Сценарій заходу: Київський князь Ярослав Мудрий - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

Сценарій заходу: Київський князь Ярослав Мудрий

Київський князь Ярослав Мудрий

На сцені стоїть Шурик поруч з машиною часу. Входить Зіна.

Зіна. Боже, який сморід, і звичайно ще не обідав.

Шурик. Зіночко, не нервуй, будь ласка.

Зіна. В усьому винна твоя машина. Усе щось хімічиш, хімічиш, а мене не помічаєш.

Шурик. Ну ти ж знаєш, що це не так. Добре, сьогодні ти вибиратимеш, куди поїдемо.

Зіна. Це вже зовсім інша справа. Я хочу... Я хочу... Я хочу в часи Ярослава Мудрого. Вмикай же швидше свою машину.

Шурик. Добре, добре вмикаю.

Зіна і Шурик відходять убік. Входить Ярослав Мудрий із дружиною.

Зіна. Дивися, дивися, це ж Ярослав Мудрий!

Шурик. Очам не вірю.

Ярослав Мудрий, помітивши Зіну і Шурика, лементує: «Демони! Демони! Чур вас, чур вас!»

Зіна (бере Шурика за руку і швидко крокує). Побігли звідси.

Шурик. Так, швидше, поки охорона не збіглася.

Зіна (взявши Шурика за руку). Схоже, вони випарувалися. Пішли, тобі треба відпочити. Ти занадто утомився. (Ідуть)

Шурик і Зіна знову з’являються на сцені.

Шурик. Дивися, вони пішли.

Зіна. Пішли, зайдемо в ту палату. (Показує рукою на крамницю, де сидить літописець)

Зіна і Шурик підходять до літописця.

Зіна. Добридень!

Літописець (перелякано). Хто ви такі?

Шурик. Так Ви не хвилюйтеся, ми з 20__ року.

Літописець. А я літописець. Пишу про Ярослава Мудрого.

Зіна. О, ми багато знаємо про Великого князя. Хочете, ми Вам розповімо?

Літописець. Так, звичайно, із задоволенням послухаю. (Сідає)

На сцену входять двоє ведучих із сувоями в руках.

Ведучі. Великі князі Ярослав і Мстислав Володимировичі.

1-й ведучий. Ярослав новгородський, перемігши Святополка, вступив до Києва і став самовладним Великим князем майже всієї Русі. Тільки два князівства не належали йому: Тмутороканське, що лежало на березі Азовського моря, і Полоцьке. Настав спокійний час для Русі: брати, що замирилися, уже ніколи більше не сварилися, але обидва піклувалися про добробут підданих. Через 10 років після їхнього примирення Мстислав занедужав і незабаром помер. Після нього не залишилося спадкоємців, і Ярослав, одержавши у своє володіння всю частину брата, зробився єдиним государем Русі.

За часів його князювання наша батьківщина була дуже відомою: він був князь розумний, хоробрий, богобоязливий, справедливий. Піклувався не тільки про себе та про завоювання, перемоги, скільки про щастя свого народу. Він знав, що не можна бути щасливим без віри в Ісуса Христа та без освіти, тож намагався, щоб піддані його були щирими християнами, велів перекладати священні книги слов’янською мовою, навіть переписував деякі з них для користування народом, заводив школи в містах своїх, умовляв підданих віддавати туди дітей, запрошував з іноземних держав художників для оздоблення церков і палаців київських, зібрав усі закони, за якими предки його правили на землі руській, і наказав записати їх.

2-й ведучий. Здавалося, що Ярослав, який на власні очі бачив, що Русь тільки тоді може бути сильною і щасливою, коли нею керує один князь, не змінить своїх переконань Але сталося так, що Ярослав, який уславився своєю розсудливістю, віддав державу п’ятьом своїм синам. Він думав, що батьківські настанови утримають їх від сварок навіть тоді, коли його не буде на світі, і тому перед смертю довго говорив з ними; нагадував їм, скількох нещасть зазнали предки їхні від незгод, просив їх не забувати, що вони всі, як діти одного батька і матері, повинні щиро любити один одного; наказав їм слухатися в усьому старшого брата як батька і государя. Помер Ярослав спокійно, думаючи, що діти не забудуть заповіта батьківського.

Йому було понад 70 років. Народ щиро оплакував славетного государя, що так багато піклувався про його користь і щастя, але більше за інших сумували новгородці: Ярослав особливо любив їх за вірну службу і прихильність до нього. Він дав їм багато переваг, яких не мали інші піддані його, і навіть дозволив їм самим вибирати князів своїх. Минуло багато століть, а новгородці усе ще пам’ятали і любили незабутнього князя свого, усе ще користувалися тими пільгами, що він надав їм, усе ще називали Двором Ярослава те місце, де збиралися для обговорення своїх справ.

Ідуть зі сцени.

Літописець (замислившись). Так, багато чого ви знаєте! Але я теж можу дещо додати про дитинство Ярослава. Він був сином Володимира Святославовича і польської княгині — Рогнеди. Ріс замкненим, суворим. Його батькові рідко доводилося бачити дітей, постійно перебуваючи у походах, тому хлопчик був позбавлений батьківського тепла. Ярослав завжди стояв горою за матір. А стосунки батька і сина були прохолодними. Князювання Ярослава, прозваного в народі Мудрим, стало періодом розквіту, вершиною могутності Київської держави. Володимир заклав для цього підґрунтя, а Ярослав звів величний будинок.

Літописець (підходить до Зини і Шурика). Ох, старий я, стомився. Нехай мої учні продовжать розповідь!

Двоє ведучих виходять на сцену.

1-й ведучий. Добрий вам вечір, дозвольте почати.

2-й ведучий. Про Мудрого Ярослава хочемо розповісти.

1-й ведучий

Князював він справедливо,

Був розумним і сміливим.

2-й ведучий

Землі всі в руках зібрав,

Край він свій обороняв.

На сцену піднімаються четверо учнів.

1-й учень

І в Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

2-й учень

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах.

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

3-й учень

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

4-й учень

Та ходив на печенігів

І черкасів під Кавказ,

Що на нашу Україну

Нападали раз у раз.

Учні ідуть зі сцени. З’являються двоє ведучих.

1-й ведучий

Ми покажемо вам битву,

Що була за тих часів.

2-й ведучий

Ой, дивіться, це ж поляки

Наступають. Біжимо!

Тікають зі сцени. На сцені військо поляків і русичів. Починається танок.

Голос (за кадром)

Ярослав залізними полками

Усім ворогам дороги закрив,

І Божий світ, як сонце над полями,

Над Київом і Руссю заяснів.

Після битви Ярослав Мудрий виходить у центр сцени.

Ярослав Мудрий

Цього не зміг пробачити я нікому,

Бо вищих я не відаю скарбів,

Ніж плідна праця й щастя в мирній долі,

Які весь вік я чесно боронив.

І, поки живий, стояти присягаюсь

За «Руську правду» і єдину Русь.

Ідуть зі сцени. Входять ведучі.

1-й ведучий. Внаслідок перемоги у 1030 р. Ярослав звільнив від поляків місто Белз, а наступного року разом із братом Мстиславом відвоював у них та приєднав до Давньоруської держави Червенську Русь.

2-й ведучий. Продовжуючи зміцнювати західні кордони країни, Ярослав провів декілька успішних походів проти ятвягів і литовців.

Голос (за кадром). Скликав Ярослав Мудрий бояр на раду.

На сцену піднімаються бояри.

Боярин. Чи бажаєте про щось дізнатися? На будь-яке питання готові надати відповідь.

На сцену піднімаються глашатаї із сувоями в руках.

1-й і 2-й глашатаї

Ярослав наш Мудрий закони написав.

Народу про них розповісти наказав.

1-й глашатай

За убивство селянина треба платити 6 карбованців.

2-й глашатай

А за княжого дружинника — 80 карбованців.

Будете ви люди за законами жити,

Не доведеться нічого платити.

На сцену виходять дві учениці і проводять із глядачами конкурси, розв’язують кросворд. Після цього ідуть зі сцени.

Голос (за кадром). Ярослава Мудрого називали «тестем» і «свекром» Європи. Зараз ви дізнаєтеся чому.

Князь сидить на сцені поруч із дружиною, до них підходить слуга.

Слуга. До вас гості, Великий князю. Дозволите запросити.

Ярослав Мудрий. Нехай заходять.

Слуга стає перед сценою і починає виголошувати.

Слуга

Анна Ярославна і король Франції Генріх І.

Єлизавета Ярославна і король Норвегії Гарольд Суворий.

Анастасія Ярославна і король Угорщини Андрій І.

Принцеса Візантії Анастасія Костянтинівна і Всеволод Ярославич.

Кожна пара вітається із залом.

Ярослав Мудрий і його дружина Ірина встають і наставляють дітей своїх.

Ярослав Мудрий. Майте любов між собою, тому як усі ви родичі.

Ірина. Якщо будете в ненависті жити, у зраді й сварках, то загинете.

Єлизавета Ярославна (звертаючись до батька).

Батько, ти навчив нас жити,

Богу і закону звитяжно служити,

Зможемо тобі при нагоді бути.

Ідуть зі сцени.

На сцені з’являється архитектор.

Архітектор. Ну от, що ж мені робити? Він не погодиться, я знаю. Я найжахливіший архітектор. Гірше немає. Як же бути?

Входить Ярослав Мудрий.

Ярослав Мудрий. Ну, Арсеній, з чим прийшов?

Арсеній. Та ось, приніс вам креслення, як ви просили, Великий государю.

Ярослав Мудрий. Приніс — так показуй.

Арсеній. Це проект собору. Він буде величезних розмірів, розкішна будівля з 13 главами, які символізують Христа і 12 Апостолів, прикрашена яскравими сяючими мозаїками і поліхромними фресками. Проте ви можете внести будь-які зміни, Великий князю.

Ярослав Мудрий. Це геніально! Починайте роботу негайно! До 1037 р. ви маєте завершити будівництво. А назву я його на честь Святої Софії — Софійським.

Ідуть зі сцени.

Літописець. Ось так і назвали собор Софійським. Це головна споруда Києва цього періоду, у соборі відбувалися не лише богослужіння, але й проводилися урочисті заходи та церемонії.

А ще за часів Ярослава було побудовано чудові Золоті Ворота.

На сцену піднімаються ведучі.

1-й ведучий. От ви і побачили, скільки гарних справ зробив Ярославе Мудрий.

2-й ведучий. Хто, як не він, знає свій народ? Але кожна людина не вічна.

1-й ведучий. Всіх своїх синів покликав і з любов’ю наказав.

На сцені Ярослав Мудрий. До нього підходять сини.

Ярослав Мудрий

Вас я діти залишаю,

Йду у ліпшу сторону,

Але, діти, пам’ятайте

Мою заповідь одну.

Не сваріться, живіть у згоді,

Тільки мир збере усе.

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,

Ви, державу зруйнувавши,

Подастеся у світи,

Ви погубите ту землю,

Що придбали вам батьки.

Сини ідуть зі сцени.

На сцені знову з’являються ведучі.

1-й ведучий

Та недовго пам’ятали

Діти мудрий заповіт.

2-й ведучий

А нащадків Ярослава

Осудили на весь світ.

1-й ведучий. Наша зустріч добігла кінця.

2-й ведучий. Але ми не прощаємося.

1-й ведучий. Тому що зустрінемося ще.

2-й ведучий. Обов’язково. До побачення.

 

Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (24.10.2013)
Переглядів: 604 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: