Учительська світлиця

Урок 8 ТЕМА: Модернізм як неокласична модель культури, найнові­ше й найпослідовнішевтілення естетико-художнього перевороту XX ст. Авангардизм і його основні течії. Доля реалізму. Елітарна та масова культури

МЕТА: ознайомити учнів з поняттями «модернізм», «аван­гардизм» , їх течіями, видозмінами реалізму, елітарної та масової культури; розвивати навички визначення провідних тенденцій у мистецтві, самостійної роботи із джерелами інформації, оцінювання культурно-мистецьких явищ; виховувати прагнення до культур­ної освіти, естетичний смак; розширювати кругозір школярів.

ОБЛАДНАННЯ: зразки творів різних течій мистецтва, зокрема й літе­ратури.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Перша половина XX ст. в літературі позначена ак­тивним творчим пошуком нових шляхів відтворення подій, сучас­них чи історичних. Одні письменники прагнули зображувати життя у впізнаваних формах, без прикрас, інші в метафоричності шукали й знаходили можливості для творення алегоричних картин буття. Саме в цей час чи не найяскравіше виявилася суперечлива сутність людини, яка прагне добра, потерпає за нього, але часто коїть зле, забувши, що зло може породити лише зло. Німецький поет Ернст Шумахер писав про це так: «Людина добра, але вона вбиває бра­та свого, зраджує свого ближнього. Душить таку, як і сама, спо­пеляє інших, несе світу смерть. Людина добра, бо помирає заради свого брата, заступається за ближнього. Допомагає такій, як сама, братається з іншими, несе світу життя. Людина — добра. Зліва, де б’ється серце світу, бачить поет супутників своєї мрії, прийдешніх найкращих людей».

Про людину та її самовираження в мистецтві поговоримо на сьогоднішньому уроці.

2. Оголошення теми й мети уроку

2. Актуалізація опорних знань

Клоуз-тести Продовжте речення.

1. Основні історичні події першої половини XX ст. ...

2. Провідні філософи цієї доби...

3. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості в першій половині XX ст. відбувся че­рез...

4. Основна теорія Ф. Ніцше полягає в...

5. 3. Фрейд визначив роль...

6. Сукупність літературно-мистецьких течій на зламі століть має назву...

2. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя з демонстрацією ілюстрацій та роботою зі словником літературознавчих термінів

• Якщо у виборі тем, сюжетів, образів письменники завжди так чи інакше прикуті до свого часу, бо не митець обирає час, а час — митця, то форми художнього зображення розвиваються не за законами історії, а за законами мистецтва, які щонайменше за­лежать від перебігу політичних подій. Адже мистецтво — не фото­графія реальності, а митець — не фотограф. Письменник створює власний, неповторний художній світ.

Література XX ст. починалася з різкого протистояння між тими, хто намагався відтворити світ через символ. Якщо Поль Верлен та Артюр Рембо схилялися перед художнім символом, то брати Ґонкур уважали, що роман має створюватися на докумен­тальній основі.

Томас Манн 1912 року зробив спробу розширити мистецькі об­рії традиційного реалізму XIX ст., поєднавши реальність та умов­ність в єдине художнє ціле. Про специфіку твору «Чарівна гора» він писав: «Оповідь оперує засобами реалістичного роману, проте поступово виходить за межі реалістичного, символічно активізу­ючи, підносячи його і даючи змогу зазирнути крізь нього у сферу духовного, у сферу ідей».

Саме такий шлях виявиться одним із найпродуктивніших у роз­витку літератури XX ст. і приведе до виникнення нових жанрів: ліричний епос («Зона» Ґ. Аполлінера), ліричний роман («Три това­риші» Е. М. Ремарка), що утверджують необхідність зберегти люд­ську особистість для збереження всього людства; роман-антиутопія («1984» Дж. Оруелла), у якому негативні тенденції суспільного бут­тя постануть такими, що несуть загрозу людській цивілізації. Фан­тастика перестане бути лише «науковою», вона переросте у твори- перестороги (твори Г. Уеллса), «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбері, «Фізики» Ф. Дюрренматта).

Література починає тяжіти до притчових, алегоричних форм (роман-притча «Чума» А. Камю; драма-парабола «Круглоголо­ві та гостроголові» Б. Брехта; роман-міф «Сто років самотності» Ґ. Маркеса; повість-притча «Старий і море» Е. Хемінгуея). Вини­кають філософський інтелектуальний роман («Доктор Фаустус» Т. Манна), філософсько-історичний роман (дилогія про короля Генріха IV Г. Манна).

Література XX ст. вражає розмаїттям шкіл, течій, напрямів. Але в ній є і те, що об’єднує, — любов до людини, уболівання за її долю, прагнення захистити, застерегти, зберегти її духовний світ, як і світ узагалі.

Свобода творчості привела до виникнення багатьох нових літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування: імпресіонізму, естетизму, сюрреалізму, символізму, експресіоні­зму та інших. Сукупність цих течій дістала назву «модернізм» (франц. сучасний).

Одним із напрямів модернізму є також авангардизм (франц. авангард — передовий загін). Це радикальний напрям «революції в мистецтві», що об’єднує течії, які заперечують традиційну есте­тику, зображають дійсність у найбільш екстремальних формах. До авангардизму відносять футуризм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреа­лізм та ін. Авангардисти експериментували з мовою, шукали нові стилі та жанри, проте їхні експерименти не завжди були вдалими. Найбільш оригінальними були пошуки Д. Бурлюка, В. Хлєбнікова (футуризм), П. Елюара (сюрреалізм), Г. Баля (дадаїзм).

2. Повідомлення учнів про футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії авангардизму 1910—1920-х рр.

3. Робота зі словником літературознавчих термінів

(Учні записують визначення в зошити.)

Футуризм (лат. майбутнє) — одна з течій модернізму в літе­ратурі початку XX ст., принципами якої є руйнування норм мор­фології і синтаксису, звуконаслідування, використання образів-символів тощо. Футуристи закликали «додушити» буржуазну культуру, «скинути з пароплава сучасності» класиків, творити нову мову й нову літературу. Основоположником футуризму був італійський письменник Марінетті. У Росії футуристами були В.Хлєбников, В. Каменський, брати Бурлюки, В. Маяковський, в Україні — М. Семенко.

Кубізм, кубофутуризм. Прагнучи якось привернути до себе увагу, групи футуристів вигадували собі різні назви: в Англії з’являються вортицисти й імажиністи, у Франції — кубісти, пароксисти, симультаністи та ін. Кубісти в живопису, у скульптурі на­магалися створити образи, які б розкладалися (чи складалися) на геометричні фігури.

Дадаїзм (франц. дитячий іграшковий коник, перен. — дитячий лепет) — авангардистська течія в літературі та мистецтві Західної Європи початку XX ст., що сповідувала нігілізм та антиестетизм. Дадаїсти зводили літературу до безглуздих словосполучень і звуків (дитячого лепету), живопис — до колажів із клаптів кольорового паперу, примітивних дитячих малюнків. До цієї течії належали французькі поети Т. Тцара, Л. Арагон, П. Елюар, німецький поет Р. Гюльзенбек.

Експресіонізм (франц. вираження) — одна із течій авангардиз­му, в основі якої лежить філософія інтуїтивізму А. Берґсона, згідно з якою мета мистецтва — не відображення дійсності, а «виражен­ня» неповторного авторського бачення її. Для експресіоністів ха­рактерне лірико-суб’єктивне осмислення дійсності. Виник у Ні­меччині й Австрії.

Сюрреалізм (франц. надреалізм) — одна з течій модернізму, ви­никла у Франції. Ґрунтується на філософії інтуїтивізму, східних містико-релігійних ученнях та на фрейдизмі. Сюрреалісти закли­кали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки, мора­лі, традиційної естетики. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, аби проникнути по той бік людської свідомості, осягнути безкінечне й вічне. До групи сюрреалістів входили письменники Ф. Супо, Р. Дено, Т. Тцара та ін.

Неореалізм (грецьк. новий, речовий) — течія в кіномистецтві й літературі, що виникла в Італії після Другої світової війни. Його характерні особливості — пафос суворої правди, достовірність зо­браження, повага до простої людини, використання розмовної на­родної мови, документалізм, відчутне ліричне «Я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кінематографічності.

Неоромантизм (грецьк. новий романтизм) — умовна назва естетичних тенденцій в європейській літературі кінця XIX — по­чатку XX ст. їх сенс полягав у відродженні певних рис естетики ро­мантизму: культу героїки, уславлення мужності, утвердження но­вого героя — мужньої людини, життя якої пов’язане з ризиком та незвичайними пригодами. Найвиразніше виявився неоромантизм в Англії, у творчості Р. Кіплінга, Р. Стівенсона, А. Конан - Дойла, Г. Честертона, Е. Войнич.

Елітарна, елітна література (від франц. краща, обрана) — вишукана, формалістична, зрозуміла лише «обраним», окремим, підготовленим читачам.

Масова література. 1. Література, розрахована на масового, пересічного читача. 2. Твори, які за своїми художніми якостями не сягають рівня класики. 3. Низькопробна література, розрахована на низькі смаки читачів. У сучасній англо-американській крити­ці вона називається популярною літературою, у німецькій — три­віальною, у французькій — паралітературою (пара — подібний). Масова література неоднорідна. Є літературний «низ» і белетрис­тика — середня ланка. Низ — це література, яка культивує амо­ральність, жорстокість, розпусту, грубий натуралізм. Белетрис­тика — науково-фантастичні, пригодницькі, детективні та інші твори, які користуються популярністю в читачів і сприяють утвер­дженню в суспільстві загальнолюдських цінностей.

4. Продовження лекції вчителя

• Поряд із модерністськими напрямами в літературі кінця ХІХ — початку XX ст. існував і реалізм. Особливо сильною була російська школа реалізму з її найяскравішими представника­ми — Максимом Горьким, І. Буніним та ін. У реалістичній манері писали Р. Роллан, Л. Фейхтвангер, Дж. Голсуорсі, С. Цвейг та ін. Найкращими рисами реалістичних творів цієї доби були гумані­стична спрямованість і психологізм у розкритті людських харак­терів.

У період радянського тоталітаризму були створені штучні умови для появи «нового, вищого етапу в розвитку реалізму — соціалістич­ного». Його основою стала теза Леніна про уславлення куховарки, покликаної керувати державою. Головне, щоб ця куховарка мала потрібний партійний білет. Оголошували взірцевими твори, у яких поетизувалися братовбивство чи синовбивство заради міфічної «кла­сової справедливості» та «світлого майбутнього». Однак природа художньої творчості виявилася сильнішою, не дала себе знищити.

У взаємодії реалістичного та модерністського підходів до ми­стецтва виник напрямок неореалізму, який, спираючись на реалі­стичне зображення життя, додав творам мистецтва модерністсько­го світосприймання та більш емоційного забарвлення.

5. Повідомлення учня про неореалізм

Робота зі словником літературознавчих термінів

(Учні записують визначення в зошити.)

6. Продовження лекції вчителя

• У 70-80-ті роки XIX ст. у новій модерністській формі пере­жив відродження літературний напрямок романтизму. Виник нео­романтизм. Письменники-неоромантики тяжіли до психологізму, зображення сильної особистості, виняткової людини в екстремаль­них обставинах життя або її пригод в екзотичних країнах.

7. Повідомлення учнів про неоромантизм

Робота зі словником літературознавчих термінів

(Учні записують визначення в зошити.)

8. Продовження лекції вчителя

• Характерною ознакою культурної ситуації XX ст. стало роз­двоєння культурного процесу на два річища — елітарну та масову культури.

Робота зі словником літературознавчих термінів

(Учні записують визначення в зошити.)

2. Закріплення знань, умінь і навичок

•  

  (футуризм)

  (неоромантизм) -изм -ізм -їзм (дадаїзм)

  (авангардизм)

   

  (кубізм) (експресіонізм) (сюрреалізм)

  
  Пригадайте основні мистецькі напрями модернізму.

2. Домашнє завдання

Уміти характеризувати літературний процес першої половини XX ст. Знати основні течії та напрями в літературі, характеризува­ти їхні особливості, називати представників.

2. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Найбільше враження справили на мене ідейно-естетичні пошу­ки представників літературно-мистецького напряму...