ЦІкавинки:Народження колеса - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

ЦІкавинки:Народження колеса

Народження колеса
Одним із найпростіших, але разом з тим геніальних винаходів людства вважають колесо. Як не дивно, винахідниками колеса стали зовсім не кочівники. Колесо з'являється тільки тоді, коли люди переходять до осілого способу життя. Виникає землеробство, скотарство, збільшуються міста. Починається торгівля зерном, лісом, камінням. І звичайно, з'являється необхідність переміщати вантажі на значні відстані.

Предки колеса
Ідея транспортування вантажів виникла доволі давно. Цілком імовірно, що вже стародавні мисливці були змушені розмірковувати над тим, яким чином доставити здобич додому. Нести на собі вантаж було справою не з легких. Тягти по землі? Звичайно, легше, але туші тварин чіплялися за каміння і коріння дерев. Тоді в хід пішли шкури — стало ще легше.



Минули тисячоліття, і людина зрозуміла, що вантаж простіше тягти не на всій площині, а тільки на її частині. Та й не самому, а за допомогою тварини — віслюка, наприклад, ну або вола. Так з'явилися волокуші — сани, спочатку на одному, а пізніше на двох полозах.
Одночасно з колесом у Месопотамії з'являється гончарний круг. Майже так само давно стали застосовувати і водяне колесо, підливне на повільних ріках, і наливне — на швидких гірських річках. Імовірно, вже в залізному віці в Індії з'являється прядка.
Батьківщина колеса
Коли з'явилося перше колесо, сказати нелегко. Традиційно прийнято вважати, що колесо винайшли мешканці азіатського континенту. А конкретніше — Стародавньої Месопотамії. Сталося це приблизно п'ять із половиною тисяч років тому. Тобто ще в бронзовому віці.
Ви, напевно, пам'ятаєте, що Межиріччя ділиться на дві частини: Південне і Північне. Південне Межиріччя — випалена сонцем рівнина, яка ближче до узбережжя Перської затоки перетворюється на болотисту долину, порослу очеретом і фініковими пальмами. Колесо тут з'явитися навряд чи могло. Дерева бракувало. А ось північ Межиріччя займали гори, порослі лісами. Очевидно, саме ця територія і стала батьківщиною колеса.
Перш ніж з'явилося колесо, для переміщення вантажів використовували котки. Люди впрягалися у вантаж, під який підкладали колоди. З величезним зусиллям робили кілька кроків. І о диво! Колоди котилися, і вантаж переміщувався легко. Єдина незручність — доводилося переносити вперед залишену позаду колоду. Це було не дуже зручно, проте вимагало значно менших зусиль, аніж переміщати важкі предмети на дерев'яних полозах, як це робили раніше.
До речі, вчені вважають, що стародавні єгиптяни для будівництва пірамід використовували колоди. З їх допомогою вони пересували величезні кам'яні блоки.
Напевно, завдяки тому, що колоди легко котились, і з'явилося колесо.
До речі, в інших частинах світу людина продовжувала переносити вантажі на спині, плечах і навіть на голові. Але чи багато віднесе одна людина? Тому вантажі стали перевозити на тваринах у спеціальних мішках — в'юках, які укладали їм на спину.
Стародавній Єгипет, як не дивно, відстав від загального руху людства на «колесах історії». У Єгипет колісниця і, відповідно, колесо були завезені завойовниками-гіксосами.

Найдавнішими є двоколісний і чотириколісний вози, створення яких відносять до 3500 до н. е. Чотириколісний візок з’явився пізніше за двоколісний. Це було пов’язано з тим, що потрібно було розв’язати проблему повороту. Спочатку задню частину воза доводилося переносити вручну. Це було вирішено, коли люди зметикували робити передні колеса вільними, а ще пізніше з’явилася поворотна передня вісь.


Колесо
Перші колеса були суцільними — просто від колоди відпилювали невеликий шматочок від торця. Потім стали зшивати декілька дощок, які обрізали по колу. Для цього були потрібні пили та інші інструменти.
Обробка металів у Месопотамії до цього часу досягла необхідного рівня розвитку. Настала черга виробництва колісних возів, у які впрягали тварин. Перші упряжки здебільшого складалися з мотузки, прикріпленої до рогів тварини.
Колеса у вигляді суцільного диска наглухо кріпилися до осі, яка оберталася в напрямних; кузов у такий повозці з'явився пізніше.
До кінця Бронзового віку вози з колесами, що вільно оберталися на осі, «докотилися» до Скандинавії та північних областей Китаю.
У другому тисячолітті до нашої ери в Південно-Західній Азії винайшли колеса зі спицями.

Батьківщина колеса — Україна?
Деякі українські вчені стверджують, що батьківщиною колеса була територія України. У межиріччі Дніпра і Дону в епоху неоліту були поширені племена середньостогівської культури. Вважають, що ці племена першими одомашнили коня, а за твердженням деяких вчених, і придумали колесо. Сталося це приблизно наприкінці IV тис. до н. е. А значить, на 500 років раніше, ніж у Месопотамії. А вже з України через російські степи колесо покотилося на Схід. Щоправда, німецькі та російські вчені наполягають на тому, що котилося колесо все-таки з Європи, з Балкан. Хоча, можливо, й навпаки.

Батько колеса
Так само ці дослідники вважають, що встановити ім'я винахідника колеса — справа цілком реальна.

Зокрема, в цьому сенсі може становити інтерес давньогрецький міф про Іксіона — прабатька кентаврів. Він був улюбленцем Зевса, і його навіть допускали до трапези богів. Але прихильність богів непостійна. Одного разу Зевс прив’язав Іксіона до колеса, що вічно обертається, і закинув на небо.
Правнуки колеса
До середини II тисячоліття до н. е. кельти навчилися «взувати» обід колеса металом.
Після відкриття Колумбом Америки в Європі з’являється каучук.

У 20-х рр. XIX століття Чарльз Макінтош придумав просочити льняну тканину рідким каучуком — так з’явилися... гумові плащі.

А ось гумові шини винайшов і навіть запатентував Роберт Вільям Томсон 1846 року, але винахід було забуто.


1862 року Річард Ліндон винайшов гумову камеру з ніпелем, яку накачували за допомогою насоса, але для колеса це нічого не змінило.

Тільки 1888 року шотландець Джон Бойд Данлоп винайшов пневматичну шину, яку було встановлено на велосипедах.

Честь взути в пневматичні шини автомобілі належить французам Андре та Едуарду Мішлен. На своєму автомобілі «Блискавка», «взутому» у пневматичні шини, вони брали участь у гонці Париж–Бордо–Париж 1897 року. Важко назвати перший результат застосування таких шин на практиці успішним, адже брати прийшли до фінішу останніми. На шляху до фінішу Едуард й Андре були змушені міняти проколоті шини понад шістдесят разів! Свій винахід їм довелося роздавати безкоштовно.

1895 року подібне колесо огляду з'явилося в Лондоні. Воно проіснувало понад десять років. Нове колесо заввишки 135 метрів, що дістало назву «Лондонське око», було побудовано на південному березі Темзи тільки 1999 року.

Але «Лондонське око» втратило свою першість, коли 2008 року в Сінгапурі з'явилося колесо огляду «Летючий Сінгапур» заввишки 165 метрів!

Переваги пневматичної шини були оцінені доволі швидко. 1889 року в Англії Вільям Х’юмен виступив у гонках на велосипеді з пневматичними шинами. І хоча Х’юмена вважали середнім гонщиком, він виграв усі три заїзди, у яких брав участь.
У США для Всесвітньої промислової виставки інженер Джордж Ферріс спорудив гігантське колесо огляду діаметром 75 метрів.
Подається за: Літо С. Народження колеса \\ Історія для допитливих. — 2012. — № 1(13).
Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (13.12.2013)
Переглядів: 570 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: