Ернан Кортес. Підкорювач ацтеків - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

Ернан Кортес. Підкорювач ацтеків

Ернан Кортес. Підкорювач ацтеків

Одним з найбільш відомих представників епохи Великих географічних відкриттів XV−XVI ст. був іспанський конкістадор Ернан Кортес. Усесвітню популярність йому принесло завоювання Мексики і знищення Імперії ацтеків.

Студент

Народився Кортес 1485 року в Медельїні, провінції Естремадура іспанського королівства Кастилія. Хлопчик зростав хворобливим. Батько був стурбований майбутнім дитини. Він хотів, щоби його син став священиком або юристом. У 14 років за наполяганням батьків Ернан вступив до університету Саламанки. Але мріяв юний Кортес зовсім про інше. Він бачив себе військовим. А довелося зубрити латинь і нидіти над правом. Щоправда, це йому швидко набридло.

Через два роки Ернан залишив університет, чим дуже розчарував батька. Як стверджували сучасники, свої дні він провів у неробстві. Він був занадто свавільним, щоб дозволити іншим керувати собою.

Кортес подався до Севільї, де йому довелося стати нотаріусом. Але життя в провінції і служба нотаріуса обтяжували 16-річного юнака. Саме у цей момент до Іспанії надійшли звістки про відкриття Нового світу.

Цікаво, що Ернан Кортес доводився родичем знаменитому іспанському конкістадору — Франсиско Пісарро. Кортес був сином Мартіна Кортеса де Монро і донни Каталіни Пісарро Аль-Тамарине. За іспанським звичаєм, повне ім'я майбутнього завойовника було Ернан Кортес-і-Пісарро.

Колоніст

Тільки за два роки Кортесу вдалося позбутися опіки батьків. Він вирушив на Еспаньолу — так тоді називали острів Гаїті, відкритий Колумбом. Він не мав наміру облаштуватися тут, проте доля розпорядилася на свій розсуд. Кортес отримав «репартім'єнто» — велику ділянку землі разом з індіанцями, переданими йому в повне розпорядження, і вигідну посаду. Став секретарем у раді щойно заснованого міста Асуан, де і прожив шість років.

Про численні пригоди Кортеса сучасники розповідали з неприхованим захопленням. У цьому чоловікові поєднувалися нестримна завзятість і тверезий розрахунок, зневага до небезпеки й залізна витримка. Тому життя плантатора, настільки привабливе для багатьох збіднілих іспанських ідальго, Кортесу здалося занадто буденним.

Першим військовим досвідом для Кортеса стали каральні експедиції під керівництвом Дієго Веласкеса. Індіанці, у яких іспанські завойовники забирали землю і змушували працювати на себе, перетворюючи на рабів, повставали. Конкістадори жорстоко розправлялися з «бунтівниками».

1511 року Веласкес розпочав завоювання сусіднього острова Куби, Кортес був серед головних його помічників. Не вагаючись, він поступився комусь своїм земельним наділом разом із живим інвентарем.

Подейкують, сімнадцятирічний Ернан, недовчений студент, шалапут і нероба, не потрапив на корабель, що плив з Іспанії до Нового світу через те, що постраждав, намагаючись уночі прокрастися на побачення до будинку якоїсь красуні.

Утікач

Боротьба за Кубу була кровопролитною, але нетривалою. Острів оголосили власністю іспанської корони. Кортес виявив надзвичайну мужність у боях, чим заслужив милість з боку Веласкеса. Останній самопроголосив себе губернатором завойованих островів. Проте своєю підозрілістю, жорстокістю і жадібністю Веласкес невдовзі налаштував проти себе значну частину дворянства. Виникла змова, до якої долучився Кортес. Змову викрили, а винуватців кинули до в'язниці. Минулі заслуги забулися. Будь-яке, навіть безглузде звинувачення загрожувало стратою.

Через необґрунтовану підозру у зраді 1517 року було страчено відомого мандрівника Васко Бальбоа, який відкрив Південне море, що тепер зветься Тихим океаном. Знаменитий Христофор Колумб зі своєї третьої подорожі за океан повернувся в Іспанію закутим у ланцюги, — теж через безглузду підозру.

Кортес недовго пробув в ув'язненні: йому вдалося втекти. Він зламав ґрати на вікні, вибрався на вулицю, а потім забіг до найближчого храму. Чому саме туди? Справа в тому, що за звичаями того часу злочинець на території храму користувався правом недоторканності.

Веласкес анітрохи не засмутився. Він наказав солдатам чекати, коли Кортес вийде з храму. Через декілька днів Ернана Кортеса знову закували у кайдани й на кораблі відправили до Еспаньоли. Але Кортесу знову пощастило втекти з корабля і доплисти до берега.

Як не дивно, губернатор Веласкес наказав не переслідувати зухвалого ідальго. Кортес знову отримав «репартім'єнто» з багатими рудниками. Ходили чутки, що він легко перетворював кров і піт індіанців на золото. Проте Кортес невдовзі знову занудьгував. Його вабили нові землі, незліченні багатства і гуркіт битви.

Конкістадор

На той час іспанці активно досліджували узбережжя Нового Світу. Вони відправляли корабель за кораблем у пошуках нових земель, індіанців-рабів і золота. Командувати черговою експедицією губернатор доручив Ернану Кортесу.

Кортес виявився чудовим організатором. За короткий проміжок часу він зумів розбурхати усіх, здатних носити зброю. Обіцянки щедрої винагороди золотом, землею й рабами змушували людей забувати про суворі будні військових походів. На заклик Кортеса взяти участь в експедиції одразу відгукнулися триста добровольців. Багато з них продавали своє майно, щоби придбати зброю і коней, які коштували на Кубі дуже дорого.

Кортес мав розвідати всі природні багатства нових країн, ознайомитися зі способом життя їхніх народів. Усе придбане золото і коштовності він зобов'язувався доправити губернатору Куби.

У розпалі підготовки Дієго Веласкес раптом вирішив, що Кортес його реальний суперник. А Кортеса негайно повідомили, що Веласкес змінив свою думку і вирішив усунути його від керівництва експедицією! Кортес обурився. Він вклав в організацію військової експедиції всю свою енергію, та що там енергію! Весь свій статок. Єдине, що йому залишалося робити, — потай, уночі, знятися з якоря й податися на пошуки золота. Так він і вчинив.

Проте конкістадор добре усвідомлював, що експедиція ще не повністю підготовлена. Потрібні були люди й харчі. Шлях Кортеса лежав уздовж кубинського узбережжя. На шляху йому траплялося багато охочих надати допомогу та приєднатися до «полювання на золото».

Заповітною мрією одного з ідальго був власний кінь, але купити його він не міг — бракувало коштів. На Кубу коней доправляли океаном, і тому вони коштували надзвичайно дорого. Кортес привселюдно зрізав золоті галуни зі свого святкового камзола, отримав за них чудового скакуна й передав його ідальго. Після цього містом поширилися чутки про благородне серце Кортеса, а щасливий кабальєро став його найвідданішим слугою.

Пернатий Змій

Веласкес сподівався заарештувати непокірного конкістадора. Проте популярність Кортеса була надзвичайною, заарештувати його ніхто не наважувався. Незабаром Ернан Кортес вирушив до Юкатані.

Під його командуванням на одинадцяти каравелах перебувало 110 матросів, 553 солдати, включаючи 32 аркебузири і 14 гарматних майстрів (артилеристів) і 16 вершників. Невдовзі конкістадори висадилися на узбережжі, яке належало імператору ацтеків Монтесумі.

Незабаром після прибуття до Мексики Кортес наказав затопити судна. Це було зроблено для того, щоб його солдати не могли втекти до того, як вони вирушать у глиб країни у пошуках скарбів Монтесуми.

1519 рік був в ацтекському літочисленні Першим роком тростини, початком нового 52-річного циклу, коли за передбаченням, повинен був повернутися до Мексики Кетцалькоатль, або Пернатий Змій, — бог світла й родючості, найбільш улюблений і радісний з усіх індійських богів. На нього чекали з океану — тому, коли бородаті іспанці висадилися на берег, їх прийняли за посланців бога, адже тільки Кетцалькоатль, єдиний з усіх богів, міг мати бороду.

Імператор Монтесума сам завів конкістадорів Кортеса в Теночтітлан як почесних гостей. Конкістадори були вражені побаченим.

Кетцалькоатль, як уважали індіанці, винайшов для них календар, саме він, перетворившись одного разу на мураху, викрав із підземних комор зерно маїсу і віддав його людям.

Кетцалькоатль, як уважали індіанці, винайшов для них календар, саме він, перетворившись одного разу на мураху, викрав із підземних комор зерно маїсу і віддав його людям.

Теночтітлан

Місто ацтеків стояло посеред величезного озера. Його храми й піраміди були збудовані на острові, а більшість житлових будинків, зроблених із легкої тростини, буквально плавали на воді.

Посеред Теночтитлана височів Великий Храм у вигляді 45-метрової двоголової піраміди. На знак особливої поваги Монтесума запропонував Кортесу зійти нагору чорними від запеченої крові сходами, які вели до двох святилищ. Одне з них належало Уїтцілопочтлі, богу Сонця та війни, найбільш жорстокому з ацтекських богів, друге — богу дощу Тлалоку. Кортес протягом життя бачив багато чого, але це його дуже вразило. Ацтеки вірили, що їхні боги вимагали крові, і приносили їм численні жертви.

Монтесума подарував Кортесу безліч золотих прикрас, які тільки посилили бажання іспанців заволодіти цією країною. Щоб втілити свої плани, Кортесові потрібно було заручитися підтримкою іспанського короля. Він відправив до Іспанії корабель із вантажем коштовного каміння і золота. Це був тріумф. Король узаконив діяльність конкістадора; водночас він віддав розпорядження спорядити три кораблі на допомогу Кортесу.

Щорічно жертвами ацтекських ритуальних убивств ставали десятки тисяч людей. Як не дивно, але обряди здійснювали для «стимулу» незмінних природних явищ — наприклад, сходу сонця та його регулярного руху небом.

Кортес використовував як політичні, так і військові засоби для здійснення своїх планів.

У Веракрусе індіанці вбили кількох ­іспанців, у тому числі командора Ескаланте. 14 листопада 1519 року Кортес наказав заарештувати свого гостинного господаря Монтесуму в його палаці, звинувативши володаря в організації нападу. Незабаром Володаря світу позбавили влади, яка перейшла до Кортеса.

Ніч печалі

Незабаром ацтеки напали на іспанський гарнізон Теночтитлана. Утім, вони мали достатньо підстав для цього: полон їхнього правителя, спустошення палаців, крадіжка скарбів, паплюження храмів і руйнування зображень богів. Кортес зі своїми солдатами опинився в облозі, і йому довелося віддати наказ про відступ. У ніч на 1 липня 1520 року, коли іспанці намагалися залишити столицю, індіанці напали на завойовників і завдали нищівного удару. Загинули 80 коней, 459 іспанців. Був знищений увесь обоз і втрачена велика частина захоплених скарбів. Кортес сам ледь не загинув. Ця подія увійшла в історію іспанців під назвою «ночі печалі». Проте конкістадорам пощастило вирватися з оточення.

Зібравши нові сили, Кортес знову вирушив до Теночтітлана. Облога міста тривала 75 днів. 13 серпня 1521 іспанці увірвалися до міста і, придушивши опір індіанців, захопили його.

За різними даними, загинуло та померло від голоду і хвороб близько 70 000 індіанців. Достеменно втрати іспанців не установлено: щонайменше 100 осіб потрапили в полон і були принесені в жертву язичницьким богам, приблизно стільки ж загинуло. Втрати союзників — близько 10 тисяч.

Проте скарбів Монтесуми так і не знай­шли. Слава завойовника прокотилася усією Європою і Новим Світом. Отже, Кортес, за свідченням сучасників, змагався у славі полководця з Александром Македонським і в багатстві з Крезом.

Ернан Кортес був призначений військовим губернатором Мексики. Він зажив слави жорстокого правителя. 1541 року Кортес, звинувачений у зловживанні владою, був вимушений повернутися до Іспанії. Йому ледве вдалося домогтися королівської аудієнції. Судові розгляди тривали, Кортес помер так і не дочекавшись результату. 1547 року Великого конкістадора було поховано у Севільї.

Бог тебе покарає за це!

Кортеса поховали в родинному склепі. Згідно з легендою, правитель ацтеків Куаутемока перед своєю стратою сказав Кортесу: «Бог тебе покарає за це!» Це пророцтво здійснилося через 15 років, коли згідно із заповітом, тіло перевезли океаном і поховали в монастирі в Тескоко. І почалося... Труну Кортеса викопували й закопували ще шість разів. Тіло конкістадора навіть хотіли спалити, коли Мексика звільнилася від іспанського панування... Минулося. Але спокою Кортес все одно не знайшов. 1946 року його прах розшукали науковці і відправили на дослідження.

1993 року біля Східного узбережжя Америки команда професійних водолазів зробила сенсаційну знахідку. Вони дістали череп із гірського кришталю, величезну кількість смарагдів, золоті церемоніальні прикраси доколумбової доби й сотні унікальних коштовних ювелірних виробів ацтеків і майя.

Але найбільшим зі знайдених скарбів був смарагд «Королева Ізабелла» масою 964 карат, камінь рідкісної довгастої форми, який не поміщався на долоні. Уважають, що колись він прикрашав палац у Текскоко. Смарагд належав Ернану Кортесу, його вважали назавжди втраченим. Сам конкістадор назвав камінь на честь королеви Іспанії. Подарував його на весілля своїй дружині

Донні Хуані Де Суніга, яка разом із чоловіком відвідала Антильські острови й Мексику й залишилася жити в Америці зі своєю сім'єю. Через двісті років її нащадки з родини Суніга вирішили перевезти ці скарби в Іспанію і зафрахтували невеликий вітрильник, який затонув біля берегів Флориди. А ще через 200 років вітрильник знайшли археологи.

Підкорення Мексики лише декількома сотнями іспанців і до цього дня вважається однією з найбільш незвичайних подій XVI століття. Усього за два роки було завойовано імперію з населенням близько 15 млн.

Подається за: Морозова Н. Підкорювач ацтеків \\ Історія для допитливих. — 2012. — № 9(21).

Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (04.02.2014)
Переглядів: 789 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: