Ашока. Вільний від скорботи - Тиждень історії - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії

Ашока. Вільний від скорботи

Ашока. Вільний від скорботи
Точна дата народження Ашоки невідома. Він походив з династії Мауріїв і став царем давньоіндійської держави Магадха 268 року до н. е. За часу його правління держава Мауріїв досягла піку могутності й стала однією з найбільших держав Давнього Сходу.
Бажаний богам
Хоча Ашока й був сином царя, але царевичем його не величали, бо народився не в царському палаці. Деякі дослідники вважають, що за народження він отримав зовсім інше ім’я. Дитину назвали Піядасі Деванампія, що означає Цар, бажаний богам.
Син царя в дитинстві був дуже жвавим і непосидючим, характер мав не з легких. Поладнати з ним було ой як непросто. Єдине, до чого в нього лежало серце, — це мисливство. Тож не дивно, що мисливець із нього, а згодом і воїн, вийшов прекрасний. У державі не було хоробрішого й відваж­нішого за Піядасі.
Ашока
Коли цар помер, між його синами почалася боротьба за трон. Єдине, у чому сходилися претенденти на владу, — це те, що царем не повинен бути Ашока. Але, згідно з легендою, Ашока вбив усіх своїх численних братів заради влади. У народі за жорстокість його прозвали Чанда-Ашока (Жорстокий Ашока).
Достеменно відомо, що на восьмому чи дев’ятому році свого правління Ашока зовоював сусідню державу Калінгу. 150 тис. людей звідти було виведено, 100 тис. вбито і ще більше померло.
Підкорення Калінги було неабияким досягненням і давало значні торговельні й політичні переваги. Здавалося б, Ашока й далі мав іти цим шляхом, зміцнюючи свою владу війнами та кров’ю. Проте... сталася дивовижна метаморфоза — одна з тих, які важко пояснити.
Офіційна коронація відбулася лише через чотири роки після захоплення влади. Під час коронації йому дали ім’я Ашока, що означало «вільний від скорботи».
Просвітління
Одного разу Ашока отримав пророцтво, що якщо він закатує десять тисяч чоловік, то стане наймогутнішим царем. Проте страта повинна бути виконана за особливим ритуалом. Тоді Ашока збудував храм у самому центрі Паталіпутре, у якому було четверо дверей: по одній у кожному з чотирьох напрямків. Всякого, хто мав нещастя туди увійти, повинні були стратити, — такий був наказ царя.
Але одного разу в храм зайшов монах, він заговорив з катом, і той не зміг його стратити. Ашока прийшов подивитися на цю дивну людину. Як тільки цар увійшов до храму — кат напав на нього. У цей час пролунав голос ченця, він говорив про те, яке це зло — віднімати життя в інших. На царя зійшло просвітлення. Він власноруч зруйнував храм жертвоприношень.
Цар багато часу приділяв розвитку освіти. Він відкривав школи, найбільш відомий університет також був заснований Ашокою. Правитель запровадив безкоштовну медичну допомогу — і для людей, і для тварин. Ашока першим у світі побудував лікарні для тварин.
Остання війна
Одного разу командувач непереможної армії на власні очі побачив ціну перемоги. Поле вкрили трупи людей, слонів і коней, кров лилася рікою... — сотнями чи навіть тисячами лез ця картина врізалася в душу великого царя.
Він досяг, чого прагнув, але перемога завдала лише болю. Тож цар назавжди заприсягнувся не брати до рук зброї. Дхарма (справедливість) підкорила собі зброю. Обіцянка Ашоки виявилася незламною.
Кажуть, що він став найбільш благородним і миролюбним царем в історії. Навіть без воєн доброта і жалісливе ставлення Ашоки забезпечили зростання й процвітання його володінь.
За Ашоки виникло державне утворення, що простягалося від Кашміру і Гімалаїв на півночі до Майсура на півдні, від областей сучасного Афганістану на північному заході до Бенгальської затоки на сході; імперія встановила торговельні й дипломатичні відносини з багатьма державами Заходу і Сходу.
Улюбленець богів
Із часом Чанда-Ашока став Дхарма-Ашокою — видатним правителем. Він підтримував будівництво іригаційних систем і розвиток медицини, прокладав дороги й караван-сараї, пом’якшив систему правосуддя.
Ашока сповідував буддизм. Він підтримував ідею ненасильства. Для контролю за дотриманням доброзичливого ставлення між людьми він навіть наймав спеціальних чиновників.
Ашока завжди дотримував ідеї релігійної терпимості, а тому підтримував дружні стосунки з сусідніми правителями й відправляв посольства у Сирію, Єгипет та інші держави на заході.
Ашока багато зробив для поширення буддизму. Під час його правління відбулося звернення до буддизму жителів острова Шрі-Ланка. За традицією, це здійснив молодший син Ашоки Махендра, який прийняв чернецтво. Принісши вчення Будди на Шрі-Ланку, Махендра також привіз туди молодий саджанець дерева Бодхи, відросток від того дерева, під яким Будда знайшов досконале Пробудження. Тепер це найдавніше історичне дерево світу. Інші сини Ашоки, Куна і Тива, також займалися поширенням учення Будди.
У похилому віці Ашока фактично втратив владу. Можливо, це сталося через його надто миролюбну політику. Про його останні роки життя й смерть відомо вкрай мало. Помер він, судячи з усього, у 72 роки.
Деякі історики стверджують, що Ашока настільки самовіддано сповідував учення Будди, що навіть став монахом.
Місце в історії
У наступні століття пам’ять про Ашоку зберігали лише буддисти. Лише у ХІХ ст. було розшифровано текст з його указами. Чудові монолітні колони, на яких викарбовано деякі з написів, вважають шедевром індійського мистецтва. Найбільш відома з них, Сарнатхська капітель біля Варанаси, зберегла для нас зображення двох левів, які стоять один до одного спиною. Леви стали національним гербом Республіки Індія.
Та й колесо, яке прикрашає прапор незалежної Індії, зберігає пам’ять про царя Ашоку. Він був ідеальним правителем і прагнув донести до інших світло, яке осявало його душу.
«Усі люди — мої діти. Усе, чого бажаю для своїх дітей, а я бажаю їм багатства і щастя у цьому світі і наступному, того я бажаю й усім іншим людям».
Цим словам понад дві тисячі років. Імперія добра і справедливості, створена Ашокою, виявилася безсмертною.
Англійський історик Г. Д. Уеллс писав: «В історії людства були тисячі царів та імператорів, які називали себе Моя Величність, Моя Високість, Моя Августійша Персона й таке інше. Вони сяяли недовго і зникли швидко. Ім’я Ашоки сяє й до сьогодні, і сяйво це подібне до яскравої зорі». І ця похвала цілком заслужена...
Подається за: Дворецька Ю. Вільний від скорботи \\ Історія для допитливих. — 2012. — № 3(15).
Категорія: Тиждень історії | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 526 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: