Учительська світлиця

Урок № 40
Тема. Професіоналізми. Професійно­виробнича лекси­ка.
Мета: актуалізувати, узагальнити та систематизувати
знання учнів щодо професіоналізмів узагалі та
професійно­виробничої лексики зокрема; пояс­
нити стилістичні функції професійно­виробничої
лексики; розвивати вміння аналізувати, порів­
нювати, узагальнювати мовні явища; збагачу­
вати словниковий запас школярів; виховувати
цілеспрямованість, наполегливість.
обладнання: підручник, текст для стилістичного аналізу, ди­
дактичний матеріал.
Хід УРоКУ
і. АКТУАлізАція опоРниХ знАнь Учнів
1. перевірка домашнього завдання.
2. Бесіда.
— Які види наукової лексики ви знаєте?
— Що називається терміном? Наведіть приклади.
— Які слова входять до офіційно­ділової лексики?
іі. оГолоШення ТеМи, МеТи й зАвдАнь УРоКУ
ііі. МоТивАція нАвчАльної діяльносТі ШКоляРів
IV. спРийняТТя й зАсвоєння УчняМи нАвчАльноГо МАТе-РіАлУ
1. Робота з підручником.
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний
матеріал підручника.)
2. Розповідь учителя.
Професіоналізми — це слова та словосполучення, власти­
ві мовленню певної професійної групи людей. Лексика різних
професійних груп характеризується низкою специфічних рис.
Це здебільшого назви знарядь виробництва та їхніх частин, назви
трудових процесів, різних ґатунків сировини, спеціальні профе­
сійні вислови тощо. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. З­поміж
професіоналізмів можна виділити науково­технічні, професійно­
виробничі та просторічно­жаргонні слова.
Професійно­виробнича лексика охоплює дуже велику кіль­
кість слів, що властиві мовленню осіб певної професії. Це пере­
важно назви знарядь і матеріалів праці, виробничих процесів,
характерних для різних професій, спеціальностей. Наприклад,
лексеми оранка, сівба, боронування, угноєння, хімічні і міне­
ральні добрива,косовиця,обмолоттощо переважають у мовленні
працівників сільського господарства; врубмашина,штрек,вугле­
комбайн — у мовленні шахтарів; домна, мартен, вагранка час­
тіше за інших використовують металурги; бетон, цегла, поверх,
риштування — будівельники; вмикач, вимкнення струму, ру­
бильник,високовольтна дуга — електрики; рея,камбуз,кубрик,
такелаж,норд­вест — моряки і т. ін.
Обсяг професійно­виробничої лексики швидко збільшується,
уточнюється семантично в науковій, навіть у побутовій сфері,
через що розгортається стилістично, функціонально. Професійно­
виробничі лексеми­терміни нерідко наповнюються певними осо­
бистісними емоціями, зрозумілими багатьом учасникам розмови.
Цю лексику дедалі ширше використовують в усному виробни­
чому мовленні, у публіцистиці, в художній літературі тощо, на­
приклад: Кожен з робітників так небагато виготовляє — гайку,
болт, елерон, частину фюзеляжу, крісло для пілота, шасі… А всі
разом — літак! (В. Собко)
Основна сфера функціонування професіоналізмів — усне не­
офіційне мовлення людей певної професії (розмовно­побутовий
стиль), проте вони можуть зазнавати термінологізації й, закрі­
пившись у складі галузевої термінологічної системи, використо­
вуватися в науковому стилі. У мові художніх творів професіона­
лізми виконують ті самі функції, що й терміни.
V. зАКРіплення вивченоГо МАТеРіАлУ
1. Робота з підручником.
2. Тренувальні вправи.
1) Прочитайте речення, спишіть, підкресліть професіоналізми;
з’ясуйте, якої професії вони стосуються.
Після косовиці починаєш гребти сіно гуртом. (О. Довженко)
Тремтить в повітрі Тужна нота соль, На синіх травах — пер­
ший синій іній. (В. Малишко)
В повітрі промайнув трос і, розкручуючись, упав на палубу
підводного човна. (Д. Ткач)
З­під обрію загонові навстріч летів верхівець в гостроверхій
шапці, і бризки маловоддя навсібіч летіли з­під копит, і, мов
у танці, козак чухикав палко, аж мушкет підстрибував в легкому
ритмі чвалу. (Л. Орлач)
Половчиха здумала про своє дівоцтво, дівування в Очакові,
хазяї трамбаків сваталися до неї, а що вже шаланд, баркасів, мо­
торок, яхт! (Ю. Яновський)
Там і гачки, і блешні, і удки,— Рибальських душ німі това­
ришки. (М. Рильський)
Довгими кліщами Іван вихоплював з горна штабу розпеченого
заліза, вправним і звичним рухом кидав її на ковадло, і з­під мо­
лотів на всі боки розлітався вогняний дощ. (А. Шиян)
2) Визначте, до якого розряду лексики належать виділені слова.
Поясніть особливості їх функціонування в тексті.
Горизонтальний ткацький верстат для ручного ткацтва в чо­
тири ремізки складається з ткацького вала, на який намоту­
ється виготовлюваний виріб (ткання) і в місцях якого закрі­
плюються зв’язані в пучки кінці основи; фіксаторів ткацького
вала, за допомогою яких відпускають основу і намотують ткан­
ня; поперечної рами­батана, в яку вставляють бердо; берда,
через яке проходять усі нитки основи (чим густіше бердо, тим
густішою буде тканина); ремізок; пристрою для піднімання
ремізок; верхньої каркасної дошки; основного вала, на якому
закріплено основу. У вічка ремізок проводять парні (в одну)
й непарні (в другу) нитки. Складніший ткацький рисунок по­
требує більшої кількості ремізок, в які за схемою цього рисунка
заправляють нитки основи. За допомогою ремізок піднімають
потрібні нитки основи для переплетення з нитками утка, а та­
кож створюють ткацький рисунок.
(Л. Жоголь)
3. Робота з текстом.
yВиконайте стилістичний розбір тексту за поданим планом.
1) Кому адресовано висловлювання, з якою метою?
2) Сфера застосування висловлювання, жанр.
3) Характерні особливості тексту (точність, фактографіч­
ність, образність тощо).
4) Мовні особливості лексики, фразеології, граматики.
5) До якого стилю належить текст?
Гончарство
Протягом багатьох століть гончарство посідало одне з провід­
них місць серед селянських промислів. Воно увібрало в себе тех­
нічні навички і художні традиції, що існували ще з часів неоліту.
Найбільші центри гончарного промислу були зосереджені
в лісостеповій зоні, особливо на Лівобережжі. Такими центрами,
що збереглись досьогодні, є Опішня на Полтавщині, Кролевець,
Олешня, Ічня на Чернігівщині, Нова Водолага, Просяне, Ізюм­
щина на Харківщині, Бубнівка, Кришинці, Бар на Поділлі. Є такі
центри на Поліссі та в Карпатах.
Виробництво керамічних виробів — трудомісткий і довго­
тривалий процес, що вимагає від ремісника володіння різнома­
нітними навичками — починаючи від вибору глини і кінчаючи
термічною обробкою виробів. Глину добували найчастіше від­
критим способом за допомогою лопат і дерев’яних відер, а інколи
будували шахти з дерев’яним зрубом і корбою для механічного
підняття глини. Добуту сировину привозили додому і скидали
у глинник, який міг бути у хаті, а іноді у дворі у спеціальній ямі
або просто на поверхні. Тут глина протягом певного часу пріла.
Цей процес прискорювали, постійно поливаючи її водою і пе­
релопачуючи. Потім глину піддавали обробці та очистці: били
дерев’яним товкачем (довбнею) або веслом, стругали стругом
і дротом — щоби позбавитись домішок. Перед формовкою глину
місили, як тісто. Таким чином масу обробляли декілька разів
і, зліпивши її у вальки(зампятки,грудки), складали у глинник.
Через кілька днів їх знову ретельно місили, видаляючи камінчи­
ки та рослинні залишки, і розділяли на невеликі частки, достатні
розміром для формовки певного виробу.
В Україні під кінець XIX ст. загального поширення набуло
важке ножне гончарне коло. Воно складалося з двох дерев’яних
кругів: нижнього, більшого — спідняка і верхнього, меншо­
го — верхняка. Обидва вони з’єднувалися спицею(веретеном),
спочатку дерев’яною, а потім — металевою. Нижній круг при­
водився в рух ногою, на верхньому гончар руками формував
посудину.
Після просушки на повітрі, а взимку в домашній печі посуд
випалювали. Спеціальна піч, яку споруджували або у дворі гон­
чара, або за селом, складалася з двох частин: великої — очагу
і малої — горнила, розділених козлом — стіною з отворами для
проходу диму і нагрітого повітря. Округле склепіння печі (кло­
бук) теж мало отвори для виходу пари.
Посуд у горнилі ставили рядками, між якими були глиняні
перегородки — рачки, а решту простору засипали уламками би­
того посуду. Полив’яний посуд випалювали двічі — у сирому ви­
гляді і після обливки поливою.
Сформований предмет, ще знаходячись на гончарному колі,
отримував рельєфне викінчення пальцями, спеціальними палич­
ками, на нього наносився гравірований або кольоровий орнамент.
У розмальовці виробів брала участь уся сім’я гончара. Для малю­
вання вживали квач, куряче або дятлове пір’я, ріжок, дерев’яний
ніж — стек.
Керамічні вироби поділялися на чотири основні групи: по­
бутовий посуд, декоративний посуд, оздоблювальні плитки­
кахлі, будівельні матеріали — черепиця, плоска цегла типу
плінфи, якою викладали під варистої печі. До побутового по­
суду належали миски,полумиски,ринки,горщики­борщівники,
кашники,глечики,тикви,барильця,куманці. До другої групи,
крім декоративного посуду, належали також дитячі іграшки:
баранці, півники тощо. Кахлі у великій кількості вироблялися
українськими майстрами і використовувалися для оздоблення
будинків, церков, для облицьовування печей. Черепицю зде­
більшого виготовляли гончарі Півдня України, Поділля, Гали­
чини і Закарпаття, а плоску цеглу для печей виробляли багато
і повсюдно.
За особливостями художньо­декоративного оздоблення кера­
міки в Україні можна виділити декілька зон: північні райони,
в яких переважають глини з окислами заліза (сіра кераміка);
південно­східні, де в основному поширена зелена і золотиста
полива, а також безполивний розпис жовтою глиною («опис­
ка»); для Полтавщини характерні червоні миски з широким
«фляндрованим» розписом, що створюють майстри Опішні і По­
ставки; красотою орнаменту, кольористістю і витонченістю
відрізняється кераміка Поділля; високого рівня досягли у сво­
їй творчості, особливо в техніці гравірування (ритування)
майстри Косова і Пістині в Карпатах, умільці Сокальщини
в Галичині та Хустщини й Виноградівщини на Закарпатті.
При безперечній спільності форм української народної керамі­
ки кожний центр гончарства вирізнявся своїми особливостями
і своєрідністю.
(З книги «Культура і побут
українського народу»)
VI. підБиТТя підсУМКів УРоКУ
заключна бесіда.
— Які групи професіоналізмів ви знаєте?
— Чи є професіоналізми відхиленням від літературної нор­
ми?
— Якими професіоналізмами ви послуговуєтеся в повсякден­
ній діяльності?
VіI. доМАШнє зАвдАння
1. Вивчити теоретичний матеріал.
2. Записати 10–15 професіоналізмів зі шкільного вжитку.
3. Виконати вправу з підручника (на вибір учителя).