Учительська світлиця

УРОК 1. Життєвий та творчий шлях, філософсько-естетична концепція творчості Джерома Девіда Селінджера

Мета — формувати компетентності: предметні (знання про життя та творчість Дж. Д. Селінджера; розуміння особливостей філософсько-естетичної концепції творчості письменника; навички роботи в групах; культуру усного мовлення; любов до літератури; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички роботи в групі; інформаційну: навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурну: прагнення літературної освіченості).

Тип уроку: урок опанування нових знань.

Обладнання: портрет Дж. Д. Селінджера, видання його творів, ілюстрації до них.

Люди продовжують читати книги Селінджера...

Селінджер по-своєму такий само провидець, як Емерсон та Вітмен,

і такий само досконалий майстер, як Еліот і Фолкнер.

Д. О'Коннор

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Аналіз та коментування контрольної роботи

IІI. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. «Я люблю писати, але пишу переважно для самого себе, для власного задоволення. За це, звісно, доводиться розплачуватись: мене вважають людиною дивною, відлюдькуватою. Але я хочу насамперед відгородити себе і свою працю від інших»,— писав Джером Девід Селінджер. Усамітнений письменник — так можна назвати цього митця. Чому? Розкрити таємниці Селінджера допоможе нам сьогоднішній урок.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Усний літературний журнал (запис до зошитів)

(Учитель розповідає про життєвий та творчий шлях Дж. Д. Селінджера.)

Методичний коментар. Усний літературний журнал можуть підготувати учні за випереджальним домашнім завданням.

· Занотуйте найсуттєвіше із почутого.

2. Робота з епіграфом

3. Міні-лекція вчителя

— Кожна людина певною мірою філософ. Це, звісно, не наукова філософія, а побутова, та все ж філософія. Це властиво кожній людині нашого світу. Утім зовсім не багато людей, які знаються на науковій філософії, а вже тих, хто зробив філософію справою свого життя, взагалі одиниці. Є ще люди, близькі до того, що називається філософуванням(не в негативному іронічному сенсі, звісно), але вони опікуються не наукою, а розвивають мистецтва.

Узагалі будь-яка людина зі світу мистецтва близька до філософування: адже вона бачить світ у перспективі, загалом і неспроможна бачити інакше, тому що цей світ — предмет її творчості. Хіба дошукуватиметься чорнороб чи клерк з офісу відповідей на питання, що таке життя або навіщо людина живе? А письменника чи поета питання світобудови цікавлять безпосередньо. Це потрібно для того, щоб вони творили.

1953 року вийшла друком збірка «Дев’‎ять оповідань», у якій відбилися філософсько-естетичні погляди Дж. Д. Селінджера на життя.

«Дев'ять оповідань» (запис до зошитів)

1) «Добре ловиться рибка-бананка». Провідне почуття — любов.

2) «Лапа-растяпа». Провідне почуття — сміх, іронія.

3) «Перед самою війною із ескімосами» Провідне почуття — жаль.

4) «Людина, яка сміялася». Провідне почуття — гнів.

5) «У човні». Провідне почуття — мужність.

6) «Для Есме — з любов’‎ю та мерзотою». Провідне почуття — страх.

7) «Уста чарівні й очі зелені...». Провідне почуття — відраза.

8) «Блакитний період де Дом’‎є-Сміта». Провідне почуття — одкровення.

9) «Тедді». Провідне почуття — зречення світу.

Одне з провідних почуттів має переважати у творі й викликати у слухача або читача відповідний естетичний настрій.

Насичуючи «Дев’‎ять оповідань» прихованим змістом, Селінджер навряд чи звертається лише до обраних знавців, про яких ішлося раніше, оскільки людей, знайомих з основами староіндійської поетики, не так і багато (навіть серед літературознавців). Письменник, вочевидь, упевнений, що, звертаючись до витончених категорій і літературної техніки санскритської поетики, він посилює гуманістичне звучання новел, наповнюючи їх загальнолюдським змістом.

Обраний Селінджером епіграфом до «Дев’‎яти оповідань» коан Хакуїна, мабуть, слід розглядати не лише як натяк на те, що в буквальному значенні оповідань, окрім їхнього прямого змісту, існує також зміст прихований, не лише як констатацію неможливості поміркованого вирішення життєвих проблем, а й як ідеалістичне ствердження існування двох світів — видимого й прихованого, матеріального й духовного, реального та ірреального. Іншими словами, окрім «звуку оплеску двох долонь» стверджується існування «звуку оплеску однієї долоні».

Пошуки прихованого ефекту, утіленого в «Дев’‎ятьох оповіданнях», можна починати з назви, попри її, здавалося б, невиразність і простоту. У назві наявні кілька смислових шарів. По-перше, буквальний сенс — книга містить дев’‎ять оповідань. По-друге, людині, обізнаній із засадами староіндійської поетики, цифра 9 має нагадувати про дев’‎ять поетичних настроїв, використаних у побудові оповідань, звідки й назва.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

· Продовжте речення:

• «Мені запам’‎яталося (мене вразило)...»;

• «Я замислився (замислилася) над питанням...»;

• «Вважаю, що характер людини залежить...».

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати біографію Дж. Д. Селінджера, зміст роману «Ловець у житі», естетичну програму митця.

Випереджальне (індивідуальне): підготувати повідомлення про розвиток американської літератури у 1950-1960-ті рр.