Роман Шухевич — герой українського здвигу - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

Роман Шухевич — герой українського здвигу
Роман Шухевич — герой українського здвигу
Мета: ознайомити учнів з біографією та життєвим шляхом Р. Шухевича, показати процес формування свідомості людини, яка присвятила все своє життя ідеї визволення України; допомогти учням усвідомити важливість постаті Романа Шухевича в українській історії; усвідомлення учнями нерозривності минулого, сучасного і майбутнього; виховувати в учнів патріотизм, любов до історії України, повагу до героїв Батьківщини.
Обладнання: портрет Р. Шухевича; плакат; вислови; вишитий рушник; прапор; гімн; публікації в періодичній пресі.
Метод проведення: екскурсія в «музей».
Хід заходу
Учитель. Уже стільки часу несе свої води річка Збруч. Тривалий час саме вона ділила колись єдині українські землі, і саме вона стала свідком трагедії горобиної ночі 1950 р. На її берегах було спалено тіло Романа Шухевича. Сталінські сатрапи сподівалися поневічити пам’ять вірного сина України, а натомість запалили йому, як давньому слов’янському князеві, жертовне вогнище, з полум’я якого його душа відлетіла у вирій до предків. А перед ним склала звіт за прожиті 43 роки на службі України.
1-й учень
Бувають ночі темні, наче нетрі,
Коли сказати серцю треба — жить!
Бо ж видно із Говерли та Ай-Петрі,
Що в центрі України щось горить.
То над Збручом стоїть несамовитий
Вогонь, як дух, прип’ятий до стовпа.
Вогонь! Горить, бензиною облитий,
Роман Шухевич, командир УПА.
Учитель. Командир Української повстанської армії, секретар військових справ Української головної визвольної ради, провідник Організації українських націоналістів на землях Перемишлянщини, Лемківщини та Холмщини, генерал-хорунжий, політик, музикант, спортсмен, а насамперед, великий патріот України — Роман Шухевич.
2-й учень. Зараз в Україні шанують пам’ять про Романа Шухевича. 2007-й рік, на честь сторіччя від дня народження, було проголошено роком Шухевича.
3-й учень
Україно моя, вічна слава всім тим,
Хто поліг у боях за твою свободу,
І віддав молоде життя
За щасливе майбутнє твоє.
Чорноземи твої і ліси стали
свідками величі духу
Патріотів твоїх незламних.
Серед них і Шухевич, який говорив:
«Я найбільше у світі люблю Україну».
Учитель. Дерево міцне корінням, а людина — родиною-родом. Найдавніші згадки про рід Шухевичів сягають у XVIII–XIX ст. Найбільше прославили рід священники, були в ньому і вчені, перекладачі, адвокати, військові. Дід Романа — Володимир — був професором, викладав німецьку та українську мови у I-й реальній школі Львова, був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, дбав про народні театри, газети.
Бабця Герміна разом із сестрами організували у Львові «Союз українок», жіночий кооператив «Труд».
Батько Романа Шухевича — Йосип — був цісарсько-королівським суддею в містечку Краковець, під час проголошення ЗУНР став повітовим політичним комісаром ЗУНР.
4-й учень
Шухевичі… Преславний рід.
Незламність в їхній вдачі.
Вони лишили зримий слід
В історії гарячій.
5-й учень
Коли котивсь червоний вал
На землю нашу рідну,
Тоді Чупринка — генерал
Вів армію побідну.
6-й учень. Роман Шухевич. Його ім’я виринуло з десятиліть забуття і нещадного таврування. Вірний українець, він за часів радянської влади був оголошений зрадником України, людиною без жалю і совісті.
Звучить пісня « Генералу Шухевичу» (сл. Н. Волотовської, муз. Л. Міллера).
7-й учень. Народився Р. Шухевич 17 липня (30 червня) 1907 р. в містечку Краківець Яворівського повіту на Львівщині. Ромек, як кликали його рідні і друзі, ріс розумним і допитливим хлопчиком. Навчаючись в Академічній гімназії міста Львова, він проживав у своєї бабусі, в будинок якої вселилися січовий стрілець і гімназійний викладач Степан Шах та провідник Української військової організації Євген Коновалець. Саме в гімназії Шухевич оволодів давньогрецькою, латиною, польською мовами, активно займався громадським життям, виступав проти нехтування вчителями української мови, за що його виключили з гімназії і він був змушений складати іспити в іншій школі.
8-й учень. Якось 15-річний Роман на Різдвяних канікулах відпочивав у батьків на річці Буг у Камінці Струмиловій. Побачивши, що під лід провалилася дитина, Роман кинувся її рятувати. Додому повернувся весь у кризі і довго хворів на запалення легень.
9-й учень. Із самого дитинства Роман Шухевич багато часу приділяв спорту, де досяг значних успіхів.
1-й учень. Футболіст гімназійного спортивного клубу «Русалка», переможець Запорізьких ігор у Львові 1923 року у бігу з перешкодами на 400 метрів, плавання на 100 метрів, у 1927 р. Шухевич став першим у бігу на 100 метрів. Водночас Шухевич навчався у музичному інституті імені Лисенка, але не це було його покликанням.
2-й учень. Р. Шухевич казав: «Я не прагну бути фаховим піаністом. Це було б і неможливе для мене: спокійно вправлятися на фортепіано, коли я знаю, що навколо діється з нашим народом. Не раз уночі я не можу заснути, коли бачу перед собою повні докору погляди наших жертв за ґратами. Я вирішив поставити своє життя для боротьби за нашу самостійну державу».
3-й учень. У 1923 р. Роман Шухевич став членом Української військової організації, отримав псевдо «Шух».
4-й учень. У 1925 р. Роман закінчує гімназію і продовжує навчання: спочатку в м. Данциг у політехнічному університеті, а потім у Львівській Політехніці на дорожньо-мостовому відділі.
Рольова гра
Учитель. 1928 р. Шухевич з друзями мандрують Карпатами.
Підгайний. А пам’ятаєш, друже, наше перше завдання. Ми зуміли знищити за завданням організації нищителя українського шкільництва. Нам вдалося втекти, а зловили інших. І ти хотів здатися владі, щоб не стратили невинних. Відчайдушний ти, друже, Шух.
Шухевич. Що моє життя, що твоє життя значать? На терезах долі зараз Україна. А за неї варто і жити, і боротися. Ви бачили: на високій горі вітер розвіває австрійський прапор, який з 1914 р. ніхто не зміг зняти,
 а я спробую.
Підгайний. Але ж високо. Зірвешся.
Шухевич. Не зірвуся, а замість австрійської фани буде майоріти наш синьо-жовтий прапор.
5-й учень. І Шухевич виконав свою обіцянку, як і решту, які давав у своєму житті. Потрапивши до австрійської армії, юнак пройшов різноманітні навчальні курси, здобув диплом «пілота безмоторового літання», досконало оволодів шаблею та верховою їздою.
6-й учень. Майже одночасно в житті Шухевича відбулися дві важливі події — одруження з дочкою священника Наталкою Березовською та вступ до лав Організації українських націоналістів. Під псевдо «Дзвін» він бере участь у відплатних акціях проти польських окупантів.
7-й учень. Замах на комісара польської поліцї Чехівського.
8-й учень. Напад на поштовий уряд в Городку.
9-й учень. Убивство радянського консула у Львові Михайлова на знак протесту проти жахливого голодомору в Україні.
1-й учень. Замах на міністра внутрішніх справ Польщі Перацького у Варшаві.
2-й учень. 1934 р. — арешт. Концтабір Береза Картузька. Постійні допити. Обливання крижаною водою в люті морози і львівський судовий процес над «Бандерою та товаришами». Коли суддя запитав, що спонукало Шухевича до вступу в ОУН, отримав відповідь: «Це був наказ мого серця».
Звучить пісня «Десь під Львівським замком».
3-й учень. Для того, щоб утримати сім’ю і допомогти колишнім політичним в’язням, Шухевич разом з Богданом Чайковським організовує рекламну фірму «Рама», її роботи демонструвалися навіть перед показом кінофільмів. Серед працівників були й євреї. Один з них казав, що він є українським євреєм.
4-й учень. У жовтні 1938 р. на Закарпатті постала Українська держава, і молоді українці почали масово переходити на Срібну Русь, щоб долучитися до боротьби. Грудневої ночі 1938 р. на лижах на Закарпаття переправився і Шухевич. Пізніше він згадував, що під час подорожі по Карпатах його супроводжував вовк.
5-й учень. На Закарпатті під псевдом «Борис Щука» Шухевич займався військовими справами Карпатської Січі, забезпечував зброєю, організовуючи її вилучення з чеських військових складів.
Учитель. Тривала Друга світова війна. Українці сподівалися використати ці буремні часи для того, щоб вибороти власну державність. Своїм близьким Шухевич говорив: «Буде українська армія — буде Україна».
Навесні 1941 р. німці погодилися на створення української військової частини — Дружини українських націоналістів. Шухевич під псевдом «Тур» очолив курінь «Нахтігаль» (нім. «Соловейко»). Завдяки «Нахтігалю», який 30 червня 1941р. увійшов до Львова, націоналістам вдалося проголосити Акт відновлення Української держави. Розлючені німці розпустили Дружину, а вояків змусили підписати нові контракти уже як військові Охоронного батальйону № 201. Німці відправили батальйон в Білорусію для охорони військових об’єктів. Шухевич і там виявив свою гуманність: випускав на волю білоруських в’язнів; ділився продуктами з дітьми інтернату; його сім’я взяла на виховання єврейську дівчинку.
Коли німці перевозили вояків батальйону до Львова, Шухевичу вдалося уникнути арешту і продовжити підпільну роботу з формування Української повстанської армії.
Звучить пісня « Десь там, на Волині...»
Учитель. Восени 1943 р. Романа Шухевича в ранзі підполковника призначають Головним командиром Української повстанської армії та обирають Головою Бюро проводу Організації українських націоналістів. У 1944 р. він став Генеральним секретарем Української ради. Таким чином, в його руках зосередилася вся організаційна та військова влада.
6-й учень. «Тур» — це псевдо Шухевич використовував в ОУН; «Лозинський» — в УГВР; «Тарас Чупринка» — псевдо командира УПА.
Учень. Соратники Романа Шухевича підкреслювали його виняткову скромність та увагу до підлеглих. Згадаємо про випадок коли, вийшовши з оточення, Шухевич опинився в місці перебування повстанської сотні. Офіцерам було приготовлено святковий сніданок — з кавою та маслом, на що Шухевич наказав відати цю їжу в лазарет, а собі попросив звичайний солдатський сніданок.
Безліч оповідок є про те, як командир ставився до підлеглих. Він рідко коли карав за дрібні проступки, проте був дуже вимогливий щодо охайності та зовнішнього виду військових.
7-й учень
І знову хмари потемніли
А з моря йде туман...
Скажи, скажи, чого задумавсь,
Скажи, наш отаман.
Червоні круки над землею
Шматують і терзають всі її,
Але ніхто з твоїх братів
Не зрікся свої долі,
І в бій ведеш ти знову вояків.
Учитель. А боротьба з ворогами ставала дедалі важчою. Наближалося закінчення війни, замість німецьких окупантів з’явилися нові — комуністичні. Але Шухевич не здався. У 1944 р. він у розмові з одним із провідників ОУН — Миколою Лебедем заявив: «…ми зможемо вдержатися в боротьбі власними силами ще три роки». А допомогу УПА отримувала тільки від населення, обіцяної допомоги від іноземних держав не було.
Роман Шухевич вірив у долю, своїм рідним він казав, що його боротьба буде до кінця життя, старим він не буде ніколи, але рідну землю не покине, щоб «хоч кістки одобрили український грунт».
Уся його родина була заарештована — дружина в тюрмі, діти в сирітських будинках, батько важко хворів, але командир зберігав незламність духу. У 1947 р. його син Юрій зумів втекти з притулку і зустрітися з батьком. Вони проговорили цілу ніч, і син почув слова: «Юрку, ти добре подумай, якщо хочеш йти в підпілля. Ми ж приречені на фізичну загибель. Ящо такі, як ти, підуть і загинуть, то хто буде тоді за 10—15 років піднімати народ знову. Якби був такий революційний спалах, вибух, я б не мав нічого проти, але тепер… подумай».
Син Юрій провів 39 років у концтаборах, втратив зір, але до цього часу займається активною громадською роботою. При зустрічах він завжди каже: «В Сибіру я втратив зір і здоров’я, але не віру в країну».
8-й учень. Сучасники нерідко називали Шухевича «командиром Армії Нескорених», «командиром Армії Непереможних», «командиром Армії Безіменних». У липні 1946 р. у своєму зверненні до бійців і командирів УПА Тарас Чупринка писав: «Я гордий з того, що мені довелося очолювати ту славну армію героїв, якій рівної не знає історія України». Він постійно твердив: «Ми боремося не проти російського народу, а проти системи».
9-й учень. На знищення УПА радянська влада кинула добре навчені та організовані сили військ НКВС, здійснювала репресії серед населення.
Воїни УПА мали змогу залишити рідні землі і перебратися за кордон. Багато хто так і зробив, але військове керівництво на чолі з Шухевичем залишилося на рідній землі.
5 березня 1950 р. через зраду своїх зв’язкових, які були агентами НКВС, у с. Білогорща на Львівщині загинув Командир зі зброєю в руках.
Загинув ти зі зброєю в руках,
Шепочучи: «За тебе, Україно,
За те, щоб вільною була
І не підвладною нікому».
Учитель. Вже більше двадцяти років святкує Україна свою незалежність, а в лісі під Гуковим тихо співає соловейко, сіє в наших серцях тихий щем за недожиті роки всіх тих, для кого найважливішим в житті була Україна.
Слава Україні! Героям слава!
Подається за: Чижишин О. В. Роман Шухевич — герой українського здвигу \\ Історія та правознавство. — 2008. — 9 (145)

Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (12.01.2014)
Переглядів: 606 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: