Борітеся - поборете! Вам Бог помагає! (Роздуми про Кобзаря) - Шевченківський тиждень - Предметні тижні - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Предметні тижні » Шевченківський тиждень

Борітеся - поборете! Вам Бог помагає! (Роздуми про Кобзаря)
Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира… Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен розвиватись.
О.Гончар
Учні, студенти брали участь у мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка. І ми, учителі, долучилися сьогодні до роздумів про цього велетня слова і духу.
Слова Олеся Гончара , Героя України, посла Миру, людини, до думки якої прислухались мільйони не можуть нікого залишити байдужими. Звичайно, я згідна з його оцінкою творчості Кобзаря та її впливу на багато поколінь людей. Краще, правдивіше, глибше про шевченківський дух годі й сказати. Хто ми є? Які ми є? Чиї ми діти? Над цим питанням Тарас Шевченко не лише замислювався, а й через століття спонукає нас до дії.
У кожного народу є свої пассіонарії, люди, що народилися для того, щоб пробудити націю зі сну, указати їй путь до нового життя. Раз в 100 років такі люди згорають у нерівній боротьбі, поклавши своє життя на вівтар Свободи. Для мене такими постаттями є мій земляк Василь Стус та, знаний усім світом, символ українського народу Тарас Григорович Шевченко.
Їх єднає щирість душі, незбориме почуття патріотизму. Пройшло багато літ, а ці велетні слова і надалі промовляють до нас, надихаючи на духовні звершення.
Сьогодні поговорімо про Кобзаря, адже тематика його творів актуальна, слово – закличне.
Ну що б. здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється, ожива, як їх почує!
Багато проблем у моєї країни, але ми, українська нація, як жовто-блакитний стяг, повинні гордо нести в світ рідну мову.Вона є засобом пізнання й виховання. Тож дослухаймося до Шевченка:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Державі потрібна всебічно освічена молодь, хороші спеціалісти, вірні сини й дочки свого народу. Упевнено можу стверджувати, що твори Шевченка сприяють розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу. Поет на папері втілив свої роздуми про історичну долю України, із сарказмом виступав проти гнобительської політики царської Росії. А його «І мертвим, і живим, …» - вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і культурного життя в Україні, що мав стати дороговказом на шляху національного відродження українців.
Тарас виступав за дійовий патріотизм. У вірші «Минають дні, минають ночі» поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним із найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Мрії про «сім'ю вольну, нову» не полишали поета.
На жаль, поема «Кавказ» ще довго не втратить своєї актуальності. Вона була написана у 1845 році, коли царська Росія вела на Кавказі загарбницьку війну. Минуло багато - багато десятиліть – і що ми бачимо?
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки.
Болем відгукуються ці слова у серцях всіх людей, хто співчуває людському горю, нещастям…
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Зараз ми господарі в своїй державі, але між собою не завжди ладимо. Люди, зрозумійте: розбрат лише на руку нашим ворогам, недоброзичливцям.
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Багато років пройшло після смерті Кобзаря. Але його поезії забути не можливо. Вірші Пророка, дух його віршів завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Здається, що словами Шевченка говорить сам український народ:
Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Отже, провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до її ворогів. Ставши співцем свободи українського народу, поет усе життя присвятив реалізації своєї найбільшої мрії – пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною. Останні події в Україні доводять, що ми створили не тільки незалежну державу, а й вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір. І хочу з впевненістю завірити Кобзаря рядочками свого вірша:

Будемо, Батьку, любити свій край
Так, як ти вчив нас,
Твердо це знай!

Бо:
Жити в мирі та злагоді,
Жити у любові
Хочуть люди мого краю, -
Це я точно знаю.

Бо життя таке коротке,-
Швидкоплинна днина.
Боже, дай розуму тій істоті,
Що зветься Людина.
Бо у світі рвуться бомби.
Ллється кров невинна.
Чорні сили орудують і їм не первина.
Але ж Господа згадаймо,
Його заповіти.
Одумайтесь, нелюди,
І у вас є діти!
Ми ж хочемо щастя дітям,
Завтрашньої днини.
Жити гідно ми хочемо
З іменем Людини

Народні прислів’я, приказки та частівки про Т.Г Шевченка
Шевченкова поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.

Шевченко народ захищав, а про себе забував
Тараса думки будуть жити віки.
Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став…
Шевченківський "Заповіт" буде жити тищу літ.
Тарасівська "Катерина" – це народная дитина.
Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав.
Шевченко панів викривав, і за це й сам страждав.
Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.
За те цар Шевченка боявся, що той людям волі добивався.
Шевченко дуже радий був не силою, а словом мудрим.
Тарасів "Заповіт" облетів увесь світ.
Тарасів "Кобзар" – народу великий дар
Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив.
Хто читав "Заповіт" – рвав кайдани, рушив гніт.
Був молодий Тарас – свиней пас, підлітком став –
паркани фарбував, а як поетом став – кайдани порвав,
справжню волю оспівав і до сокири людей позвав.
Хто "Кобзаря" читав, той панів прокляв.
В наш чудовий час вічно житиме Тарас

Пролунав Тарасів голос
Та й по всьому світі:
"Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте!"

Хвала й слава Кобзареві
Од роду й до роду,
Що сміливо кликав люд
Битись за свободу.

Розірвали ми кайдани,
Волю окропили,
На землі твоїй любимій
Сади посадили.
Розцвіте у щасті
Наша Україна,
Співа славу Кобзареві
Трудова родина.

Народні усмішки про Т.Г.Шевченка
На балу
На якомусь балу Шевченко розговорився з одним із служників і, захопившись, не помітив, як до нього підійшов сам канцлер, звичайно, із свитою. Підійшов тай каже:
- Цікаво, про що бреше цей піїта?
Шевченко схилив голову і голосно відповів:
- Говорю про доброту царя-батюшки і про вашу далекозіркість, ясновельможний пане...
Краще посередині
Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка.
- Краще всього, - була відповідь, - щоб цар-батюшка опинився якраз посередині...
Навколо смерті
Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трошки пожити.
-Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? – здивувався друг
-Що ж тут незрозумілого? – перепитав Шевченко. – Якщо цар, дай Боже, здохне, то я теж не стримаюсь і помру від радощів...
Різні суждення
Поліцмейстер до Шевченка:
- Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами...
- Тож мені байдуже, хоча й не дивує, - відповів незламний Кобзар. - Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!
Категорія: Шевченківський тиждень | Додав: іволга (06.12.2015) | Автор: Кундель Валентина Олександрівна E
Переглядів: 550 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: