Цікава історія: Тамерлан. Залізний кульга - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

Цікава історія: Тамерлан. Залізний кульга

Тамерлан. Залізний кульга

Із 79 років свого життя 45 цей воїн вів безперервну війну. Своїм військовим генієм Тамерлан створив найбільшу і наймогутнішу імперію свого часу. З особистістю великого завойовника історія пов’язує чотири реліквії. Це місце, де похований завойовник,— мавзолей Тамерлана; величезний коштовний камінь — «Рубін Тимура»; прикрашена коштовним камінням золота шабля полководця, а також три родових тотемних медальйони князівства Кеш, у якому народився Тамерлан.
Народжений бути воїном
Тимур ібн Таргай Барлас народився 1336 року в селі Ходжа-Ільгар, що на території сучасного Узбекистану. Як свідчить легенда, волосся його було білим як сніг, а в ручці маля тримало згусток закипілої крові.
Його батько Мухамад Таргай був воїном, нащадком Карачара — одного з воєначальників Чингізхана — і вождем свого племені. Тож іншого шляху, як стати військовим, у майбутнього володаря Сходу не було. У дитинстві Тимур віддавав перевагу військовим іграм, полюванню та верховій їзді, чим дуже тішив батька. Підлітком Тимур був відважним і стриманим, умів приймати правильне рішення у складних ситуаціях, попри брак освіченості, знав Коран напам’ять. Завдяки цьому кількість його прибічників постійно збільшувалася.
Здобуття влади
Тогочасна Середня Азія являла собою велику сукупність малих держав, а по суті — племен, якими правили еміри. Вони номінально визнавали над собою владу нащадків Чингізхана та вели постійну боротьбу між собою. Шляхетське походження дозволило Тимурові втрутитися в цю боротьбу. Швидко ставши еміром Кешу, він, вступаючи в союзи з іншими емірами, поступово завойовує дедалі більші території. Під час цих війн він був поранений у ногу і залишився назавжди кульгавим. Звідси походить його прізвисько — Тимур-Ленг (із тюркської — «Залізний кульга»), або, як звикли називати його європейці, — Тамерлан. На створення основи держави Ти­мура пішло 10 років — із 1360 по 1370 рр. 1370 року всі чагатайські правителі визнали його верховним еміром Чагатайського улусу. Тамерлан став правити величезною територією від річки Амудар'я до Монголії і розпочав створення централізованої держави.

Існує легендарне пророцтво, що тих, хто потривожить прах великого завойовника Сходу — Тамерлана, чекатиме велика і кривава війна. Його гробницю в Самарканді радянські археологи відкрили 22 червня 1941 року... Навіть мертвий, він ніс війну, бо життя його було суцільною битвою.
Золота Орда
Перші 10 років свого правління Тамерлан присвятив зміцненню новоствореної держави. Незважаючи на визнання його влади багатьма емірами, хани Джента і Хорезма опиралися йому. Усвідомлюючи ненадійність своїх емірів, Тимур шукав союзника зовні. Ним став Тохтамиш — один із нащадків Чингізхана. Золота орда вже не була тією монолітною державою, що колись. Її роздирали міжусобні війни нащадків Чингізхана. За 20 років на ординському престолі змінилося 25 Великих ханів. Військовий геній Тамерлана допоміг Тохтамишу розбити всіх конкурентів, винищити більшість родичів. Але Тохтамиш виявився невдячним. Скориставшись тим, що Тамерлан воював у Персії, ординці вдерлися у володіння Тимура. Підкоривши Персію, Тимур спромігся на відповідь загарбникам.

1391 року Тамерлан вирушив у похід проти Золотої Орди. Він дійшов до Дніпра, винищуючи всіх монгольських воїнів, що траплялися йому на шляху, а повертаючись, спалив Сарай — столицю Золотої Орди. Остаточну перемогу він здобув 1395 року, розбивши Тохтамиша на річці Кура. Тимур скинув його з престолу, захопив знач­ні території, унаслідок чого Золота Орда перестала існувати. Тепер держава Тимура простягалася від Межиріччя до Індії.

Тимур був дивовижною людиною: він знав кілька мов, мав феноменальну пам’ять, грав у шахи. У ньому поєднувались високий інтелект і майже звіряча жорстокість. Так, у захопленому місті Ісхафані він спорудив піраміду з 70 000 черепів убитих ворогів.

Великі походи Тамерлана


1398 року, коли Тимуру вже було далеко за шістдесят, він розпочав великий похід на Індію, обурений тим, що султани Делі виявляли надто багато терпимості щодо своїх підданих. 24 вересня військо Тимура перейшло Інд і ввійшло в Делі.

Індійську армію було розбито. Від столиці Делі залишились самі руїни, з яких місто відроджувалось більше ніж століття.

1399 року Тимур повернувся до Самарканда із величезною здобиччю. Серед іншого, 90 захоплених слонів несли на собі будівельне каміння з індійських кар’єрів для зведення мечеті в Самарканді. Заклавши фундамент мечеті, того ж року Тимур розпочинає свою останню велику експедицію, метою якої було покарати єгипетського султана Мамелюка за те, що він надавав підтримку Ахмаду Джалаїру та турецькому султану Баязету І, який захопив Східну Анатолію. Алеппо було взято штурмом та пограбовано, армію Мамелюка розбито, а Дамаск захоплено 1400 року. Нищівним ударом по добробуту Єгипту було те, що Тимур вислав до Самарканда всіх майстрів на будівництво мечетей та палаців. 1401 року штурмом узято Багдад, двадцять тисяч його мешканців убито, а всі вцілілі пам’ятки зруйновано. Тимур перезимував у Грузії, а навесні перетнув кордон Анатолії та розбив Баязета 1402 року поблизу Анкари.

Султан Баязет помер у полоні. Щойно єгипетський султан припинив чинити опір, Тимур повернувся у Самарканд й одразу ж почав готуватись до наступної експедиції до Китаю. Він вирушив наприкінці грудня, проте в Отрарі на річці Сирдар’я захворів і помер 19 лютого 1405 року. Тіло його було забальзамовано та в ебонітовій труні переправлено до Самарканда. Там його поховали в мавзолеї, названому Гур-Емір. Перед своєю смертю Тимур розділив свою імперію між сином та внуком, вони єдині серед прямих нащадків залишились живими.

«Рубін Тимура» — один із найвідоміших каменів, за легендою, був огранений у V столітті до н. е. Першим достеменно відомим власником коштовності був Тимур, до якого вона потрапила 1398 року. Цей камінь був знаним на Сході як «Хірадж-І-Алам», або «Данина миру», а на Заході як «Рубін Тимура». Рубін оброблено старовинною індійською огранкою, а також вкрито численними написами, що дають змогу простежити його історію. Серед знаменитих власників каменя була й королева Англії Вікторія. Станом на лютий 2009 року, «Рубін Тимура» належить шейху Кувейту Насеру ас-Сабаху.

Подається за: Фатін П. Залізний кульга \\ Історія для допитливих. — 2011. — № 9(9).
Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (04.02.2014)
Переглядів: 292 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: