| Головна » Статті » Конспекти уроків для старших класів » Конспекти уроків із зарубіжної літератури 10 клас |
УРОК №14 Тема. (ПЧ) Бесіда з позакласного читання за твором Гі де Мопассана «Пампушка» . Мета: викликати в учнів інтерес до художньої літератури, бажання розширювати свій кругозір; виробляти літературні, естетичні смаки; розвивати навички самостійної роботи з книгою, уміння аналізувати твір, оцінювати його з точки зору художності; виховувати любов до книги. Обладнання: читацькі щоденники, портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них, кінофільм. Тип уроку: бесіда з позакласного читання. ХІД УРОКУ І. Організаційний момент II. Мотивація навчальної діяльності Учитель. За підрахунками вчених, людина за життя може прочитати в середньому небагато книжок — приблизно три тисячі (можливо, й більше, якщо це є її спеціальністю). Літературних творів існує у тисячі разів більше. Отже, потрібно обирати для читання найцікавіші, найкорисніші книги. Є навіть так звані «золоті списки» кращих творів світової літератури, і французький письменник II половини XIX століття Гі де Мопассан, безперечно, посідає в ньому своє місце. «Я ввійшов у літературу, як метеор»,— жартівливо говорив Мопассан. Дійсно, він став знаменитістю на другий день після опублікування «Пампушки». Але диво залишається дивом лише доти, доки є невідомим його механізм: миттєвій славі Мопассана передувало довге й наполегливе навчання літературного мистецтва. Про це — на нашому уроці. III. Оголошення теми й мети уроку IV. Бесіда з позакласного читання 1. Повідомлення учня про письменника 2. Спостереження над текстом, робота із сюжетом 3. Коментований переказ повісті Мопассана «Пампушка». Складання «сюжетного ланцюжка» 4. Обмін враженнями від прочитаного 5. Повідомлення учня про франко-прусську війну 1870-1871 років 6. Слово вчителя — Повість «Пампушка» вийшла друком у 1880 році й одразу зробила її автора загальновідомим. У творі Мопассан розповів правду про франко-прусську війну 1570-1871 рр. і про ставлення до неї французького суспільства. Він показав, що в годину великого національного випробування французи не виявили згуртованості та єдності, що багатії, переймаючись корисливими інтересами, лише приховували свою байдужість до негараздів батьківщини (пригадайте: «Граф Юбер розповідав про шкоду, завдану йому пруссаками, про збитки, пов'язані з крадіжкою худоби та загибеллю врожаю, але в його словах чулася впевненість вельможі й мільйонера, якому такий збиток міг завдати клопоту щонайбільше на рік»). Тільки прості люди Франції кипіли патріотичною ненавистю до загарбників, боролися з ними й виступали проти війни взагалі (згадайте слова старої трактирниці: «Так ні ж, пані, від військових жодної користі! І навіщо де бідний народ годує їх, коли вони тільки того і вчаться, як людей убивати? Я стара, неграмотна, що й казати, а коли подивлюся, як вони, не шкодуючи сил, топчуться з ранку до ночі, то кожного разу думаю: «Ось е ж люди, які роблять різні там відкриття, щоб користь іншим принести, а навіщо потрібні такі, що із шкури пнуться, аби нашкодити?» Ну хіба не мерзота вбивати людей — хай вони пруссаки, чи англійці, чи поляки, чи французи? Якщо помстишся кому-небудь, хто тебе образив,— за це карають, і, значить, це погано, а коли синів наших вбивають із рушниць, як дичину, виходить, це добре,— якщо тому, хто знищить більше, дають ордени!»). У «Пампушці» Мопассан не без виклику протиставив образ героїні повісті — утриманки, яку знехтувало «суспільство», її «шанованим» дорожним супутникам, представникам дворянства, буржуазії та церкви, які уособлюють, за іронічним висловленням письменника, «забезпечений, упевнений у собі й могутній прошарок суспільства, прошарок людей порядних, впливових, вірних релігії, з твердими моральними засадами». Невмолимо, крок за кроком розвінчує Мопассан підлу поведінку цих «порядних людей». Якщо спочатку вони хоч на мить розділяють патріотичне обурення Пампушки, яка відмовляє нахабним домаганням прусського офіцера, то потім лицемірно й наполегливо намагаються зломити її опір. І ці ж люди, після того, як Пампушка погодилася на їх умовляння, знову перетворюють її, свою рятівницю, на об'єкт осуду й презирства. Флобер назвав «Пампушку» шедевром і стверджував, що твір цей «залишиться... його ніколи вже не забудуть». Працюючи над повістю, Мопассан зближується з Е. Золя та прихильниками літературного напряму — натуралізму. Тому в повісті є чимало рис натуралізму. Але в подальшій роботі письменник відходить від нього, уважаючи, що справжній художник повинен дати читачам не «банальну фотографію життя», а істинно художнє його відтворення, «більш повне, більш захопливе, більш переконливе, ніж сама дійсність». 7. Евристична бесіда » Чи погоджуєтеся ви з думками літературознавців щодо значення твору Мо-пассана, манери й стилю зображення? • Чи додав цей твір до вашого уявлення про французьку літературу II половини XIX ст.? » Наскільки ймовірним і типовим здався вам такий випадок? Учитель. До речі, у героїв повісті є реальні прототипи. Цю історію Мопассану розповів його родич Корд'ом, який справді їхав у тому диліжансі. Письменник дещо змінив перебіг подій. Анрієнна Легей, руанська куртизанка, прототип Пампушки, насправді залишилася вірною своїй непримиренній патріотичній ворожості до прусського офіцера і, за відгуками сучасників, була дуже ображена на Мопассана за те, що він змусив Пампушку вчинити інакше. V. Домашнє завдання Написати відгук про новелу Гі де Мопассана «Пампушка». VI. Підбиття підсумків уроку Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення: - • Я вражений (-на)... • Повість «Пампушка» читається і в наш час із цікавістю тому, що... • Я відкрив (-ла) для себе... | |
| Переглядів: 572 | |
| Всього коментарів: 0 | |
