ЦІкава історія: Подарунки мешканців Месопотамії - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

ЦІкава історія: Подарунки мешканців Месопотамії

Подарунки мешканців Месопотамії
Чи багатьом із нас відомо, як давно увійшли до нашого життя ті чи інші речі? Ми користуємося ними щодня або час від часу, зовсім не замислюючись над тим, який народ залишив їх нам у спадщину.

Месопотамія — із грецької «між двох річок» — означає цивілізацію, яка зародилася більше ніж п’ять тисяч років тому між річками Тигр і Євфрат на Близькому Сході. У цьому регіоні виникли шумерська, вавилонська та ассирійська, культури, що мали неабияке значення в історії людства і здійснили значний прогрес у галузі арифметики, письма, астрономії та техніки.
Несподівана подорож
Батьки відпустили Шурка з класом до Петербурга за однієї умови: він повинен виправити шістку з історії. Дивно якось вийшло, адже у нього стільки захопливих ігор на комп’ютері з історії стародавнього світу, і він був упевнений, що для нього не буде проблем з цим предметом...
Шурко дивився у вікно і мріяв. Попереду чекало велике гарне місто.

Розмови в купе точилися навколо Ермітажу. Усім хотілося якомога швидше побачити скарби Зимового палацу. А ще всі вирішили не спати й обов’язково подивитися білі ночі, яких немає ні в Єгипті, ні в Месопотамії з її глиняними табличками і фініками... Раптом перед очима все закрутилося і я, Шурко, учень 6 класу, виявився далеко від того місця, де вони тільки-що базікали з хлопцями.

...Від гучного голосу я здригнувся. Переді мною стояла людина в небесно-блакитному вбранні, прикрашеному вишивкою і бахромою. Темне волосся перехоплене стрічкою, а довга борода красиво укладена завитками. Чоловік суворо дивився на мене і щось говорив. Я протер очі й почув:
— Маар авелим, син людини Гули, покажи мені свою табличку.
Зігнувшись мимоволі в поклоні, я відрубав зазубрену фразу:
— Нехай продовжить Іштар твої дні, старший брате! Я, Шума — «Син будинку табличок», у точності виконав твій наказ.
Учитель взяв у руки мою табличку:
— О всемилостивий Туту, син Мардука, покровитель мудрості і грамотності! Недбайливий Шума знову припустився помилки у священному тексті, — сказав учитель, звертаючись до мене. — А тим часом великий Туту, що дарує знання, милістю своєю... — забубонів учитель. Я тихенько роздивлявся довкола. Поруч зі мною сиділи хлопці. На колінах у одних лежали вже готові вологі глиняні таблички, на яких вони з ретельністю наносили очеретяною паличкою знаки. Інші дбайливо розрівнювали глину мокрими долонями і тільки готувалися приступити до роботи.
Учитель говорив про те, як нам пощастило, адже раніше учням довелося б вивчити 1500 знаків малюнків, а тепер, хвала богам, тільки 300.

— А ще в клинопису кожен склад передавався окремим знаком, — згадав я. — Близько 2340 року до н. е. цар Саргон I заснував в Месопотамії нову державу «Царство чотирьох сторін світу» зі столицею Аккад. А вірші його дочки — першої відомої світу поетеси Енхедуанни — теж були записані саме на глиняних табличках. Енхедуанна була верховною жрицею, а свої вірші присвятила великій Інанне — богині кохання і війни.

У 2200 році до н. е. територія Аккадської держави була захоплена войовничими кочівниками, які створили два нових царства — Вавилонське та Ассирійське. Усі ці стародавні держави запозичили у шумерів систему писемності, пристосувавши її до своєї мови. Клинописом писали аккадці, еламіти, хети, вавилоняни, ассирійці, жителі держави Урарту. У вавилонян клинопис запозичили і перси. Вони ще більше вдосконалили мову і користувалися вже не сотнями, а лише сорока знаками, що означали склади й окремі літери.
Бібліотеки
До нас у кімнату ввійшов «Батько будинку табличок». Він наказав перенести готові таблички з текстами до бібліотеки. Виконуючи вказівки «Батька будинку табличок» Сабіума, ми вирушили до сховища.

На довгих стелажах акуратно стояли ряди глиняних табличок. Вони відрізнялися одна від одної за розміром і формою. Найбільша табличка була довжиною 45 см, а найменша — усього 2 см. На такі маленькі таблички текст наносили за допомогою печаток. Різні тексти записували на різних за формою та розміром табличках. Зберігач табличок легко розставляв їх на стелажах навіть не читаючи написаного.

І тут я пригадав: адже найбільш відомою у Стародавньому Сході була бібліотека царя Ассирії Ашшурбанапала, яку дбайливо і старанно зібрали в його палаці в Ніневії. Для неї по всій Месопотамії писці знімали копії з книг офіційних і приватних колекцій або збирали самі книги.

У бібліотеці Ашшурбанапала зберігалися царські аннали, хроніки найважливіших історичних подій, збірники законів, літературні твори та наукові тексти. Усього збереглося понад 30 000 табличок і фрагментів, у яких відбилися досягнення месопотамської цивілізації.
Астрономія
Закінчивши роботу в сховищі табличок, ми знову повернулися до класу. «Батько будинку табличок» повідомив нам про майбутні заняття в місці проживання божества.

Увечері з хлопцями ми підійшли до Світової Гори. Я не повірив своїм очам — переді мною стояла ступінчаста піраміда — зиккурат. Адже саме тоді на уроці я назвав її єгипетською пірамідою Хеопса. Сім величезних ступенів різного кольору піднімалися майже до самого неба. Один із хлопчиків — Табія з благоговінням указав на процесію жерців, яка спускалася сходами зиккурата. «Батько будинку табличок» подав знак, і ми стали на коліна, а повз нас пройшли жерці під звуки урочистого гімну на честь бога Мардука.
Ми підвелися з колін, і «Батько будинку табличок» почав розповідь.
— Подивіться на небо, о «Сини будинку табличок». Вісім місяців на рік небо над нашою країною не знає хмар, а повітря настільки чисте і прозоре, що можна розрізнити великі зірки. Наші жерці вміють відрізняти відомі нам планети від зір, вони створили місячний календар.
Точно! І про це нам розповідали на уроці.

— Рік у Вавилонії, — продовжував учитель, — складається з 12 місяців по 29–30 днів кожен, разом з 354 дні. Місяць поділяється на частини, що відповідають фазам Місяця.
Ми й досі користуємося відкриттями вавилонських жерців, — подумав я. — Ділимо тиждень на сім днів, годину — на 60 хвилин, а хвилину — на 60 секунд.
Найвеличнішим з усіх зиккуратів був храм бога Мардука у Вавилоні, описаний очевидцем, грецьким істориком Геродотом приблизно 450 р. до н. е. Увінчаний храмом, оброблений золотом, зиккурат мав вісім ярусів, які спіральними сходами з’єднувалися з майданчиками для відпочинку. Ця споруда, мабуть, і послужила сюжетом для біблійної легенди про існування Вавилонської вежі.

— А ще наші жерці виділили 12 сузір’їв зодіаку. Відтепер віщують долю кожної людини згідно із тим, у якому сузір’ї було Сонце на момент її народження.
Кожен день тижня дістав свою назву на ім’я планети, яка захищала його у перші години. Так, сучасна субота отримала свою назву на честь Сатурна, неділя — на честь Сонця, понеділок був днем Місяця, вівторок належав Марсу, середа — Меркурію, четвер — Юпітеру, а п’ятниця була під заступництвом Венери.
Мешканці Месопотамії знали, що вписаний у коло кут, що спирається на діаметр, є прямим. Знамениту теорему Піфагора вони відкрили більш ніж за тисячу років до Піфагора. Їм були відомі арифметична й геометрична прогресії, системи лінійних рівнянь, квадратні й кубічні рівняння, вони вміли підносити до степеня і обчислювати корінь.
Ворота бога і його мешканці
Мабуть, на моєму обличчі не було належного шанування та уваги. «Батько будинку табличок» зробив невловимий рух рукою — і «Старший Брат» обрушив на мою спину град ударів. Я ойкнув, відскочив убік і кинувся бігти.
Я біг вулицями міста, вимощеними плитами з обпаленої цегли, які скріплювалися асфальтом. Міські стіни були прорізані воротами. Як я потім дізнався, їх було близько ста. Головна міська стіна настільки широка, що на її внутрішньому і зовнішньому боках розміщувалися два ряди однокімнатних будинків, а між ними проходила дорога, на якій могла розвернутися колісниця з четвіркою коней. Повз мене повільно прокотилася важка колісниця, запряжена осликом. Купець поспішав на ринок.


— Ну, це я знаю! — пронеслась думка. — Саме в Межиріччі було винайдено ­колесо!
Я озирнувся, переслідування не було. Ще кілька кроків — і я вибіг на «Дорогу процесій бога Мардука». Дорога шириною 24 метри вела до воріт богині Іштар. Ці ворота були прикрашені зображенням левів, драконів і биків.

Пробігла зграйка дівчат у різнокольорових яскравих сукнях. Одна з них тримала в руках бронзову посудину з носиком. Я навіть зупинився — адже це дуже схоже на наш чайник!
Потрібно запитати у Наталії Іванівни, — подумав я, — адже у Вавилоні, здається, не знали чаю? А може, я помиляюся?
Я підбіг до річки. Береги Євфрату з’єднував міст! Сто величезних кам’яних стовпів, на яких укріплено дерев’яне полотно. На кам’яній стелі вибито ім’я царя Навуходоносора II.
Перші мости — це, ймовірно, були колоди, перекинуті через струмок, або канати, простягнуті над вузькою ущелиною. Після появи перших міст і встановлення торговельних шляхів виникла потреба в постійних міцних мостах. Спочатку це були так звані понтонні мости — кілька суден, з’єднаних міцними канатами поперек річки. Перші понтони в Месопотамії робили з надутих повітрям овечих бурдюків.
Я голосно повторив ім’я царя:
— Навуходоносор! — Над вухом пролунав веселий сміх. У купе юрмилися хлопці. — Шурко! Вставай! Ти все проспав.
«Невже все це сон?» — подумав я.
До купе увійшла Наталія Іванівна. Вона хитро посміхнулася і почала розповідь про... Месопотамію!
Подарунки Вавилонії
— Між іншим, хлопці, у Вавилоні археологи знайшли бронзові посудини з носиками — дуже схожі на наші сучасні чайники. Щоправда воду в них не кип’ятили, а тільки відстоювали. А ще вавилоняни винайшли мило. Вони робили його із суміші води і деревної золи, яку кип’ятили і, додаючи тваринний жир, отримували мильний розчин.
Ви можете подякувати вавилонянам за винахід жувальних пластинок. Ними користувалися для очищення порожнини рота. Щоправда, потім вони перетворилися на жувальні палички — прототип майбутньої зубної щітки.
А ще ми зобов’язані Месопотамії винайденням цвяхів і хмарочосів. Так-так! Хмарочосів! Адже Вавилонська вежа, за розрахунками істориків, сягала 90 м.

Вавилонську вежу багато разів руйнували. Останнього разу вежу зруйнував перський цар Ксеркс. Саме ці руїни, які залишив по собі Ксеркс, і побачив Александр Македонський на своєму шляху до Індії. Кажуть, ніби він здійснив вавилонський обряд вінчання на царство: узяв статую Мардука за руки, щоб Мардук підвівся із трону. А потім Александр Македонський наказав знести руїни. Ні, він не хотів знищувати вежі. Навпаки, Александр Македонський вирішив відновити її, зробити центром своєї нової столиці, де б знайшлося місце всім великим богам Сходу. Але раптова смерть завадила втіленню задуму Македонського. Грецький географ Страбон підрахував, що потрібно було б десять тисяч робітників, щоб тільки розчистити майданчик. А працювати їм довелося б два місяці. До речі, перший пам’ятник любові теж був споруджений у Вавилоні. Це...
Наталя Іванівна не встигла закінчити, поїзд уже стояв на пероні. Ми висипали на платформу. На нас чекав Ермітаж! І там, сподіваемося, історія відкриє нам ще чимало таємниць.
Подається за: Літо С. Подарунки мешканців Месопотамії \\ Історія для допитливих. — 2012. — № 4(16).
Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 316 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: