Рекомендації щодо проведення тренінгу - Методичні прийоми - Методика проведення уроку - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Методика проведення уроку » Методичні прийоми

Рекомендації щодо проведення тренінгу

Рекомендації щодо проведення тренінгу

Тренінгові заняття партнерського спілкування будуються в певній послідовності.

Перше заняття слід починати зі вступного слова тренера групи, у якому він висвітлює мету й основи роботи тренінгової групи. Після цього тренер пропонує укласти угоду спільної роботи, спираючись на деякі правила, що допомагають у взаємодії. Тренер пропонує по одному правилу, а учасники по черзі висловлюють свою згоду (або незгоду) з ними і можуть доповнити вже прийнятий перелік правил своїми.

Незалежно від виду тренінгу робота в групі починається з етапу формування працездатності, основна мета якого — створити таку групову атмосферу, такий «клімат відносин» і такий стан кожного учасника групи, які дають змогу перейти до змістовного етапу роботи. Цей етап відповідає етапу встановлення контакту на початку взаємодії, спілкування. Основними характеристиками необхідного для роботи тренінгової групи «клімату відносин» є емоційна свобода учасників, відкритість, товариськість, довіра одне до одного та до тренера.

Поряд із досить традиційними прийомами, які здійснюються на цьому етапі (а саме: знайомство учасників, висловлювання очікувань у зв'язку з роботою, що відбуватиметься, сумніви й побоювання, обговорення форми звертання тощо), можна використовувати різні психогімнастичні вправи. На початку дня та після великих перерв виконуються вправи на відтворення втраченої працездатності, на включеність у групу, на підвищення рівня уваги, на емоційне розрядження, на зниження втоми тощо.

На другому етапі занять учасники отримують можливість проаналізувати особливості своєї поведінки в різних ситуаціях спілкування, почути думку інших членів групи про свою поведінку. Для цього проводяться групові дискусії та рольові ігри. Під час обговорення програних ситуацій виявляються і формуються ті особливості поведінки учасників групи, які не відповідають принципам партнерського спілкування. На цьому етапі занять поведінка учасників групи переводиться з імпульсивного рівня на об'єктивований.

Усе це дає змогу перейти до основного — змістовного — етапу: етапу навчання. На цьому етапі учасники тренінгу набувають досвіду, що сприяє наближенню до змістовної мети тренінгу. Крім того, вправи, ігри, дискусії, що проводяться під час цього етапу, тренують різні способи спілкування, елементи поведінки, які надалі можна включити до цілісних дій.

На основному етапі розглядають такі теми:

встановлення контакту в спілкуванні, розуміння свого стану і його

презентація, а також розуміння стану інших людей, співпереживання;

передавання та приймання інформації;

•    уміння слухати (сприймати іншу людину в усіх її вербальних та невербальних проявах, розуміти підтекст її висловлювань, а також сприймати свої реакції, що виникають у відповідь на сказане іншою людиною). Після кожної вправи та наприкінці заняття проводиться рефлексія.

Учасники аналізують проведену вправу (заняття), відповідаючи на такі

запитання:

•    які почуття переживав;

•    що заважало і що допомагало; що дивувало, що дратувало;

•    які почуття викликали оточуючі; що спадало на думку;

•    чому все відчувалося саме так тощо.

Наприкінці занять проводиться підсумкова рефлексія. Учасники діляться враженнями, особисто дякують одне одному, аналізують проведений тренінг, прощаються.

Мета тренінгу зазвичай містить такі аспекти:

розвиток самопізнання за рахунок зниження бар'єрів психологічного

захисту й усунення нещирості на особовому рівні;

розуміння умов, що ускладнюють або полегшують функціонування

групи (таких, як розмір групи і членство);

•    усвідомлення міжособистісних відносин у групі для ефективнішої взаємодії з іншими;

оволодіння уміннями діагностувати індивідуальні, групові та організаційні проблеми (наприклад, розв'язання конфліктних ситуацій і зміцнення згуртованості групи).

Різні напрями Т-груп поєднані також спільним розумінням принципів і елементів групової динаміки.

Поняття групової динаміки

1.   Мета групи.

2.   Норми групи.

3.   Структура групи і проблема лідерства.

4.   Згуртованість групи.

5.   Фази розвитку групи.

Важливу роль у роботі тренінгових груп відіграє зворотний зв'язок. • Зворотний зв'язок в соціально-психологічному сенсі означає отримання від оточуючих інформації про те, як вони сприймають нашу поведінку. Зворотний зв'язок дозволяє учасникам групи коригувати неадекватний спосіб дій і виробляти оптимальну стратегію поведінки. Для того щоб перебудова неефективних стереотипів відбувалась у психологічно безпечних умовах, учасникам Т-груп пропонується експериментувати з власною поведінкою в штучно створеному середовищі, в атмосфері підтримки та довіри. Згодом набутий досвід можна використовувати в реальному житті. Надання цієї можливості — одна з причин великої популярності Т-груп. Крім того, учасники тренінгу отримують від тренера необхідну психологічну інформацію і набувають таких навичок успішного спілкування, як опис поведінки, комунікація відчуттів, активне слухання і конфронтація.

У Т-групах за достатньої кваліфікації тренера учасники набувають цінних комунікативних умінь, досвіду з аналізування міжособистісних взаємовідносин і групової динаміки, починають краще усвідомлювати власні та сторонні потреби, розширюють свої поведінкові можливості, стають більш підготовленими до вирішення життєвих проблем і сприйнятливими до почуттів інших людей, а також виробляють адекватну самооцінку.

Проте слід правильно співвідносити обрану форму тренінгу з поставленою метою і використовувати Т-групи вибірково, інакше їх ефективність пуде низькою.

Тренінги також можуть бути адресними (партнерського спілкування, недення переговорів тощо). Існують методики, спрямовані на підвищення ефективності міжособистісної взаємодії в сім'ї: як між членами подружжя (тренінг подружньої взаємодії), так і між членами всієї родини (сімейна психотерапія), а також між батьками та дітьми (тренінг батьківської поведінки).

Виділяють чотири стадії розвитку групи:

•    знайомство учасників групи один з одним і тренером;

•    агресія (фрустраційна);

•    стійка працездатність;

•    розпад групи (вмирання).

Стадію стійкої працездатності зазвичай розглядають як головну, а дві перші — знайомство та агресію — вважають підготовчими. Стадія розпаду, як правило, не привертає до себе уваги.

У тренінговій групі на стадії знайомства учасники виконують певний ритуал вітання. Цей етап відзначається тим, що учасники постають один перед одним і перед тренером нерозкритими, не мають на меті донести до інших свої глибинні відчуття і думки, виконують лише те, що загальноприйнято. Як правило, цей етап триває досить недовго, змінюючись другим етапом — стадією агресії. На етапі знайомства слід особливу увагу звернути на таке: по-перше, необхідно запам'ятати імена учасників групи та тренера. Досягти цього можна в різний спосіб. Наприклад, учасники займають місця у спільному колі, по черзі називають свої імена та двома словами розповідають про себе. Кожний наступний учасник повторює слова попереднього, потім розповідає про себе. Таким чином, кожне представлення повторюється двічі. Тренеру доцільно наперед вивчити імена учасників, а час, відведений для знайомства, витратити на запам'ятовування особливостей учасників (гучність і тембр голосу, жестикуляція, поза, емоційність тощо). Усе це дуже важливо, тому що саме на цьому етапі учасники уособлюють усі поведінкові особливості, притаманні тим соціальним групам, до яких вони входять. Виконання учасниками групи ритуалу знайомства слід розглядати як визнання ними спільних інтересів і готовність брати участь у роботі групи. Об'єднання в групу відбувається за умови, якщо учасники вважають, що їхні цілі можна швидше реалізувати саме в групі, ніж будь-яким іншим чином.

У разі якщо знайомство відбулося без ексцесів (а ексцеси трапляються досить рідко), то група в своїй еволюції переходить до другої стадії — агресії. Розглянемо, що саме і чому відбувається в групі на цій стадії: група готується до вирішення завдань, формуючи власну структуру, створюючи правила своєї діяльності.

Соціальна звичка формувати структуру групи склалася дуже давно. Первісні люди об'єднувалися в групи, функціонально схожі з тренінговою групою, для вирішення двох головних завдань: добування їжі та захисту від зовнішньої небезпеки.

Первісні племена і молитву, і свята супроводжували груповими ритуалами й танцями; грецькі філософи використовували групову форму роботи для пошуку істини; середньовічні ченці об'єднувалися в релігійні ордени для очищення душі і збагнення божественної суті.

Так історично сформувалась максимально ефективна структура групи: вождь і ієрархічне ранжирування інших членів племені.

Соціальна звичка структурувати групу закріпилася в суспільстві. Люди зі слабким соціальним інстинктом зазнають труднощів у спілкуванні з іншими людьми, і саме вони найчастіше беруть участь у тренінго-вих заняттях.

Група прагне створити структуру, придатну для вирішення цих проблем і здатн_у захистити її від зовнішнього втручання.

Група формує свою структуру, наділяючи кожного свого члена однією з ролей: лідера, підлідера, експерта, опозиціонера і знедоленого.

Як і все в психології, у чистому вигляді ці ролі зустрічаються досить рідко.

Майже завжди картина набагато складніша.

Існують два типи групових структур: ієрархічна і демократична.

Ієрархічні структури передбачають соціальний рейтинг кожного члена групи. Значущість кожного учасника тренінгу, його авторитет прямо пропорційні цьому рейтингу.

Демократична структура передбачає рівність рейтингів усіх членів групи, що всіляко підкреслюють учасники тренінгу. Демократична структура відрізняється від ієрархічної перш за все гнучкістю поведінки лідерів, меншою жорсткістю рангових перетинок і дистанціюванням лідера від ізгоя, особливостями відносин «лідер — опозиція» тощо.

У реальній групі обидва типи існують одночасно. Картину можуть ускладнювати вирізнення підгруп зі своїми правилами гри, ролі та їх розподіл можуть змінюватися під час тренінгу, причому кілька разів. Проте тренер зобов'язаний знати про всі структурні зміни в групі, адже без цього знання неможливо застосовувати соціодинамічні прийоми, і соціально-психологічний тренінг може перетворитися на колективне виконання яких-небудь вправ.

Стадія агресії починається одночасно зі стадією знайомства, відбувається паралельно і триває після завершення стадії знайомства. Слід зазначити, що з моменту появи в тренінговій залі першого учасника в перший день занять до моменту залишення цієї зали останнім учасником в останній день усі чотири стадії присутні одночасно, але їх співвідношення змінюється під час тренінгу.

Категорія: Методичні прийоми | Додав: uthitel (03.01.2015)
Переглядів: 1070 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: