблизу.
Він озирнувсь. Немов —
усе в порядку!
Він на щоці потер червоний шрам.
Він із кишені вийняв фотокартку
І підійшов, щоб показати нам.
Жбурляв у поле головешки вітер.
Жінки тулили очі до хусток.
Він усміхавсь, повторюючи:
«Кіндер», —
Що, видно, мало значити:
«Синок».
Згоряла хата дідова за садом,
Що вже і сам на вугля перетлів.
Арієць був зворушений. Погладив
По голові когось із малюків.
...Давно минуло.
Та, мов зараз, бачу
Вогнем пойняту хату при горбку
Й фашиста постать —
зовні не звірячу,
А через те — ще більше не людську.
Анатолій Бортняк
ПАМ’ЯТЬ
Дитинства роки сплющені,
Як гільза грізним колесом.
І тільки очі сплющую —
Жита з налитим колосом.
І мати в тачку спряжена,
А ми всі — за спідницею,
Від куряви, мов ряжені,
В ногах дрібними спицями.     
І їсти вже не просимо,
Бо хліба і не бачимо.
...Дими на Захід косами...
Принишкли і не плачемо.
І серед зметів попелу
Засічкою для пам’яті —
Димар стоїть, мов зопалу
Звели полеглим пам’ятник.
Земля — до неба хордою,
Над нею — сонце крайчиком.
Ні... То висить над обрієм
Гарячий хліб окрайчиком.
Леонід Вернигора
2-й ведучий. Не могла терпіти Україна такої наруги від окупантів. Страшним був гнів народу. І малі, і старі йшли в партизани, створювали підпільні осередки.
1-й ведучий. Найбільш результативні рейди здійснили формування відомих партизанських
командирів: С. Ковпака, О. Сабурова, О. Федорова, П. Вершигори. Полум’я партизанської боротьби охопило всю Україну.
2-й ведучий. На фронтах і в тилу розгорнулася жорстока боротьба з фашистськими окупантами. Визволення України тривало майже два роки. У жовтні 1944 року Україна була повністю звільнена від загарбників.
1-й ведучий. Відразу ж після визволення населення приступило до відбудови, до відновлення
народного господарства. Усі докладали надлюдських зусиль, щоб у ході війни налагодити постачання фронту всім необхідним.
ЖОРНА
Натуга на руках,
від втоми чорних,
здувала жили,
ніби мотузки.
Каміння клацало зубами
в жорнах,
жувало жовті зерна на друзки.
І сіялось не борошно,
а мука...
При тьмяному мигтінні каганця
жіночі ніжні
материнські руки
тягли за ручку
камінь без кінця.
Журливо мліли очі сумовиті,
І борошно,
мов біла кров, лилось...
Це все було
в двадцятому столітті,
Що грозами над ними пронеслось...                         
Хай сатаніють
виродки од крику —
нас не знобить
од їхньої хули:
нам жорна ті
із кам’яного віку
на танках варвари
з Європи привезли.
І то для них
таки й була наука,
Коли
у всього світу на виду,
немов у жорнах,
дужі наші руки
перемололи варварську орду...
Василь Симоненко
СЕЛО
I
Рік сорок другий. Я в своїм селі.
Аж сам не вірю, що вернувся знову.
Ступаю твердо на своїй землі
І слухаю священну рідну мову.
Далеко десь на сході йде війна,
А тут глибока, світла тишина —
Мов синь ріки за живоплотом саду.
Але не все спокійно на селі.
Оманна світлість в цій оманній тиші.
Тут, саме тут, скорботи і жалі,
І біль, і жах, і муки найчорніші.
Вдивитись тільки в очі матерів,
Що їх сини на фронті чи в полоні:
В ці молитовно зложені долоні,
В розпачливі заломи сивих брів.
Часом хтось прийде, виснажений,
хворий,
І вже баби голосять: «Де ж це
мій?»
А потім знов, замкнувши в серці горе,
У безнадії хиляться німій.
Тут, саме тут, журба, і сум, і туга,
Всі відтінки одчаїв і жалів.
Тому на світі жодна мова друга
Не має для страждання стільки слів.
Ігор Качуровський
2-й ведучий. Війна — це сльози, смерть, руїни, горе. У пеклі Великої Вітчизняної війни загинули мільйони людей. Загибель кожної людини — це мікроінфаркт Землі, Всесвіту.
1-й ведучий. У віках залишиться великий подвиг народу, який зупинив чорну примару фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги над фашистськими загарбниками, великим святом людства.         
УПАВ БЕРЛІН
Упав Берлін. Іще боями
Гула розвихрена земля,
а вже з барвистими квітками
вступила тиша на поля.
І сходив мир на доли й води
і в гарячковий стук сердець.
Удари з заходу і сходу
сказали ворогу: «Кінець!»
Кінець! Незборна правди сила,
замовк гармат охриплий спів.
Кінець. І тиша оглушила
людей, що звикли до громів.
І всі звели до сонця чола,
що довго снилось їм у млі.
І стало тихо так навколо,
мов не було іще ніколи
такої тиші на землі.
Володимир Сосюра
Я ПОВЕРТАЮСЯ ТУДИ
Я повертаюся туди,
Де вже нічого не змінити,
А там — обпалені сади,
А там — цвітуть на мінах квіти.
Я повертаюся туди,
Де перші радощі дитячі,
І м’яч, забитий в бур’яні,
І руки матері тремтячі
Назустріч тягнуться мені.
Я повертаюся туди,
Де з листоношею Петром
Біжу я спаленим селом
І біля кожного порога
Кричу охрипло: «Перемога!»
І нас дівчата зустрічають,
Як переможців обіймають.
Ридає баба Харитонка,
В якої друга похоронка.
Я повертаюсь щовесни
Туди, до братської могили, —
Так відступають до стіни,
Щоб ворог не ударив з тилу.
Минуле, біль мій і порадник,
Коли я в думах безпорадних,
В тенетах чорної біди, —
Я повертаюся туди,
Щоб звідти глянути на небо,
На батьківщину
І на себе.
Леонід Талалай


Категорія: Тиждень української мови та літератури | Додав: uthitel (26.02.2014)
Переглядів: 2519 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: